ЛІТОПИС ВИПУСКНИКІВ
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

ПЛЕМЕДЯЛЕ
Михайло Дмитрович
Мiнiстр внутрiшнiх справ РеспублІки Молдова (1997–1998)
Випускник 1972 р.

Державний радник юстиції третього класу. Генерал-майор поліції

 

Народився 20 лютого 1945 р. у с. Пітушка Каларашського району Молдовської СРСР у селянській родині. В 1964 р. закінчив Кишинівську середню спеціальну музичну школу і впродовж наступних чотирьох років займався викладацькою діяльністю у м. Ніспорени.
Під час служби в лавах Радянської армії він був нагороджений медалями «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1965) та «За освоєння цілинних земель» (1966).
Михайло Племедяле ніколи не мріяв про кар’єру юриста. Але після служби в армії вирішив підтримати шістьох своїх друзів і вступити до Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського. За іронією долі стати студентом вишу, який дав путівку в життя та відкрив широкі професійні горизонти багатьом своїм випускникам, довелося лише йому. Тоді Михайло Дмитрович пообіцяв вчитися за сімох і дотримав слова. Сьогодні він щиро вдячний друзям та колишньому прокурору Ніспоренського району МРСР Григорію Ботнарю за те, що влітку 1968 р. вони таки переконали його складати вступні іспити.
Він і досі пам’ятає лекції із загальної частини кримінального права вченого та оратора Марка Бажанова, семінари з кримінального права Василя Тація, який тоді повернувся до аспірантури з посади слідчого, життєві настанови Володимира Сташиса, Олександра Пушкіна та багатьох інших. Теплі спогади залишилися і про Василя Маслова, ректора інституту, котрий вмовив Михайла організувати танцювальний гурток і займатися постановкою молдовських та українських народних танців, які вносили свій колорит у святкові концерти. Пам’ятає також аспіранта Павла Євграфова, сьогодні відомого в Україні практика-конституціоналіста, який навчав його мислити нестандартно, на межі вільнодумства.


Молдовеняска у виконанні студентів інституту, 7 листопада 1969 р.
Михайло Дмитрович із посмішкою згадує веселі студентські жарти, збір картоплі на першому курсі, який згуртував їхній дружний колектив із самого початку навчання, «мозкові атаки», що влаштовували 12-й групі перед іспитами, вболівання під дверима аудиторій за кожного екзаменованого, спільні поїздки на берег Сіверського Дінця, участь у зведенні нової будівлі вишу та у спорудженні майданчика для встановлення пам’ятника «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», святкові концерти і вечори відпочинку, організовані разом зі студентами інституту культури...
У перші ж роки після випуску майже всі його друзі з молдовської групи та однокурсники досягли значних кар’єрних висот. Серед них — Олександр Халін, Іван Заставницький, Іван Васілаке, Вікторія Чорноморченко, Валерій Сторожук, Валерій Жук, Наталя та Володимир Дьомкіни, Руерфа Лагунова, Володимир Плевако, Михайло Похилець, Геннадій Борисов та інші.
У 1972 р. М. Д. Племедяле отримав диплом із відзнакою і почав працювати слідчим прокуратури Ленінського району м. Кишинева (до 1974 р.), а потім — слідчим із особливо важливих справ у Прокуратурі МРСР. З 1978 до 1980 р. він був начальником відділу з нагляду за слідством і дізнанням у органах внутрішніх справ — заступником начальника слідчого управління Прокуратури МРСР.
У 1980 р. Михайло Дмитрович очолив відділ кадрів Прокуратури республіки та ввійшов до колегії Прокуратури МРСР. Уже в 1984 р. він став прокурором Фрунзенського району м. Кишинева. З 1985 до 1988 р. обіймав посаду першого заступника Прокурора Молдовської РСР. У 1986 р. йому присвоєно чин державного радника юстиції третього класу.
Упродовж 1988–1991 рр. Михайло Племедяле працював заступником міністра внутрішніх справ — начальником слідчого управління МВС МРСР. У період реорганізації слідчих органів направлений на посаду начальника слідчого управління МВС, яке з часом мало стати самостійною структурою — слідчим комітетом республіки. Водночас він продовжував працювати заступником міністра внутрішніх справ. Однак згодом разом із групою офіцерів подав у відставку, продемонструвавши протест режиму, який загрожував політичним розколом держави.

12-та група перед збором картоплі
За період служби в органах внутрішніх справ М. Д. Племедяле удостоювався медалей «Ветеран праці», «За заслуги», «За бездоганну службу», а також «80 років білоруської міліції».
З 1991 до 1997 р. він був директором першої приватної юридичної компанії «SCUT», яка надавала правничі послуги підприємствам енергетичного комплексу. Протягом 1994–2001 рр. брав активну участь у роботі штабів дев’яти виборчих кампаній, зокрема у 1999 р. керував виборчим штабом консультативного референдуму з питань внесення змін до конституції.
З 1997 р. Михайло Дмитрович обіймав посаду міністра внутрішніх справ Республіки Молдова. Того ж року удостоєний звання генерал-майора поліції, очолив Раду міністрів внутрішніх справ СНД. З 1998 до 2001 р. працював радником Президента Республіки Молдова — секретарем Вищої Ради безпеки, а впродовж наступних трьох років — заступником голови юридичної комісії парламенту, обирався депутатом парламенту. Він брав активну участь у розробці нового законодавства: був головою комісії з розробки кримінального та кримінально-процесуального кодексів, членом комісії з розробки цивільного та цивільно-процесуального кодексів тощо.
У 2000 р. нагороджений орденом «Gloria Muncii» («Трудова слава») Республіки Молдова.
У 2004 р. М. Д. Племедяле пішов із великої політики і до 2011 р. працював брокером Швейцарської брокерської компанії, навчався у Швейцарській академії маркетингу та бізнесу, стажувався у Раджастанському університеті (Індія), де студіював східну філософію та заглибився у практику йоги.
У січні 2011 р. він був призначений радником президента Комітету з розвитку міжнародних економічних відносин, який займається реалізацією програми «Business Gate» на євроазійському просторі.

Керівники делегацій Міжнародної біржі бізнес-контактів —
учасники програми «Business Gate», лютий 2011 р. Перший зліва — Михайло Племедяле
Михайло Дмитрович — патріот своєї вітчизни: він завжди обстоював інтереси країни та її народу. Вирішуючи складні професійні питання, він міг розраховувати на викладачів альма-матер, колег та інститутських товаришів, у телефонних розмовах та під час особистих зустрічей з якими, на своєрідних міжнародних форумах юристів отримував цінні рекомендації та моральну підтримку. Вони завжди додавали оптимізму та впевненості, а також допомогли зрозуміти, що межа між падінням та злетом непомітна, проте знехтувати нею — втратити людську сутність та зрадити своєму призначенню.
Віра в себе та своїх друзів дає наснагу М. Д. Племедяле, який і на 67-му році впевнено крокує вперед, будує плани на майбутнє для того, щоб встигнути їх реалізувати: створити умови гідного життя дітям та онукам.
Родина Михайла Дмитровича інтернаціональна. Батьківщина його дружини Катерини — Україна. Свого часу вона закінчила юридичний факультет у Кишиневі. Дочка Світлана народилася у Молдові, проте їй судилося здобувати вищу освіту в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Гордість діда — онук Михайло — зараз навчається у ліцеї ім. М. В. Гоголя (Кишинів). Він успішний учень та чудовий хокеїст.
Відвідавши багато країн, спілкуючись із різними особистостями, Михайло Племедяле завжди засвоював мудрі життєві уроки. Завдяки цьому зумів досягти значних професійних висот і не схибити з обраного шляху. Як людина, що вірить у долю, він сформулював власне життєве кредо так: «Буде так, як має бути, а не так, як ми хочемо».

 


Логос Україна      << ПЛОТКІН Дмитро Матвійович      [ Зміст ]      ПОГРІБНІЧЕНКО Ігор Миколайович >>