Почесний працівник прокуратури Російської Федерації. Старший радник юстиції. Академік Європейської академії природничих наук (м. Ганновер, Німеччина). Кандидат юридичних наук

Народився 18 квітня 1958 р. у с. Баган Андріївського району Новосибірської області (Росія) у родині вчителів Матвія Карловича та Майї Дмитрівни Плоткіних.
На вибір майбутньої професії вплинуло юнацьке захоплення детективними романами, а також служба в армії, де загартувалися вольові риси його характеру.
Протягом 1978–1982 рр. Дмитро Плоткін був студентом другого факультету Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського. Великий досвід організаторської діяльності здобув у комітеті комсомолу вишу під керівництвом В. Настюка та Л. Челомбитько. З глибокою вдячністю він згадує лекції і життєві настанови В. П. Тихого, В. І. Тертишнікова, І. Д. Найдіса, Е. Л. Туніної, Л. С. Шевченко, В. Г. Грузкової, часто навідується до альма-матер. Дмитро Матвійович підтримує тісні зв’язки з однокурсниками: Т. Гусаковою, С. Гітічевим, Н. Гітічевою, Н. Султановою, В. Скорим, В. Зайцевим та іншими.
З 1982 р. працює у прокуратурі Рязанської області: він пройшов шлях стажиста слідчого (1982–1983), старшого слідчого Скопинської міжрайонної прокуратури (1983–1985), старшого слідчого обласної прокуратури (1985–1991), слідчого з особливо важливих справ прокуратури області (1991–2007). Зараз обіймає посаду старшого помічника прокурора Рязанської області зі взаємодії із засобами масової інформації.
Протягом 1986–1996 рр. Д. М. Плоткін очолював обласну оперативно-слідчу групу з розслідування неочевидних убивств, упродовж 1988–1989 рр. брав участь у розслідуванні хабарництва та корупції в Узбекистані. З 1996 до 2003 р. керував розслідуваннями кримінальних справ, порушених проти рязанських банд («Слоновське угруповання», «Айрапетовське угруповання»). Дмитро Матвійович розкрив понад 300 тяжких і особливо тяжких злочинів, разом із колегами ліквідував вісім організованих злочинних груп.
У 2003 р. він захистив кандидатську дисертацію, а через два роки на її основі спільно з науковим керівником, професором МДЮА Є. П. Іщенком видав науково-практичний посібник «Новітні методи дослідження речових доказів у криміналістиці». Також є автором низки публікацій, присвячених розслідуванню бандитизму в Росії.
Дмитро Матвійович пише вірші та статті: вже опублікував три книги лірики («Багряний дощ» (2001), «Лінія абсурду» (2002), «Знак переходу» (2006)), нотний збірник пісенної поезії «Земля любові» (2007). А в музичний альбом «Ви погляньте жінці в очі» увійшли романси і пісні на його вірші, частину з яких виконав народний артист Росії Геннадій Кам’яний.
Серед захоплень Д. М. Плоткіна — документальне кіно: він є сценаристом фільмів про роботу прокуратури й міліції, неодноразово знімався у телевізійних картинах і брав участь у програмах центрального телебачення, присвячених роботі правоохоронних органів.
Дмитро Плоткін — член громадської організації «Бойове братерство», Спілки письменників і Спілки журналістів РФ, Міжнародної федерації журналістів, лауреат Всеросійського літературно-публіцистичного конкурсу «Спасибі тобі, солдате!» (2007), конкурсу МВС Росії «Щит і перо» (2008), Міжнародного конкурсу Європейської академії природничих наук (2011).
Нагороджений медаллю ордена «За заслуги перед Батьківщиною» II ст. (2001), орденами «Срібна Зірка «Суспільне визнання» (2005), «Defendens Justitiam» («Поборник справедливості») (2007), «За службу Росії» (2006), «За служіння Батьківщині» (2008), «Золотий сокіл» (2008), Міжнародним орденом Європейської академії природничих наук «Почесний хрест «За заслуги» (2005), почесним знаком «Золота лаврова гілка» (2006), медалями «За ратну доблесть» (2006), О. С. Пушкіна (2006) і С. О. Єсеніна «За вірність традиціям російської культури та літератури» (2007). За вагомий внесок у розвиток м. Рязань у 2010 р. він був визнаний «Людиною року».
Дружина Дмитра Матвійовича, Серафима Володимирівна, працює адвокатом, а син Євген навчається на факультеті юриспруденції і політології Рязанського державного університету.
Красномовне життєве кредо Д. М. Плоткіна: «Сила — у правді!».