|
Кандидат юридичних наук
Народився 5 січня 1966 р. у с. Токарі Сумського району Сумської області. Саме батьки, Борис Андрійович і Зоя Миколаївна, привчили сина старанно навчатися та наполегливо працювати, цінувати порядність, дотримуватися слова й бути справедливим.
У 1981 р. Олександр Борисович закінчив Токарівську восьмирічну школу, а у 1985 р. — Сумський машинобудівний технікум, де отримав спеціальність техніка-механіка хімічного машинобудування. Втім, після проходження військової служби у прикордонних військах ОКПП «Мостиська» Львівської області вирішив пов’язати своє життя з юриспруденцією й у 1987 р. вступив до Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського, який уже як Українську юридичну академію успішно закінчив у 1991 р.
Своїми професійними здобутками Олександр Борисович завдячує рідному вишу, його викладачам В. Я. Тацію, В. В. Сташису, М. М. Страхову, В. М. Горшеньову, Р. С. Павловському, С. А. Альперту, Ю. М. Грошевому, І. Є. Марочкіну, Л. М. Кривоченко та іншим, із вдячністю та повагою згадує їхні незабутні лекції.
Вибір фаху правознавця виявився для Олександра Борисовича правильним, адже уся його трудова діяльність від початку до сьогодні віддана служінню правосуддю. У 1991–1993 рр. він працював стажистом, виконував обов’язки судді Ковпаківського районного суду м. Сум, а потім, до березня 1998 р., був суддею. З 17 березня 1998 до 2009 р. Олександр Борисович працював суддею і заступником голови судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області; його обрали членом президії. Власне суддівську діяльність у цей час він пов’язував із роботою у кваліфікаційних комісіях: протягом 1998–2004 рр. був членом атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області, а з 30 липня 2004 р. — кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу. У 2002 р. його зарахували до кадрового резерву на посаду судді Верховного Суду України.
Любов до життя дає О. Б. Прокопенку наснагу до трудової діяльності. Велику увагу він приділяє підвищенню своїх професійних знань, опануванню нових законодавчих актів. Він неодноразово проходив стажування у Верховному Суді України. У лютому 2009 р. Олександра Прокопенка обрали суддею Верховного Суду України, де він працює до цього часу.
Із сином Богданом, 2010 р.
Зв’язок з Академією Олександр Борисович підтримує і сьогодні. Протягом 2005–2010 рр. він був здобувачем кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України — Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 15 квітня 2011 року успішно захистив дисертацію на тему «Право та справедливий суд». Підготував 11 наукових праць.
Протягом багатьох років Олександра Борисовича підтримує його дружина Наталія Миколаївна — лікар за фахом. У 1990 р. у сім’ї Прокопенків народився син Богдан, який пішов батьковою стежкою, обравши професію юриста. Зараз він студент Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
Вільний час Олександр Прокопенко присвячує відпочинку з рідними та друзями, займається спортом, подорожує, читає художню літературу. Це людина, яка створила себе сама; він толерантний, тактовний, виважений, не залишається байдужим до чужої біди. Стверджує, що якби знову довелося обирати професію, нічого б не змінював. До душі йому слова Омара Хаяма:
«Пускай хоть пять веков судьба тебе дала,
не долголетие прославит, а дела.
Будь мудрым! Чтоб молва тебя не прокляла».
|
