Народився 17 квітня 1954 р. у м. Донецьку.

Значний вплив на становлення Віктора як особистості справили батьки — Микола Петрович та Катерина Миколаївна. Батько був учасником Великої Вітчизняної війни. Замолоду закінчив геолого-маркшейдерський факультет Донецького політехнічного інституту і все життя працював на шахті головним маркшейдером, тому з основами цього фаху Віктор Миколайович знайомий змалку. Він продовжив сімейну традицію і в 1971 р. вступив до ДПІ. Важливою для нього стала поїздка до шахти у м. Беринген (Бельгія) у 2002 р., де під час війни працював батько як військовополонений — про це лишилися свідчення у місцевому музеї.

Віктор Миколайович сумлінно навчався в інституті. Особливо йому запам’яталося, як вони, студенти, стежили за зрушенням західного борту кар’єру Каджаранського мідно-молібденового рудника у Вірменії. І сьогодні Віктор Єрмаков із радістю відвідує зустрічі випускників, підтримує зв’язки з викладачами С. Г. Могильним, Ю. М. Гавриленком та ін.

Свій трудовий шлях у 1978 р. почав із роботи дільничним маркшейдером шахти імені газети «Правда» в Донецьку. Упродовж 18 років самовідданої праці на цьому підприємстві набув досвіду і став головним інженером та виконувачем обов’язків директора шахтоуправління.

У 1996 р. Віктор Миколайович став першим заступником генерального директора Української державної компанії з реструктуризації підприємств вугільної промисловості України. Згодом виконував обов’язки генерального директора УДКР.

У цей час В. М. Єрмаков проводив фундаментальні наукові дослідження зі змін стану підробленого гірничого масиву після закриття вугільних шахт. За результатами цих розробок він захистив першу в Україні дисертацію на тему процесів закриття шахт. Дослідження стало помітним явищем у наукових колах не лише України, а й світу. Віктор Єрмаков обстояв наукову новизну своєї роботи перед ученими університету Ньюкасла (Англія). Також проводив організаційну та науково-дослідну роботу з питань закриття шахт Росії, Казахстану, Польщі, Франції. Сьогодні він — автор близько 60 наукових робіт і статей та однієї монографії.

Подружжя Єрмакових

Протягом 2004–2005 рр. Віктор Миколайович — директор Департаменту регулювання екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Впродовж наступних трьох років — заступник начальника Управління взаємодії зі ЗМІ, зв’язків із громадськістю та інформаційних технологій, заступник директора Департаменту екобезпеки. Зараз очолює Управління схеми зелених інвестицій і розвитку ринку Національного агентства екологічних інвестицій України.

Поруч із науковою Віктор Миколайович активно займається ще громадсько-політичною діяльністю. Так протягом 1994–1998 рр. він був депутатом Пролетарської районної ради у Донецьку, в 2002–2006 рр. — міської ради Донецька. В. М. Єрмаков зарекомендував себе людиною слова. Завдяки виправданій довірі в 2006 р. виборці вдруге обрали його депутатом міської ради Донецька.

За самовіддану діяльність і значний внесок у розвиток вугільної галузі України він нагороджений знаками «Шахтарська слава» І, II, III ст. та «Шахтарська доблесть» І, II, III ст., Почесною грамотою Міністра охорони навколишнього природного середовища України.

Вірний друг, надійний тил та підтримка Віктора Миколайовича — його дружина Лілія Сергіївна. Вона також випускниця ДПІ: із відзнакою закінчила гірничо-геологічний факультет у 1987 р. Тривалий час працювала у ВО «Макіїввугілля», а з 1996 р. — над проектами соціальної реабілітації працівників вугільної промисловості. Подружжя Єрмакових виховало двох доньок — Світлану та Наталію. Найбільшою надією дідуся став онук Артем.

Характерні риси, притаманні Віктору Миколайовичу, які відзначають усі знайомі, — професіоналізм та відповідальність. Невипадково його життєве кредо — «Пообіцяв — виконай!».