Народився 12 січня 1940 р. у Маріуполі в сім’ї робітників Федора Митрофановича та Марії Василівни.

Ще у школі Георгій виявляв інтерес до машинобудування, і це стало визначальним чинником при виборі спеціальності, тому у 1960 р. він вступив на гірничо-механічний факультет Донецького політехнічного інституту.

Юнак навчався добре, хоча не всі предмети йому подобалися. Особливо запам’яталися лекції з гідравліки й опору матеріалів. А ще він любив допомагати однокурсникам із математики й креслення. До речі, викладачем креслення на першому курсі був Анатолій Солов’яненко, пізніше відомий оперний співак.

Після закінчення Донецького політехнічного інституту Георгій Ліштовний працював на Жданівському заводі важкого машинобудування майстром, старшим майстром, заступником начальника цеху, начальником механіко-складального цеху.

У травні 1976 р. він був обраний заступником секретаря парткому заводу важкого машинобудування, а протягом 1977–1979 рр. навчався у Вищій партійній школі при ЦК Компартії України. Після її закінчення працював начальником цеху у виробничому об’єднанні «Ждановтяжмаш».

У січні 1980 р. Георгія Федоровича обрали другим секретарем, а у травні цього ж року — першим секретарем Іллічівського райкому Компартії України.

Протягом 1991–2000 рр. Г. Ф. Ліштовний обіймав посаду генерального директора Асоціації малих підприємств «Машпром», а з лютого 2001 р. є генеральним директором Телерадіоорганізації «Маріупольське телебачення».

Крім основної діяльності, Георгій Федорович займається і громадсько-політичною: його неодноразово обирали депутатом Іллічівської районної і Маріупольської міської рад.

Зустріч випускників у стінах alma mater, 1985 р.

Навчання в Донецькому політехнічному інституті відіграло визначальну роль у формуванні трудової біографії Георгія Ліштовного. Фундаментальні знання, отримані у студентські роки, дали поштовх до подальшого професійного зростання, а спілкування з такими яскравими особистостями, як ректор ДПІ М. А. Богомолов, доцент П. І. Калафанов, викладач В. І. Хижняк, доцент, кандидат технічних наук А. Н. Зоря, декан, кандидат технічних наук Ф. Н. Булгаков, кардинально вплинуло на особистісне становлення й допомогло розвинути лідерські якості.

На жаль, сьогодні зв’язок з університетом втрачений. Востаннє Георгій Федорович бачився з однокурсниками на 20-річчі випуску в 1985 р., але роки навчання в інституті лишили яскраві враження і спогади. Трудовий десант на збиранні кукурудзи в колгоспі здавався найвеселішим часом студентського життя. Ще запам’яталися сесії. На власному досвіді він переконався у справедливості народного вислову: «Від сесії до сесії живуть студенти весело». Усе встигали: і предмет за ніч перед іспитом вивчити, і в кафе після іспиту сходити. Георгій Федорович згадує: «Я одержував підвищену стипендію — 33 карбованці. Але ж у студентів зайвих грошей не буває. Аби покращити своє матеріальне становище, ми створювали бригади і раз на тиждень розвантажували вагони, а на зароблені гроші веселилися у кав’ярні. Крім грошей за розвантаження вагонів одержували рибу, цукор, курчат, борошно. Все це несли в гуртожиток. Звісно, надовго там ці продукти не затримувалися».

Усі переваги та радощі студентського життя пізнав і син Георгія Федоровича Олександр, який закінчив Жданівський металургійний інститут (нині — Приазовський державний технічний університет).

Сьогодні Георгій Ліштовний із ностальгією згадує безтурботні й веселі будні студентського життя, адже робота й відповідальна посада вимагають цілковитої віддачі, і часу на розваги й відпочинок лишається мало. Проте Георгій Федорович намагається знайти вільні хвилини для улюблених занять — риболовлі та читання історичної і класичної літератури.

У 1984 р. Г. Ф. Ліштовний був нагороджений орденом «Знак Пошани» за участь у будівництві стану 3000, а в 1987 р. — медаллю «Ветеран праці» від імені Президії Верховної Ради СРСР за довголітню, сумлінну працю.