Народився 29 травня 1946 р. у с. Пигарівка Середино-Будського району Сумської області в селянській сім’ї Максима Митрофановича та Олександри Макарівни четвертим серед шістьох дітей. Пигарівську середню школу закінчив із золотою медаллю.

Обираючи спеціальність при вступі до Донецького політехнічного інституту (ДПІ), послухався поради старшого брата і в 1964 р. став студентом механічного факультету, де в 1969 р. здобув диплом інженера-механіка з відзнакою за фахом «Експлуатація автомобільного транспорту».

Упродовж 1969–1971 рр. служив у званні лейтенанта командиром автомобільного взводу та навчальної автороти в/ч 51149 у м. Саратові.

У 1971–1979 рр. працював асистентом та старшим викладачем кафедри експлуатації та ремонту автомобілів Горлівського філіалу ДПІ і водночас протягом 1973–1976 рр. навчався в аспірантурі Московського автодорожнього інституту (МАДІ), достроково захистивши дисертацію на здобуття ступеня кандидата технічних наук.

Перший літературний редактор газети
«Советский студент» Ю. В. Каплун

У 1979 р. І. М. Ребенко повернувся на Сумщину на викладацьку роботу в Сумський сільськогосподарський інститут. Тут він обіймав посади старшого викладача, доцента, завідувача кафедри тракторів та автомобілів, декана факультету механізації сільського господарства та доцента кафедри технічного сервісу. Іван Максимович зробив великий внесок у розвиток вишу від філії Харківського сільськогосподарського інституту до університету, і надання йому статусу національного (сьогодні — це Сумський національний аграрний університет, (СНАУ). Значною його заслугою стало створення матеріально-технічної бази для підготовки інженерів-механіків сільського господарства Сумщини, бо майже 20 років виконував обов’язки декана. Під його керівництвом випущено більше 1000 інженерів. Він є автором більше 90 наукових і методичних робіт, із яких 13 — авторські свідоцтва й патенти, обраний членом-кореспондентом Інженерної академії України.

Іван Максимович — активний громадський діяч: у шкільні роки був секретарем комсомольської організації школи, згодом — головою профспілки факультету АТР ДПІ, головою ради аспірантів МАДІ, головою групи народного контролю і членом парткому Сумського СГІ. Він обирався депутатом Сумської обласної ради (ІІІ, V і VI скликання), є членом Сумського обкому КПУ та ЦК КПУ.

Оцінюючи роль ДПІ у своєму житті, Іван Ребенко, як і більшість випускників цього вузу, котрі досягли чималих висот у професійній діяльності, вживає слово «неоціненна» і запевняє, що якби довелося ще раз стати абітурієнтом, він, знайомий із діяльністю багатьох вишів, неодмінно обрав би саме рідний ДПІ. Найбільш пам’ятними для нього залишилися епізоди екзаменаційних сесій, відданість, відповідальність і батьківська любов більшості викладачів ДПІ, студентські будівельні та автомобільні загони Донеччини, Казахстану та Калмикії. Саме там Іван зустрів студентку хіміко-технологічного факультету ДПІ Марію Росляк, і перед закінченням вишу та розподілом вони створили студентську сім’ю відмінників.

Іван Ребенко має непохитний авторитет серед колег, котрі знають його як вправного оратора, справжнього професіонала й людину, яка завжди може прийти на допомогу.

Дружина Марія Федорівна теж з золотою медаллю закінчила школу і хіміко-технологічний факультет ДПІ, отримавши диплом з відзнакою хіміка-технолога-неорганіка. Працювала інженером-технологом на Горлівському «Стиролі», інженером Саратовського хімзаводу, а також інженером та керівником групи Сумського «Укржитлоремпроекту». Їхні діти обрали для себе викладацьку діяльність: донька Галина — доцент ветеринарного факультету СНАУ, а син Віктор — доцент факультету механізації НУБіПУ (м. Київ).