Народився 12 січня 1952 р. у с. Заплавка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Батько, Микола Дмитрович Швець, працював у колгоспі пасічником, а мати, Любов Карпівна, — вчителем української мови та літератури у Заплавській восьмирічній школі.

Старша сестра Миколи Ліда багато розповідала братові про Донецький політехнічний інститут, і це відіграло вагому роль у виборі навчального закладу.

У 1969 р. у вузі проводився перший набір студентів на спеціальність «Експлуатація машин та обладнання збагачувальних фабрик». На співбесідах у приймальній комісії майбутніх студентів знайомили з новою спеціальністю. Захопливі розповіді викладачів і керівників факультету справили великий вплив на юнака, й він вирішив обрати саме цю спеціальність. А за п’ять років старанного і наполегливого навчання він отримав диплом за фахом «Гірничий інженер-механік».

Про свої студентські роки згадує зі щасливою посмішкою. Життя в студентському гуртожитку виховало почуття колективізму: усі разом ходили в кіно, на футбол, вболівали за улюблену футбольну команду «Шахтар». Особливо запам’яталася поїздка на сільськогосподарські роботи перед початком навчання на першому курсі, де майбутні студенти познайомилися й потоваришували, а згодом у дружній згуртованій компанії святкували перше студентське весілля свого одногрупника Ростислава Літухова, майстра спорту з вільної боротьби. Із захопленням слухали лекції В. К. Прєснякова, В. М. Маценка, Ю. Л. Папушина. Усі без винятку викладачі виховували в молоді почуття відповідальності, давали хорошу фахову підготовку, а на виробничих практиках — навики робочих професій.

Микола Швець підтримує стосунки з молодшим поколінням рідної кафедри «Збагачення корисних копалин» — її завідувачем, д. т. н., професором О. І. Назимко, к. т. н. О. М. Корчевським.

Уся його діяльність після закінчення інституту була пов’язана з Центральною збагачувальною фабрикою «Комсомольська», що розташована в м. Димитрів Донецької області: спершу протягом 1975–1991 рр. він працював механіком основного виробництва, а згодом, упродовж 1991–2000 рр., обіймав посаду головного інженера підприємства. У 2000 р. М. М. Швець був призначений директором фабрики.

ЦЗФ «Комсомольська» — одна з найпотужніших фабрик в Україні, яка виготовляє вугільний концентрат високої якості для потреб енергетики та коксування. У 1979 р. підприємство стало учасником Міжнародного конгресу зі збагачування вугілля, який проходив у Донецьку. Представники 36 країн світу в рамках практичної програми конгресу побували на ЦЗФ «Комсомольська» і були приємно вражені побаченим. На підприємстві постійно проводиться реконструкція виробництва, модернізація обладнання: за останні роки здійснена реконструкція ставка-мулонакопичувача, побудовані породний відвал і установка з повторної переробки відходів флотації. Також запроваджено нову технологію зі збагачення крупнозернистих шламів на гвинтових сепараторах та їх зневоження на високочастотних грохотах. У 80-х роках ЦЗФ «Комсомольська» одержала статус філії кафедри збагачування корисних копалин ДПІ, і відтоді тут постійно провадилася наукова робота: сотні студентів на базі підприємства захистили дипломні проекти.

Сьогодні Микола Миколайович вдало поєднує керівну роботу на фабриці із повноваженнями депутата Димитрівської міської ради. Вільний від роботи час він віддає рідним і радіє, коли родина збирається разом. Заради своїх дітей та онуків він вирощує фрукти та ягоди. Вже протягом 20 років займається розведенням бджіл і не перестає дивуватися їхній працездатності та високій організованості.

Дружина Миколи Швеця Людмила Павлівна — випускниця гірничо-електромеханічного факультету Донецького політехнічного інституту. За фахом вона гірничий інженер-технолог, працює директором відокремленого підрозділу «Стандарт» Державного підприємства «Селідоввугілля». Подружжя виховало двох синів та доньку. Сини — також випускники ДонНТУ: старший Сергій закінчив у 1997 р. гірничо-електромеханічний факультет і працює головним інженером на збагачувальній фабриці, а Дмитро — факультет енергомеханіки та автоматики у 2001 р., працює менеджером у приватному підприємстві. Донька Катерина — інженер ДП «Вугілля України».

За роки своєї сумлінної і плідної праці М. М. Швець неодноразово був удостоєний різних відзнак, зокрема нагороджений орденами «Шахтарська слава» III, ІІ ст. (1993, 1995 р.), «За трудові досягнення» IV ст. (2003), Почесною грамотою Верховної Ради України (2005).

Життєве кредо Миколи Миколайовича — «Якщо не знаєш як вчинити, вчини порядно».