Народився 10 березня 1951 р. в Донецькій області, у підпорядкованому Дзержинській міській раді смт Щербинівка. Розташоване на правому березі річки Кривий Торець селище відоме з ХVІІ ст. Як у більшості родин односельців, батько Петро Єфремович видобував чорне золото, а мама Анастасія Іванівна вела домашнє господарство.

Здібний до точних наук, Василь успішно закінчив Горлівський індустріальний технікум за спеціальністю електротехнік промислових міст і сільського господарства. Після служби в армії твердо вирішив продовжити навчання за цією ж спеціальністю в Донецькому політехнічному інституті (нині Донецький національний технічний університет), до якого вступив 1973 р.

Зі швидкоплинних студентських років найбільш пам’ятні цікаві, аж ніяк не буденні, студентські будні в гуртожитку № 1, обрання головою студентського профкому енергетичного факультету, зимова поїздка в Закарпаття на другому курсі, літні студзагони, особливо будівництво «Золотий колодязь–Маяки».

У 1978 р., отримавши диплом, Василь Щербань продовжив трудову діяльність на шахті «Нова». Працював підземним електрослюсарем, головним енергетиком та головним механіком шахти. Молодого інженера в колективі шанували за щирість, небайдужість до справи і колег, принциповість, високу працездатність, вміння доводити розпочату справу до кінця.

Згодом Василя Петровича обирають головою шахтного комітету профспілки, парторгом шахти. А з 1987 р. В. Щербань працює на виборній посаді заступника голови теркому профспілки. З 1994 р. є очільником Дзержинського територіального комітету профспілки працівників вугільної промисловості України. Основний напрям його роботи — захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників шахт, інших підприємств м. Дзержинська. Упродовж 10 років обирався депутатом Донецької обласної ради.

За плідну самовіддану роботу в профспілці В. П. Щербань нагороджений знаками «Шахтарська слава» та «Шахтарська доблесть» трьох ступенів, знаком Центрального комітету Профспілки вугільної промисловості, почесними знаками Донецької обласної ради профспілок та Федерації профспілок України.

В. П. Щербань на святкуванні Міжнародного дня
солідарності трудящих, 1 травня 2009 р.

Нині, по десятках років ефективної роботи, досвідчений керівник Василь Щербань може зважено оцінити, наскільки гарну підготовку і як спеціаліста, інженера, і як керівника для роботи з людьми дав йому Донецький політехнічний інститут. Не за посадою, а за покликом душі він зустрічається з викладачами, цікавиться зміною поколінь, зовнішнім і внутрішнім станом навчальних корпусів. Як і Василь Петрович, дотепер відчуває, вважає себе членом братства донецьких політехніків його вірний друг, кохана дружина Ірина Владиславівна, директор навчально-курсового комбінату ДП «Дзержинськвугілля» — випускниця енергетичного факультету 1976 р.

З університетом Василь Щербань пов’язаний і через дітей, які там навчалися. Син Костянтин Васильович у 1998 р. закінчив гірничий факультет на той час Донецького державного технічного університету. Працює начальником управління з питань майна комунальної власності апарату Донецької обласної ради. Донька Катерина Василівна — випускниця економічного факультету Донецького національного технічного університету 2008 р., нині бухгалтер комунального підприємства з обслуговування адміністративних будівель Донецької облради. Подружжя Щербанів пишається дітьми і щиро дякує alma mater за їхню професійну освіту.

Завжди енергійний, з усміхненою душею, пан Василь має власний рецепт збереження душевної рівноваги, а отже, здоров’я і високої працездатності: на дозвіллі мерщій за місто, на природу. На присадибній ділянці вирощує виноград, полуниці, овочі, яблука. А скільки найрізноманітніших сортів квітів! Захоплюється риболовлею та полюванням.

Глибинною внутрішньою потребою профспілкового лідера шахтарського міста Василя Петровича Щербаня, його життєвим принципом є готовність завжди працювати для людей, знати і вирішувати їхні проблеми на всіх рівнях. Це стосується організації виробництва, достойної заробітної плати, питання зайнятості гірників та їхніх сімей.