Заслужений працівник транспорту України. Доктор економічних наук, професор. Академік Академії економічних наук України, член-кореспондент Транспортної академії України, член Президії Національної академії наук України.

Народився 9 липня 1950 р. у м. Єнакієве Донецької області.

У 1973 р. він закінчив Єнакіївський гірничий технікум, у 1980 p. — Донецький політехнічний інститут за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство», а в 2001 р. — Українську академію зовнішньої торгівлі, де отримав звання магістра міжнародного права на факультеті «Міжнародне право». Згодом захистив докторську дисертацію за темою «Управління розвитком інфраструктури великого промислового регіону» в Інституті економіко-правових досліджень НАН України і здобув ступінь доктора економічних наук.

Свою трудову діяльність Віктор Янукович розпочав у 1969 р.: газовиком Єнакіївського металургійного заводу, автослюсарем, механіком автопідприємства. З листопада 1976 р. — на керівних посадах. Спершу був директором автобази ВО «Орджонікідзевугілля» (м. Єнакієве), потім, із лютого 1984 р. до вересня 1987 р., очолював автобазу ВО «Донбастрансремонт» (м. Донецьк), а з листопада 1987 р. протягом року обіймав посаду заступника директора з автотранспорту дирекції матеріально-технічного забезпечення та транспорту Донецького державного виробничого об’єднання вугільної промисловості.

У листопаді 1988 р. В. Ф. Янукович став заступником начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та транспорту Донецького головного територіального управління вугільної промисловості, упродовж 1989– 1991 р. виконував обов’язки директора, а потім працював директором ВО «Донбастрансремонт». У травні 1991 р. очолив об’єднання підприємств «Донбастрансремонт», де пропрацював до січня 1994 р. Після цього у 1994–1996 рр. очолював об’єднання промислового транспорту вугільної промисловості «Укрвуглепромтранс», Донецьке територіально-виробниче об’єднання автомобільного транспорту «Донецькавтотранс».

Складення присяги Президента України
25 лютого 2010 р.

У серпні 1996 р. Віктора Януковича призначено заступником голови, а ще через місяць — першим заступником голови Донецької облдержадміністрації. З травня 1997 р. по листопад 2002 р. він обіймав посаду голови Донецької обласної Державної адміністрації, був депутатом Донецької облради. Протягом 1999–2001 рр. В. Янукович — голова облради за сумісництвом. Йому належала ідея створення на території Донбасу вільних економічних зон «Донбас» і «Азов». Він також виступав проти закриття вугільних підприємств.

У 2002 р. президент Л. Кучма призначив Віктора Януковича Прем’єр-міністром України, і 21 листопада 2002 р. він був затверджений Верховною Радою України на цій посаді, очоливши перший в історії України коаліційний уряд.

У квітні 2003 р. на П’ятому з’їзді Партії регіонів В. Ф. Янукович був обраний лідером цієї партії.

14 лютого 2010 р. Центрвиборчком оголосив офіційні результати чергових президентських виборів, згідно з якими Віктор Янукович був оголошений Президентом України. 25 лютого 2010 р. він у Верховній Раді України склав присягу народу.

В. Ф. Янукович нагороджений орденами «За заслуги» III, II, І ст. (1998, 2000, 2002), золотою медаллю Міжнародної федерації хокею (2003) та Олімпійським орденом МОК (2007), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2000). Кавалер нагрудних знаків «Шахтарська доблесть» III, II, І ступенів та «Шахтарська слава» III, II, І ступенів.

За сприяння Віктора Федоровича на Донбасі було відроджено Святогірську лавру, тому його діяльність також відзначено церковними нагородами — орденами Святого преподобного Нестора Літописця Києво-Печерського (1998), Святого князя Володимира (1998), Святого Даниїла Московського.