Харківський національний університет радіоелектроніки — це фундамент, на якому зростали покоління будівельників, гірників, радіотехніків. Вони не просто опановували спеціалізовані дисципліни — вони вчилися незалежно мислити, приймати рішення у складних ситуаціях, працювати «на совість» і нести відповідальність. А коли неповторний період студентства минав, випускники завжди знаходили своє місце в житті: не важливо, влаштовувалися на роботу за фахом чи ні. Обираючи майбутню вищу школу, я вирішив навчатися у Харківському інституті радіоелектроніки, який тоді був дуже престижним та відомим у Радянському Союзі навчальним закладом. Тут я, випускник технічного училища, радіотелеграфіст за армійською спеціальністю, міг найкращим чином опанувати омріяну професію. Згодом я зрозумів, як мені пощастило! По-перше, лекції читали досвідчені педагоги, які не лише самовіддано передавали нам свої знання, а й поважали студентів, бачили в кожному особистість, плекали наші кращі якості. По-друге, в інституті я зустрів хороших друзів — соратників по профспілках і комсомолу, з якими й досі підтримую товариські стосунки. По-третє, тут я познайомився із цікавими, неординарними людьми, які незабаром відіграли вирішальну роль у моєму особистісному та професійному становленні. Моє покоління було активним учасником будзагонівського руху, де молодь не просто заробляла гроші, а виконувала корисне і важливе (в масштабах країни) завдання. Ми намагалися зарекомендувати себе з найкращого боку перед викладачами, яких любили та поважали, соромилися отримувати низькі оцінки, старалися не пропускати занять без важливих причин... Досі із хвилюванням дістаю свій диплом та комсомольський значок. Тому що це — справжнє, те, що дісталося ціною власних зусиль. Займаючись громадською діяльністю, багато спілкуючись, я почав краще розуміти людей і усвідомив, що бути керівником — це дуже відповідальна місія. Лише пам’ятаючи про тих, хто поруч, уникаючи конфліктів та підставляючи надійне плече, можна сформувати по-справжньому згуртований колектив. Саме alma mater зміцнила моє переконання: не можна зупинятися на досягнутому, бо життя — це постійний розвиток. Харківський інститут радіоелектроніки і сам зробив великий крок уперед — став національним університетом. Тепер тут здобувають освіту творці новітніх комп’ютерних технологій. Для мене ж він назавжди залишиться інститутом, який не тільки відіграв вирішальну роль у моєму житті, а й став найтеплішим спогадом про сонячні роки студентства. Президент ТОВ «Севергазмонтаж». Заслужений будівельник Російської Федерації П. М. Маслов

<< Вступне слово Михайла Бондаренка      [ зміст ]      Вступне слово Олександра Северинського >>