ФАКУЛЬТЕТ Автоматики І комп’ютеризованих технологІй У 1962 р. на базі Харківського гірничого інституту був створений Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки. Вишу було доручено готувати фахівців як за традиційними, так і за новими спеціальностями, серед яких — «Конструювання і технологія виробництва радіоапаратури», «Радіотехніка», «Промислова електроніка», «Математичні лічильно-вирішальні прилади і пристрої», що ввійшли до нового радіотехнічного факультету. Перші роки роботи ХІРЕ показали, що крім фахівців, які розробляють апаратуру різного функціонального призначення, необхідно готувати інженерів конструкторів-технологів, котрі забезпечували б її якісне виготовлення. Так наприкінці 60-х років ХХ ст. виникла ідея створення факультету конструювання радіоапаратури. У 1971 р. радіотехнічний факультет було розділено на два: радіотехнічний та конструювання радіоапаратури. Виконувачем обов’язків декана факультету конструювання радіоапаратури став старший викладач кафедри технології виробництва радіоелектронної апаратури С. Я. Карнаруков. До складу факультету входило дев’ять кафедр: конструювання радіоапаратури (завідувач — доц. В. Г. Григоренко), конструювання радіотехнічних систем (проф. Є. Г. Прошкін), технології виробництва радіоапаратури (доц. С. І. Кудінов), технології приладобудування (доц. П. Д. Дутко), мікроелектроніки (доц. В. К. Дущенко), механіки (доц. Г. П. Жданов), інженерної графіки (доц. В. І. Кузьмін), іноземних мов (доц. Ю. А. Янс), хімії (доц. Півненко). На початку 1971 р. ректор ХІРЕ проф. В. Г. Новіков запросив на посаду декана факультету конструювання радіоапаратури начальника радіотехнічного факультету Вищого військового ракетного училища ім. М. І. Крилова доцента М. П. Кіслякова. До складу деканату тоді входили: доц. Г. І. Сидоров, ст. викл. В. М. Євсєєв, ст. викл. Р. Б. Слобідський, а пізніше — ст. викл. В. М. Світенко та доц. М. Л. Литвинов. Перед співробітниками факультету постало важливе завдання зі створення чіткої структури підрозділу, раціонального розподілу навчальних дисциплін між кафедрами, узгодження навчальних програм і організації методичної роботи. Крім того, була потреба у спецкурсах, які відповідали б змісту підготовки конструкторів-технологів. Филипенко Олександр Іванович Декан факультету, доктор технічних наук, професор, академік Академії наук прикладної радіоелектроніки Білорусі, Росії та України Народився 5 вересня 1961 р. у Харкові. У 1983 р. із відзнакою закінчив ХІРЕ за фахом «Конструювання та виробництво радіоелектронної апаратури». З серпня 1983 р. до грудня 1984 р. працював інженером у Конструкторському бюро «Електроприладобудування» (Харків). З листопада 1986 р. працює у Харківському інституті радіоелектроніки на кафедрі технології та автоматизації виробництва радіоелектронних і електронно-обчислювальних засобів: молодший науковий співробітник (1986–1989), науковий співробітник (1989–1991), асистент (1991–1993), старший викладач (1993–1995), доцент (1995–2000), докторант (2000–2003), доцент (2003–2005), професор (вересень-жовтень 2005 р.). З листопада 2005 р. — декан факультету електронних апаратів, а після зміни назви у листопаді 2011 р. — автоматики і комп’ютеризованих технологій Харківського національного університету радіоелектроніки. У 1994 р. О. І. Филипенко захистив кандидатську, а в 2004 р. — докторську дисертацію. Вчене звання професора йому було присвоєно у 2007 р. Олександр Іванович керує підготовкою магістрів та кандидатів наук, є членом двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій. Результати його наукових досліджень впроваджені на ДП «Радіореле». Був відповідальним виконавцем семи науково-дослідних робіт, які виконувалися у ХНУРЕ за державним замовленням. У складі колективу авторів подавав матеріали на здобуття Державної премії України у галузі науки й техніки у 1999, 2000 та 2001 рр. Має 120 науково-методичних праць. Нагороджений почесними грамотами МОН України та Харківського міського голови. Рада факультету спільно із першим проректором В. Ф. Ширяєвим після вивчення навчальних планів програм кваліфікації педагогічних кадрів виступили з низкою пропозицій, які призвели до зміни структури факультету. У 1974 р. з факультету обчислювальної техніки сюди була передана кафедра конструювання електронно-обчислювальних машин (доц. В. О. Фролов), а також доручена підготовка інженерів за спеціальністю «Конструювання та проектування електронно-обчислювальної апаратури». До складу факультету також увійшла кафедра фізичного виховання, а кафедру іноземних мов було вилучено. У 1975 р. з факультету електроніки переведено кафедру технічної електроніки (доц. І. Ф. Городнійчук) для викладання дисциплін, що формують схемотехнічну та радіотехнічну підготовку, а кафедру радіотехнічних систем передано на радіотехнічний факультет. Надзвичайно важливим у забезпеченні ефективності навчального процесу питанням було узгодження програм усіх дисциплін. Слід зазначити, що факультет конструювання радіоапаратури став першим у СРСР, позаяк раніше підготовка фахівців цього профілю здійснювалася на кафедрах конструювання РЕА радіотехнічних факультетів. Однак новостворений факультет ХІРЕ, порівняно із цими кафедрами, забезпечував більш якісну підготовку фахівців у галузі проектування та виробництва радіоелектронних засобів. Студентів-випускників екзаменували письмово з восьми дисциплін, зокрема із конструювання, технології, мікроелектроніки. У 1977 р. факультет було перейменовано у факультет конструювання радіо- та обчислювальної апаратури. Підготовка фахівців здійснювалася на денному (щорічний прийом на денну форму навчання протягом 70–90-х років ХХ ст. сягав 300–350 осіб) та заочному відділеннях. На пропозицію керівництва приладобудівельного заводу ім. Т. Г. Шевченка на його території було відкрито вечірнє відділення, у якому навчалися кращі працівники. Їх кількість у різні роки сягала 50–75 осіб. Навчальний процес на заводі забезпечували найдосвідченіші викладачі факультету. Кількість студентів, викладачів і науковців на факультеті становила понад 1500 осіб. Випускники розподілялися на радіотехнічні підприємства усього СРСР. Навчальний процес базувався на широкому використанні обчислювальної техніки й сучасних систем автоматизованого проектування електронних засобів. Здебільшого заняття проводилися на філіях кафедр, створених на базових підприємствах галузей, насамперед у Харківському ВО «Комунар» (кафедри технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ і КР), Харківському ВО «Радіореле» (кафедра технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ), Науково-дослідному технологічному інституті приладобудування (кафедри мікроелектроніки і технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ). Особливістю організації навчального процесу в 1988–1989 навчальному році було освоєння навчальних планів «Конструювання і технологія електронних обчислювальних засобів» та «Конструювання і технологія радіоелектронних засобів», у формуванні яких активну участь брали деканат і кафедри факультету. Велика кропітка робота була проведена з розробки робочих навчальних планів до цих спеціальностей, обґрунтування переліку дисциплін, встановлених ученою радою вишу. Усі без винятку кафедри інституту займалися розробкою структур і програм дисциплін. Завдяки цьому було досягнуто максимальне задоволення запитів галузей і підприємств та забезпечення цільової підготовки фахівців. Робочі навчальні плани були погоджені з базовими підприємствами й організаціями: ВО «Моноліт», ВО «Харківський завод електроапаратури», НДТІП, ВО «Комунар», ХДП «Харківський релейний завод «Радіореле», СКТБ ХІРЕ, КНПРТ НВО ім. П. С. Плешакова та інші. Уперше на базі факультету в 1989 р. відбулося виїзне засідання Науково-методичної ради Держкомітету СРСР, де розглядалося питання розвитку конструкторсько-технологічних спеціальностей. Колектив деканату. Зліва направо: О. В. Токарєва, А. Г. Махоніна, А. А. Седлецька, О. А. Панасовська, В. Я. Журавльов, О. І. Филипенко, Б. О. Малик, О. Є. Алексєєва Із перших років на факультеті функціонувало студентське конструкторське бюро, яке допомагало молоді глибше пізнавати тонкощі спеціальності, розробляючи різні прилади та пристрої, макетуючи їх та доводячи до стадії випуску конструкторської документації з подальшим виготовленням на дослідному заводі інституту. Саме тут під керівництвом досвідчених викладачів формувалося інженерне мислення майбутніх випускників. Якість роботи студентів була настільки високою, що конструкторському бюро довірили виконання робіт на замовлення Сухумського НДІ приладобудування. Зараз СКБ функціонує як відокремлений структурний підрозділ університету. На факультеті ж створено власні студентські конструкторські бюро — «Робототехніка та мехатроніка» (кафедра технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ) та «Конструктор» (кафедра проектування і експлуатації електронних апаратів). Завершення формування кафедр дозволило розвивати наукові дослідження. Найбільш ефективно вони проводилися на кафедрах технології виробництва радіоапаратури та конструювання обчислювальної техніки. Результатом цих досліджень став захист більше 40 кандидатських та докторських дисертацій. На факультеті велика увага приділялася створенню у студентському середовищі здорової творчої та товариської атмосфери. Одним із важливих напрямків виховної роботи була участь у будівельних загонах. У самій лише Смоленській області студенти факультету побудували близько сотні житлових будинків та виробничих об’єктів. У 1992 р. відбулися зміни у спеціальностях підготовки фахівців. Відповідно до вимог економіки було створено нові освітні напрями: «Конструювання та технологія побутової електронної апаратури», «Системи автоматизованого проектування електронних апаратів», «Автоматизація технологічних процесів у виробництві електронних апаратів», «Біотехнічні та медичні апарати та системи», «Конструювання та технологія електронних та обчислювальних засобів». Становлення факультету конструювання радіоелектронної та обчислювальної апаратури, створення навчально-методичної бази, розробка перспективних наукових напрямів, організація роботи філій кафедр — все це результат роботи колективу факультету, яким у різні періоди часу керували доценти С. Я. Карнаруков (1970–1971), М. П. Кісляков (1972–1977), В. М. Світенко (1977–1983), професори Б. В. Дзюндзюк (1983–1985), І. Ш. Невлюдов (1986–1995), В. О. Стороженко (1995–2005). З 2005 р. факультет очолює проф. О. І. Филипенко. У різний час тут працювали такі відомі вчені: професори Є. Г. Прошкін, Н. П. Гавриш, В. О. Фролов, M. B. Аліпов, Ю. О. Гордієнко, І. К. Кучеров. Зараз тут викладають провідні науковці — професори І. Ш. Невлюдов, Б. В. Дзюндзюк, В. О. Стороженко, О. І. Филипенко, В. П. Ткаченко, І. І. Ключник, А. М. Сінотін, О. І. Козар, О. В. Лазоренко та інші. Наприкінці 90-х років ХХ ст. відбулися зміни як у переліку спеціальностей, так і у складі кафедр. У 1999 р. факультет отримав назву «Електронні апарати» та розпочав підготовку за спеціальностями «Побутова електронна апаратура», «Виробництво електронних засобів», «Біотехнічні та медичні апарати і системи», «Технології та засоби телекомунікацій». Сьогодні у складі факультету п’ять кафедр: проектування та експлуатації електронної апаратури; технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ; медіасистем та технологій; фізики; охорони праці. З 2007 р. факультет почав готувати фахівців за новими напрямами — «Радіоелектронні апарати» і «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології». З 2010 р. майбутні спеціалісти та магістри опановують такі спеціальності: «Радіоелектронні апарати і засоби», «Автоматизовані комплекси радіоелектронних виробництв», «Інтелектуальні технології мікросистемної радіоелектронної техніки» (напрям «Радіоелектронні апарати), «Автоматизоване управління технологічними процесами» та «Комп’ютерно-інтегровані технологічні процеси і виробництва» («Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології»). У 2011 р. у зв’язку із впровадженням нових спеціальностей, напрямів наукових досліджень та створенням на кафедрах навчальних лабораторій було змінено назву факультету на факультет автоматики і комп’ютеризованих технологій. Усі зусилля колективів кафедр спрямовані на модернізацію навчального процесу з метою інтеграції в Європейську систему освіти. Основою нововведень є широке застосування результатів досліджень наукових шкіл під керівництвом професорів І. Ш. Невлюдова, В. О. Стороженка, Б. В. Дзюндзюка, О. І. Филипенка, В. П. Ткаченка, І. І. Ключніка. Останнім часом кафедри факультету плідно співпрацюють із міжнародними навчальними закладами, підприємствами та фірмами, серед яких «EchoStar» (США), «Jabil» (США), «Phoenix Contact» (Німеччина), «Siemens PLM Software», Берзький університет (Німеччина), «RR Donnelley» (Польща), «LG Electronics Wroclaw» (Польща) та інші. Факультет пишається своїми випускниками: це керівники державних установ, а також підприємств та компаній різних форм власності. Так В. Г. Дулуб — заступник голови Харківської обласної адміністрації, А. М. Гіршфельд — почесний президент АТ «УПЕК», І. А. Божинський — генеральний директор ВАТ «Харківгаз» (1999–2010), А. І. Бесараб — начальник Головного управління житлово-комунального господарства Харківської обласної державної адміністрації, С. Г. Гіренко — генеральний директор ТOB «Українські газові технології», О. П. Воробйов — заступник керівника Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, С. Ганзій — генеральний директор ТОВ «1С-ТЕЛЛУР», М. Ф. Сидоренко — заступник головного конструктора СКТБ «Полісвіт» ДНВО «Коммунар», С. В. Ємельянов — директор ТОВ «Харківенергоприлад», В. А. Власенко — голова правління ВАТ «Прожектор» (м. Малин Житомирської області), В. І. Зубко — заступник генерального директора НДІ приладобудування ім. Тихомирова (Росія), В. І. Лебединський — генеральний директор ЗАТ «Манометр-Харків». Факультет підготував для університету першого проректора — д. т. н., проф. В. В. Семенця, проректора з наукової роботи — д. ф.-м. н., проф. М. І. Сліпченка, декана факультету електронних апаратів — д. т. н., проф. О. І. Филипенка, директора центру заочної форми навчання — к. т. н., доц. А. В. Фролова, голову профспілки ХНУРЕ, завідувача кафедри проектування та експлуатації електронних апаратів — к. т. н., доц. І. І. Ключника, заступника першого проректора О. В. Григор’єва, заступника начальника науково-дослідної частини І. А. Божинського, заступника директора Центру заочної форми навчання В. В. Токарєва, заступника декана факультету комп’ютерної інженерії та управління Є. І. Литвинову, заступника директора Центру навчання іноземними мовами О. В. Тучина. Зараз головним завданням факультету є підготовка таких спеціалістів, які здатні проектувати, виготовляти й експлуатувати електронні апарати різного призначення (будь-які радіотехнічні пристрої, промислове електронне обладнання, медичну апаратуру, побутову техніку, засоби телекомунікацій, обчислювальну апаратуру, банківське, офісне та інше радіоелектронне устаткування) та забезпечувати автоматизацію діяльності у різних сферах господарювання і побуту, створювати та обслуговувати автоматизовані системи, технології і виробництва. Кафедра фізики Стороженко Володимир Олександрович Завідувач кафедри Володимир Олександрович Стороженко — завідувач кафедри, доктор технічних наук, професор. Народився у 1946 р. у Харкові. В 1969 р. закінчив ХІРЕ (спеціальність «Промислова електроніка») і подальший життєвий шлях пов’язав зі своєю alma mater. У 1980 р. В. О. Стороженко захистив кандидатську, а в 1994 р. — докторську дисертацію. Протягом 1995–2005 рр. був деканом факультету електронних апаратів. У 2001 р. Володимир Олександрович став ініціатором Всеукраїнської олімпіади за напрямом «Електронні апарати». З 1997 р. очолює кафедру фізики. Володимир Стороженко — автор 120 наукових праць, із яких більше десяти опубліковано в закордонних виданнях, співавтор двох монографій, семи навчальних посібників та шести винаходів. В. О. Стороженко є членом правління Українського товариства з неруйнівного контролю та технічної діагностики, двох спеціалізованих рад із захисту дисертацій, редколегії журналу НАН України «Технічна діагностика та неруйнівний контроль», дипломантом конкурсів вищої школи Харківщини у номінації «Кращий завідувач кафедри». Удостоєний звання «Відмінник освіти України» (2002) та Почесної грамоти Верховної Ради України (2005). Кафедра фізики є однією з найстаріших кафедр університету: вона була створена в 1930 р. одночасно з відкриттям Харківського інженерно-будівельного інституту. У 1932 р. засновано одну з перших лабораторій вишу — фізичну. У довоєнний період кафедру очолювали професори М. І. Коровін (1933–1936), К. Д. Синельніков (1937–1939) та Л. І. Шингарьов (1939–1941). Наприкінці 1930-х років під керівництвом проф. К. Д. Синельнікова тут почали розробляти такі наукові теми: зовнішній фотоефект із напівпровідників, ртутні випрямлячі, їх робота і коефіцієнт корисної дії, функціонування ртутного випрямляча у випадку можливого підвищення напруги тощо. Під час війни, одразу ж після відновлення діяльності вишу, кафедру очолював проф. А. О. Слуцкін (1944–1946). Згодом на цій посаді його змінив Л. І. Шингарьов, який повернувся з евакуації. Останній був завідувачем упродовж наступних двадцяти років і об’єднав викладачів, доцентів та професорів у дружній колектив. За допомогою підручних засобів вони обладнали дві навчальні лабораторії. Викладацький склад постійно поповнювався випускниками аспірантури, ХДУ та інших вишів. Так у колективі кафедри працював за сумісництвом визнаний учений, академік Академії наук України, член-кореспондент Академії наук СРСР, лауреат Державної премії СРСР Борис Єремійович Веркін — засновник і директор ФТІНТ АНУ, природжений педагог із блискучою пам’яттю й беззаперечним лекторським талантом. Після закінчення ХДУ й періоду роботи на посаді наукового співробітника у ФТІНТ на кафедру прийшов к. ф.-м. н. Ю. В. Шубін, який очолив навчально-методичну роботу і став гідним прикладом для молодих викладачів. У 1968 р. завідувачем кафедри став доц. В. Г. Червов — колишній проректор інституту. Під його керівництвом у 1970-х роках розпочалося докорінне перетворення матеріально-технічної бази. Крім наявних лабораторій електромагнетизму та атомної фізики, були створені ще дві аналогічні, а також обладнана лабораторія механіки й молекулярної фізики, створені навчальна майстерня і клас лекційних демонстрацій. Приміщення кафедри розширилися до нинішнього стану. До викладацької роботи долучилися відомі державні та наукові діячі, зокрема професор В. П. Семиноженко. У подальшому колектив очолювали доц. С. С. Денисов (1980–1981), лауреат Державної премії у галузі науки і техніки професори І. О. Гришаєв (1981–1984), А. І. Козар (1984–1997). З 1997 р. посаду завідувача обіймає професор В. О. Стороженко. Колектив кафедри. Зліва направо: перший ряд: В. Г. Абдула, Т. Г. Божко, О. М. Коваленко, С. Б. Малик, О. В. Бандурян, О. І. Кузнєцова, І. М. Кибець, А. І. Рибалка; другий ряд: Є. Куліков, В. В. Калінін, О. В. Лазоренко, Ю. І. Нефедов, Р. П. Орел, В. О. Стороженко, С. М. Мешков, О. В. Моісеєнко, С. А. Лісовін, О. В. Вишневецький, М. А. Кулагін, П. Ю. Заморій Зараз до професорсько-викладацького складу входять троє професорів та восьмеро доцентів. За відсотком викладачів, що мають науковий ступінь (90%), кафедра — одна із кращих в університеті. Основу колективу складають досвідчені лектори, що прийшли на кафедру ще в 1970-х роках: проф. А. І. Козар, доценти В. В. Калінін, А. І. Рибалка, Ю. І.Нефедов, асистент І. М. Кібець. Останнім часом викладацький склад активно відновлюється: стали доцентами вихованці наукової школи кафедри Р. П. Орел, С. М. Мешков, асистентом — С. Б. Малик. Із Харківського державного університету прийшли молоді фізики: кандидати фізико-математичних наук О. В. Лазоренко, О. М. Коваленко, магістр О. В. Вишнівецький. Працівники кафедри відзначені грамотами Міністерства освіти і науки України: проф. В. В. Кармазін (2000), доц. А. І. Рибалка (2001, 2002). Перемагали в університетському конкурсі «Кращий за професією» Т. Б. Ткаченко («Кращий лектор», 2002), доц. А. І. Рибалка («Кращий методист», 2001, 2005), проф. В. О. Стороженко («Кращий завідувач кафедри», 2000, 2010), доц. Р. П. Орел («Кращий куратор лабораторії», 2009) та ін. Велика увага приділяється виданню навчально-методичної літератури. Так завдяки друку 12 найменувань навчальних посібників, десяти методичних вказівок, трьох задачників, словника та довідника досягнуто стовідсоткове забезпечення усіх студентів необхідними книгами. Здобутки кафедри у комп’ютеризації лабораторного практикуму з фізики отримали визнання в інших навчальних закладах, які використовують ці методичні розробки. Суттєвим досягненням стало впровадження у навчальний процес комп’ютерних технологій. Для цього у 2002 р. на кафедрі було створено комп’ютерний міні-клас (п’ять комп’ютерів), а в 2005 р. — лабораторію комп’ютерного моделювання фізичних процесів на 15 робочих місць. Історія заснування наукових шкіл на кафедрі розпочалася у 1965 р., коли сформувався відомий тоді у Харкові й за його межами науковий колектив «Проблемна лабораторія з питань біоніки» під керівництвом завідувача кафедри доц. В. Г. Червова. Основною темою досліджень лабораторії було «Використання нейроподібних принципів роботи зорового аналізу для розпізнавання візуальної інформації». За цією тематикою успішно захистили кандидатські дисертації доц. Ю. П. Бугай, доц. Ю. І. Нефедов, В. А. Бахтигозин, Ю. І. Зозуля, С. Кацалап. Крім того, були розроблені унікальні прилади й отримані авторські посвідчення на винаходи (Ю. І. Нефедов, В. Г. Абдула). Приблизно в цей же час на кафедрі почав успішно розвиватися інший науковий напрям — «Фізичні процеси розсіювання електромагнітних хвиль на кристалічних ґратах», натхненником якого став молодий доцент (нині професор) А. І. Козар — учень видатного фізика, академіка Миколи Антоновича Хижняка (Український фізико-технічний інститут). Інтерес до досліджень А. І. Козаря сприяв створенню на кафедрі постійного наукового семінару із проблем радіоелектроніки й інтегральних рівнянь макроскопічної динаміки (спільно з міжнародним інститутом ІEEE). За результатами цих досліджень у 2010 р. А. І. Козар захистив докторську дисертацію. Ще один науковий напрям — «Теплові методи неруйнівного контролю якості матеріалів і виробів» — з’явився на кафедрі у 1976 р. та почав активно розвиватися після того, як у 1980 р. його очолив В. О. Стороженко. Протягом наступних років на базі напряму сформувалася наукова школа, що стала відомою не лише в Україні, а й за її межами. У цьому колективі захищено одну докторську і сім кандидатських дисертацій, підготовлено до друку й видано дві монографії, більше 150 статей (із них десять — у закордонних виданнях), отримано сім патентів. У 1997 р. на базі цієї наукової школи для подальшого розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у галузі теплового неруйнівного контролю, ефективного використання наукового потенціалу та поліпшення перепідготовки фахівців було створено науково-технічний центр «Термоконтроль». За період його функціонування виконано близько 20 науково-дослідних і конструкторських розробок на замовлення підприємств України та Росії. Так протягом 1997–2000 рр. науковці реалізували національну програму «Підвищення надійності та довговічності машин і конструкцій», отримали сертифікат Національного космічного агентства України та почали співпрацювати з конструкторським бюро «Південне» (Дніпропетровськ). У 1998 р. найвищу оцінку отримав міжнародний проект INTAS «Visualization and analysis of mechanical stresses in building constructions by using infrared thermography», поданий на розгляд працівниками науково-технічного центру. Міжнародне визнання здобули й розробки в галузі авіаційної техніки, створені спільно з НПО «Салют» (Москва). Стенд для теплового контролю лопаток, створений у центрі, упродовж 2004–2006 рр. демонструвався на світових авіасалонах: Ля Бурже (Франція), Фарнборо (Великобританія), Москва (Росія), Чжохай (Китай). З 2008 до 2009 р. у виробництво впроваджували термографічні методики для газотранспортних систем, які дозволяють проводити температурну діагностику обладнання у процесі його експлуатації. Спеціалісти науково-технічного центру «Термоконтроль» брали участь у термографічних обстеженнях низки важливих енергетичних та промислових об’єктів України: ТЕЦ у Жовтих Водах, Зміївської ТЕЦ, ТЕЦ-5 (Харків), Дніпровської ГЕС, Запорізької АЕС, ДПУ «Шебелинкагазвидобування». Створені тут прилади і методики теплового неруйнівного контролю охоплюють широкий спектр об’єктів: вироби авіакосмічної техніки, устаткування для нафтовидобутку, підземні трубопроводи, енергоустаткування. У НТЦ «Термоконтроль» працюють двоє єдиних в Україні фахівців вищого рівня (III–IV за версією ISO) з теплового методу неруйнівного контролю: науковий керівник центру — завідувач кафедри фізики, д. т. н., проф. В. О. Стороженко, та директор центру — к. т. н., доц. С. М. Мешков. Уже опубліковано понад 150 публікацій, зокрема 15 у закордонних виданнях, дві монографії, отримано шість патентів, захищено сім кандидатських дисертацій. До наукових досліджень, які проводяться у центрі, широко залучають студентів молодших курсів. Окремі з них здійснюють тут дипломне проектування, а потім навчаються в аспірантурі. Ще одним науковим напрямом, що виник на кафедрі останніми роками, стало «Комп’ютерне моделювання фізичних процесів», спрямоване на впровадження досягнень комп’ютерної техніки у навчальний процес. Його піонерами були доценти кафедри О. Є. Гетьманова, В. В. Калінін, А. В. Безуглий, А. А. Харківська та інші. Протягом 1998–2003 рр. спільно зі студентами кафедри вони розробили принципово новий підхід до вивчення курсу фізики, заснований на використанні мультимедійних засобів для моделювання фізичних процесів, контролю знань і самонавчання. Створено понад 30 комп’ютерних лабораторних робіт, які виконують протягом року усі студенти. Із приходом доц. О. В. Лазоренка у 2004 р. на кафедрі з’явився ще один перспективний напрям — «Нетрадиційні методи аналізу в задачах фізики Геокосмосу», активним виконавцем якого став і асистент О. В. Вишнівецький. За короткий термін уже отримано вагомі результати: О. В. Лазоренко опублікував дві монографії і захистив докторську дисертацію. Кафедра фізики не є випусковою, але щороку в її науковій роботі бере участь близько 20 студентів, які працюють над розробкою та відновленням лабораторної бази, розвитком дистанційних методів освіти, створенням програмного забезпечення для засобів неруйнівного контролю. Результатом їхньої діяльності є призові місця на молодіжних конкурсах та перемога В. В. Голіцина на Всеукраїнській олімпіаді з фізики у 2010 р. Кафедра технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ Невлюдов Ігор Шакірович Завідувач кафедри Ігор Шакірович Невлюдов — завідувач кафедри, доктор технічних наук, професор. Народився у 1940 р. у м. Коломна Московської області (Росія). У 1967 р. здобув освіту в Українському заочному політехнічному інституті. У 1985 р. захистив докторську дисертацію, а в 1986 р. йому присвоєно вчене звання професора. Того ж року очолив кафедру технології та автоматизації виробництва РЕЗ і ЕОЗ. І. Ш. Невлюдов опублікував більше 390 наукових праць, отримав вісім патентів, 31 авторське свідоцтво. Є автором та співавтором чотирьох підручників, 17 навчальних посібників із грифом МОНУ, чотирьох монографій. Ігор Шакірович — дійсний член Української технологічної академії, Міжнародної академії прикладної радіоелектроніки України, Росії та Білорусі, член експертної ради з енергетики та електроніки при Державній акредитаційній комісії, двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій, науково-технічної ради Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку при НАН України, заступник голови науково-методичної комісії МОНмолодьспорту України з напряму «Електронні апарати». Удостоєний звання «Почесний робітник Міністерства промисловості та засобів зв’язку СРСР» (1986), знаків «Винахідник СРСР» (1985), «Відмінник освіти України» (2001), «За наукові досягнення» (2005). Переможець у номінації «Завідувач кафедри» обласного конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена» (2000). Кафедра технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ є профільною зі спеціальностей та спеціалізацій напрямів «Радіоелектронні апарати», «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології» і «Системна інженерія». Вона була створена у 1964 р. і мала назву «Технології виробництва радіоапаратури», а її першим завідувачем став ст. викл. В. К. Дущенко. У 1971 р. кафедра увійшла до складу факультету конструювання радіоапаратури. Протягом наступних років нею керували к. т. н., доц. С. І. Кудінов (1971–1973), к. т. н., доц. В. С. Жилков (1974–1979), к. т. н., доц. Ю. Г. Хижняк (1980–1985), а в 1986 р. завідувачем обрано д. т. н., проф. І. Ш. Невлюдова. Сьогодні кафедра складається із висококваліфікованих викладачів, які мають добру підготовку та великий практичний досвід роботи у вищій школі. Крім штатних співробітників, до навчального процесу долучаються провідні фахівці галузі з підприємств, що є філіями кафедри: ДП НДТІП, ХВО «Радіореле», ДН ВО «Комунар», ХОУ НБУ та «ХартронЕнерго», які забезпечують високий рівень практичної підготовки випускників. Наукова робота здійснюється у напрямі «Розробка та впровадження прогресивних інформаційних, ресурсоощадних та екологічно безпечних технологій», що охоплює найсучасніші аспекти розвитку науки: – створення високих технологій та автоматизація виробництва електронних апаратів, діагностика в технології електронних апаратів; – технологія волоконно-оптичних систем передавання інформації та автоматизація контролю компонентів; – системи автоматизованого проектування технологічного призначення (технологічних процесів, баз даних, інформаційно-пошукових систем); – комплексна автоматизація та електронні апарати банківських систем; – промислові роботи та мехатронні пристрої, мікрооптоелектромеханічні системи та технології. Колектив кафедри. Зліва направо: перший ряд: С. П. Новоселов, О. В. Токарєва, З. В. Плотнікова, І. Ш. Невлюдов, О. Г. Костюк, Н. В. Мілютіна, В. Г. Котух, В. І. Степаненко; другий ряд: В. В. Євсєєв, В. Ю. Шарковський, В. В. Усик, І. В. Жарикова, О. Г. Резніченко, В. А. Палагін, Р. І. Цехмістро, С. І. Сотник, Є. П. Второв, С. С. Мілютіна, Р. Ю. Аллахверанов, Г. В. Пономарьова, С. С. Великодний, М. Г. Стародубцев, Є. А. Разумов-Фризюк, І. О. Яшков, О. М. Цимбал Науковці кафедри (І. Ш. Невлюдов, Б. О. Малік, О. І. Филипенко, М. А. Омаров, Є. М. Анпілогов, В. В. Токарєв, О. В. Тучин та ін.) спільно з Харківським науково-дослідним інститутом точного машинобудування у період з 1985 до 2002 р. виконали цикл робіт із розробки конструкцій та технологій виробництва комутаційних волоконно-оптичних компонентів. Значення виконаних робіт та проектів пояснюється повною відсутністю вітчизняних компонентів, технологій та обладнання для їх виробництва й експлуатації. Це зумовило висування ХНДІТМ та ХІРЕ у середині 1980-х років на роль головних організацій із виробництва оптичних комутаційних компонентів. У ХНУРЕ виконувалися розробки конструкцій та технологічних процесів виготовлення волоконно-оптичних компонентів, методів контролю та вітчизняного контрольно-вимірювального прецизійного обладнання, обчислювальних структур для керування складними технологічними процесами та обладнанням. Під час вирішення цих завдань було проведено роботи з теоретичного обґрунтування технічних параметрів виробів з урахуванням спеціальних вимог, вибору оптимальних конструкторсько-технологічних рішень, розробки нових матеріалів та технологій. До основних нових теоретичних результатів із напряму створення волоконно-оптичних компонентів належать: комплексна математична модель системи проектування та виробництва комутаційних компонентів, теорія самоюстування оптичних волокон для з’єднувачів, які не потребують позиціювання під час виробництва, теорія узгодження випромінювачів та оптичних волокон із використанням мікролінз, де оригінальним є врахування аберацій та розробка методів їх компенсації. Результати наукових досліджень покладено в основу дослідно-конструкторських розробок, що дозволили вперше у вітчизняній промисловості створити уніфіковані оптичні комутаційні компоненти, які мали параметри на рівні закордонних, а за міцністю перевершували їх. Компоненти призначені для всіх видів використання в різних умовах: стаціонарних, польових, на борту об’єктів (автотехніка, бронетехніка, літаки, космічні кораблі та морські судна), при зануренні у воду. За конструктивним виконанням вони сумісні з різними типами компонентів закордонних виробників («AT@T», «Amphenol», «3M Fiber Optic Products», «NTT», «NEC», «Furukawa Electric» та ін.). Необхідність створення технологічної та виробничої бази потребувала наукового обґрунтування нових технологій, розробки принципів створення та структурної побудови технологічного обладнання. Найважливішими результатами розробок слід вважати створення спеціальних технологічних процесів за такими напрямами: юстування вісі серцевини волокна відносно базової поверхні оптичного наконечника з точністю до 0.1–0.3 мкм; шліфування та полірування торця волокна у наконечнику зі створенням на торці пласкої або сферичної поверхні з величиною шорсткості нижче 0.1 мкм; технології зварювання оптичних волокон; захист місця зварювання волокон, що забезпечує працездатність волокна в умовах впливу кліматичних та механічних факторів; виготовлення прецизійних деталей (наконечник, стикувальна втулка) з точністю до десятих доль мікрометрів; розробка полімерних композицій, що швидко твердішають, із підвищеними оптичними та експлуатаційними властивостями (зокрема теплостійкими) для використання у виготовленні компонентів. У процесі розробки таких технологій було створено комплекс принципово нового спеціального прецизійного технологічного обладнання, контрольно-вимірювальної та випробувальної техніки, технологічних пристроїв та спеціального інструменту: автоматизовані юстирувальні верстати АРБ для обробки наконечників із точністю 1–3 мкм; юстирувальні верстати БШЮ-2М для обробки наконечників у багатополюсних оптичних з’єднувачах із точністю позиціювання 0.3 мкм; юстирувальні верстати для обробки наконечників електроерозією з точністю до 0.1 мкм; модулі технічного зору для технологічного обладнання позиціювання та юстування оптичних волокон у комутаційних компонентах; комплект верстатів, прецизійних технологічних пристроїв та матеріалів для торцювання, шліфування і полірування торців волокон з якістю поверхні до 0.1 мкм; комплект обладнання для зварювання оптичних волокон; комплект оснащення для оздоблення оптичних кабелів та закріплення волокон; лінія електрофорезного покриття деталей волоконно-оптичних компонентів; спеціалізовані мікропроцесорні пристрої для керування автоматизованим технологічним обладнанням та обробки великих масивів інформації технологічних давачів у масштабі реального часу. Випробування та вимірювання характеристик компонентів в умовах виробництва й експлуатації спричинили необхідність створення контрольно-вимірювальної апаратури: приладів УКСС-1М та ПКМ-1 контролю оптичних втрат у з’єднувачах, перемикачах та комутаторах за умов механічних та кліматичних впливів; приладів ЛС-2 та ЛС-3 для одночасного контролю до 4-х каналів оптичних з’єднувачів або перемикачів за умов впливу лінійних прискорень; устаткування для тренування та фіксації відмов оптичних перемикачів ТР-2 і ТР-3; приладів КОП-2 і ПКО контролю оптичних та електричних параметрів оптичних перемикачів; тестера оптичного цифрового ОТЦ-1 для автоматичного вимірювання втрат оптичних з’єднувачів за умов спецвпливів; стенду для регулювання та контролю оптичних перемикачів із кількістю каналів 2х2; автоматизованої системи технологічного контролю втрат оптичної енергії у з’єднувачах; систем СКЛ-01, СКМ-03 автоматизованого контролю оптико-геометричних параметрів деталей волоконно-оптичних компонентів; системи автоматизованого інтерференційного контролю якості формоутворення торцевої поверхні оптичних наконечників СКМ-04. Усі зразки обладнання створені у вітчизняній промисловості вперше. Результати роботи висувалися на здобуття Державної премії України в галузі науки та техніки у 1999–2001 рр. та завжди посідали друге місце. Всього внаслідок співпраці з ХНДІ точного машинобудування виконано 58 робіт. Їх результати відображені у понад 130 наукових публікацій, 29 авторських свідоцтвах та шести патентах. Основні результати циклу робіт обговорювалися та доповідалися на 59 науково-технічних конференціях (із них 30 — міжнародних), демонструвалися на ВДНГ України та країн СНД. За підсумками досліджень створено три наукові школи, захищено дві докторські та 20 кандидатських дисертацій. Отримані результати впроваджені на Державному підприємстві «Харківський релейний завод» зі створенням виробничої бази потужністю до 50 тисяч штук компонентів на рік. Впровадження результатів циклу робіт дозволило отримати економічну ефективність у розмірі 17,9 млн грн. (станом на січень 2002 р.). Загальна кількість реалізованих замовникам компонентів у 1985–2002 рр. досягла 815 000 шт. У межах наукового напряму кафедри проводиться активна робота з Міністерством промислової політики України, Міністерством праці України, із зарубіжними фірмами «Інтермех» (Мінськ, Республіка Білорусь), «Simens PLM Software» (Німеччина) і «Jabil» (США). Кафедра технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ постійно виконує держбюджетні і госпдоговірні роботи. Так у 2009 р. розпочато дослідження в межах нового наукового напряму — конструкторсько-технологічні основи створення перспективних компонентів електромеханічних систем та технології їх виробництва. У виконанні госпдоговірних тем беруть участь не лише викладачі, а й студенти кафедри. Яскравий приклад — наукова робота С. С. Ускова, який ще студентом другого курсу виконував дослідження для Харківського національного науково-технічного центру нормативних документів при Міністерстві праці України. Його досягнення неодноразово представлялися на всеукраїнських конкурсах студентських наукових робіт 2009, 2010 та 2011 навчальних років у галузях «Радіотехніка» та «Машинобудування», здобували призові місця. Кожного року працівники кафедри беруть участь у десятках конференцій, публікують біля півсотні наукових статей у виданнях ВАК України, представляють результати наукових робіт на міжнародних виставках. Підтвердженням високого рівня наукової роботи кафедри є отримання патентів і авторських свідоцтв. Нові наукові рішення, запропоновані у патентах, завжди знаходять втілення не лише в науці, а й у виробництві. За останній рік отримано 12 актів впровадження результатів наукових праць на підприємствах України та ближнього зарубіжжя. Наукові дослідження кафедри є підгрунтям для підготовки висококласних фахівців. Сьогодні кафедра є профільною із напрямів «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології», «Системна інженерія», «Радіоелектронні апарати», спеціальностей та спеціалізацій «Комп’ютеризовані системи та робототехніка», «Радіоелектронні апарати і засоби», «Електронні апарати та автоматизація банківських систем», «Технології і засоби телекомунікацій», «Автоматизовані комплекси радіоелектронних виробництв», «Інтелектуальні технології мікросистемної радіоелектронної техніки», «Автоматизоване управління технологічними процесами», «Комп’ютерно-інтегровані технологічні процеси і виробництва». Випускники профільних спеціальностей підготовлені до виробничо-технологічної, проектно-конструкторської, науково-дослідної, організаційно-управлінської діяльностей, досконало володіють сучасними комп’ютерними технологіями та мають поглиблені знання в галузі маркетингу і менеджменту при вирішенні завдань автоматизації виробництва. Вони можуть працювати на підприємствах та в компаніях різних форм власності (інженерами, керівниками, технічними директорами). Спеціалізація «Електронні апарати та автоматизація банківських систем» спрямована на підготовку фахівців для розробки та впровадження методів автоматизації банківської справи, обслуговування і ремонту технічних засобів банківських систем, вирішення завдань забезпечення фінансової сфери програмним продуктом, засобами зв’язку, охоронними системами. Таких фахівців потребують державні та комерційні банки, фінансові компанії, біржі, підприємства, чия діяльність безпосередньо пов’язана з експлуатацією, налагодженням та ремонтом банківської, офісної та оргтехніки, засобів комплексної автоматизації банківських систем. Багато випускників залишаються працювати і продовжувати навчання на рідній кафедрі, займаються науковою роботою, захищають дисертації, а також влаштовуються на великі підприємства країни, серед яких — ДП «Харківський авіаційний завод», ДП «Харківський тракторний завод», завод ім. Малишева, Національній банк Україні (Харківське управління), «Укрсоцбанк», Jabil Circuit Ukraine, у фірмах «Telesens», «MaxBill», «NixSolutions», «МКС», «Небесна мережа», «Вектор» та багатьох інших державних і комерційних структурах. На кафедрі технології й автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ проводиться активна робота в галузі міжнародної співпраці з відомими європейськими фірмами-виробниками і вищими навчальними закладами в рамках Європейської інтеграції, у ході якої проходять стажування і отримують гранти викладачі та студенти. Так на кафедрі у період 2008–2009 рр. за програмою ім. Фулбрайта проходив стажування доктор Ерік Мартінсон (Державний університет Джорджії, США). Темою досліджень була розробка транслятора мови програмування Prolog. У липні 2008 р. доцент кафедри технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ О. М. Цимбал стажувався у Робінзон коледжі Кембриджського університету (Великобританія), де досліджував акустичні методи керування мобільними роботами. Сьогодні доц. О. М. Цимбал бере участь у низці спільних досліджень у галузі мобільної робототехніки. У 2009 р. доценти З. В. Плотнікова та В. В. Євсеєв проходили навчання в НВП «Інтермех», що проводилося спільно з фірмою «Simens PLM Sofware» (Німеччина) та «InterMeсh» (Мінськ, Республіка Білорусь). Це дало змогу незабаром отримати безкоштовні ліцензії на десять автоматизованих робочих місць комплексу програм систем автоматизованого проектування «Інтермех» та «Unigraphics NX4», а в 2010 р. — САПР «Siemens PLM Software» на 32 робочих місця. Підсумком міжнародної роботи стало спільне видання монографії, написаної на основі наукових досліджень першого проектора ХНУРЕ проф. В. В. Семенця, завідувача кафедри технології та автоматизації виробництва РЕЗ та ЕОЗ І. Ш. Невлюдова й американського вченого Дж. Кратца. У 2011 р. укладено угоду про співпрацю в галузі підготовки фахівців з американською компанією «Jabil», на підприємстві якої студенти п’ятого курсу спеціальностей ВЕЗ та ТЗТ проходили переддипломну практику та розпочали свою трудову діяльність. Протягом багатьох років кафедра підтримує зв’язки з Республікою Азербайджан, виконуючи спільні наукові розробки. У рамках програми обміну досвідом проводяться конференції і симпозіуми, стажування студентів в Азербайджані. У 2011 р. на перший курс прийнято дві групи студентів з Азербайджану та Туркменістану. Для якісної підготовки майбутніх спеціалістів кафедра має сучасну лабораторну базу: лабораторії гнучких комп’ютеризованих систем та робототехніки, комплексної автоматизації банківських систем ім. С. В. Денисова, основ автоматики, систем автоматизованого проектування технологічних процесів, технологій та засобів телекомунікацій, технічної діагностики електронних апаратів, матеріалознавства і технологій РЕА. Так діяльність лабораторії гнучких комп’ютеризованих систем та робототехніки спрямована на забезпечення навчальних дисциплін, пов’язаних з автоматизованими виробничими системами та робототехнікою. Вона є профільною для спеціальності «Гнучкі комп’ютеризовані системи та робототехніка». Серед обладнання слід відзначити промислові роботи РМ-01 та РФ–202, напівавтомат дозованої пайки УАП-1, систему розкладки джгутів «Аракс», клепальний автомат МКС-01. Також лабораторія оснащена дослідними зразками маніпуляторів і мобільних роботів. Тут проводяться заняття із таких дисциплін: «Робототехніка та мехатроніка», «Основи інформаційних процесів у роботизованому виробництві», «Елементи та пристрої інтегрованих систем», «Програмування пристроїв керування роботами», «Основи технології гнучкого автоматизованого виробництва». У лабораторії виконуються курсові роботи та дипломні проекти зі спеціальності «Гнучкі комп’ютеризовані системи та робототехніка», проводиться дослідження кінематики та динаміки маніпуляторів (на базі промислового робота РМ-01, маніпуляторів MR-999e), дослідження систем технічного зору для завдань маніпуляційних та мобільних роботів, моделювання робототехнічних систем та комплексів, розробка програмного забезпечення для роботів та верстатів із ЧПК. Новими напрямами науково-практичних розробок є дослідження систем голосового введення інформації, систем підтримки прийняття рішень для інтелектуальних роботів, розробка математичного та програмного забезпечення для керування мобільними роботами (на базі платформ iRobot та NXT), зокрема на основі операційних систем реального часу (Linux та QNX). Спеціалізація та профільна лабораторія комплексної автоматизації банківських систем ім. С. В. Денисова вперше в Україні були створені в 1998 р. у тісній співпраці з Національним банком України на базі чотирьох спеціальностей конструкторсько-технологічного профілю, основною з яких була спеціальність «Автоматизація технологічних процесів у виробництві ЕА». Вагомий внесок у започаткування підготовки фахівців цієї спеціалізації та налагодження тісної співпраці ХНУРЕ з національним та комерційними банками зробив Сергій Владиславович Денисов, який віддав цій справі половину свого недовгого життя. Як заступник декана факультету післядипломної освіти, він долучився до організації процесу навчання на факультетах електронних апаратів та післядипломної освіти, а також до становлення і розвитку кафедри технології й автоматизації РЕЗ та ЕОЗ. Саме С. В. Денисов очолював роботу зі створення нової спеціалізації «Електронні апарати та автоматизація банківських систем» та спеціалізованої лабораторії для підготовки фахівців зазначеної спеціалізації. У лабораторії проводяться заняття із дисциплін: «Автоматизація банківських операцій», «Охоронні системи та системи відображення інформації», «Програмні засоби у функціонуванні банківських систем», «Механізми та пристрої банківських систем», «Автоматизація бухгалтерського обліку», «Основи банківської справи», «Технологія інформаційного забезпечення БС», «Технологія організації та адміністрування банківських мереж», «Технічні засоби банківських систем та їх експлуатація», «Обчислювальна техніка та програмування», «Обчислювальні та мікропроцесорні засоби». Лабораторія оснащена сучасними персональними комп’ютерами та спеціальною технікою (монетолічильні машини ScanCoin-303 та «Вега», купюролічильна машина ScanCoin-880, детектори валют SuperScan, детектори купюр «Спектр-універсал» та «Спектр-відео», касовий апарат «ЭРА 101», пакувальник банкнот УНА). Орієнтацією лабораторії основи автоматики є забезпечення навчальних дисциплін, пов’язаних із вивченням теорії автоматичного управління, ідентифікацією та моделюванням об’єктів автоматизації. Оснащення лабораторії, до складу якого входять сучасні персональні комп’ютери, спеціалізована техніка (цифрові осцилографи, функціональні генератори) та лабораторні макети, дозволяє проводити моделювальні та експериментальні дослідження лінійних і нелінійних систем автоматичного управління та їх ідентифікацію. Дослідження систем автоматичного управління виконується з використанням сучасних пакетів для моделювання MatLab (Control System Toolbox і Simulink), VisSim, MathCad та передбачає: вивчення динамічних властивостей і побудову динамічних характеристик типових ланок автоматичних систем за часовими та частотними характеристиками; дослідження стійкості САУ; визначення похибок і показників якості систем; вивчення частотних, кореневих та інших методів синтезу пристроїв, що коректують і поліпшують динамічні властивості та підвищують показники якості; дослідження імпульсних та нелінійних САУ методом фазової площини, гармонічної лінеаризації; параметричну та непараметричну ідентифікацію об’єктів автоматизації. У лабораторії систем автоматизованого проектування технологічних процесів проводяться заняття із дисциплін «САПР ТП», «Комп’ютерні технології автоматизованого виробництва», «Експертні системи технологічного призначення». Співробітники під керівництвом проф. І. Ш. Невлюдова розробляють автоматизовану систему нормування праці, що впроваджується на промислових підприємствах Харкова. Приміщення обладнане персональними комп’ютерами, які дозволяють працювати із сучасними САПР («Інтермех», «Unigraphics NX», «Siemens PLM Software», «PCAD», «Solid Works», «Компас» та ін.), автоматизованими інформаційно-пошуковими системами технологічного призначення, базами даних. На базі лабораторії працюють наукові гуртки, в яких студенти старших курсів разом з аспірантами і науковими керівниками проводять наукові дослідження за багатьма напрямами: автоматизація технологічної підготовки виробництва електронних засобів; використання логістичних та експертних систем в автоматизованому виробництві електронних пристроїв; використання нейронних мереж у системах технічного зору адаптивних роботів; дослідження архітектури автоматизованих інформаційних систем підтримки виробничих підрозділів; створення гнучких автоматизованих виробництв; розробка програмних засобів керування автоматизованим технологічним обладнанням. У лабораторії технологій та засобів телекомунікацій проводяться заняття із дисциплін «Технологія компонентів волоконно-оптичних систем передачі», «Організація зв’язку в системі державного управління України», «Технологія та обладнання зв’язку банківських систем», «Оптичні компоненти інтегрованих систем». Лабораторія має сучасне технологічне та контрольно-вимірювальне обладнання, стенди та наочні посібники, що дає можливість студентам виконувати навчальні завдання, максимально наближені до реальності. Більша частина обладнання лабораторії розроблена співробітниками кафедри О. І. Филипенком, Б. О. Маликом під час виконання держбюджетних та госпдоговірних науково-дослідних робіт, підготовки кандидатських і докторських дисертацій. Кафедра проектування та експлуатації електронних апаратів Ключник Ігор Іванович Завідувач кафедри Ігор Іванович Ключник — завідувач кафедри, кандидат технічних наук, професор. Народився 18 серпня 1953 р. у Харкові. У Харківському інституті радіоелектроніки отримав кваліфікацію інженера-конструктора-технолога РЕА і залишився працювати на кафедрі технології виробництва радіоапаратури. Протягом 1987– 1989 рр. І. І. Ключник був старшим викладачем, з 1990 до 2001 р. — доцентом кафедри проектування і експлуатації електронних апаратів. У 2004 р. був обраний завідувачем кафедри. Ігор Ключник — голова профкому ХНУРЕ, комісії соціального страхування ХНУРЕ, комісії з розгляду оздоровлення застрахованих осіб при виконавчій дирекції Дзержинської районної у м. Харкові ради, заступник голови Ради голів профкомів вишів України, член ЦК Профспілки працівників освіти і науки України, вченої ради університету, редактор газети «Профинформ» профспілкової організації ХНУРЕ, член-кореспондент Міжнародної академії наук прикладної радіоелектроніки Росії, України та Білорусі, відмінник освіти України. Є автором понад 100 публікацій, зокрема чотирьох винаходів та 11 навчальних посібників, дев’ять із яких — із грифом МОНУ. Нагороджений Почесною грамотою МОН України (2003), нагрудними знаками Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом», Федерації профспілок України «Профсоюзна відзнака» (2005), почесними знаками ХНУРЕ «За заслуги» (2006), ЦК Профспілок «Заслужений працівник профспілок освіти і науки України» зі ступенем «Золота відзнака» (2008). У 1963 р. у складі радіотехнічного факультету була створена кафедра конструювання і технології виробництва радіоапаратури (перша назва кафедри проектування та експлуатації електронних апаратів), яка проводила підготовку студентів за спеціальностями «Радіотехніка», «Конструювання і виробництво радіоапаратури». У 1971 р. кафедри конструювання і технології виробництва радіоапаратури та радіотехнічних систем увійшли до новостовреного факультету конструювання радіоапаратури, а в 1975 р. кафедра радіотехнічних систем увійшла до складу радіотехнічного факультету. У 1977 р. факультет конструювання радіоапаратури був реорганізований у факультет конструювання радіо- й обчислювальної апаратури. З 1979 р. кафедру конструювання радіоапаратури (що змінила назву у 1997 р. на «Конструювання радіоелектронних засобів», а з липня 1999 р. — «Проектування і експлуатація електронних апаратів») очолив проф. В. М. Світенко. У 1999 р. до складу кафедри проектування й експлуатації електронних апаратів влилася кафедра конструювання електронно-обчислювальних машин. Колектив поповнився висококваліфікованими викладачами, збільшилася кількість дисциплін. Із моменту створення кафедри її очолювали: проф. Є. Г. Прошкін (1963–1971), доц. В. Г. Григоренко (1971–1974), доц. О. В. Хомицький (1974–1979), проф. В. М. Світенко (1979–2004). З 2004 р. нею керує проф. І. І. Ключник. Професорсько-викладацький склад кафедри за 47 років зазнав значних зміни. Так у різні роки тут працювали: – 1963–1970: В. І. Алехін, В. Г. Григоренко, В. К. Дущенко, В. М. Євсєєв, С. Д. Новіков, О. М. Сапожніков, В. М. Світенко, Г. І. Сидоров, Н. О. Шеховцова, О. Є. Єгоров та ін.; – 1971–1980: І. Є. Андрєєв, В. Я. Журавльов, М. Н. Мальков, О. Д. Меняйло, С. Д. Новіков, В. М. Світенко, В. К. Сорокин, В. І. Тімошенко, А. К. Гнап, П. Е. Свєтлов, В. Г. Григоренко, Ю. В. Дубровін, О. В. Хоміцкий, О. М. Сапожников, Л. А. Братуха, М. Г. Устименко, П. І. Чередников та ін.; – 1981–1990: І. Е. Андрєєв, А. М. Блакитний, В. П. Бондар, О. І. Домрін, В. Я. Журавльов, І. І. Ключник, М. А. Кухарьонок, М. О. Лисенков, М. Н. Мальков, В. А. Маслов, Е. М. Матицин, О. Д. Меняйло, С. Д. Новіков, А. В. Онющев, Л. А. Павленко, О. М. Сапожников, В. М. Світенко, В. А. Сюткін, В. І. Тімошенко, М. Г. Устименко, П. І. Чередников, В. Я. Терзіян, В. П. Терзіян та ін.; – 1991–2000: М. В. Аліпов, В. І. Азаренков, Е. М. Бабак, М. Г. Баранов, В. В. Бендіков, М. Ю. Благонравін, Д. В. Бондарь, Л. В. Головкіна, О. І. Домрін, І. М. Єгорова, В. Я. Журавльов, О. В. Карпухін, В. М. Каталевський, І. І. Ключник, В. М. Кузнецов, В. П. Куксов, Є. І. Літвінова, О. Б. Ліхобаба, Б. Ф. Ліхобаба, М. О. Лисенков, Е. М. Матицин, М. Н. Мальков, О. В. Мамонтов, О. Д. Меняйло, С. Д. Новіков, О. І. Подгайко, А. М. Печенежський, Л. М. Ребезюк, Л. І. Свідерська, В. М. Світенко, В. М. Свищ, В. А. Сюткін, В. Н. Тімошенко, Р. Я. Умяров, В. В. Усик, М. Г. Устименко, В. А. Фролов, П. І. Чередников та ін.; – 2001–2003: М. Г. Баранов, Л. В. Головкіна, В. Я. Журавльов, І. І. Ключник, В. М. Кузнецов, М. О. Лисенков, Е. М. Матицин, О. Д. Меняйло, А. М. Печенежський, В. О. Письменецкий, О. І. Подгайко, Л. І. Свідерська, В. М. Світенко, О. В. Соболев, Р. Я. Умяров, В. В. Усик, П. І. Чередников та ін. – 2008–2010: професори І. І. Ключник, В. М. Світенко, В. Я. Журавльов, М. О. Лисенков, В. М. Волков, Ю. Є. Хорошайло, А. М. Сінотін, доценти Р. Я. Умяров, О. Д. Меняйло, Л. В. Головкіна, О. І. Подгайко, І. К. Сезонова, В. О. Алєксєєв, зав. лаб. О. В. Григор’єва, асист. О. Л. Краснікова, інж. 1 кат. О. Б. Зайченко, інж. 1 кат. Т. О. Кухарец, техн. 1 кат. Т. В. Куренко, інж. 1 кат. О. О. Трубіцин, асп. Р. Р. Остапчук, асп. П. В. Галкін, О. О. Сущенок, А. С. Литвиненко, С. С. Чалий. До 75-річчя ХНУРЕ почесним знаком «За заслуги» був нагороджений проф. В. М. Світенко, грамотою і нагрудним знаком Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» — проф. І. І. Ключник. За багаторічну науково-педагогічну роботу почесним знаком університету «За заслуги» нагороджені: І. І. Ключник, В. Я. Журавльов, М. О. Лисенков, О. Д. Меняйло, Л. В. Головкіна. Від часу створення кафедри її колектив здійснює різнобічні наукові дослідження, зокрема в галузі дослідження умов поширення ультракоротких хвиль і створення систем радіоуправління промисловими об’єктами. З 1965 р. розпочалися дослідження радіоакустичного й акустичного методів зондування атмосфери, що дозволяли дистанційно, з поверхні Землі визначати просторово-часові структури основних метеорологічних полів у прикордонному шарі атмосфери. У 1968 р. була створена перша в Європі система радіоакустичного зондування атмосфери (А. В. Зеленський, Ю. Л. Пилипенко, Є. Г. Прошкін), у листопаді 1970 р. заснована проблемна науково-дослідна лабораторія зондування атмосфери, науковим керівником якої був призначений Є. Г. Прошкін. Колектив кафедри. Зліва направо: перший ряд: А. Літвіненко, Т. В. Куренко, А. М. Сінотін, О. Л. Краснікова, О. В. Григор'єва, В. М. Світенко, І. І. Ключник, М. О. Лисенков, Л. В. Головкіна, О. Б. Зайченко, О. Д. Міняйло, С. Чалий; другий ряд: О. О. Сущенок, Т. О. Кухарець, В. Я. Журавльов, Ю. Є. Хорошайло, В. О. Алексєєв, П. В. Галкін, О. І. Подгайко, Р. Я. Умяров 1980-ті роки ознаменувалися розробкою апаратних засобів, що використовують нові підходи й наукові рішення. Основним науковим напрямом кафедри було вивчення параметрів нижніх шарів атмосфери шляхом контактного і безконтактного її зондування. Результати наукових досліджень знайшли широке визнання як у СРСР, так і за кордоном. За розробку конденсаційного гігрометра «Торос» у 1982 р. ст. н. c. І. В. Неміровський та доц. В. М. Світенко були нагороджені медаллю ВДНГ, а в 1983 р. ця розробка демонструвалася на Міжнародній виставці вимірювальної техніки у США. У той же період (1980–1988) акустичні системи зондування атмосфери (ст. н. с. В. І. Леонідов, доц. Є. Г. Прошкін, доц. В. М. Світенко) з успіхом використовувалися в акваторії Чорного моря і на науково-дослідних суднах Академії наук СРСР, які виконували спеціальні дослідження в різних районах Світового океану. Виготовлені на кафедрі прилади відзначені на багатьох всесоюзних виставках. Оригінальність конструкторських рішень підтверджена цілою низкою авторських свідоцтв. 1990-ті роки пов’язані з розробкою апарату аналітичного обґрунтування конструкторських рішень, загальної методології і програмної підтримки автоматизованого проектування. У межах цього напряму була створена система конструкторського проектування «Конструктор-99». Створено більше 50 комп’ютерних навчальних посібників із дисциплін спеціальності «Електронна побутова апаратура». У ці ж роки проф. В. М. Світенко та ст. викл. М. Г. Баранов розробили концепцію використання віртуальної вимірювальної апаратури на базі персональних комп’ютерів. Подальший розвиток цього напряму дозволив почати роботи з переоснащення робочих місць навчальних лабораторій вимірювальною апаратурою власної розробки. Оригінальність рішень і методів, покладених в основу функціонування, наприклад, цифрових осцилографів, підтверджена патентами, одержаними проф. І. І. Ключником і асп. М. О. Лодигіним. До сьогодні на кафедрі не припиняються роботи із впровадження у навчальний процес нових зразків техніки, зокрема вимірювальної на базі мікроконтролерів. Одним із перспективних наукових напрямів кафедри з другої половини 1990-х років стала архітектурна акустика. В рамках розвитку цього напряму на кафедрі переважно власними силами створена навчально-наукова лабораторія, успішно виконано кілька господарських договорів та ініціативних тем. Одним із результатів роботи є розробка і реалізація проектів з озвучування конференц-зали, великої зали їдальні, кафе «7 гномів», футбольного поля, спортивних залів і окремих аудиторій університету. Вдосконалення методів розрахунку полів акустичних систем, оновлення матеріальної, приладової бази дозволило створити зразки найсучасніших високоякісних систем озвучування. Перехід телевізійного віщання на цифрові технології, що розпочався у першому десятилітті ХXІ століття, призвів до необхідності підготовки висококваліфікованих кадрів у цій галузі. Багаторічна співпраця університету (в особі ректора, проф. М. Ф. Бондаренка, а також деканів факультету комп’ютерної інженерії і управління проф. В. І. Хаханова, факультету електронних апаратів проф. О. І. Филипенка, зав. каф. проектування й експлуатації електронних апаратів проф. І. І. Ключника та ін.) з компанією «Echostar» дозволила удосконалити викладання низки дисциплін і, найголовніше, створити міжкафедральну лабораторію цифрового телебачення. З 2009 навчального року дисципліни із цифрового телебачення впевнено увійшли до навчальних планів одразу кількох спеціальностей факультетів електронних апаратів і комп’ютерної інженерії та управління. Заснувавши теоретичний курс і здобувши практичні навики, випускники цих спеціальностей можуть розраховувати на роботу в компанії «Echostar» або будь-якій іншій, пов’язаній із цифровим телебаченням, наземними і космічними засобами зв’язку. У створеній на базі кафедри проектування й експлуатації електронних апаратів лабораторії цифрового телебачення забезпечується підготовка студентів у галузі: – DVB стандартів цифрового телебачення різних технологій: DVB-T (terrestrial), DVB-H (handheld), DVB-S (satellite), DVB-C (cable); – стандартів кодування MPEG; – систем цифрового супутникового телебачення, устаткування, що вживаються в цих системах (ресівери, LNBs, Diseqc, Checkswitch); – систем цифрового наземного ефірного мовлення і устаткування, що використовуються у цих системах (Set top Box, їх склад, програмування сервісних функцій); – систем мобільного та кабельного телебачення; – мультисервісних мереж, супутникового Інтернету, IPTV; – операційної системи Linux; – програмування мовою C/C++ на вбудованих системах; – розробки й архітектури програмного забезпечення для real-time систем. У 2010 р. між ХНУРЕ та німецькою компанією «Phoenix Contact» було підписано угоду про співпрацю, згідно з якою завідувач кафедри проектування й експлуатації електронних апаратів І. І. Ключник і аспірант П. В. Галкін пройшли професійну підготовку на семінарі «EduNet» у м. Бад-Пірмонті та отримали сертифікати із системи «PC WORX» і мережевих інформаційних технологій (Ethernet, Profinet, Wireless LAN, Bluetooth). 17 грудня 2010 р. на кафедрі відкрито лабораторію «EduNet» фірми «Phoenix Contact». Вона оснащена шістьома стендами «ILC 130 Starterkit», які призначені для навчання студентів із програмування промислових контролерів шляхом складання блок-схеми системи управління на екрані комп’ютера. Такі засоби автоматизації у майбутньому замінять всі локальні регулятори та системи управління будь-якими об’єктами, які існують сьогодні. У межах згаданої угоди на кафедрі проектування й експлуатації електронних апаратів працює одна із двох груп, створених в університеті за підтримки DAAD (Німецька служба академічних обмінів), із підготовки до вільного спілкування німецькою мовою. Студенти мають змогу навчатися за кордоном і отримують два дипломи. Участь Харківського університету радіоелектроніки у міжнародній освітній мережі («EduNet»), яка була заснована в 2007 р. з ініціативи компанії «Phoenix Contact» для підтримки університетів і їх партнерів, дала можливість не тільки отримати сучасне обладнання (яким оснащені лабораторії побутової електронної апаратури, конструювання РЕА, дизайну РЕА, акустики), а й разом з іншими вишами реалізовувати спільні наукові проекти. На кафедрі також відкрито сертифікований авторизований центр компанії «Аскон» (Росія). Вісім викладачів отримали тут сертифікати спеціалістів із системи «КОМПАС-Графік V11». Зараз основний науковий напрям діяльності — «Інтелектуальні радіоелектронні засоби». Він включає методи і засоби створення інтелектуальної апаратури на базі мікроконтролерів, первинні перетворювачі й електронні апарати на їх основі, програмно-апаратні інтерфейси управління електронними апаратами через комп’ютерні мережі, системи озвучування, віртуальні діагностики електронних апаратів. Кафедра проектування і експлуатації електронних апаратів традиційно залучає до виконання практичних конструкторських розробок найбільш активних студентів. Тривалий час вона виконувала цю роботу спільно зі студентським конструкторським відділом. Нещодавно на базі центру науково-технічної творчості молоді університету було відкрито конструкторський центр кафедри, який сьогодні виокремився у самостійний студентський відділ «Конструктор». Під час виробничої практики після третього курсу студенти обирають теми майбутніх робіт і пишуть реферати, на четвертому курсі виконують комплексні курсові проекти під керівництвом майбутніх керівників дипломних та магістерських проектів. Кафедра впродовж багатьох років співпрацює з багатьма підприємствами та організаціями, має близько 20 угод про співпрацю. Це дозволяє успішно організовувати всі види практик студентів, регулярно проводити підвищення кваліфікації викладачів і оновлювати матеріальну базу лабораторій. Багато років кафедра є базою проведення всеукраїнських олімпіад із напряму «Радіоелектронні апарати». Постійне збільшення кількості учасників студентської наукової олімпіади засвідчує зростання інтересу до цього заходу і його престиж. Упродовж своєї 47-річної історії кафедра підготувала тисячі студентів із різних спеціальностей. Серед її випускників відомі такі: А. Л. Єрохін — начальник кафедри інформатики ХНУВС, В. Н. Абраменко — голова Козацької православної дружини і Харківської федерації кікбоксингу, А. І. Бесараб — начальник головного управління ЖКГ й інфраструктури Харківської облдержадміністрації, А. С. Вензель — директор НДІ «Стратегічні інвестиції», В. А. Власенко — голова правління ВАТ «Прожектор», С. І. Ганзій — генеральний директор ТОВ «1С-ТЕЛЛУР», А. М. Гіршфельд — президент компанії «УПЭК», народний депутат України, Ю. В. Дубровін — директор ТОВ «Обслуговуюча дирекція мікрорайону ХНУРЕ», В. Г. Дулуб — заступник голови Харківської обласної адміністрації, В. І. Зубко — заступник генерального директора Московського НДІ приладобудування ім. Тіхомірова, М. Ф. Сидоренко — заступник головного конструктора ВО «Комунар», головний інженер НТСКБ «Полісвіт», А. М. Зєлєнін — професор кафедри мережі зв’язку ХНУРЕ, А. В. Фролов — директор ЦЗФН, голова профкому студентів ХНУРЕ. За успіхи, досягнуті в підготовці висококваліфікованих кадрів і високі показники в науковій діяльності у 2008 р. колектив кафедри проектування й експлуатації електронних апаратів нагороджений Почесною грамотою Харківської міської ради, а всі викладачі — почесними грамотами Дзержинської міської ради. Кафедра медіасистем та технологій Ткаченко Володимир Пилипович Завідувач кафедри Володимир Пилипович Ткаченко — завідувач кафедри, кандидат технічних наук, професор. Народився 14 червня 1947 р. у с. Великівка Доманівського району Миколаївської області. У 1975 р. закінчив із відзнакою Харківський інститут радіоелектроніки. У 1982 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1986 р. отримав учене звання доцента, а в 2008 р. — звання професора. З 1988 р. очолює кафедру інженерної та комп’ютерної графіки ХІРЕ, яка у листопаді 2011 року отримала нову назву, що відповідає напряму підготовки фахівців — «Медіасистеми та технології». Володимир Пилипович — член експертної ради ВАК України, науково-методичної ради з напряму «Видавничо-поліграфічна справа» та редколегії кількох всеукраїнських науково-технічних збірників. В. П. Ткаченко — автор більше 120 наукових та методичних праць, серед яких сім навчальних посібників із грифом МОНУ, десятки доповідей, представлених на міжнародних конференціях у Росії, Китаї, Бельгії, Польщі, Узбекистані, Ізраїлі, Єгипті. Під його керівництвом підготовлено шість кандидатів технічних наук. Є науковим керівником науково-дослідної лабораторії «Геоінформаційні системи та комп’ютерна графіка», членом технічного комітету ТК-103 Держстандарту України з питань гармонізації програмного забезпечення геоінформаційних систем. Нагороджений почесними знаками «За заслуги», «Відмінник освіти України» (2000), «За наукові досягнення» (2005), почесною грамотою Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України. Кафедра медіасистем та технологій є найстарішою в університеті. Ще у 30-х роках ХХ ст. у ХІБІ існувала кафедра нарисної геометрії та технічного креслення (завідувач — доцент В. В. Бєлов). Під керівництвом видатного вченого-геометра Г. Б. Вальца, який очолив кафедру в 1945 р., вона набирала досвід у геометричній освіті майбутніх інженерів, прищеплюючи студентам навички просторового мислення, виконання і читання креслень, схем та іншої технічної документації. Велику увагу подальшому підвищенню професійного рівня та науковій діяльності викладачів приділяв професор Н. М. Подгорний, відомий у Харкові архітектор, який очолював кафедру 15 років (1949–1964). Він є автором проекту реконструкції головного корпусу інституту. З 1962 р. кафедра інженерної графіки, уже як підрозділ ХІГМАОТу, продовжує розвиватися, досягаючи нових успіхів у викладанні графічних дисциплін. У цей час велика увага приділяється удосконаленню структури курсів, розробці технологічних карт вивчення дисциплін, застосуванню технічних засобів навчання (навчального телебачення, кіно- і діафільмів, впровадженню в навчальний процес ЕОМ), результатів наукових досліджень, організації самостійної і наукової роботи студентів, написанню методичних посібників, оснащенню аудиторій наочними матеріалами. У 1977 р. кафедра інженерної графіки Харківського інституту радіоелектроніки була визнана кращою з організації навчальної роботи, методичного забезпечення і застосування технічних засобів у навчальному процесі. У різний час тут працювали досвідчені викладачі, які добре знали свій предмет і користувалися великим авторитетом: доцент О. І. Рудьман; старші викладачі В. П. Бутенко, Л. П. Ільяшенко, Л. І. Пархоменко, А. І. Подзинська, Д. Є. Тимченко, Б. В. Феодосьєв. Основний науковий напрям був пов’язаний з автоматизацією і механізацією креслярсько-графічних робіт. Під керівництвом доцента Йосипа Давидовича Гольдіна було розроблено серію афінографів-пантографів, електронний планіметр високої точності. На міжнародній виставці в Дамаску (Сирія) у 1976 р. прилад УАП-6 здобув срібну медаль. Багато приладів також експонувалися на ВДНГ, а їх розробники отримували срібні й бронзові медалі. У цьому наукову напрямі в різні роки брали участь професори І. А. Каганський, Г. І. Йозеф, доценти Р. Б. Слободський, О. А. Дубров, М. І. Губа, Б. В. Феодосьєв, А. М. Чурсін. Професор Г. І. Йозеф зробив великий внесок у розробку теоретичних та прикладних питань геометричного моделювання канатів. Результати робіт із конструювання та експлуатації сталевих дротових канатів неодноразово були представлені на ВДНГ СРСР, за ними розроблялися стандарти на канати. Доктор технічних наук, проф. В. І. Кузьмін, який очолював кафедру інженерної графіки у 1964–1974 рр. зробив важливий внесок у теорію геометризації надр. У період з 1974 по 1988 р. кафедрою керував к. т. н., проф. М. П. Гавриш, який брав активну участь у громадському житті університету. Колектив кафедри. Зліва направо: перший ряд: Г. П. Сєдова, Г. І. Турчинова, Л. І. Цимбал, Н. М. Некрасова, В. П. Ткаченко, Т. М. Сергієнко, Л. Б. Середа, Л. Д. Тютчева, Ю. Б. Бокарєва, Т. А. Колесникова; другий ряд: П. Г. Романій, Є. С. Воронін, В. Д. Овраменко, М. Д. Євстратов, І. Б. Чеботарьова, О. Ф. Мусієздов, Т. В. Шакурова, М. І. Губа, С. О. Ліхачов, В. Ф. Челомбітько, А. М. Чурсін, С. В. Жернов, О. П. Чернявська, Ю. О. Лісовик, С. М. Арістова, В. І. Азаренков, К. О. Кобильнік, І. М. Єгорова, Д. Б. Костарєв, Є. Д. Кобиліна, О. А. Дубров, О. Г. Нечепоренко, Н. Є. Кулішова, Р. Б. Слободськой, В. А. Борисов, Ю. Б. Нестеренко І. А. Каганський, к. т. н., проф., який працював на кафедрі упродовж 1944–1990 рр., приділяв велику увагу організації студентської, наукової і навчально-методичної роботи. Ветерани кафедри й університету М. П. Гавриш, І. А. Каганський, Г. І. Йозеф, Л. П. Ільяшенко були учасниками Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. і нагороджені багатьма орденами й медалями. У 1988 р. кафедра інженерної графіки була об’єднана з кафедрою механіки. До колективу прийшли викладачі, які присвятили себе становленню навчальних дисциплін циклу «Механіка»: професор П. Г. Романій, доценти Є. В. Трунов, В. П. Манаков, А. М. Синотін, Т. Я. Шишкіна, старший викладач Л. Б. Середа. З 1988 р. колектив очолює кандидат технічних наук, професор В. П. Ткаченко. У 1997 р. загальноосвітня кафедра інженерної і комп’ютерної графіки стала профільною за напрямом «Видавничо-поліграфічна справа» і здійснює підготовку студентів багатьох спеціальностей університету з інженерної та комп’ютерної графіки, теоретичної та прикладної механіки, а також викладає низку спеціалізованих дисциплін. Водночас кафедра розпочинає підготовку фахівців видавничо-поліграфічної діяльності. В останні 10–15 років поліграфічна галузь почала перехід від традиційних до комп’ютерних технологій підготовки видань. Тому виникла потреба готувати фахівців, що знаються на поліграфічних технологіях і ґрунтовно володіють комп’ютерами. Мало того, у видавничо-поліграфічній справі застосовуються специфічні технічні і програмні засоби: комп’ютери на платформі Macintosh, монітори, що калібруються, поліграфічні сканери, фотоскладальні автомати, денсітометри та фотоспектрометри; програми підготовки тексту, обробки векторної і растрової графіки, верстання і спуску шпальт видань тощо. Працівники кафедри на той час уже викладали дисципліну «Комп’ютерна графіка» для різних спеціальностей, тому відкриття спеціальності «Технологія автоматизованої обробки текстової і графічної інформації» у напрямі «Комп’ютерні науки» стало логічним. Надалі спеціальність була перейменована на «Видавничо-поліграфічну справу», у 2001 р. створено новий навчальний напрям «Видавничо-поліграфічна справа», а спеціальність нострифікована як «Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічних виробництв». З 2005 р. на кафедрі відкрито нову спеціальність — «Технологія друкованих видань» — того ж напряму. Зараз тут здійснюється підготовка магістрів за такими спеціальностями: «Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічних виробництв» та «Технологія друкованих видань», а також післядипломна підготовка спеціалістів. Підготовку спеціалістів напряму «Видавничо-поліграфічна справа» проводять кваліфіковані викладачі ХНУРЕ, Харківської академії дизайну і мистецтв, фахівці поліграфічних підприємств. У процесі навчання студенти вивчають основи дизайну та верстки, виготовлення друкованої продукції на базі технологій сучасної поліграфії; здобувають знання і навички застосування у поліграфії персональних комп’ютерів, комп’ютерних мереж, сучасного програмного забезпечення. До переліку навчальних дисциплін входять: «Основи технічної естетики та дизайну», «Художні основи проектування видань», «Основи технології поліграфічного виробництва», «Обробка текстової інформації», «Обробка графічної інформації», «Комп’ютерні видавничі системи», «Засоби і методи комп’ютерного зв’язку в видавничо-поліграфічній справі», «Основи програмування», «Операційні системи», «Організація баз даних і знань», «Технології підготовки та виробництва електронних видань», «Комп’ютерні технології виготовлення друкованої реклами і реклами в електронних засобах масової інформації», «Вузли та механізми поліграфічного устаткування», «Проектування і розрахунки технологічних процесів», «Основи теорії кольору і кольоровідтворення», «Комп’ютеризовані репросистеми й автоматизовані системи обробки текстової та графічної інформації», «Менеджмент у видавничо-поліграфічній справі» та ін. З 2002 р. кафедра здійснила вісім випусків дипломованих спеціалістів — понад 400 осіб. Практично всі випускники працюють на підприємствах галузі і є незамінними фахівцями на великих поліграфічних підприємствах, у малих друкарнях, видавництвах і рекламних агентствах, редакціях газет, журналів, web-студіях, рекламних відділах підприємств, маркетингових і торгових фірм. Обробка текстової та графічної інформації, розробка дизайну видання, верстка, обслуговування обчислювальної техніки і комп’ютерних мереж на поліграфічних підприємствах та у видавничо-редакційних центрах, рекламних агентствах, підтримка програмного забезпечення, робота менеджерами і технологами — такі сфери застосування навичок фахівців. Важливу роль у підготовці фахівців відіграє дипломне проектування. Кафедра має розгалужену систему ділових зв’язків у цьому напрямі з провідними підприємствами та установами видавничо-поліграфічної справи. Використання підприємств регіону Харківської області, філій кафедри як бази для організації дипломного проектування забезпечує реальність дипломних проектів, їх тісну інтеграцію із практикою сучасного виробництва. Для підвищення ефективності проходження практики з 2008 р. найкращим студентам напряму «Видавничо-поліграфічна справа» надається можливість проходження двомісячного стажування у європейській філії всесвітньо відомої поліграфічної компанії «RR Donnelley» (Краків, Польща). За програмою студенти мають можливість працювати на сучасному поліграфічному обладнанні, брати участь у семінарах, які проводять фахові спеціалісти підприємств, а також ознайомлюватися із повним технологічним циклом виробництва поліграфічної продукції на провідних поліграфічних підприємствах. На кафедрі організовано науково-дослідну роботу студентів у секціях і гуртках за кількома науковими напрямами: щороку десятки студентів беруть участь у роботі секції «Видавничо-поліграфічна справа. Комп’ютерна графіка» Міжнародного молодіжного форуму «Радіоелектроніка і молодь у ХХІ столітті» (Харків), науково-технічної конференції студентів і аспірантів «Друкарство молоде» (Київ), Міжнародній конференції молодих учених «PRINT» (Санкт-Петербург, 2009), Міжнародному студентському фестивалі інформаційних технологій «МедиаФест–2009» (Москва), інших конференціях, а також друкують статті у профільних виданнях. З 2004 р. студентський колектив під керівництвом викладачів кафедри бере участь у Всеукраїнському студентському фестивалі реклами, а з 2007 р. — міжнародного конкурсу студентських наукових робіт «Молодь і поліграфія» (Львів). Майже щороку студенти напряму «Видавничо-поліграфічна справа» посідають призові місця у різних номінаціях. Кафедра медіасистем та технологій має кілька угод про співпрацю та партнерство із профільними навчальними закладами України: Українською академією друкарства (Львів) та Видавничо-поліграфічним інститутом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (Київ). Матеріально-технічною базою підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів є лабораторії кафедри, навчальний обчислювальний центр ХНУРЕ, навчально-виробничий видавничо-поліграфічний центр ХНУРЕ, філії кафедри на виробництвах та поліграфічних комбінатах. Комп’ютерні класи кафедри використовуються для виконання лабораторних робіт, курсових та дипломних проектів. Також кафедра має у своєму розпорядженні шість навчальних лабораторій, дві з яких введено в дію за два останні роки: додрукарських процесів та електронних видань, поліграфічного обладнання, переробки образотворчої інформації та кольорознавства, фізико-хімічних основ поліграфічного виробництва (спільно з кафедрою фізичних основ електронної техніки), формних процесів та лазерних технологій у поліграфії (ЗАТ «Науково-дослідний інститут лазерних технологій»), післядрукарських процесів (спільно з поліграфічним ліцеєм), геоінформаційних систем і технологій. Навчальні лабораторії обладнані сучасними комп’ютерами на 25 місць кожна, пристроями вводу і виводу текстової, графічної, аудіо- та відеоінформації (сканери, принтери, професійні фотоапарати та відеокамери, графічні планшети), засобами вимірювання оптичних характеристик технічних пристроїв і видань (калібратор монітора, денситометри, спектрофотометри) та спеціалізованим програмним забезпеченням. Лабораторний практикум із циклу репрографії, вивчення процесів виготовлення форм для офсетного і флексографічного друку, друкарських і післядрукарських процесів виконується на філіях кафедри: АТ «Регіональний центр сприяння бізнесу», НДІ лазерних технологій у поліграфії, ВАТ «Книжкова фабрика «Глобус». Професорсько-викладацький склад кафедри включає викладачів високої кваліфікації, які працюють у галузях нарисної геометрії, інженерної та комп’ютерної графіки, механіки, комп’ютерних інформаційних технологій, автоматизованої переробки текстової і графічної інформації, комп’ютерних технологій виготовлення видань і реклами, є авторами посібників і монографій. Це кандидат технічних наук, доцент, заступник завкафедри з організаційно-навчальної роботи О. В. Григор’єв, заступник завкафедри з наукової роботи, старший викладач І. Б. Чеботарьова, доцент, заступник завкафедри з наукової роботи М. І. Губа, кандидат технічних наук, доцент, учений секретар кафедри Л. І. Цимбал, кандидат технічних наук, професор В. П. Манаков, кандидати технічних наук, доценти І. М. Єгорова, Н. Є. Кулішова, М. Д. Євстратов, Т. А. Колесникова, І. В. Левикін, доценти Р. Б. Слободськой, О. А. Дубров, В. Ф. Челомбітько, старші викладачі Л. Д. Тютчева, С. О. Лихачов, Л. Б. Середа, асистенти Н. М. Некрасова, Т. М. Сергієнко, Ю. С. Бокарєва, Н. С. Гур’єва, Ю. О. Лісовик. Викладачі постійно працюють над удосконаленням навчального процесу, готуючи до друку посібники, монографії, методичну літературу. Останніми роками вийшло сім посібників, опубліковано більше 60 методичних розробок, із них найважливіші такі: «Енциклопедія видавничої справи» (В. П. Ткаченко, І. Б. Чеботарьова, П. О. Киричок, З. В. Григорова, 2008), «Технічні засоби комп’ютеризованих видавничих систем» (В. П. Ткаченко, А. М. Чурсін, 2007), «Цифровий оперативний друк» (В. П. Ткаченко, В. П. Манаков, 2007), «Обробка текстової інформації у видавничих системах. Частина 1: Теоретичні основи обробки текстової інформації» (А. К. Дорош, В. П. Ткаченко, В. Ф. Челомбітько, 2007), «Основи метрології, стандартизації та управління якістю друкованої продукції» (В. П. Ткаченко, Л. І. Цимбал, 2005), «Оперативні та спеціальні види друку. Технологія, обладнання» (В. П. Ткаченко, В. П. Манаков, А. В. Шевчук, 2005), «Післядрукарські процеси» (В. П. Ткаченко, О. В. Григор’єв, Н. Є. Кулішова, Т. Ю. Киричок, 2005); конспекти лекцій: «Основи теорії кольору та кольоровідтворення» (В. І. Азаренков, 2006), «Методи забезпечення якості кольоровідтворення» (Н. Є. Кулішова, 2006), «Основи теорії растрування» (Н. Є. Кулішова, 2005), «Засоби та методи комп’ютерного зв’язку в ВПС» (І. М. Єгорова, 2005), «Фотовивідні пристрої та формні процеси» (А. М. Чурсін, 2003), «Обладнання галузі» (В. П. Манаков, 2003). Найближчим часом планується видання таких посібників та довідників: «Словник поліграфічних термінів», «Обробка тексту у видавничих системах. Частина 2», «Геоінформаційні системи», «Комп’ютерні технології виготовлення реклами для друкованих та електронних засобів масової інформації», «Проектування і розрахунки технологічних процесів підготовки та виготовлення видань», «Поліграфічне обладнання». Уся навчальна література доступна в електронних бібліотеках університету і кафедри. У 2005 р. кафедра інженерної і комп’ютерної графіки посіла перше місце в конкурсі слайд-лекцій і отримала комплект мультимедійного обладнання для проведення слайд-лекцій, конференцій, захисту курсових та дипломних проектів. Підвищенню рівня викладання сприяють міжнародні зв’язки кафедри. Основні зарубіжні партнери — Берзький університет (Німеччина), Московський державний університет друку, Санкт-Петербурзький університет технологій та дизайну. Згідно з угодами про співпрацю студенті та викладачі проходять стажування у вишах-партнерах, а бакалаври мають можливість продовжити навчання у магістратурі Української академії друкарства, Московського державного університету друку, Берзького університету. Відповідно до угоди про науково-технічну співпрацю з українським представництвом компанії «Heidelberg» на базі університету проведено кілька науково-практичних семінарів для викладачів та представників поліграфічних фірм східного регіону. За умовами цієї угоди співробітники медіасистем та технологій мають право стажуватися на підприємствах компанії «Heidelberg». Також тривають переговори з компаніями «КВА», «Man Roland», «Komori» та іншими виробниками поліграфічного обладнання щодо створення навчально-демонстраційного центру на базі університету. У 2009 р. компанія «Моноритм» (Москва) передала ліцензоване програмне забезпечення «PrintEffect» на 12 робочих місць для проведення навчального процесу із курсу «Системи автоматизованого управління видавничо-поліграфічними процесами». У 2010 р. за підтримки ректорату створено навчальну лабораторію переробки образотворчої інформації та кольорознавства — з відповідним обладнанням. Проводяться роботи зі створення навчальної лабораторії поліграфічних матеріалів. Наслідуючи напрями розвитку сучасних науково-технічних тенденцій, кафедра медіасистем та технологій проводить дослідження у сфері застосування методів математичного моделювання, засобів комп’ютерної графіки, можливостей Інтернету для вирішення різних завдань із таких напрямів, як комп’ютерні засоби навчання, електронна картографія і геоінформатика. Набуття статусу випускової кафедри за фахом «Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічних виробництв» призвело до появи робіт у нових галузях: додрукарські процеси у видавничо-поліграфічній справі, електронні видання, мультимедіа. На кафедрі проводяться наукові дослідження за напрямами: «Геоінформаційні системи та технології», «Нарисна геометрія та комп’ютерна графіка», «Автоматизація розробки електронних видань», «Комп’ютерні технології в обробці цифрових зображень і управління кольором», «Матеріали і технології в поліграфії», «Автоматизовані системи поліграфічного виробництва». Їх керівниками є проф. В. П. Ткаченко, доценти М. І. Губа, Н. Є. Кулішова, І. М. Єгорова, І. В. Лєвикін. У науковій роботі беруть активну участь не лише викладачі та співробітники кафедри, а й студенти спеціальностей «Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічних виробництв» та «Технологія друкованих видань». З 1998 р. на кафедрі розпочав роботу регіональний науковий семінар із прикладної геометрії, де проходять апробацію дисертації аспірантів цього напряму. У травні 1998 р. під керівництвом академіка АН України, професора В. Є. Михайленка на базі кафедри інженерної і комп’ютерної графіки було організовано та проведено Міжнародну науково-практичну конференцію «Сучасні проблеми геометричного моделювання». У її роботі брали участь видатні вчені-геометри України: О. Подгорний, В. Найдиш, К. Сазонов, Л. Куценко та інші. У травні 2000 р. за підтримки ректорату було організовано ІІ Міжнародну науково-практичну конференцію «Сучасні проблеми геометричного моделювання», де було представлено понад 130 доповідей викладачів і наукових співробітників із 30 міст України та країн СНД. На кафедрі підготовлено і видано кілька спеціальних випусків всеукраїнської газети «Вісник ГІС-асоціації України». Викладачі, аспіранти, співробітники та студенти беруть активну участь у міжнародних наукових, науково-практичних конференціях, форумах, виставках. За останні п’ять років було опубліковано близько 80 наукових праць та представлено більш ніж 250 доповідей на різних заходах. У цих роботах відображено розвиток фундаментальних і прикладних досліджень науковців кафедри. У межах держбюджетної тематики «Дослідження та розробка узагальнених моделей кольоровідтворення» розроблено методику оцінювання якості зображення, що забезпечує наскрізне визначення та управління якістю кольорового зображення на всіх етапах технологічного процесу отримання повнокольорового поліграфічного оригіналу. Результати досліджень використовуються у лекціях із дисциплін «Основи теорії кольору та кольоровідтворення», «Технології цифрового друку», «Теоретичні основи растрування», «Системи управління кольором», «Методи забезпечення якості кольоровідтворення», «Моделювання технічних систем у поліграфії» тощо. За тематикою науково-дослідних робіт підготовлено та захищено 11 магістерських робіт. На кафедрі з 2003 р. створено дизайн-бюро, яке виконує замовлення університету на виготовлення різної поліграфічної продукції. За участю бюро розроблено фірмовий стиль вишу, кафедри та спеціальностей. Наукові розробки кафедри реалізовані у таких проектах: інформаційний проект «Харків-350», до складу якого входять: атлас Харкова, компакт-диск «У Харкові все є», компакт-диск «Візитка міста Харкова», геоінформаційна система «Харків-350». Графічна інформаційно-довідкова система обліку об’єктів нерухомості зарекомендувала себе як ефективний інструментальний засіб для обліку й управління просторово-розподіленими об’єктами, розміщеними на плані-схемі або географічній карті. Бази даних розробленої системи містять інформацію про їх параметри. Регіональна автоматизована система управління об’єктами газопостачання розроблена з метою подальшого підвищення надійності систем газопостачання, забезпечення гарантованого постачання споживачів договірними поставками газу, підвищення екологічної безпеки й автоматизації управління технологічними процесами, скорочення непродуктивних витрат матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів. Геоінформаційна підсистема регіональної інформаційно-аналітичної системи керування у надзвичайних ситуаціях. Земельна інформаційна система (ЗІС) міста містить інформацію про земельні ділянки, суб’єкти земельних відносин та правові документи, які регламентують ці відносини. Поетапна розробка і впровадження земельної інформаційної системи дозволить автоматизувати процеси збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про земельні ресурси міста, підвищити якість й ефективність їх використання, а також забезпечити регулювання землекористування та оптимальної забудови території міста. Технологія та інструментальні засоби створення міських геоінформаційних систем на базі програмних продуктів із відкритим кодом, функціями якої є: інвентаризація та паспортизація ресурсів території міста (земельні ділянки й інші об’єкти нерухомості, зокрема інженерні комунікації); автоматизоване ведення цифрових моделей території міста (цифрових планів зонування території); автоматизоване ведення містобудівного, земельного, майнового й інших міських кадастрів і реєстрів; інформаційне забезпечення органів місцевого самоврядування. Виконання зазначених функцій забезпечують підсистеми першої черги МГІС у складі адресної системи міста, автоматизованої системи ведення чергового цифрового топографічного плану міста й автоматизованої системи ведення земельно-майнового кадастру. Кафедра охорони праці Дзюндзюк Борис Васильович Завідувач кафедри Борис Васильович Дзюндзюк — завідувач кафедри, доктор технічних наук, професор. Народився у 1939 р. на Житомирщині. У 1968 р. опанував фах радіоінженера у ХІРЕ. В 1972 р. здобув учений ступінь кандидата, а в 1992 р. — доктора технічних наук. Протягом 1978–1983 рр. Б. В. Дзюндзюк був деканом факультету обчислювальної техніки, впродовж наступних двох років — деканом факультету конструювання радіо-обчислювальної апаратури. Кафедру охорони праці очолює з 1980 р. Свого часу він керував роботою із розробки універсальної навчальної лабораторії з електробезпеки, яка у 1986 р. отримала диплом першого ступеня на Міжнародній виставці в Алжирі. Аналогічну лабораторію було відкрито в понад 50 вишах Радянського Союзу. Під керівництвом Бориса Васильовича захищено п’ять кандидатських дисертацій. Має більше 150 наукових праць, серед яких три монографії, підручник і п’ять навчальних посібників, близько 20 патентів на винаходи. З 2002 р. Б. В. Дзюндзюк — консультант Верховної Ради України. Нагороджений медалями «За освоєння цілинних та перелогових земель» (1966), «Ветеран праці», удостоєний звання «Відмінник освіти України» (2005). У 1966 р. кафедра рудничної вентиляції і техніки безпеки була перейменована в кафедру охорони праці, а її завідувачем став доцент Є. О. Литвиненко. На кафедру прийшли працювати молоді фахівці В. А. Айвазов та І. І. Халимон. Першим аспірантом став Б. В. Дзюндзюк. Подальша навчально-методична і науково-дослідна робота була пов’язана із профілем вишу — розвитком радіоелектроніки і супутніх їй галузей науки і техніки. У 1968 р. при кафедрі було створено галузеву лабораторію Міністерства радіопромисловості СРСР, керівником якої призначили доц. Є. О. Литвиненка, а завідувачем — аспіранта Б. В. Дзюндзюка. Основним науковим напрямом лабораторії стала розробка системи захисту людини й об’єктів від електромагнітного випромінювання і вдосконалення методів очищення шкідливих викидів підприємств радіопромисловості. Водночас була започаткована співпраця з Інститутом промзв’язку (Москва), Інститутом дальнього радіозв’язку (Москва), ЦКБ «Спецматеріалів» (Москва), радіозаводами Харкова, Ленінграда, Мінська, Риги, Свердловська та ін. Застосування матеріалів радіопоглинання як елементів системи захисту людини, а також рухомих і нерухомих об’єктів від електромагнітного випромінювання було вперше обґрунтоване і доведене на кафедрі. Підтвердженням цього став захист кандидатської дисертації Б. В. Дзюндзюка в 1972 р. За результатами дисертації була видана монографія «Захист від електромагнітних випромінювань» (Б. В. Дзюндзюк, Є. О. Литвиненко й І. І. Халимон). Обсяг фінансування лабораторії досяг 500 тис. карбованців на рік, а кількість співробітників склала більше 20 осіб. У лабораторії проводилися роботи із проектування екранованих і безлунних камер, приміщень із поліпшеними санітарно-гігієнічними параметрами. Для цього використовувалися як природні, так і створені на кафедрі матеріали. За розробленими проектами були побудовані екрановані приміщення у Московській області і м. Петрозаводську Карельської АРСР. Одним із проектів, спрямованих на забезпечення нешкідливих і безпечних умов проживання людей у великому місті, був захист Ташкента від бічних пелюсток антени протиракетного комплексу радіолокації (керівник теми — доц. Б. В. Дзюндзюк, відповідальний виконавець — к. т. н. В. В. Старостенко). Колектив кафедри. Зліва направо: І. М. Сащенко, Г. В. Пронюк, В. Д. Давидова, Т. Є. Стеценко, Б. В. Дзюндзюк, Н. Л. Березуцька, І. І. Хондак, Н. М. Сердюк, Б. О. Малик, Є. М. Анпилогов, О. В. Мамонтов, В. А. Айвазов, Г. В. Копилов, С. М. Шахмін, В. А. Рось До оригінальних розробок, захищених авторськими свідоцтвами, належать радіозахисні костюми, що заклали основу створення індивідуальних засобів захисту людини від електромагнітних випромінювань. За науковим напрямом «Захист від електромагнітних випромінювань» на кафедрі було захищено одну докторську (Б. В. Дзюндзюк) і чотири кандидатські дисертації (Т. І. Степанова, А. В. Коновко, І. Рябоконь, П. М. Маслов) під керівництвом проф. Б. В. Дзюндзюка. Серед інших науково-дослідних робіт кафедри у 70-ті роки — очищення повітря бортових відсмоктувачів під час паяння припоями. Були встановлені якісні й кількісні характеристики викидів, досліджені різні фільтри уловлювання і запропоновані найдоцільніші з урахуванням специфіки технологічних процесів. Так одна із найважливіших тем з очищення вентиляційних викидів від аерозолів мінеральних кислот із використанням іонітних матеріалів була виконана для Харківського велозаводу. Для очищення повітря від вентиляційних викидів підприємств Міністерства радіопромисловості був розроблений і складений ОСТ 4ГО.091.228, у якому наведені методики визначення шкідливих хімічних речовин, що виділяються у гальванічних цехах під час виробництва друкованих плат. Проводилися роботи з очищення стічних вод гальванічних цехів, зокрема із встановлення доцільності їх знешкодження. Розроблялися ГДВ для високотоксичних шкідливих речовин (ціаніди, хромовий ангідрид, лужні аерозолі тощо), здійснювалися дослідження фазового стану вентиляційних викидів при міднінні і цинкуванні у ціаністих електролітах, а також дослідження для заводу «ХЕМЗ» із встановлення ГДВ після капітального ремонту і реконструкції вентиляційних систем. Протягом 1971–1980 рр. кафедрою охорони праці завідував доц. Є. М. Лазаренко, а з 1980 р. її роботою керує доктор технічних наук, професор Б. В. Дзюндзюк. Подальший розвиток науки і техніки у СРСР був неможливим без розвитку наукових шкіл у галузі безпеки праці. На початку 1980-х років такі школи з’явилися у Ленінграді (Лісотехнічна академія — проф. Н. В. Русак), Москві (Московський інститут радіотехніки, електроніки та автоматики — проф. Ф. Я. Мотузко, Вище технічне училище ім. М. Е. Баумана — проф. Е. Я. Юдін, проф. С. В. Белов), Києві (КПІ — проф. К. Н. Ткачук), Харкові (ХІРЕ — проф. Б. В. Дзюндзюк) та ін. Результати впровадження наукових розробок не примусили себе довго чекати. Незабаром став очевидний їх величезний соціальний і економічний ефект. Безсумнівною також стала необхідність поглиблення знань у сфері безпеки не лише на виробництві, а й у побуті, в навколишньому середовищі, під час надзвичайних ситуацій. Для підготовки навчальної програми із дисципліни «Безпека життя і діяльності» Міністерство освіти створило комісію, головою якої був призначений проф. С. В. Белов, членами — професори Н. В. Русак, Ф. Я. Мотузко, В. А. Пчелинцев, Б. В. Дзюндзюк. Гостро постало питання удосконалення лабораторної бази. Виникає потреба у створенні цілого комплексу лабораторного устаткування, що мало б забезпечити навчальний процес з урахуванням специфіки вишу й окремих спеціальностей. На кафедрі були розроблені нові лабораторні стенди з електробезпеки (професор Б. В. Дзюндзюк, ст. викл. І. І. Халимон, ст. викл. С. В. Барановський, доц. В. А. Айвазов), захисту від електромагнітних випромінювань (проф. Б. В. Дзюндзюк), вибухобезпечності (асист. А. Г. Романова) захисту від шуму і вібрацій (проф. Б. В. Дзюндзюк, ст. викл. Г. В. Гріша). Аналогічні роботи проводилися і в інших вишах. Між ними розгорнулося своєрідне змагання, яке спершу мало неофіційний характер, а потім вилилося в конкурс. Комплекс лабораторних стендів з електробезпеки, розроблений на кафедрі охорони праці, виявився найвдалішим. Це дозволило виграти конкурс серед навчальних лабораторій і взяти участь у міжнародній виставці в Алжирі. Представлена робота була оцінена дипломом I ступеня. Після цього Міносвіти СРСР рекомендувало всім вишам країни впровадити у навчання лабораторію з електробезпеки. Виготовлялися лабораторні стенди на дослідному заводі ХІРЕ, і сьогодні ними оснащено 66 вищих навчальних закладів СНД. Активною була і навчально-методична робота. Першим у ХНУРЕ стали підручник «Охорона праці в електроустановках» (автори — професори Б. В. Дзюндзюк, В. Г. Іванов, Ю. М. Олександров) та збірка задач з охорони праці (проф. Б. В. Дзюндзюк, ст. викл. Т. Є. Стиценко). За роки діяльності кафедри підготовлено багато висококваліфікованих фахівців. Деякі з них очолюють кафедри охорони праці різних вишів України, ще чимало — провідні фахівці, керівники підприємств, учені й бізнесмени. Сьогодні на кафедрі викладають такі дисципліни: «Екологія», «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» і «Цивільна оборона». Відбувається безперервний процес поліпшення методології, розробки і впровадження нових лабораторних робіт, завдань і форм контролю відповідно до потреб часу. Низку розроблених лабораторних робіт було неодноразово продемонстровано на виставках, де ці винаходи викликали непідроблену зацікавленість у фахівців інших вишів. Поряд із раніше розробленою лабораторною базою, що стала по суті класичною, розробляється нова. Активно використовуються передові комп’ютерні інформаційні технології. За їх допомогою моделюються фізичні процеси, що дозволяє підвищити якість навчального процесу. В комп’ютерному класі кафедри проводяться лабораторні роботи із дисциплін «Екологія», «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці». Велику допомогу студентам надають електронні підручники та інші методичні розробки, особливо ефективні у дистанційному навчанні. Серед викладачів кафедри, які зробили вагомий внесок у впровадження сучасних інформаційних технологій у навчальний процес, — проф. Б. В. Дзюндзюк, доц. Н. Л. Березуцька, ст. викл. Т. Є. Стиценко і ст. викл. В. А. Айвазов. Зараз на кафедрі триває наукова робота з математичного моделювання ергатичних систем і розробки технічних засобів забезпечення безпеки технологічних і виробничих процесів. Під керівництвом проф. Б. В. Дзюндзюка працює група аспірантів і здобувачів.

<< Факультет електронної техніки      [ зміст ]      Факультет комп’ютерних наук >>