 |
|||
|
|||
| Народився 4 лютого 1951 р. у м. Старий Оскол Бєлгородської області (Росія). Батько, Петро Павлович (1922–2008), був інженером-механіком-технологом, а мати, Валентина Василівна (1926–1989), — бухгалтером. Віктор Борисенко ще з юнацьких років мав хист до математичних наук: він закінчив математичний клас місцевої політехнічної школи № 8 зі срібною медаллю. На вибір майбутньої професії також вплинули старші друзі, студенти ХІРЕ, які захоплено розповідали про виняткову можливість вивчення та використання сучасної обчислювальної техніки. За роки навчання у Харківському інституті радіоелектроніки він здобув актуальні й нині знання і навики у сфері сучасних технологій програмування комп’ютерів, а також досвід використання обчислювальної техніки під час створення нових автоматизованих інформаційних систем. Віктор Петрович із вдячністю згадує своїх викладачів: Володимира Андріановича Ловицького (Учителя, Товариша і Людину), Анатолія Гавриловича Євдокимова (завідувача випускної кафедри математичних машин дискретної дії), Анрі Гавриловича Мурашка (надзвичайно освіченого і по-справжньому демократичного декана факультету обчислювальної техніки), Вадима Анатолійовича Дикарєва (чудового математика і надвимогливого педагога), Геннадія Федоровича Дюбка (наставника у галузі програмування машинних кодів, товариша у спорті). Найяскравіші спогади про інститутські будні пов’язані насамперед із перебуванням у спортивно-оздоровчому таборі «Електрон», де він неодноразово брав участь у спортивних зборах у складі першої збірної інституту з гандболу. Табір був розташований за 25 км від м. Туапсе і став своєрідною літньою Меккою студентів та викладачів протягом 1970–1990-х років. Віктор Борисенко також став одним з організаторів і учасником двох багатоденних велопробігів «Харків–Туапсе». Під час останнього спортсмени долали першу частину маршруту «Ізюм– Славяногорськ» на плотах. Після закінчення інституту Віктор Петрович залишився на кафедрі автоматики (згодом — автоматизованих систем управління, а сьогодні — інформаційних управляючих систем), де пройшов шлях від інженера до доцента. Йому пощастило працювати з В. В. Свиридовим (завідувач кафедри автоматики, декан факультету систем управління, ректор), В. М. Левикіним (науковий керівник, завідувач кафедри автоматизованих систем управління), А. Д. Півневим (заступник декана факультету систем управління, доцент кафедри автоматизованих систем управління), викладачами А. Ф. Ремєнною, О. К. Колюшенковим, А. С. Волковим, С. В. Васильцовою, О. Я. Скляровим, Л. Г. Кауровим, О. Г. Руденко, С. Г. Удовенко, М. М. Кораблевим, Е. П. Павленко, А. Г. Старовойтовим, А. В. Петриченко та іншими. З 1986 до 1987 р. проходив науково-педагогічне стажування у Технічному університеті Ільменау (Німеччина).  Віктор Борисенко з дружиною і дітьмиПостійно підтримує зв’язок із alma mater: займається викладацькою діяльністю (за сумісництвом — доцент кафедри електронно-обчислювальних машин), є членом збірної ветеранів університету з футболу. Хобі Віктора Петровича — спорт: ще у студентські роки був капітаном інститутської збірної з гандболу. Сьогодні захоплюється підводним зануренням і полюванням (free diving). Усі представники родини Борисенків — випускники Харківського національного університету радіоелектроніки: дружина Тетяна Іванівна (дівоче прізвище — Башкирцева) у 1978 р. опанувала спеціальність «Автоматизовані системи управління», донька Юлія закінчила факультет систем керування у 1999 р. (фах «Комп’ютерні системи обробки інформації та управління»), син Ілля зараз вивчає спеціальність «Комп’ютерна інженерія. Системне програмування». Зять, Ярослав Дергунов, теж здобув освіту у цьому виші в 2001 р. (спеціальність «Інформаційні системи у менеджменті»). Життєве кредо В. П. Борисенка: «Рух — це життя!». |
<< БОНДАРЕВ Сергій Артемович [ зміст ] ВЕРЕЩАК Олександр Петрович >>