 |
|||
|
|||
| Народився 15 жовтня 1959 р. у с. Архангельське Шебекинського району Бєлгородської області (Росія). Закінчивши Шебекинське професійно-технічне училище, Петро Маслов почав трудовий шлях машиністом холодильного обладнання на місцевому біохімічному заводі. Звідти призваний до лав Радянської армії. Під час служби він був радіотелеграфістом, тому вирішив, що після демобілізації вступатиме до Харківського інституту радіоелектроніки — одного з найпрестижніших вишів технічного профілю Радянського Союзу. Тож згодом П. М. Маслов став слухачем підготовчого відділення ХІРЕ, а через кілька місяців був зарахований на радіотехнічний факультет. Під керівництвом декана В. І. Альохіна, чуйної та делікатної людини, яка із розумінням ставилася до проблем молоді, радіотехнічний факультет був найактивнішим у всьому: і в навчанні, і в громадській діяльності, — тому випереджав інші структурні підрозділи вишу за багатьма показниками успішності. Петро Миколайович із вдячністю згадує куратора потоку І. П. Хопову та куратора групи М. П. Синицьку. Студенти захоплювалися блискучими лекціями з фізики надвисоких частот В. М. Шокала (зараз — завідувач кафедри основ радіотехніки), знаходили всебічну підтримку та добру пораду у М. П. Гавриша, який ще на підготовчих курсах по-батьківськи опікувався ними, та С. С. Третьякової (завідувач кафедри вищої математики). Учителем з великої літери та надійним другом у житті Петра Маслова став секретар партійної організації інституту Олег Олексійович Костюков. Студентські будні були наповнені не лише лекціями, семінарами, лабораторними та практичними заняттями — в інституті вирувало громадське життя, багато уваги приділяли дозвіллю. Так під егідою кафедри фізичного виховання та її завідувача С. Ф. Танянського постійно відбувалися різні спортивні змагання, а студентський клуб на чолі з Б. В. Багмутом завжди підтримував творчі ідеї і починання молоді. Головним святом радіотехнічного факультету був День радіо: сьомого травня оголошували результати конкурсу-огляду на визначення кращої студентської групи, проводили концерти, вечірки жартівливо-пародійного характеру (так звані «капусники»)... Петро Маслов брав активну участь у роботі профспілкового комітету: був головою профбюро факультету, заступником голови (на четвертому курсі), а потім головою профспілки інституту (на п’ятому). У 1987 р., отримавши диплом, він залишився працювати на кафедрі багатоканального електрозв’язку. Надалі, обіймаючи керівні посади у профспілковому комітеті, продовжував займатися науковою роботою. Усвідомлення необхідності постійної самоосвіти, оновлення і поповнення бази знань та прагнення працювати з повною віддачею, вдосконалювати прийоми управлінської діяльності на чолі компанії, яка стрімко розвивається і нарощує свої потужності, спонукали П. М. Маслова здобути другу вищу освіту. В 2001 р. він опанував спеціальність «Фінанси і кредит» у Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна.  Петро Маслов разом із ректором університетуМихайлом Бондаренком У Харківському інституті радіоелектроніки П. М. Маслов зустрів справжніх друзів, зокрема Михайла Красноголовця (у студентські роки був секретарем комітету комсомолу). Разом вони працювали у будівельних загонах вишу, а потім стали співзасновниками багатопрофільного будівельного підприємства «Регіон «Надим». Участь у студентському будзагонівському русі зіграла важливу роль у їхньому житті. Там, як ніде більше, виявилися людські якості кожного, а ті, хто пройшли через будзагін, об’єднані в особливе братство і, як правило, досі підтримують одне одного. Так на початку 1990-х років колишні будзагонівці заснували згадану вище організацію, яка не тільки гідно пережила складні часи перебудови, а й розвивалася надалі. Успіх діяльності підприємства базувався насамперед на тому, що в його складі не було випадкових людей. Відтак Петро Миколайович обрав справу свого життя. Дружба з Михайлом Красноголовцем тривала майже двадцять років, і ця людина, якої, на жаль, так рано не стало, була для нього найближчим товаришем і колегою: «Після будзагонів ми з Михайлом заснували будівельну компанію, — згадує Петро Маслов. — Зараз, мабуть, це важко уявити, але в ті часи сенс життя полягав у тому, щоб служити людям. Не просто заробляти гроші, а робити корисну для країни справу! Кожен із нас усвідомлював свою відповідальність перед іншими». Чималий досвід громадської діяльності став у нагоді: Петро Миколайович навчився розбиратися в людях і усвідомив, що лише під керівництвом мудрого та завбачливого начальника можна згуртувати дружний, здоровий і надійний колектив. Двадцять років тому, очолюючи різні структури у будівельних організаціях російської Півночі, він передусім опікувався добробутом своїх підлеглих. У другій половині ХХ століття почалося інтенсивне освоєння багатих нафтогазоносних районів Росії — Ямало-Ненецького і Ханти-Мансійського автономних округів. Із розвитком ринкової економіки у середині 1990-х років почали з’являтися нові перспективні компанії — мобільні, здатні якісно виконувати будь-які роботи у складних кліматичних умовах за короткий термін. Одна з таких організацій — ТОВ «Севергазмонтаж». Із моменту заснування компанії у 2002 р. її президентом став П. М. Маслов.  В. С. Лахно, П. Н. Маслов,М. А. Красноголовець, 2001 р. Найцінніший потенціал організації — її колектив: досвідчені співробітники, які не один десяток років працюють у системі Міннафтогазбуду, та енергійні й перспективні молоді фахівці. Їхня робота базується на використанні сучасних високопродуктивних технічних пристроїв. Запорука успіху компанії — її здатність оперативно та якісно виконувати свої зобов’язання перед замовниками, знаходити вихід із будь-яких несприятливих ситуацій з мінімальними втратами, правильне окреслення завдань та постійний контроль керівництва за їх реалізацією. Кілька років тому у систему менеджменту якості ТОВ «Севергазмонтаж» запроваджено міжнародний стандарт у галузі зведення та ремонту автодоріг, мостів і промислового будівництва ISO 9001:2000, на вимоги якого спеціалісти компанії орієнтуються і нині. Як президент потужної будівельної компанії Петро Миколайович підтримує зв’язки із рідним вишем та надає йому необхідну допомогу. Так у ТОВ «Севергазмонтаж» працює багато випускників ХНУРЕ — фахівців вузької спеціалізації. У 2005 р. він був удостоєний звання «Заслужений будівельник Російської Федерації». Петро Миколайович щасливий у шлюбі. Зі своєю дружиною Валентиною познайомився теж в інституті: вони навчалися в одній групі й навіть сиділи за однією партою. Одружилися молоді люди на другому курсі. Сьогодні Валентина Маслова — кандидат технічних наук. Як і чоловік, вона теж не пориває зв’язків із alma mater. Подружжя Маслових пишається своєю донькою Оленою. Згадуючи рідний ХІРЕ, Петро Миколайович завжди наголошує: «Інститут заклав підґрунтя мого успіху в житті. Час неминуче спливає, суспільні цінності та орієнтири змінюються, у чому, до речі, є частина нашої відповідальності і, можливо, провини. Тож ми зобов’язані хоча б на рівні власного мікросвіту зберегти те найкраще, що було в нашій молодості, а заразом переконати інших, що головне — це тепло людських стосунків, взаєморозуміння та підтримка у швидкоплинному та нестабільному сьогодні». |
<< МОРОЗ Борис Іванович [ зміст ] МАХОНІН Борис Володимирович >>