 |
|||
|
|||
| Народився 30 жовтня 1965 р. у м. Алчевську Луганської області. Батько, Володимир Олександрович, був головним інженером, а мати, Раїса Митрофанівна, — інженером кошторисної групи в Антрацитівському шахто-спецмонтажному управлінні. Захопившись спортивною гімнастикою у початкових класах, Олександр Чеботов вступив до Ворошиловградської школи-інтернату спортивного профілю. Був членом збірної зі спортивної гімнастики м. Луганська та молодіжної збірної зі спортивної гімнастики УРСР. У дитячому віці під впливом батька, який свого часу опанував спеціальність «Автоматика» в Алчевському гірничому інституті та виписував журнал «Радіо», серйозно захопився радіоприладами. Олександр почав конструювати радіоприймачі та різну вимірювальну техніку: генератори, осцилографи, підсилювачі потужності низької частоти, пристрої світломузики. Великий вплив на вибір професії справила вчителька математики Маргарита Сергіївна, яка заохочувала майбутніх випускників надсилати конкурсні роботи у Харківський інститут радіоелектроніки. У 1982 р. Олександр Чеботов став студентом радіотехнічного факультету ХІРЕ, де обрав спеціальність «Радіотехніка». Після першого курсу йому довелося піти із професійного спорту, який відіграв важливу роль у подальшому житті і загартував вольові якості його характеру. Зі студентських років найбільше запам’яталися цікаві лекції та семінари Вероніки Сергіївни Бавикіної (радіотехнічні ланцюги та сигнали) та Петра Сергійовича Ковтуна (радіоприймальні пристрої). У 1986 р. О. В. Чеботов без відриву від навчання почав працювати старшим техніком у ЦКБ «Протон». Після закінчення вишу отримав направлення до Калузького науково-дослідного радіотехнічного інституту (Росія), де згодом взяв відкріплення і повернувся до Харкова у Центральне конструкторське бюро «Протон». Тут він спочатку обіймав посаду інженера, у 1989 р. — інженера 2-ої категорії, а в 1990 р. — інженера 1-ої категорії. У 1991 р. Олександр Володимирович став провідним інженером бюро, в 1992 р. — начальником сектора. У 1995 р. очолив науково-дослідну лабораторію ЦКБ «Протон». Через два роки він перейшов на посаду головного конструктора до Науково-технічного центру радіотехнічних систем Академії наук прикладної радіоелектроніки (www.ntcrts.com), а з 2002 р. є його технічним директором. Ця організація нині активно співпрацює з Харківським національним університетом радіоелектроніки: на її базі проходять практику студенти вишу, працюють його випускники.  Пересувний комплексрадіомоніторингу НТЦ РТС АН ПРЕ Олександр Чеботов займається науковою роботою: протягом 1987–2007 рр. опублікував 23 дослідження, серед яких сім — статей у спеціалізованих журналах та 15 тез доповідей і виступів на конференціях. Має авторське свідоцтво на винахід. У 2007 р. він захистив кандидатську дисертацію на тему «Спільне виявлення, оцінювання параметрів і розпізнавання радіовипромінювань в автоматизованих комплексах радіоконтролю». За тривалий період трудової діяльності Олександр Володимирович часто їздив у закордонні відрядження та вже побував у країнах Середземномор’я, Сирії (1989), Китаї (1998, 2004), Узбекистані, Казахстані, Туркменістані (1999–2006), на Кавказі (2001, 2002), а також в Ірані, Індії, Пакистані й Малайзії. Серед його захоплень — автомобілі, подорожі. В. О. Чеботов виховує двох синів — Володимира (студент третього курсу факультету комп’ютерних наук ХНУРЕ) та Владислава (учень гімназії). У житті Олександр Володимирович незмінно дотримується золотого правила: «Бути надійною опорою для своєї сім’ї та досягти успіхів у професійній діяльності». |
<< ТІТОВ Микола Миколайович [ зміст ] ЧЕРНИШОВ Сергій Іванович >>