| Музей Степана Бандери |
 У 1999 р. було сформовано робочу групу, яку очолив тодішній проректор із навчально-виховної роботи Петро Чайковський. До неї ввійшли завідувач кафедри українознавства, професор Василь Плисюк, доцент цієї ж кафедри Микола Чоповський, учений, учасник визвольних змагань Григорій Дем’ян, художник Микола Шпак, викладачі й студенти університету. За короткий термін музей став пропагандистсько-виховним осередком, забезпеченим усіма необхідними матеріалами: книжками й періодичними виданнями, фотоілюстраціями, макетами, оригінальними експонатами. Художник Микола Шпак розробив дизайн приміщення. Йому вдалося створити високоестетичний просторово-візуальний образ музею. Головну увагу митець зосередив на символі повстанської боротьби — «Вікторії-Перемозі». Образ втілено у формі латинської літери V. Художньо оформлені рами стендів і столики-вітрини, вдалим є і кольорове рішення музею. Матеріали до експозицій скрупульозно добирали із різних джерел. Директорові Державного архіву Львівської області В’ячеславові Куцині вдалося відшукати кілька аркушів особової справи і фото Степана Бандери-студента. Портрет Степана, написаний художником П. Зайченком у 1945 р. (можливо, з натури), віднайшов на Яворівщині сам фундатор музею — академік Володимир Снітинський. Інші портрети створені працівниками університету — заслуженим художником України Станіславом Серветником та випускником архітектурного відділення Львівського державного аграрного університету Степаном Пісьо. Львівський художник Микола Горда створив проникливий образ Степана-студента за документальним зображенням з особової справи. У фонді музею — два його пластичні втілення: погруддя і скульптура на повен зріст львівського скульптора Ярослава Лози (останню взято за основу пам’ятника провідникові ОУН(б) у Дублянах, встановленого біля академічного корпусу, в якому він навчався). Ще одне цінне зображення Степана Бандери музей отримав від доктора Володимира Леника з Українського Вільного Університету в Мюнхені (Німеччина). Він також подарував марку Підпільної пошти України й останній прижиттєвий фотопортрет Степана. Інші ілюстративні матеріали із зображенням Бандери подані в копіях.  Камінь на місці майбутнього пам’ятника Степанові Бандері Колектив музею скрупульозно збирає літературу, яка стосується постаті керманича визвольної боротьби. Це насамперед твори самого Степана Бандери: «Перспективи української революції» (три видання), «З невичерпного джерела», збірник «Большевизм і визвольна боротьба», автобіографія «Мої життєписні дані»; праці Петра Дужого — «За яку Україну боровся Степан Бандера» та двотомний біографічний нарис «Степан Бандера — символ нації»; нарис Петра Мірчука «Степан Бандера — символ революційної безкомпромісності»; «Спогади про Степана Бандеру» Степана Мудрика-Мечника, а також видання «Хто і як убив Степана Бандеру», «Московські вбивці Степана Бандери» тощо. Цінною для музею є документальна розвідка Галини Гордасевич «Степан Бандера: людина і міф», яку вже тричі перевидавали в Києві та Львові; друге видання здійснено за підтримки академіка Володимира Снітинського. Не менш важливою є література, присвячена визвольним змаганням українського народу, боротьбі ОУН та УПА за незалежну Україну. Це насамперед «Літопис УПА» (30 томів якого видано в Канаді (Торонто) й Україні), «Закордонні частини ОУН» Степана Мудрика-Мечника, «УПА» Миколи Лебедя, «ОУН і УПА» Анатоля Бедрія, «УПА, 1942–1952. Коротка історія» Петра Мірчука, «Українська партизанка» Степана Хмеля, «Армія без держави» Тараса Бульби-Боровця та багато інших. Одночасно з цими дослідженнями в книгозбірні музею знаходяться такі видання, як: «УГВР», «Спогади вояка УПА» Володимира Максимовича, праці Петра Дужого про Р. Шухевича, роботи Петра Мірчука та Юрія Бойка про Є. Коновальця, двотомник Ярослава Стецька «Українська визвольна концепція», розвідка Дмитра Донцова «Націоналізм», збірник «Національний pyx», дослідження Василя Іванишина «Українська ідея і перспектива національного руху» та інші видання. Чималу добірку фондів музею становлять часописи «Визвольний шлях», «Воля і Батьківщина» (зокрема перший випуск за 1999 р. цього журналу цілковито присвячений 90-річчю Степана Бандери), «Самостійна Україна», «Війська України», «Вісник Всеукраїнського об’єднання ветеранів» тощо.  Відкриття пам’ятника Степанові Бандері. Жовтень, 2002 р. Серед подарунків є книги від прихильників музею, установ, бібліотек, редакцій, музеїв, діячів повстанського руху, випускників університету. Зокрема Анатолій Матвієнко, голова партії «Собор», який закінчив ЛСГІ в 1975 р., поповнив фонди музею збірником «ГЕН» («Галерея еліти народу»). Іван Гущак, також випускник університету, подарував свої книги, серед яких — «Плеяда заборонена, забута» й «На вістрі тривоги». Інший випускник вишу Богдан Бастюк презентував роман «Сопигора». Голова обласного відділення НСПУ Левко Різник передав музеєві свій роман «Лідер». Академік Олександр Семкович, крім власної книжки «Село», збагатив фонди музею фотоальбомом «Українські Січові Стрільці». Доктор сільськогосподарських наук Володимир Влох подарував історико-меморіальний збірник свого дядька Михайла Влоха, виданий у 1970 р. в Чикаго під назвою «Винники. Звенигород. Унів та довкільні села». Колишня співробітниця ЛНАУ Ольга Козловська поповнила фонди власними дослідженнями про рідне село під назвою «Село Поршна, 1939–1996», де, зокрема, бував С. Бандера. Цінні подарунки зробили учасники бойових дій УПА: від Дмитра Пурхи музей отримав фотоальбом «Армія безсмертних»; автор документальної повісті «Брати» Михайло Андрусяк передав музею її примірник; цінним дарунком від нього стала праця «Генерал УПА» Олекса Гасин-Лицар тощо. Чималий внесок під час поповнення фондів музею зробили книгозбірні: від Львівської обласної наукової бібліотеки отримано збірник В. Романюка «Не вмерла і не вмре», а від Львівської центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки — дослідження С. Мудрика-Мечника «Закордонні частини ОУН». Від Крем’янецького краєзнавчого музею в особі Г. Черняхівського передано збірник В. Адамовича «На поклик волі», а від меморіального музею Степана Бандери в Старому Угринові — кілька випусків альманаху «Вісник музею Степана Бандери». Низку книжок музей отримав від дрогобицького видавничого об’єднання «Відродження», з-поміж них — «Надія, державність, національність» В. Іванишина та інші.  Віче до 100-річчя від дня народження С. Бандери  Науково-теоретична конференція «Роль УСС в українському національно- визвольному русі». Зліва направо: В. Лопушняк, проректор з наукової роботи ЛНАУ, професор, О. Горда, ст. викладач кафедри українознавства ЛНАУ, М. Пасічник, д. і. н., професор кафедри українознавства УАД, В. Снітинський, ректор ЛНАУ, академік НААНУ, В. Ідзьо, д. і. н., академік МАНЄ, академік АН ВОУ, професор кафедри українознавства ЛНАУ, Т. Мандюк, проректор з НПВР ЛНАУ Створюючи музей, ректор університету В. В. Снітинський ставив собі за мету перетворити його на центр національно-патріотичного виховання молоді. Сподівання ректора справдилися: музей став справжнім «храмом совісті нашої нації» (вислів Ніли Підпалої, директора Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського). Діяльність музею набрала такого широкого розмаху, що про нього пишуть і говорять, відвідують і знімають телесюжети, рекламують і прагнуть побачити експозиції на власні очі. Робота музею розмаїта і значуща: екскурсії, виставки, зуcтрічі з видатними людьми, обговорення і презентації книг, бесіди, перегляди фільмів і фотоальбомів, проведення вечорів у гуртожитках й академгрупах тощо. Чималу увагу музей приділяє висвітленню своєї роботи в засобах масової інформації українського та світового медіа-простору і, звичайно ж, постійно дбає про поповнення фондів новими матеріалами й експонатами. Нині фонди музею вже налічують понад півтори тисячі одиниць: від найдрібнішого (марки Підпільної Пошти України з портретом Степана Бандери) до найбільшого експоната — живописного полотна Миколи Горди «Освячення каменя під пам’ятник Степанові Бандері в Дублянах». Усі надбання музею демонструють відвідувачам, працівники оформляють вітрини, влаштовують виставки, проводять бесіди тощо. Центральна композиція музею — «Вікторія-Перемога», зображення якої запозичено з державного й оунівського знамен. Серед експонатів — скульптура С. Лози «Степан Бандера-студент», портрети С. Бандери і С. Коновальця, макети академічного корпусу, гуртожитку, хати I. Колодія, церкви Пресвятої Богородиці — місць, пов’язаних із перебуванням С. Бандери в Дублянах. Також у музеї експонуються план побудови пам’ятника провідникові ОУН(б) у Дублянах, зразок обмундирування сотенного УПА (автор Б. Любів), шоломи, гільзи від патронів, металевий носок від взуття вояків дивізії «Галичина», які воювали в Дублянах, друкарська машинка, використовувана підпільниками, земля з-під рідної Степанової хати в Старому Угринові, стрічка від вінка з могили С. Бандери в Мюнхені, годинник із символікою УПА, чоловіча крайка, спеціально виткана для постаменту зі скульптурою провідника членкинями товариства «Рідна школа», вишивані закладки з портретом С. Бандери і тризубом із рідного села, медалі «90 років С. Бандері» і «Музей Степана Бандери. ЛДАУ. Дубляни». Особливе місце в музеї займає велика експозиція відзнак і нагород українських військових формувань XX ст. — від Січових стрільців до УПА, яка викликає активне зацікавлення студентів і школярів (автор — краєзнавць-фалерист С. Пахолко). Найпривабливішими для такої аудиторії є розділи, присвячені Січовим Стрільцям, Повстанській Армії, спортивно-молодіжним організаціям «Сокіл», «Січ», «Пласт», а також відзнаки: «Хрест Легіону Українських Січових Стрільців» (Гуцульський), встановлений у 1918 р., «Відзнака вояка УПА», «Бронзовий Хрест Бойової Заслуги», яким нагороджували тільки вояків УПА, «Відзнака Віденської Січі», заснованої в 1868 p., відзнаки Сокільських товариств Галичини, пластові нагороди з використанням символу свастики та багато інших. Особливу увагу музей приділяє видавничій справі. За підтримки ректора університету, академіка В. В. Снітинського здійснено видання документальної розвідки Галини Гордасевич «Степан Бандера: людина і міф», єдиної в Україні поетичної збірки про С. Бандеру — «У Степана уродини» Петра Гоця, бібліографічного покажчика Петра Гоця і Галини Куприк «Степан Бандера — лицар ідеї та чину», буклетів Петра Гоця «Музей Степана Бандери в Дублянах», «Слава Коновальця», «Стежками героїв», «Лесина зоря», «Повернення у бронзі», кольорових фотолистівок цього ж автора під назвами «Степан Бандера в Дублянах (ЛДАУ)», «Степанові Дубляни», «На відкритті пам’ятника Степанові Бандері в Дублянах». Серед нових видань музею — ювілейні збірники «Сто Степанових літ» (упорядник Петро Гоць) та «Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції до 100-річчя Степана Бандери» (упорядник Оксана Горда). Великою популярністю серед відвідувачів користується часопис «Вісті Музею Степана Бандери в Дублянах», 12 випусків якого стали подією в житті університету. Відвідувачі музею охоче везуть ці видання в різні регіони України й за кордон. Одним із найважливіших напрямів роботи музею є організація екскурсій, під час яких можна почути аудіозапис інтерв’ю зі Степаном Бандерою, присвячені йому поезії та повстанські пісні. Оцінкою діяльності музею є слова вдячності відвідувачів, залишені в кількох томах книги відгуків. Серед відвідувачів — найрізноманітніший контингент. Тут побували ветерани ОУН-УПА, зокрема Слава Стецько, Юрій Шухевич, Іван Губка, Василь Кук, державні й політичні діячі, серед яких Леонід Кравчук, Олександр Мороз, Михайло Гладій, Іван Кириленко, Катерина Ващук, Лесь Танюк, Володимир Яворівський, Юрій Костенко й інші народні депутати, церковнослужителі, вчені, письменники, вчителі, працівники закладів культури, військові, селяни, робітники, підприємці, студенти й школярі. У 1994 р. музей відвідав відомий польський кінорежисер Єжи Гофман. Він робив зйомки для фільму «Україна: в боротьбі за волю». В музеї фільмували телеоператори з Москви, Києва, Львова та інших міст. За десять років тут побувало понад 50 тисяч відвідувачів із різних куточків світу: США, Канади, Німеччини, Франції, Польщі, Угорщини, Китаю, Естонії, Білорусі, Росії тощо, а також багатьох регіонів України. Найцікавіші відгуки опубліковано в музейній газеті.  Віче до 100-річчя від дня народження С. Бандери  Лауреат Шевченкінської премії, в’язень Колими, письменник Іван Гнатюк дарує музеєві свої твори  Ректор В. Снітинський зі студентами біля головної експозиції музею Інші фотоальбоми зафіксували найрізноманітніші події з життя України: освячення каменя для пам’ятника С. Бандері і святкування його 90-річного та 100-річного ювілеїв у Дублянах, поїздку найкращих студентів ЛНАУ місцями, де жив і творив С. Бандера (Старий Угринів, Воля Задеревацька, Стрий), відзначення 110-річчя Євгена Коновальця в Зашкові, відкриття садиби роду Бандерів у Стрию, музею Романа Шухевича в Білогорщі, пам’ятників С. Бандері у Дрогобичі й королю Данилові Романовичу у Львові, відзначення 350-річчя битви під Берестечком (Волинь) і на Козацьких Могилах (Рівненщина), 70-річчя трагедії під Базаром (Житомирщина) тощо. У фотоальбомах закарбовано презентації книжок: «Степан Бандера: людина і міф» Галини Гордасевич, «Стежки-дороги» лауреата Шевченківської премії Івана Гнатюка, ґрунтовного дослідження академіка, колишнього професора ЛДАУ Олександра Семковича, збірки поезій «Калинове намисто» полтавчанки Тетяни Домашенко, зустрічі з лауреатом Шевченківської премії Романом Федоровим, письменником Юрієм Винничуком, випускниками університету, представниками української діаспори в Казахстані тощо. Особливо цінним є альбом з ілюстраціями студентської поїздки бандерівським краєм. У ньому зафіксовано зустріч із сестрами С. Бандери. В окремому альбомі зібрано фотодокументи про зведення пам’ятника С. Бандері в Дублянах, відкриття та освячення у ЛНАУ музеїв історії університету, Степана Бандери, Євгена Храпливого. За фотоматеріалами можна простежити хронологію відвідин музею державними діячами й науковцями, перебіг знаменних події університету: святкування 100-річчя статусу Академії рільництва, днів відкритих дверей, посвят у студенти тощо. Упродовж останнього десятиліття в музеї проводиться чимало виставок: «Степан Бандеpa і Дубляни», «У Степана уродини — свято в кожного із нас», «Лицар ідеї та чину», «Кобзар» — безсмертна книга українського народу», «Євген Коновалець: 100-річчя від дня народження», «Автор книги «Степан Бандера: людина і міф» Галина Гордасевич — з нами», «Творчість наших випускників», «Будуємо пам’ятник Степанові Бандері», «Вбивця Степана Бандери — червона Москва», «Пам’ятники Степанові Бандері», «Армія нескорених (до 65-річчя створення УПА)», «Юнацтво, сповнене надій (до 90-річчя бою під Крутами)», «Степан Бандера в культурній спадщині українців», «90-ліття Листопадового чину», «Голодомор 1932–1933 рр. — незагоєна рана в душах українців», «Степан Бандера: 100-річчя від дня народження», «Іван Богун — одна з найяскравіших постатей у зраненій історії України», «Історія музею С. Бандери у фотодокументах (до 10-річчя створення)». Виставки супроводжуються виховними годинами, обговореннями й бесідами. В організації зустрічей із видатними людьми, презентацій книг, обговорень нових творів беруть активну участь ректор університету, академік В. В. Снітинський, проректор із науково-педагогічної та виховної роботи Т. З. Мандюк та викладачі кафедри українознавства. Заходи відбуваються як у приміщенні музею, так і в актовому залі чи науковій бібліотеці. Особливо пам’ятними стали презентації книг I. Гнатюка, Р. Федоріва, Ю. Винничука, Г. Гордасевич, О. Семковича, Б. Сікори, Я. Сватка. На цих заходах цікаву й різноманітну програму представляють народна студентська хорова капела «Джерела Розточчя» (художній керівник — Т. З. Мандюк), народна хорова капела викладачів і співробітників університету (художній керівник — І. Ф. Качкевич), квартет «Колос». Перегляд слайдів і фільмів організовує Ю. М. Токарський — директор Музею історії університету. Усі ці заходи завжди стають подією в житті студентського та викладацького колективу ЛНАУ та висвітлюються в місцевій, столичній і закордонній пресі. Серед численних публікацій музею С. Бандери — не лише інформаційні матеріали. Зокрема в газеті «Шлях перемоги» (Київ, Мюнхен, Лондон, Нью-Йорк) опубліковано проблемну статтю О. Семковича та П. Гоця «Музей потребує меценатів», у цьому ж часопису побачила світ розвідка П. Гоця «Дубляни в долі Степана Бандери», а в «Літературній Україні» (Київ) — стаття «Музей Степана Бандери в Дублянах». Статті й дописи Петра Гоця про музей і його роботу друкували у часописах «Свобода», «Вільна думка» (США), «Українське слово» (Буенос-Айрес, Аргентина), «Громада» (Будапешт, Угорщина), газетах «За вільну Україну», «Ратуша», «Високий замок» (Львів), «Волинь» (Рівне), «Луцький замок» (Луцьк), районній пресі Дрогобича, Турійська, Володимира-Волинського, Жовкви, Кам’янки-Бузької, Яворова, Борщева, Калуша тощо. Інформація про Музей Степана Бандери часто з’являється не лише на шпальтах преси, а й в ефірі радіо та телебачення. Завдяки активній співпраці з масмедіа відомості про музей та його діяльність щорічно поширюються із дедалі більшим розмахом. Про це свідчить кількість відвідувачів, їхня подяка тим, хто створив музей, і тим, хто забезпечує його діяльність і сприяє розширенню. Матеріали музею висвітлюють не лише життя та діяльність Степана Бандери, а й розкривають жертовну боротьбу за незалежну державу українських патріотів у лавах ОУН — УПА. До музею тягнуться допитливі громадяни світової спільноти, які прагнуть знати більше про цю боротьбу. Роботою музею цікавляться фахівці з Америки, Європи й Азії. Музей Степана Бандери в Дублянах як культурний заклад та національно-патріотичний центр, який постійно вдосконалює свою робту, має незаперечний виховний вплив на формування поглядів і переконань сучасної молоді. |
Логос Україна << Музей історії університету [ зміст ] Музей Євгена Храпливого >>