 |
|
|
| Заслужений енергетик України, член Центрального правління Науково-технічної спілки енергетиків України, член Громадської ради Мінпаливенерго. Народився 18 липня 1939 р. в українському селі Бонарівка Підкарпатського воєводства Ряшівського повіту у Польщі в селянській сім’ї. У 1945 р. родину евакуювали до України — в м. Снятин. Коли там будували ГЕС, випускники місцевої школи «йшли в енергетики», тому хлопець став студентом факультету електрифікації Львівського сільськогосподарського інституту. Студентські роки залишилися яскравою сторінкою в житті Зиновія Юрійовича. Особливо запам’яталися своєю фаховістю і надвимогливістю викладачі О. Санін і Б. Кубланов, а також перша екзаменаційна сесія. Назавжди залишився у пам’яті Львів часів «хрущовської відлиги»: Д. Павличко, який продавав біля пам’ятника Міцкевичу свою, потім заборонену, збірку поезій «Правда кличе», перші статті про Грушевського і Куліша, львівські театри, незабутні інститутські вечори в епоху джазу і «стиляг» під верховенством вальсу і танго. А інститут дав фахові знання і заклав підвалини багаторічної дружби випускників. Здобувши вищу освіту, Зиновій Буцьо протягом 1961– 1968 рр. працював електромонтером, інженером Калуського та головним інженером Рогатинського району електромереж (РЕМ), а з 1968 р. — головним інженером і керівником Івано-Франківського енергоуправління. Упродовж цих років він створив одну з перших в Україні оперативно-диспетчерську службу РЕМ, організовував роботи із завершення електрифікації Прикарпаття. З. Ю. Буцьо ініціював створення в Івано-Франківській області першого в країні обласного підприємства електромереж (обленерго) із наданням йому самостійного балансу, яке і очолював до 1989 р. Є співавтором концепції нормування і бригадної організації праці в РЕМ.  На VI Міжнародному енергетичному форумі, м. Київ, 2007 р. Упродовж 1995–1999 рр. Зиновій Буцьо очолював Національну комісію регулювання електроенергетики України, розробляючи і впроваджуючи засади регулювання діяльності в енергетиці та Правила оптового ринку електроенергії (ОРЕ). У 1999–2003 рр. він був головним консультантом Комітету ВР України та радником Прем’єр-міністра України, розробляв концепцію грошової форми розрахунків в ОРЕ, брав участь у підготовці пропозицій до Закону України «Про електроенергетику», «Правил користування електроенергією», «Енергетичної стратегії України на період до 2030 р.» (2005), «Концепції розвитку поновлювальних джерел енергії» (2007). Є автором низки публікацій з цієї тематики. З 2003 р. працює в НЕК «Укренерго». Протягом 2001–2008 рр. очолював спостережні ради ВАТ «Західенерго» та «Вінницяобленерго». Як активний громадський діяч і глибокий шанувальник історії та краєзнавства, Зиновій Юрійович сприяв відбудові церкви Св. Софії у Львові, будівництву церков на Івано-Франківщині, виданню книжок, підтримував сім’ї письменників, Товариство української мови, об’єднання «Лемківщина». З. Ю. Буцьо має багато нагород і відзнак, зокрема медаль «За трудову доблесть» (1970), ордени «Знак Пошани» (1974), «Дружби народів» (1968) та «За заслуги» ІІІ ст. (2009). У 1997 р. він був удостоєний звання «Заслужений енергетик України», а у 1999 р. став лауреатом Державної премії в галузі науки і техніки за розробку (у складі творчого колективу) наукових основ та засобів підвищення енергоефективності. Справжньою гордістю Зиновія Юрійовича є родина. Він та його дружина Людмила Василівна виховали двох доньок: Наталія працює журналістом, Оксана — юрист. Старший онук Арсен здобув фах інженера, а молодша Аня — школярка. |
||
Логос Україна << Богіра Мирослав Степанович [ зміст ] Василенко Василь Миколайович >>