 |
|
|
| Народився 1 січня 1951 р. у мальовничому селі Олійники Теофіпольського району Хмельницької області в простій селянській родині. Олександра Васильовича завжди вабила техніка. Батько був трактористом, тому з дитинства син вивчав ази роботи з машинами. Після закінчення школи впевнено обрав професію аграрного інженера і в 1966 р. став студентом Мирогощанського радгоспу-технікуму, де вчився і закріплював свої знання в полі, майстерні, на фермі. У 1970 р. працював механіком радгоспу «Росія» в Херсонській області. Протягом 1970–1972 рр. проходив службу в армії. Демобілізувавшись, вступив на перший курс факультету механізації сільського господарства Львівського сільськогосподарського інституту. «Це був найщасливіший етап мого життя, — згадує Олександр Васильович. — Факультет тоді очолював нині покійний улюблений викладач студентів, кандидат технічних наук В. В. Герасимчук. Ми називали його «батьком механіків». Із любов’ю і шаною згадую також нині покійного доктора технічних наук О. Д. Семковича. Його слова «Інженер — звучить гордо» стали девізом мого життя. Завжди пам’ятатиму лекції кандидатів технічних наук І. В. Кравця, В. П. Рудомьоткіна, практичні заняття із викладачем Р. Ю. Дацюком». Після закінчення інституту в 1977 році працював головним інженером колгоспу ім. Чапаєва в Бродівському районі. О. В. Кухарук вдячний долі, що звела його з прекрасними людьми, вчителями, наставниками та керівниками, зокрема з головою колгоспу В. Г. Янюком, заступником начальника обласного управління сільського господарства В.Т. Шумським та іншими, за допомогою яких він став знаним в області, а згодом і в Україні аграрним інженером. У 1984 році О. В. Кухарук перейшов на посаду заступника директора до радгоспу «Винниківський» Пустомитівського району. «Моїм завданням було максимально механізувати вирощування овочів. Це надзвичайно цікава робота, адже дозволяла відразу побачити результат своєї праці. Важко описати відчуття інженера після успішного запуску машини, яка звільняє селян від важкої ручної праці. Я це переживав і був щасливий». Вправність й інженерський хист Олександра Васильовича помітили в області, й у 1986 р. йому запропонували роботу начальника відділу в Львівському обласному агропромисловому комітеті, а згодом, у 1991 р., — посаду начальника обласної інспекції державного технічного нагляду. Саме на цій посаді він працював протягом 20 років, ставши авторитетним інженером. Протягом цього часу інспекції на чолі з Олександром Васильовичем вдалося запровадити такий механізм контролю за технічним станом сільськогосподарської техніки, при якому більшість машин, що вибраковувались, не потрапляли на металобрухт, а знаходили іншого власника. Тому сьогодні Львівська область — єдина в Україні, де кількість тракторів, порівняно з 1990 р., не тільки не зменшилася, а навіть збільшилася. Інспекція організувала випуск тракторів на Львівському танкоремонтному заводі, використовуючи вузли та агрегати знищених танків. До сьогодні близько 300 таких тракторів працює в народному господарстві України. Також було відпрацьовано порядок проведення державного технічного огляду зернозбиральних комбайнів, за яким відбувався не лише контроль параметрів машин, а й навчання комбайнерів грамотному використанню комбайнів. Цю роботу в 1998 р. високо оцінило тодішнє керівництво області, адже вдалося уникнути щорічних втрат хліба на десятки тисяч тон. Львівська інспекція державного технічного нагляду першою в Україні в своїй роботі почала застосовувати інформаційні технології. Ще у 1993 році був запроваджений електронний облік підконтрольних машин. За свою самовіддану працю Олександра Васильовича нагороджували грамотами та трудовими відзнаками, а в 2009 р. указом Президента України йому було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства». Професійному успіху О. В. Кухарук передовсім завдячує Львівському національному аграрному університету, з викладачами якого і сьогодні підтримує тісні зв’язки. |
||
Логос Україна << Курпіль Михайло Теодозійович [ зміст ] Лико Дарія Василівна >>