 |
|
|
| Народився 3 травня 1951 р. у с. Рудно Залізничного району міста Львова. Роман Васильович виріс у родині простих працівників — Василя Васильовича (залізничника) та Євгенії Лук’янівни (домогосподарки), які виховали в ньому любов до людей та відданість своїй справі. У 1970 р. вступив до Львівського сільськогосподарського інституту на агрономічний факультет. Після закінчення інституту в 1975 р. за направленням працював викладачем у Вишнянському радгосптехнікумі. Згодом Роман Васильович керував насіннєвою станцією у Бузькому районі Львівської області. Сьогодні Митрополит Іларіон наголошує на неабиякому впливі альма-матер на його становленні як особистості. Тут він навчився аналітично мислити, став більш дисциплінованим, зрозумів цінність людських стосунків. Попри напружений графік роботи, Митрополит Іларіон підтримує зв’язки з рідним вишем, зокрема брав участь у зустрічі випускників у 2005 р. У 1979 р. Роман Васильович переїхав на Донбас, де його життя кардинально змінилося. У 1980 р. він склав іспити до Одеської духовної семінарії, а в 1982 р. був висвячений на священика. У 1991 р. закінчив Московську духовну академію і прийняв чернечий постриг з ім’ям Іларіон. 29 вересня цього ж року у Володимирському соборі м. Києва відбулася архієрейська хіротонія архімандрита Іларіона в єпископа Івано-Франківського і Коломийського. Він очолив архієрейську кафедру у Херсоні.  Студент агрономічного факультету Роман Шукало під час дослідів Митрополит Іларіон — визначна постать у релігійному та громадському житті України, очолює одну з провідних православних єпархій Української Православної Церкви. За час його управління єпархією у м. Донецьку побудовано величний Спасо-Преображенський кафедральний собор, а Святогірському монастирю надано статус Лаври. Кількість парафій збільшилася удвічі, засновано кілька монастирів тощо. Самовіддану роботу Митрополита Іларіона неодноразово відзначали церковними орденами РПЦ та УПЦ — «Святого Преподобного Сергія Радонезького» II ст. (1999), «Святого Князя Даниїла Московського» II ст. (2004), «Святих Антонія і Феодосія Печерських» II ст. (1997), «Святого князя Володимира» III (1999), II і I ст. (2004), «Святого Апостола Іоанна Богослова» (2006), «Святої рівноапостольної Марії Магдалини» II ст. (1997, Республіка Польща). 29 вересня 2010 р. Митрополиту надано право носіння другої панагії. Крім того, Митрополит Іларіон відзначений державними нагородами: орден «За заслуги» II і ІІІ ст.; почесна грамота Кабінету Міністрів України; почесний знак «Шахтарська слава» III ст. У 2011 р. йому присвоїли звання «Почесний громадянин м. Маріуполя» (Донецька область). Життя Митрополита сповнено напруженої роботи у розвитку духовного життя України. Він уважає, що всього в житті потрібно досягати самостійно. Життєвим кредо його діяльності є одна з біблійних мудростей: «Віра без добрих справ є мертвою». |
||
Логос Україна << Шпак Ярослав Федорович [ зміст ] Щур Богдан Володимирович >>