ДОЛЯМ. М. Доля — декан факультету, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України.
Народився 12 липня 1954 р. в с. Безводня на Кіровоградщині. У 1973 р. закінчив з відзнакою Бобринецький сільськогосподарський технікум. У 1973–1975 рр. служив у лавах Радянської армії. У 1975 р. зарахований на факультет захисту рослин Української сільськогосподарської академії. Завершивши навчання з відзнакою, працював у Миронівській районній станції захисту рослин на посаді старшого агронома.
Відомий учений у сфері захисту рослин. Автор 240 наукових робіт, зокрема 18 патентів, 14 монографій і підручників. Розробляє та впроваджує у виробництво системи фітосанітарного моніторингу польових сівозмін, моделі прогнозу розмноження шкідливих і корисних організмів у посівах сільськогосподарських культур, технології інтегрованого захисту рослин від шкідливих видів комах, збудників хвороб і бур’янів при ресурсозберігаючому мінімальному обробітку ґрунту, біологічному землеробстві і No-Till в Україні.
Уперше в Україні розробив принципи систем захисту сільськогосподарських культур від шкідників при ґрунтозахисному землеробстві з мінімальним та нульовим обробітком ґрунту. На основі досягнень науковця визначені сучасні предиктори прогнозу щодо розмноження шкідливих видів комах за етапами органогенезу зернових колосових культур. Створив лабораторію моніторингу пестицидів у технологіях захисту рослин.
Розробив і є керівником постійно діючої наукової школи «Інтегрований захист сільськогосподарських культур при ресурсозберігаючих системах землеробства». Безпосередньо брав участь в організації ліцензування спеціальності «Захист і карантин рослин», акредитації спеціалізацій «Ентомологія» і «Фітопатологія» ОС «Магістр». Бере активну участь у роботі науково-практичних, методичних конференцій, семінарів, симпозіумів. Заступник голови спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02.
Нагороджений Почесною грамотою Верховної ради України і медаллю Міністерства освіти України за наукові досягнення.
Факультет засновано у 1962 р. в УСГА. До його складу входили три спеціалізовані кафедри: загальної ентомології та зоології; сільськогосподарської та лісової ентомології; фітопатології. Пізніше до факультету приєдналася кафедра ботаніки, а через деякий час ще й кафедри іноземних мов: англійської, німецької і французької. У 1989 р. при факультеті організовано кафедру технології і вирощування та захисту тропічних і субтропічних культур, яка з 1994 р. була перекваліфікована в кафедру світових агротехнологій, а пізніше — в кафедру карантину рослин та світових агротехнологій. У 1995 р. на факультеті створено кафедру агромікробіології та вірусології. У 2003 р. факультет реорганізовано у факультет захисту рослин і біотехнологій, а пізніше об’єднано з агрономічним, агрохімічним і плодоовочевим у агробіологічний факультет. Після створення окремого напряму підготовки фахівців «Захист рослин», було поновлено факультет захисту рослин. За час існування факультету готували фахівців таких кваліфікацій: «агроном із захисту рослин», «ентофітопатолог», «інспектор із захисту рослин», «інспектор із карантину рослин», «дослідник із захисту рослин».
Колектив деканату. Зліва направо: секр. факультету О. О. Залевська,
заст. декана, к.пед.н., доц. Ю. В. Рибалко, декан д.с.-г.н., проф., чл.-к. НААН М. М. Доля, заст. декана, к.с.-г.н., доц. Л. П. Ющенко, заст. декана, к.і.н., доц. П. Ю. Дрозд,
секр. факультету Н. О. ЛаскінаНа підставі Рішення Вченої ради НУБіП України від 24 грудня 2014 р., через об’єднання факультету біотехнології, факультету екології та факультету захисту рослин створено факультет захисту рослин, біотехнологій та екології. Деканом призначено д.с.-г.н., проф., чл.-к. НААН М. М. Долю.
Метою факультету є підготовка висококваліфікованих фахівців із захисту та карантину рослин, біотехнології, збалансованого природокористування та фітосанітарного і екологічного контролю для екобезпечної діяльності в сільськогосподарській та природоохоронній галузях.
Співробітники факультету забезпечують організацію навчально-виховного процесу з підготовки фахівців ОС «Бакалавр» за спеціальностями «Захист і карантин рослин», «Біотехнології та біоінженерія», «Екологія» і ОС «Магістр» за освітніми програмами «Захист рослин», «Карантин рослин», «Екологічна біотехнологія та біоенергетика», «Екологія та охорона навколишнього середовища», «Екологічний контроль та аудит» (денна та заочна форми навчання).
Під час підготовки фахівців факультет активно співпрацює з навчально-дослідними господарствами університету і провідними науковими установами та сільськогосподарськими підприємствами: ВП НУБіП України «Великоснітинське навчально-дослідне господарство ім. О. В. Музиченка», «Навчально-дослідне господарство «Ворзель», «Агрономічна дослідна станція», Боярською лісовою дослідною станцією, Навчально-науковим центром «Великообухівське», ТОВ Науково-виробнича фірма «Агроекосистема», Інститутом захисту рослин НААН, Інститутом агроекології і природокористування НААН, Міністерством освіти і науки України, Міністерством аграрної політики та продовольства України, Міністерством екології та природних ресурсів України і їхніми структурними підрозділами.
На факультеті впродовж усього терміну навчання в окремих групах викладання дисциплін проводиться англійською мовою. З 2016 р. на факультеті спільно з Поморською академією в Слупську (Польща) готують фахівців ОС «Бакалавр» за програмою «Подвійні дипломи» (спеціальність «Екологія»).
Факультет співпрацює з провідними університетами зарубіжних країн: Нідерландів, Німеччини, Польщі, Франції, США, Австрії, Китаю, Японії та ін. Щороку студенти факультету проходять практичне стажування в кращих господарствах Німеччини, Франції, Данії, Норвегії, Швейцарії тощо. Викладачі і студенти факультету беруть участь у міжнародних проектах «TEMPUS», «QANTUS», «ENAGRA», програмах НАТО та ін.
Сьогодні діють такі наукові школи факультету:
1. Наукова школа академіка Пересипкіна Володимира Федоровича (1963). Створено 8 сортів ріпаку, районованих в Україні та країнах СНД, 2 сорти озимої пшениці, одержано 20 авторських свідоцтв. За участь у ВДНГ СРСР вчені кафедри нагороджені 4 золотими, 3 срібними і 1 бронзовою медалями. В. Ф. Пересипкін опублікував понад 350 наукових праць, серед яких, 28 книг. Під його науковим керівництвом підготовлено 5 дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора і понад 100 — кандидата наук.
2. Наукова школа академіка Кирика Миколи Миколайовича (1972). Науковий напрям — розроблення систем захисту зернобобових культур та методики фітопатологічного моніторингу найбільш шкідливих хвороб. М. М. Кирик опублікував понад 360 наукових праць, зокрема, 12 монографій і книг, одержав 35 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Співавтор 9 сортів рослин. Підготував 8 докторських і 27 кандидатських дисертацій.
3. Наукова школа проф. Синицького Миколи Миколайовича (1959). Створено породу дубового шовкопряда «Поліський тассар» і породу тутового шовкопряда «УСГА-Т 5». Автор 8 свідоцтв на винаходи та 107 друкованих праць. Організував лабораторію «Лісний шовк», був керівником Українського відділення ентомологічного товариства Радянського Союзу.
Підготував 43 кандидати і 3 доктори наук.
4. Наукова школа проф. Покозія Йосипа Трохимовича (1966). Науковий напрям — сільськогосподарська та лісова ентомологія.
Учений підготував 20 кандидатів і 4 доктори наук. Опублікував 215 наукових праць, зокрема 34 методичні розробки і навчальні програми. Отримав 6 авторських свідоцтв і 3 патенти на винаходи. Науковий керівник і співавтор розробок та рекомендацій з технології застосування 5 біологічних препаратів проти шкідників саду.
5. Наукова школа проф. Дядечка Миколи Платоновича (1967). Науковий напрям — вивчення екологічних основ чисельності шкідників і корисних організмів у агроценозах польових, овочевих культур та багаторічних насаджень. Підготовлено 4 доктори наук, 55 кандидатів наук. Опубліковано понад 500 науково-методичних праць (35 монографій, підручників і навчальних посібників), одержано більш як 20 авторських свідоцтв, патентів на винаходи.
6. Наукова школа проф. Федоренка Віталія Петровича (1996). Науковий напрям — вивчення екологічних закономірностей динаміки чисельності ентомокомплексів основних сільськогосподарських культур та здійснення системного підходу до пізнання закономірностей зв’язку і взаємодії фауни шкідливих і корисних комах з метою розробки екологічно орієнтованих прийомів управління динамікою популяції.
Підготовлено 2 доктори і 26 кандидатів наук. Опубліковано понад 400 науково-методичних праць (13 монографій, 5 підручників і навчальних посібників). Розроблено і проведено широкомасштабне впровадження у виробництво інтоксикації рослин та екологічно орієнтовані прийоми управління динамікою чисельності шкідливих організмів. Одержано 4 авторські свідоцтва і патенти на винаходи.
7. Наукова школа професора Долі Миколи Миколайовича (1998). Науковий напрям: визначення сучасних предикторів прогнозу щодо розмноження комплексу шкідливих видів комах за етапами органогенезу зернових колосових культур, розроблення ресурсоощадних систем захисту сільськогосподарських культур від шкідників із застосуванням рідкого добрива — карбамідно-аміачна суміш (КАС) при No-till технологіях. Організував і створив лабораторію моніторингу пестицидів у технологіях захисту рослин.
Підготовлено 1 доктора і 7 кандидатів наук. Опубліковано 240 наукових праць, зокрема 14 підручників і монографій. Одержано 18 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.
8. Наукова школа професора Григорюка Івана Панасовича (1989). Науковий напрям — фундаментальні і прикладні основи фізіології, біохімії, екології та біотехнології рослин, біоенергетики. Удосконалено наявні і розроблено новітні технології вирощування зернових та кормових культур в зонах ризикового землеробства України; проведено системні дослідження вологозберігаючих технологій і систем живлення рослин для отримання екологічно чистої продукції в умовах Півдня України; уперше запропоновано новітні способи оцінки посухо-, жаро- і морозостійкості рослин, які застосовують у селекційній роботі тощо.
Підготовлено 6 докторів та 10 кандидатів наук.
І. П. Григорюк — автор і співавтор приблизно 960 науково-навчальних, методичних і науково-публіцистичних праць, має численні нагороди державного рівня.
9. Наукова школа сільськогосподарської радіобіології (1987). Науковий напрям — вивчення стану фітоценозів на забруднених радіонуклідами територіях, захист рослин і тварин від дії іонізуючої радіації, розробка прийомів мінімізації надходження радіонуклідів у продукцію рослинництва і тваринництва.
Заснував школу видатний агрохімік і фізіолог рослин, д.б.н., проф., акад. АН УРСР, ВАСГНІЛ і УАСГН Петро Антипович Власюк, який був ініціатором введення цієї дисципліни у ВНЗ, першим її викладачем в Україні, сприяв розвитку цього наукового напряму.
У школі підготовлено 1 доктора і 12 кандидатів наук.
КРЮЧКОВАЛ. О. Крючкова — завідувач кафедри.
Народилася 17 червня 1960 р. в м. Погребище Вінницької області. В 1982 р. закінчила факультет захисту рослин УСГА.
Працювала в Інституті захисту рослин УААН, Інституті фізіології рослин і генетики, Інституті мікробіології і вірусології ім. акад. Д. К Заболотного НАН України. Проходила стажування в наукових закладах Німеччини та Великої Британії. За наукові досягнення у 2000 р. була відзначена премією Британської ради із захисту рослин.
З 2009 р. — на викладацькій роботі, спочатку на кафедрі захисту рослин ЖНАЕУ, а з 2016 р. — на кафедрі фітопатології ім. акад. В. Ф. Пересипкіна НУБіП України.
Автор і співавтор приблизно 120 наукових праць, серед яких, 5 монографій.
Кафедра має чи не найдавнішу історію серед інших кафедр НУБіП України. Навчальна та наукова діяльність розпочалася в 1954 р. Організатором кафедри та її першим завідувачем став проф. В. Ф. Пересипкін. Окрім нього, в той час на кафедрі працювали ще 4 викладачі та 2 лаборанти. У різні роки кафедру очолювали: акад. УААН В. Ф. Пересипкін (1954, 1956–1968, 1972–1986), доц. В. М. Братусь (1954–1955), акад. НААН М. М. Кирик (1968–1972, 1986–2007), доц. М. Й. Піковський (2007–2009), д.с.-г.н., с.н.с. О. Ф. Антоненко (2009–2014). Нині кафедрою керує д.б.н., с.н.с. Л. О. Крючкова.
З ініціативи проф. В. Ф. Пересипкіна було засновано фітопатологічну ділянку (дослідне поле) у с. Пшеничне Васильківського району Київської області. У різні роки цим підрозділом завідували наукові співробітники кафедри: М. П. Лісовий (нині — акад. НААН), О. А. Дереча (нині — професор кафедри захисту рослин Житомирського національного агроекологічного університету), М. І. Стеблюк (надалі — професор і завідувач кафедри цивільної оборони НУБіП України), О. Ф. Антоненко (нині — д.с.-г.н., професор кафедри фітопатології НУБіП України).
З ініціативи та за безпосередньою участю акад. М. М. Кирика у 1998 р. при кафедрі фітопатології створено та акредитовано проблемну науково-дослідну лабораторію мікології і фітопатології. Першим її завідувачем був к.б.н. А. П. Григанський, який доклав багато зусиль для матеріального забезпечення лабораторії. Надалі лабораторією завідували к.с.-г.н. О. П. Дерменко та М. С. Ретьман.
Протягом тривалого часу на кафедрі формувалася колекція зразків рослин, уражених різними хворобами. Сьогодні це музей, якому немає аналогів в Україні. У науково-навчальній лабораторії зберігається велика колекція штамів грибів-збудників хвороб рослин. А на фітопатологічній ділянці проводять польові наукові дослідження співробітники, аспіранти та дипломники кафедри.
Сьогодні кафедра є лідером серед наукових і навчальних закладів України з підготовки фахівців та науковців у галузі патології рослин, практичної мікології, захисту рослин від хвороб. Розробки науковців кафедри відомі як в Україні, так і за її межами. Виведені на кафедрі стійкі до хвороб сорти пшениці та ріпаку вирощують по всій Україні.
Цікаві дослідження проводять з мікології, причому кафедра має право претендувати на першість в Україні щодо оригінальності мікологічних розробок та їх значущості для практики. Науковці, аспіранти та студенти кафедри тісно співпрацюють з ученими Інституту молекулярної біології та генетики НАН України, Інституту генетики, фізіології та захисту рослин Академії наук Молдови, Селекційно-генетичного інституту — Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення НААН та ін.
БАБИЧА. Г. Бабич — завідувач кафедри.
Народився 2 лютого 1958 р. на Чернігівщині. Після закінчення з відзнакою в 1983 р. факультету захисту рослин УСГА працював на виробництві. Протягом 1985–1988 рр. навчався в аспірантурі Науково-дослідного інституту цукрових буряків.
З 1988 р. працює в НУБіП України. У 1990 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 1994 р. йому присвоєно вчене звання доцента. Основний напрям наукової діяльності — фітонематологія.
Під керівництвом А. Г. Бабича підготовлено та захищено 1 кандидатську дисертацію. Автор і співавтор 7 монографій та понад 300 наукових і науково-методичних праць, з них приблизно 50 видано за кордоном.
Кафедра має давню історію. Вона була реорганізована у 2004 р. на базі кафедри загальної ентомології і зоології, що була створена ще в 1962 р. одночасно із заснуванням факультету захисту рослин та кафедри карантину рослин УСГА. Першим завідувачем кафедри став д.б.н., проф. М. М. Синицький. Під його керівництвом була створена навчальна лабораторія з хімічного захисту рослин, науково-дослідна лабораторія «Лісовий шовк» для селекції і розведення дубового шовкопряда породи «Поліський тассар» і тутового шовкопряда «УСГА-Т 5».
У 1980–1993 рр. кафедрою завідував д.б.н., проф. Й. Т. Покозій, який керував дослідженнями з біології комах і вдосконалення заходів захисту сільськогосподарських культур від них.
З 1993 до 2004 р. кафедру очолював д.с.-г.н., проф. М. М. Доля, який проводив значну роботу із впровадження інтегрованого захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів у різних областях України.
В 1995 р. кафедру загальної ентомології і зоології перейменували на кафедру фітофармакології та зоології, а в 2000 р. — на кафедру хімічного та біологічного захисту рослин. З ініціативи проф. М. М. Долі при кафедрі була створена і сертифікована науково-аналітична лабораторія з моніторингу пестицидів (завідувач — Д. Б. Гіренко). В цей період на кафедрі продовжували наукові дослідження з випробування нових пестицидів та розробляли технології раціонального використання засобів захисту рослин на посівах сої та інших культур (В. М. Жеребко, Т. О. Чернега), запроваджували технології захисту плодових насаджень (О. Є. Дмитрієва, Л. М. Бондарева), заходи захисту від гризунів і кліщів (Л. М. Бондарева) та фітонематод (А. Г. Бабич).
У 2004 р. кафедрі були передані курси біологічного захисту рослин, карантину рослин та інтегрованого захисту рослин. Кафедра отримала сучасну назву — інтегрованого захисту та карантину рослин. Очолив кафедру д.с.-г.н., проф., акад. АН ВО України В. М. Жеребко.
На кафедрі започатковано низку нових дисциплін та відкрито спеціалізацію з карантину рослин (О. М. Мовчан, О. О. Сикало), читали курси хімічного захисту з основами токсикології (В. М. Жеребко, О. Є. Дмитрієва, О. А. Бабич, Л. М. Бондарева), інтегрованого захисту рослин і фітонцидології (А. Г. Бабич, С. М. Вигера, О. Є. Дмитрієва), родентології, акарології (Л. М. Бондарева), нематології (А. Г. Бабич, О. А. Бабич).
За 50 років діяльності (1962–2012) на кафедрі було захищено 76 кандидатських і 7 докторських дисертацій.
У 2015 р. на конкурсній основі завідувачем кафедри обрано доц. А. Г. Бабича.
З часу створення співробітники кафедри видали 14 підручників і посібників, опублікували понад 30 монографій, 1680 наукових статей і рекомендацій з удосконалення захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів, 58 методичних розробок із навчальних дисциплін, що читають на кафедрі.
За результатами державних випробувань зареєстровано й дозволено до використання в Україні 8 препаратів, отримано понад 50 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.
ЛІКАРЯ. О. Лікар — завідувач кафедри.
Народився 17 червня 1965 р. в с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області. В 1991 р. закінчив УСГА за фахом «вчений агроном із захисту рослин». У 2000 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук.
Науково-педагогічну діяльність розпочав у 1993 р. асистентом, а з 2002 р. працював доцентом кафедри сільськогосподарської та лісової ентомології і заступником директора Інституту рослинництва та ґрунтознавства. З 2009 до 2011 р. — декан факультету захисту рослин.
Автор понад 100 наукових праць і методичних публікацій, зокрема співавтор підручника «Сільсько-господарська ентомологія» та навчального посібника «Управління чисельності комах фітофагів». Також опублікував понад 30 методичних вказівок, рекомендацій та довідників.
Пріоритетні напрями наукової діяльності: екологічні аспекти захисту овочевих культур від шкідників, розроблення та вдосконалення інтегрованого захисту насінників овочевих культур.
Витоки кафедри сягають 1944 р., коли, згідно з Рішенням Всесоюзного комітету у справах вищої школи при РНК СРСР від 12 квітня 1944 р. № 4119, в Київському сільськогосподарському інституті була створена кафедра ентомології та фітопатології.
Починаючи з 1937 р., кафедру очолював відомий вчений-ентомолог З. С. Голов’янко, напрям наукової діяльності якого — екологічний підхід до захисту лісу від шкідливих організмів.
У 1949–1954 рр. завідувачем кафедри був відомий ентомолог В. І. Гусєв, який після заснування факультету захисту рослин став завідувачем новоствореної кафедри сільськогосподарської та лісової ентомології (1954–1974). Професор провів ґрунтовні дослідження з біології шкідників лісу та корисних комах.
З 1974 до 1987 р. кафедрою керував д.б.н., проф., заслужений діяч науки і техніки України М. П. Дядечко. Проведено велику наукову роботу з удосконалення і впровадження біологічного методу захисту сільськогосподарських рослин, управління динамікою чисельності шкідливих і корисних організмів в основних агроценозах України.
З 1987 до 1992 р. та з 2009 до 2011 р. кафедру очолював М. Б. Рубан. Пріоритетні напрями наукової діяльності кафедри на той час: екологічні аспекти захисту зернових колосових культур від шкідників, розроблення та вдосконалення інтегрованого захисту насіннєвої люцерни.
У 1992–1994 рр. кафедра працювала під керівництвом доц. Д. О. Роїка, дослідження здійснювали за такими напрямами: комплексні системи захисту сільськогосподарських культур від шкідників за інтенсивних технологій їх вирощування.
У 1993 р. на базі кафедри, у зв’язку з введенням спеціалізації «Біологічний захист рослин», було створено кафедру ентомології та біологічного захисту рослин. У цей період під керівництвом д.б.н., проф. В. С. Шелєстової розпочато велику роботу з вивчення біології трихограми та широкого впровадження у виробництво біологічного методу захисту рослин. Цю роботу активно проводили на кафедрі й після того, як її очолила в 1994 р. О. І. Гончаренко.
Посилення навчально-педагогічної роботи на кафедрі відбулося з приходом у 2002 р. на посаду завідувача кафедри д.с-г.н., проф., акад. НААН Я. М. Гадзала. У 2011–2013 рр. кафедру ентомології ім. проф. М. П. Дядечка очолював д.б.н., проф., акад. НААН, заслужений діяч науки та техніки України В. П. Федоренко. У 2013–2015 рр. кафедрою керувала Л. П. Ющенко — вчений у галузі біологічного захисту рослин. Проводить дослідження з питань розробки новітніх технологій виробництва і застосування ентомофагів і біопрепаратів в агроекосистемах. Сьогодні кафедру очолює к.с.-г.н., доц. Я. О. Лікар.
СТАРОДУБМ. Ф. Стародуб — завідувач кафедри, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії НАН України ім. О. В. Паладіна, член Нью-Йоркської академії наук та низки самоорганізованих академій.
Є досвідченим зі світовим ім’ям науковцем та високопрофесійним викладачем, одним із фундаторів в Україні нового наукового напряму — біоелектроніки та біосенсорики та засновником лабораторії біо-сенсорики у структурі НУБіП України. Дослідження М. Ф. Стародуба були підтримані Європейськими програмами (ІНТАС, КОПЕРНІКУС, NEXUS, НАТО для миру, Марії Кюрі, ФП-7) та активно впроваджуються у практику.
Науковий доробок ученого складає понад 700 наукових і навчально-методичних праць в престижних фахових виданнях. Він є найбільш цитованим автором в університеті та входить до переліку авторів України, роботи яких включені до провідних наукометричних баз. Підготував 25 кандидатів та 4 докторів наук. У 2017 р., згідно з Указом Президента України, М. Ф. Стародубу присуджено стипендію видатним діячам науки.
Історія кафедри бере свій початок із 1995 р., коли було створено кафедру агромікробіології та вірусології. Її засновником та завідувачем був к.б.н., доц. І. І. Кошевський (1995–2003). Кафедра входила до складу навчально-наукового інституту рослинництва, ґрунтознавства та екології. Пізніше кафедра зазнала структурних та кадрових змін: з квітня 2003 р. об’єднана з кафедрою фітопатології, з жовтня 2005 р. — з кафедрою екобіотехнології та біорізноманіття. Напрям генетики та біобезпеки було розвинуто із заснуванням у 2005 р. у структурі факультету екології та біотехнології кафедри молекулярної генетики та біобезпеки, яку очолювала до 2011 р. д.б.н., проф. Т. М. Чеченєва.
У 2010 р. було створено кафедру біології ґрунтів і мікроорганізмів, яку очолив д.с.-г.н., с.н.с. М. В. Патика. У 2011 р. кафедру розміщено на базі кафедри молекулярної генетики та біобезпеки і перейменовано на молекулярної біології, мікробіології та біобезпеки, яку в різні роки очолювали: д.б.н., доц. І. І. Кошевський (2012–2015), д.с.-г.н., с.н.с. М. В. Патика (2015–2016), к.с.-г.н., доц. М. І. Феделеш-Гладинець (2016 р. — в. о. завідувача кафедри).
У 2016 р. об’єднано кафедру молекулярної біології, мікробіології та біобезпеки з кафедрою агробіотехнологій, яка була створена у 2011 р. як структурний підрозділ факультету біотехнологій. Кафедрою агробіотехнологій керували: к.с.-г.н., доц. В. В. Оверченко (2011–2013), д.с.‑г.н., с.н.с. М. М. Лісовий (2014–2016). Сьогодні кафедру молекулярної біології, мікробіології та біобезпеки очолює д.б.н., проф. М. Ф. Стародуб.
Кафедра у складі факультету захисту рослин, біотехнологій та екології є центром педагогічної, науково-методичної, наукової, дослідницької, культурно-виховної робіт під час підготовки фахівців ОС «Бакалавр» та «Магістр» за спеціальностями: 162 — «Біотехнології та біоінженерія», 101 — «Екологія», 202 — «Захист і карантин рослин», 201 — «Агрономія», 203 — «Садівництво та виноградарство».
До складу кафедри входять навчально-наукова лабораторія біосенсорики; навчальна лабораторія біології мікроорганізмів; навчальна лабораторія молекулярної біології та біобезпеки; міжкафедральна проблемна науково-дослідна лабораторія промислового біосинтезу.
На сьогодні співробітники кафедри виконують міжнародні проекти: NATO SFPP 984481-multi-year Science for Peace Project «Nanostructured Materials for the Catalytic Decontamination of Chemical Warfare Agents»; NАТО SPS 984637 multi-year Science for Peace Project «Development of optical bio-sensors for detection of bio-toxins» та ін. (науковий керівник — д.б.н., проф. М. Ф. Стародуб).
ЧАЙКАВ. М. Чайка — завідувач кафедри.
Народився 4 січня 1949 р. в м. Житомирі у родині військовослужбовця. Вищу освіту здобув на біологічному факультеті НАУ.
Докторську дисертацію захистив у 2004 р. на тему «Екологічне обґрунтування прогнозу розповсюдження основних шкідників польових культур в агроценозах». З 1971 до 2006 р. працював в Інституті захисту рослин НААН. Під час роботи в НУБіП України обіймав посаду директора Центру аграрної екології, стандартизації і сертифікації об’єктів та територій.
Підготував 11 кандидатів і 1 доктора наук. Автор 450 наукових праць, зокрема 4 монографій, має 2 авторські свідоцтва. Співавтор праці «Прогноз фітосанітарного стану агроценозів України та рекомендації щодо захисту рослин», яку щорічно перевидають під егідою Міністерства аграрної політики та продовольства України, Національної академії аграрних наук України та Головної державної інспекції захисту рослин.
Кафедра створена на базі кафедри агроекології, фундатором якої вперше в Україні та НУБіП України став акад. НАН України, УААН, РАСГН, проф. О. О. Созінов — вчений із широким науковим світоглядом, автор фундаментальних досліджень з генетики і селекції культурних рослин, біотехнології і агроекології, світовий фахівець з питань якості зерна.
Кафедра є випусковою. Колектив кафедри готує фахівців ОС «Бакалавр» та ОС «Магістр», проводить навчально-виховну, наукову та методичну роботу за спеціальністю 101 «Екологія».
Науковими напрямами діяльності кафедри є: екологічна освіта і просвітництво, державне екологічне управління, агроекологічний моніторинг стану ґрунтового покриву агросфери, екологічні прогнози, вдосконалення методів моніторингу шкідливих організмів з метою упередження надзвичайних ситуацій в агросфері України, збереження біорізноманіття, моніторинг та менеджмент антропогенно-змінених екосистем, охорона ґрунтів та екологічна стійкість ґрунтів, деградаційні процеси в агроландшафтах, екологічна експертиза та паспортизація територій агросфери, екологія міських систем, біотестування ступеня забрудненості природних сфер, системний аналіз агроландшафтів при використанні геоінформаційний систем, моделювання та прогнозування екологічного стану агроланшафтів, розроблення програми збалансованого природокористування локальних агроекосистем і наукове обґрунтування їх екологічної безпеки, поведінка полютантів у об’єктах навколишнього середовища, екологічна культура, професійна компетентність фахівців.
На кафедрі здійснюють підготовку аспірантів за спеціальністю 03.00.16 «Екологія» (сільськогосподарські і біологічні науки). За останні 5 років підготовлено 10 кандидатів і 1 доктор педагогічних наук.
Кафедра підтримує творчі зв’язки з міжнародними вишами: університетом Вагенінген (Нідерланди), Токійським аграрним університетом (Японія), Університетом імені Гумбольдта (Німеччина), Варшавським та Люблінським університетами наук про життя, Поморською Академією (Польща), Університетом м. Гент (Бельгія), Університетом природних ресурсів та прикладних наук про життя (Австрія), а також провідними навчальними закладами і НДІ України та ближнього зарубіжжя, зокрема НАН України і НААН.
Студенти та працівники кафедри брали участь у міжнародному проекті Intemational Development of USAUSAID «Реформа міського теплозабезпечення» за програмою «Енергоефективні студмістечка», в якому НУБіП України посів І місце серед пілотних університетів (2011–2012), а також у міжнародному проекті «Quantus. Рамка кваліфікацій в галузі наук про навколишнє середовище для українських університетів» (2014–2017 рр.).
ГУДКОВІ. М. Гудков — завідувач кафедри, академік НААН. Заслужений діяч науки і техніки України.
Народився 27 липня 1940 р. в с. Поздеки Оричевського району Кіровської області (РФ). Вступив на агрономічний факультет Білоцерківського сільськогосподарського інституту. В 1959 р. перевівся на факультет ґрунтознавства і агрохімії УСГА, який закінчив з відзнакою в 1962 р. Кандидатську дисертацію захистив у 1967 р., а докторську — в 1979 р. Обидві за спеціальністю «Радіобіологія». У 1987 р. очолив першу у тодішньому СРСР вузькопрофільну кафедру радіобіології та радіоекології.
Автор і співавтор 680 наукових, науково-методичних і навчально-методичних праць. Під його керівництвом підготовлено та захищено 1 докторську та 12 кандидатських дисертацій. Удостоєний звання лауреата премії ім. М. Г. Холодного НАН України, міжнародного звання Соросівського професора. Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України, Почесною Відзнакою НААН України. У 1995 р. його було обрано членом-кореспондентом, а в 1999 р. — академіком НААН.
Кафедру створено в 1987 р. Поштовхом для її заснування стала аварія на ЧАЕС. З моменту заснування кафедрою беззмінно керує д.б.н., проф., акад. НААН І. М. Гудков. Серед перших викладачів кафедри були: кадрові працівники університету, доценти Г. М. Ткаченко, В. О. Кіцно, С. М. Грисюк та О. А. Вербовікова. В різні часи на кафедрі працювали: професори В. О. Кашпаров, В. А. Гайченко, О. П. Кравець, доценти М. П. Терещенко і Н. Р. Грицюк. З першого року кафедра розпочала виконання міжвідомчої науково-виробничої програми «Сільськогосподарська радіологія». В межах цієї програми проведено фундаментальні польові досліди у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з вивчення впливу різних режимів живлення рослин на зменшення переходу радіонуклідів у продукцію рослинництва, впливу раціону годівлі великої рогатої худоби на накопичення радіонуклідів в молоці і м’ясі, здійснено радіоекологічне обстеження сотень квадратних кілометрів сільськогосподарських і лісних угідь, зокрема Боярського лісництва і Лісової дослідної станції НУБіП України.
Співробітники кафедри брали участь у виконанні низки наукових програм з вивчення ролі мікроелементів у надходженні радіонуклідів у продукцію сільського господарства, впливу режиму зрошення угідь водою Дніпра на їх перехід в рослини у південних районах України, впливу радіонуклідного забруднення території на стан фітоценозів та ін. Тепер наукова тематика кафедри зосереджена на вивченні стану мікроценозів на забруднених радіонуклідами територіях, розробленні принципово нових прийомів блокування переходу радіонуклідів в рослини та організм тварин.
Результати наукових досліджень доповідали на регіональних та міжнародних конференціях, з’їздах, конгресах, зокрема в Австрії, Білорусі, Болгарії, Великій Британії, Вірменії, Грузії, Іспанії, Китаї, Німеччині, Норвегії, Південній Кореї, Польщі, Росії, Словаччині, США, Франції, Чехії, Швеції, Японії. З Японією та Норвегією кафедра підтримує тісні творчі зв’язки як у галузі навчальної, так і наукової роботи.
На різних факультетах агробіологічного спрямування викладають курси «Радіобіологія», «Радіоекологія», «Ветеринарна радіобіологія», «Сільськогосподарська радіоекологія», «Радіоекологічний моніторинг», «Радіометрія та дозиметрія», «Радіаційна безпека» та ін. Всі вони забезпечені навчально-методичною літературою, зокрема підручниками і навчальними посібниками, серед яких «Сільськогосподарська радіобіологія» (2003), «Radiobiology and Radioecology» (2006), «Радіоекологія» (2011, 2013), «Радиобиология с основами радиоэкологии» (2015), «Радіобіологія» (2016). Загалом за роки існування кафедри її співробітники опублікували понад 500 наукових праць, серед яких низка монографій, статті для енциклопедичних видань, словники, авторські свідоцтва та патенти. На кафедрі відкрито міжнародну магістерську програму.
БОЙКОО. А. Бойко — завідувач кафедри.
Народилася 3 лютого 1970 р. в м. Києві. У 1993 р. закінчила біологічний факультет Київського університету імені Т. Г. Шевченка, отримавши кваліфікацію «біолог-ботанік нижчих рослин».
Має 20 років педагогічного стажу. Упродовж 10 років читає лекції з «Фізіології рослин», «Біології клітини», «Біотехнологічні процеси агротехнологій», «Біологія індивідуального розвитку» студентам ОС «Бакалавр» і ОС «Магістр», а також слухачам навчально-наукового інституту післядипломної освіти НУБіП України; проводить наукову і методичну роботу.
Автор і співавтор понад 90 наукових, науково-методичних, навчально-методичних праць.
Історія кафедри нерозривно пов’язана зі створенням у 1898 р. кафедри ботаніки Київського політехнічного інституту при сільськогосподарському відділені. Основоположником та першим завідувачем кафедри ботаніки був проф., акад. ВУАН Є. П. Вотчал. Набутий досвід співпраці з науковим керівником, відомим вченим і фізіологом рослин К. А. Тимірязєвим значно допоміг Є. П. Вотчалу організувати потужну науково-технічну базу кафедри і заснувати вітчизняну школу ботаніків та фізіологів рослин.
Пізніше в 1939 р. у Київському сільськогосподарському інституті кафедра ботаніки зазнала структурних і кадрових змін й започаткувала зародження новоствореної кафедри фізіології та мікробіології рослин. Завідувачем кафедри став проф. А. А. Кузьменко, а в 1944 р. — доц. Ф. І. Завгородній, з 1954 р. кафедру очолював проф. І. М. Толмачов. З перших днів на кафедрі працювали такі відомі вчені, як А. С. Оканенко, О. О. Табенцький, П. Ф. Оксіюк, І. М. Толмачов, Ф. І. Завгородній.
У 1962–1980 рр. кафедрою керував д.б.н., проф., акад. УАСГН С. І. Лебедєв, який продовжив наукові традиції Тимірязєва-Вотчала і значно розширив дослідження фотосинтетичного апарату рослин.
У 1963 р. кафедру перейменовано на кафедру фізіології і біохімії рослин. Наукова школа проф. С. І. Лебедєва зробила істотний внесок у вивчення фотосинтетичної діяльності та розроблення шляхів підвищення продуктивності рослин озимої пшениці, картоплі, гречки, кукурудзи та цукрового буряка. В 1967 р. дослідження кафедри входили до Міжнародної біологічної програми. Водночас С. І. Лебедєв організував навчально-наукову лабораторію фотосинтезу, у складі якої були лабораторії електронної мікроскопії, радіоактивних ізотопів та пігментів рослин. Лабораторія стала одним із провідних наукових центрів із вивчення фотосинтезу в Україні. Підручник проф. С. І. Лебедєва «Фізіологія рослин» (1961) став першим фізіологічним виданням українською мовою для сільськогосподарських вишів колишнього СРСР.
З 1980 р. завідувачами кафедри були: доц. О. П. Ларін, проф. С. С. Малюта, проф. А. А. Булах, д.б.н. Т. В. Чугункова, доц. (нині — акад. НААН) М. Д. Мельничук, д.б.н. Н. М. Рашидов, проф., чл.-к. НАН України І. П. Григорюк, д.б.н., проф. П. М. Царенко. З 2007 р. кафедру очолює к.б.н., доц. О. А. Бойко.
Науково-педагогічний колектив кафедри забезпечує викладання дисциплін: «Фізіологія рослин», «Біохімія», «Біологія клітини» (українською та англійською мовою), «Основи проектування», «Біотехнологічні процеси агротехнологій», «Об’єкти біотехнологічних досліджень», «Проектування біопроцесів».
Сьогодні кафедра займається вирішенням важливих фундаментальних і прикладних наукових проблем, які охоплюють комплекс питань з вивчення фізіологічних й молекулярно-біологічних механізмів адаптації та стійкості рослин різних екологічних груп проти біо- та абіотичних стресів (жаро-, посухо-, зимо-моростійкість). Водночас розроблено високоефективні експрес-методи діагностики збудників хвороб та формування на основі біохімічних фракцій грибів і рослин біопрепаратів для агропромислового комплексу, виробництво біогазу.
ПАТИКАМ. В. Патика — завідувач кафедри, член-кореспондент НААН, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, лауреат премії НААН «За видатні досягнення в аграрній науці», академік АН ВШ України. Віце-президент Товариства мікробіологів України.
Народився 4 квітня 1976 р. в м. Чернігові. У 2001 р. закінчив Кримський державний аграрний університет за спеціальністю «Агрономія». У 2004 р. захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Екологія (сільськогосподарські науки)», а в 2010 р. — докторську дисертацію за спеціальністю «Мікробіологія (сільськогосподарські науки)».
Під керівництвом проф. М. В. Патики започаткована та сформована сучасна наукова школа з екологічної оцінки стану ґрунтів за умови використання різних біологічних індикаторів, а також у напрямі біо-технології, сільськогосподарської мікробіології (продовження наукової школи С. М. Виноградського).
Автор і співавтор понад 250 наукових, навчальних і науково-методичних праць, зокрема й патентів України.
Є автором препарату «Екстракон», за який отримав Золоту медаль «АГРО — 2017».
Сучасна кафедра створена на підставі Рішення Вченої ради університету (протокол № 3) від 28 жовтня 2004 р. та наказу ректора № 560 від 29 листопада 2004 р. Коріння кафедри сягає 1898 р., коли в КПІ при сільськогосподарському відділенні проф. Є. П. Вотчал створив кафедру ботаніки, яка в 1939 р. розділилася. Першим завідувачем кафедри став проф. А. А. Кузьменко. З 1944 р. кафедру очолював доц. Ф. І. Завгородній. У 1954 р. кафедрою почав керувати проф. І. М. Толмачов. З 1962 р. — проф. С. І. Лебедєв (1902–1989). У 1963 р. кафедра була перейменована на кафедру фізіології та біохімії рослин. Починаючи з 1980 р., кафедру очолювали: доц. О. П. Ларін (1980–1984), доц. Д. Й. Лаврентович (1984–1989), проф. С. С. Малюта (1989–1992), проф. А. А. Булах (1992–1998).
З 1988 р. кафедра називалася кафедрою фізіології рослин і біотехнології. В березні 1998 р. була об’єднана з кафедрою селекції та насінництва і очолена д.б.н. Т. В. Чугунковою.
18 січня 2001 р. кафедру селекції та фізіології рослин було роз’єднано і створено кафедру фізіології рослин, вірусології та біотехнології. Її очолив к.б.н., доц. М. Д. Мельничук. При кафедрі в 1998 р. створено проблемну лабораторію фітовірусології і біотехнології. На базі кафедри фізіології рослин, вірусології та біотехнології організовано три кафедри, серед яких випусковою стала кафедра екобіотехнології і біо-різноманіття. Посаду завідувача цієї кафедри обіймав д.б.н., проф., акад. НААН, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки М. Д. Мельничук.
Викладачі кафедри здійснюють підготовку фахівців ОС «Бакалавр» і «Магістр». На кафедрі створено базу для сучасної світлової, люмінесцентної та електронної мікроскопії.
За останній рік на кафедрі захищено 2 докторські та 1 кандидатська дисертації.
Основними об’єктами наукових досліджень співробітників кафедри є актуальні фундаментальні та прикладні питання біотехнології, розроблення ефективних технологій з оздоровлення, клонування in vitro господарсько цінних ліній та сортів рослин сільськогосподарського, енергетичного, декоративного та муніципального призначення; дослідження консорціуму ґрунтових мікроорганізмів для трансформації органічних речовин в біогумус та активізації трофічних зв’язків у системі «ґрунт-рослина», способів отримання на його основі біологічних препаратів; біорізноманіття; структури й функціонування фіто- та міковірусів; вивчення метагеному і детекції функціонально значущих поліморфізмів прокаріотів ґрунту з використанням методу піросеквенування; діагностики, ідентифікації та запобігання виникненню інфекцій рослин тощо.
БОГОЛЮБОВВ. М. Боголюбов — завідувач кафедри. Відмінник освіти України.
Народився 5 серпня 1949 р. в м. Глухові Сумської області. У 1967 р. закінчив місцеву школу № 3 та вступив на механіко-машинобудівний факультет Київського політехнічного інституту, який закінчив з відзнакою у 1973 р.
Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук захистив у 1987 р., а дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук — у 2014 р.
У 2003 р. перейшов працювати на посаду доцента кафедри агроекології в Національний аграрний університет.
Автор і співавтор 256 наукових, науково-методичних і навчально-методичних праць. Під його керівництвом підготовлено та успішно захищено 1 кандидатську дисертацію.
За досягнення в галузі науки та вищої освіти В. М. Боголюбов нагороджений нагрудним знаком МОН України «Відмінник освіти України».
Кафедра отримала сучасну назву в 2005 р., після об’єднання кафедри загальної екології та сталого розвитку з кафедрою цивільної оборони (у 1995 р., згідно з рішенням Вченої ради, у структурі вишу було створено кафедру агроекології, першим завідувачем якої став акад. НАН України та УААН, проф. О. О. Созінов (1995–2001)).
З першого року кафедра розпочала виконання державної науково-виробничої програми поводження з небезпечними залишками пестицидів на територіях колишніх колгоспів.
Основне завдання — розроблення теоретичних основ і практичних прийомів утилізації пестицидів невідомого (на той момент) походження.
З 2003 до 2006 р. кафедра виконувала державну тему «Методи управління поверхневим стоком з сільськогосподарських територій», а в 2005–2006 рр. — настанови «Соціоекологічне оцінювання сільськогосподарських населених пунктів».
У наступні роки співробітники кафедри брали участь у виконанні низки наукових програм з вивчення соціально-екологічних проблем сільських населених пунктів, проблем формування Галузевих стандартів вищої освіти для напряму «Екологія».
Науковими напрямами діяльності кафедри є: екологічна освіта і освіта для сталого розвитку, моніторинг довкілля, соціально-екологічний стан сільських населених пунктів, реалізація Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням, вплив водосховищ на природнє навколишнє середовище.
Про результати наукових досліджень доповідали на регіональних і міжнародних конференціях, з’їздах і конгресах, зокрема, в Швеції, Білорусі, Грузії, Польщі та Росії.
З деякими з цих країн, як-от з Польщею, кафедра підтримує тісні творчі зв’язки як у галузі навчальної, так і наукової роботи.
На різних факультетах університету викладачі кафедри читають курси «Екологія», «Безпека життєдіяльності», «Моніторинг довкілля», «Загальна екологія», «Стратегія сталого розвитку», «Екологія людини» та ін. Всі вони повністю забезпечені навчально-методичною літературою, підготовленою співробітниками кафедри, зокрема, підручниками і навчальними посібниками, серед яких «Загальна екологія» (2017), «Strategy of Sustainable Development. Study guide» (2017), «Безпека праці і життєдіяльності» (2017), «Моніторинг довкілля» (2014), «Стратегія сталого розвитку» (2012).
Загалом, за роки існування кафедри опубліковано понад 500 наукових праць, серед яких низка монографій, статті для енциклопедичних видань, словники, авторські свідоцтва та патенти.
