Заслужений працівник освіти України.
Відомий учений у галузі економіки.
Державний службовець І рангу.
Дійсний член (академік) НАПН України.
Лауреат Державної премії України
в галузі науки і техніки.
Почесний громадянин Кролевеччини.
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня,
Почесною грамотою ВРУ,
Почесною грамотою НАН України,
знаками МОН України: «Відмінник освіти України»
та «Петро Могила», знаком «Ушинський К. Д.»
НАПН України та ін.

На сторінках літопису про величну альма-матер
шановний Іван Михайлович публікує спогади
про свій освітній і трудовий шлях.

Творити добро — найголовніше завдання.
І. М. Грищенко

Не знаю, доля обирає нас, чи ми її, але твердо переконаний, що цей процес для студента-першокурсника розпочинається 1 вересня. Поріг УСГА я переступив у 1974 р. З неймовірним трепетом і великими мріями. Всі вони зводилися до одного — зробити життя села кращим. А це вимагало не лише знань, але й життєвої мудрості.

Декан нашого факультету — Д. Г. Войтюк, був втіленням і прикладом життєвої мудрості й гармонії. Весь свій науковий і життєвий багаж, радше всього себе він віддавав студентам. То ж став прикладом на все життя. Як і керівник духового оркестру академії — В. М. Вакарчук, у якому я грав усі роки навчання. Це також була ще одна школа. Ось так, під звуки духового оркестру й пролетіли студентські роки.

Розпочинав роботу в колгоспі — головним інженером, головою правління. Очолював Кролевецький район Сумської області. Аби більше знати і більше зробити для людей, навчався в аспірантурі. Як стверджують люди, на всіх посадах був успішним. Чому? Бо прагнув і прагну робити добро.

Коли в державі розпочалися зміни, на перших виборах до Верховної Ради земляки обрали мене народним депутатом України. Відтоді доля круто повернула. Мої знання і досвід через недолугість аграрних реформ від села відгородили пустопорожніми і, як показав час, шкідливими та руйнівними обіцянками.

Але ж я прагнув не руйнацій, а творення. Оскільки правда і сила не в гаслах, а в розумі, заглибився в науку.

Предметом дослідження стали економіка, бізнес, економіка освіти. Одним із перших у незалежній державі обґрунтував і практично довів, що освітня діяльність може бути ефективною. Наукові висновки і їх практичне втілення в життя оцінив колектив КНУТД, обравши мене ректором. За 7 років на цій посаді вдалося чимало зробити. Університет зарубіжні експерти внесли до списку ТОП-100 кращих дизайнерських шкіл світу. Працівники легкої промисловості називають його локомотивом галузі. Ми не лише навчаємо, але й заробляємо, забезпечуючи науковий супровід виробництва на підприємствах. Завдяки цьому вдалося в чотири рази підвищити заробітну плату співробітникам. Думаю, все це зумовило те, що на перевиборах ректора у 2017 р. я отримав майже 90 відсотків голосів у 12-тисячному колективі студентів, викладачів, співробітників.

Чим більше вдається, тим більше хочеться зробити. В освіті, в легкій промисловості. Для села. Так, так. Доля спрямувала мене ніби в інше русло. Але не вирвала моє коріння з того краю, де народився. І якщо я сьогодні не орю й не засіваю лани, то роблю це на освітньому полі. Сьогодні складно всім. Але нам вдалося організувати справу так, що випускники, які продовжували навчання за кордоном, стверджують: «У КНУТД навчають краще, ніж в інших країнах». Це тішить. Але непокоїть те, що ті ж випускники кажуть: «Реалізувати себе легше за кордоном». А це вже наша біда.

Тому й мушу визнати, що мрія студентських років зробити життя села кращим не здійснилася. Ми були на шляху до неї. Але горе-реформатори зруйнували зроблене батьками і нашим поколінням. Тож і виходить, що все маємо розпочинати заново. Відродити село і державу зможуть молоді люди, які отримують в навчальних закладах заряд, подібний тому, що нам дали свого часу в УСГА. Суть його в тому, щоб знати свою місію і вміти її здійснити. Це убезпечуватиме плавання за течією і допоможе прокладати свій шлях будівничого, за будь-яких обставин залишатися собою, а не бути іграшкою в чужих руках.

УСГА вчила нас відданості справі, творенню добра. Цьому ж і служу.