Державну установу створено з метою науково-методичного забезпечення та здійснення єдиної науково-технічної політики у сфері охорони ґрунтів та їх родючості, раціонального використання й екологічної безпеки земель сільськогосподарського призначення, об’єктів довкілля, визначення якості продукції, сировини, агрохімікатів.
Центральний офіс ДУ «Держґрунтохорона» з лабораторією розташований у м. Києві. Крім того, функціонують 23 обласні філії. Загальний приладний парк включає приблизно 2,5 тис. приладів, більше ніж 2 тис. одиниць допоміжного обладнання та понад 100 транспортних засобів. Також проводять комплексні дослідження на моніторингових ділянках, яких налічується 750.
Виконання робіт забезпечують лабораторії різних напрямів досліджень, які об’єднані у 23 атестовані випробувальні лабораторії, що розміщені в усіх областях України. Шість із них акредитовані згідно з міжнародними вимогами (ДСТУ ISO/IEC 17025:2006).
Інститут має понад 50-річний досвід роботи на українській землі. Нині — це єдина установа, яка здійснює державний моніторинг ґрунтів на всій території України.
Історія Інституту охорони ґрунтів України розпочалася у середині 60-х рр. минулого століття. Спираючись на світовий досвід у галузі сільського господарства, який свідчив, що висока продуктивність землеробства неможлива без застосування агрохімікатів, було взято курс на хімізацію сільськогосподарського виробництва. Високими темпами розвивалася хімічна тукова промисловість, будували заводи і комбінати з виробництва мінеральних добрив, техніку для їх внесення випускало сільськогосподарське машинобудування, зміцнювалася база механізованих загонів об’єднання «Сільгосптехніка» для внесення добрив у ґрунт. В умовах посиленої інтенсифікації виробництва виникла потреба належного наукового агрохімічного супроводу галузі.
Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 23 липня 1964 р. № 749 «Про організацію агрохімічної служби в сільському господарстві Української РСР» Міністерству сільського господарства УРСР доручено створити єдину державну агрохімічну службу шляхом організації сітки з 25 зональних агрохімічних лабораторій при обласних сільськогосподарських дослідних станціях, науково-дослідних інститутах і сільськогосподарських вищих навчальних закладах.
Протягом декількох місяців було набрано штат лабораторій та розпочато агрохімічні дослідження. Новостворений колектив лабораторій, молодий як за віком, так і за досвідом, якого катастрофічно не вистачало, уже з перших місяців своєї роботи доводив спроможність здійснювати агрохімічне обстеження ґрунтів і обслуговування господарств областей згідно з вимогами, які ставили в той час перед агрохімічною службою України.
Для поліпшення управління зональними агрохімічними лабораторіями і наближення їх роботи до виробництва згідно з наказом Міністерства сільського господарства УРСР від 8 липня 1968 р. № 470 «Про підпорядкування зональних агрохімічних лабораторій Управлінню хімізації сільського господарства МСГ УРСР» їх підпорядкували Управлінню хімізації сільського господарства, поклавши на нього здійснення управління лабораторіями згідно з існуючим положенням про державну агрохімічну службу і зональні агрохімічні лабораторії.
У 1979 р. згідно з постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР у системі Міністерства сільського господарства УРСР було створено Республіканське виробничо-наукове об’єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Укрсільгоспхімія», якому підпорядкували зональні агрохімічні лабораторії.
У 1981 р. згідно з постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР з метою зміцнення матеріально-технічної бази агрохімічної служби та підвищення ефективності хімізації сільського господарства зональні агрохімічні лабораторії перетворено на державні обласні проектно-розвідувальні станції хімізації сільського господарства.
У 1992 р. згідно з наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України створено Українське державне об’єднання «Украгрохім», до складу якого ввійшли державні обласні проектно-розвідувальні станції хімізації сільського господарства.
У 1998 р. згідно з наказом Міністерства агропромислового комплексу України на базі Українського державного об’єднання «Украгрохім» створено Центральну державну станцію родючості ґрунтів і захисту рослин, а наступного, 1999 р., її реорганізовано у Головну державну інспекцію захисту рослин та Державний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції. Державні обласні проектно-розвідувальні станції хімізації сільського господарства були перетворені на державні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції Автономної Республіки Крим та областей.
У 2000 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України Державний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Міністерства аграрної політики України реорганізовано в Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів Міністерства аграрної політики України.
У 2010 р. згідно з наказом Мінагрополітики України державну установу «Державний науково-технологічний центр охорони родючості ґрунтів «Центрдержродючість» перейменовано на Державний науково-технологічний центр охорони родючості ґрунтів.
У 2012 р. згідно з наказом Мінагрополітики України здійснено реорганізацію ДУ «Центрдержродючість» та регіональних центрів «Кримдержродючість» і «Облдержродючість» шляхом об’єднання.
У 2013 р. згідно з наказами Мінагрополітики України установу перейменовано на державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» (скорочена назва — ДУ «Держґрунтохорона») і надано статус науково-дослідної.
Сферою діяльності установи є всі питання, пов’язані з охороною, збереженням та відтворенням родючості ґрунтів. Крім того, проводять дослідження якості продукції, сировини, кормів, поверхневих вод, що використовуються в сільському господарстві. Забезпечується складання прогнозних розрахунків потреб галузі рослинництва в мінеральних і органічних добривах, ведення моніторингу балансу потреби та надходження агрохімікатів. Вивчається ефективність застосування мінеральних та органічних добрив, сидератів, рослинних решток, хімічної меліорації.
Проводяться дослідження стану радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь та продукції рослинництва на територіях, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, зонах впливу діючих атомних станцій, підготовка пропозицій, рекомендацій, технологічних проектів щодо відновлення ґрунтів та зменшення забруднення до нормативних рівнів.
З метою пропаганди знань та обміну досвідом у сфері охорони ґрунтів інститут заснував збірник наукових праць «Охорона ґрунтів». ДУ «Держґрунтохорона» є співзасновником «Агроекологічного журналу», в якому висвітлюють проблеми екології, раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища, агроекологічного моніторингу, родючості й охорони ґрунтів, біобезпеки та біорізноманіття екосистем.
ДУ «Держґрунтохорона» надає низку послуг щодо вирішення проблем, пов’язаних зі збереженням ґрунтів та отриманням високих і якісних врожаїв.
ДУ «Держґрунтохорона» проводить комплекс наукових досліджень ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки за 25 показниками родючості та екологічної безпеки ґрунтового покриву.
Проведені дослідження є основою для складання картограм родючості ґрунту, надання рекомендацій з раціонального використання земель господарства, здійснення необхідних заходів з метою збереження та відтворення родючості ґрунту. Інформація про родючість і екологічну безпеку ґрунтів надзвичайно важлива для ефективного і раціонального господарювання на землі.
Згідно з нормативно-правовими актами агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки видає лише ДУ «Держґрунтохорона» та її філії, їх використовують у процесі регулювання земельних відносин, передбачених Законом України «Про охорону земель».
За результатами агрохімічного обстеження виготовляють агрохімічні картограми по господарству, на яких зображено рівень забезпечення ґрунту кожного поля гумусом, макро- і мікроелементами, реакцію ґрунтового розчину.
Якість або екологічна безпека ґрунту безпосередньо впливає на якість продукції. Основним показником, який визначає екологічну безпеку ґрунту, є вміст важких металів, пестицидів, радіонуклідів та нітратів.
Обстеження ґрунтів на вміст токсичних і шкідливих речовин є першочерговим і обов’язковим заходом для отримання чистої та екологічно безпечної продукції.
Наприклад, внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції значні території стали забрудненими радіоактивним цезієм і стронцієм. За післяаварійний період у результаті природних процесів, які відбуваються в ґрунті, та напіврозпаду радіонуклідів ситуація змінилася.
Важливо проводити радіаційне обстеження ґрунтів для визначення напряму їх використання і технології вирощування сільськогосподарських культур.
Нераціональне застосування агрохімікатів та засобів захисту рослин призводить до накопичення в ґрунті важких металів, залишкових кількостей пестицидів, що суттєво знижує якість і безпечність продукції.
Тепличний ґрунт — один із найважливіших елементів продуктивності теплиці. Йому, на відміну від відкритого ґрунту, потрібне збагачення, підгодівля і спеціальна підготовка до кожного сезону, а періодично — повна заміна. Для рентабельного виробництва продукції закритого ґрунту слід здійснювати його на науково обґрунтованій основі з проведенням аналізу ґрунту (субстрату) і рослинної діагностики для визначення потреби рослин у добривах у період вегетації.
Розрізняють основне і контрольне агрохімічні обстеження тепличних ґрунтів. Основне здійснюють при зміні культури перед основним внесенням добрив за розширеним переліком показників (вміст органічної речовини, нітратного й аміачного азоту, водорозчинних форм фосфору, калію, магнію, кальцію, натрію, загальної концентрації водорозчинних солей, рН, вміст мікроелементів тощо). Контрольне обстеження проводять щомісяця протягом всього вегетаційного періоду за скороченим переліком показників (вміст нітратного і аміачного азоту, фосфору, калію, магнію, рН і загальний вміст солей), результати якого призначені для розрахунку доз добрив при підживленні.
Мінеральне живлення рослин зумовлює величину і якість урожаю. Дослідженнями встановлено, що концентрація елементів живлення в рослинах протягом вегетації знижується. Це дає можливість спрогнозувати хімічний склад рослин у наступні фази і визначити, буде він оптимальним чи ні, а потім, за величиною відхилення, — якість урожаю.
Не маючи чіткої стратегії, тактики і алгоритму отримання продукту запланованої кількості та якості, більшість виробників вдаються до ситуативних дій, які аж ніяк не можуть забезпечити успіх.
У кожної рослини є певні можливості. Тому завданням агронома є: з’ясувати, чи достатньо природних і матеріальних ресурсів для досягнення мети — отримання запланованого врожаю з високими технологічними якостями і що для цього необхідно виконати. Отже, головне завдання полягає в тому, щоб встановити фактичні показники елементів живлення рослин, віднести їх до оптимального або до критичного вмісту та розробити систему застосування добрив із урахуванням запасів мінерального азоту в ґрунті.
Розроблення проектів землеустрою, що забезпечують обслуговування сівозміни та впорядкування угідь землевпорядкування.
Розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.
Розроблення робочих проектів землеустрою щодо зняття, перенесення та використання родючого шару ґрунту.
Розроблення робочих проектів землеустрою щодо рекультивації порушених земель.
Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Проведення робіт з інвентаризації земель.
Виготовлення технічної документації: із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок; з обстеження ґрунтового покриву земельної ділянки; з обстеження ґрунтового покриву під закладання багаторічних насаджень.
Виготовлення спеціальних тематичних карт і атласів стану земель та їх використання.
Проведення аналізу щодо якісної характеристики ґрунтового покриву.
Унаслідок господарської діяльності реакція ґрунтового розчину може змінюватися в бік кислої або лужної, що призводить до обмеження переліку культур, які можна вирощувати на таких ґрунтах, зменшення врожайності культур та зменшення ефективності застосування добрив. Для нейтралізації реакції ґрунтового розчину потрібно проводити хімічну меліорацію — вапнування кислих і гіпсування солонцевих ґрунтів.
Нехтування необхідністю проведення хімічної меліорації ґрунтів призводить до суттєвого недобору врожаїв, а в процесі тривалого сільськогосподарського використання — інтенсивних процесів декальцинації, алюмінізації, солонцюватості, підвищення рухомості важких металів і радіонуклідів та їх накопичення в рослинній продукції.
Хімічна меліорація є важливим заходом, без якого господарювання на належному рівні просто неможливе. ДУ «Держґрунтохорона» здійснює аналіз ґрунту та розробляє проектно-кошторисну документацію для проведення хімічної меліорації ґрунтів, в якій містяться основні положення та дані, необхідні для її виконання та контролю за якістю виконаних меліоративних робіт.
Внесення мінеральних та органічних добрив є основним із засобів ефективного і сталого сільськогосподарського виробництва. Дози та співвідношення добрив, що застосовуються, повинні повною мірою відповідати біологічним особливостям культур, враховувати вміст у ґрунті елементів живлення, повністю компенсувати їх винос урожаєм.
ДУ «Держґрунтохорона» розробляє рекомендації, в яких визначено потреби господарства у необхідній кількості добрив, а також план їх застосування у сівозміні та під кожну культуру з урахуванням запланованої врожайності.
Агрохімікати значною мірою забезпечують формування урожаю. Добрива підвищують врожай сільськогосподарських культур більше ніж на 30%. Для забезпечення високої економічної ефективності застосування добрив необхідні якісні добрива. Часто трапляється інформація про випадки, коли закуплені господарством добрива не дали очікуваного ефекту і причина полягала в невідповідності складу добрив їх характеристикам. Така ж ситуація із пестицидами та хімічними меліорантами.
Від якості агрохімікатів залежить ефективність їх застосування. Проведення досліджень якісного складу добрив, пестицидів чи меліорантів дозволить визначити відповідність або невідповідність зазначеним характеристикам, а також їх властивості для подальшого використання.
Основним компонентом ґрунту, необхідним для життя і розвитку рослин, є вода, склад і якість якої суттєво впливає на живі організми, зокрема людину.
ДУ «Держґрунтохорона» проводить комплекс наукових досліджень поверхневих та підґрунтових вод (ставки, річки, озера, канали, водопроводи, колодязі, свердловини тощо). Проби води досліджують за якісними та кількісними показниками: твердість, вміст солей, катіонний і аніонний склад, рН, вміст солей важких металів, нітратів, радіонуклідів, пестицидів тощо. Результати досліджень є основою надання рекомендацій з використання води, зокрема раціонального використання для сільськогосподарського призначення.
Якість і безпека продукції — це найважливіші чинники, які формують її категорію і, як наслідок, ціну. На якість впливають як антропогенні (застосування добрив, пестицидів, хімічних меліорантів, зрошення, агротехнічні заходи тощо), так і природні (погодні і ґрунтові умови) чинники.
Серед якісних показників найважливіше значення має вміст у продукції макро- та мікроелементів, білка, вітамінів, цукру, крохмалю, жиру, різних кислот тощо. Для багатьох видів продукції вагомим є її зовнішній вигляд.
Для гарантування безпеки продукції проводять визначення вмісту нітратів, важких металів, залишкових кількостей пестицидів, радіонуклідів, мікотоксинів тощо.
Під час складання раціонів годівлі тварин спеціалісти господарств часто посилаються на довідники поживності кормів. Однак на поживну цінність кормів впливають культура землеробства, ґрунтові та кліматичні умови, внесення добрив, технологія виробництва та інше, унаслідок чого фактична поживність кормів значно відрізняється від довідкової.
ДУ «Держґрунтохорона» проводить повний зоотехнічний аналіз кормів для складання збалансованих раціонів живлення тварин. За хімічним складом кормів визначають: кількість вологи, сухої речовини, сирого протеїну, сирого жиру, сирої клітковини, сирої золи, безазотистих екстрактних речовин (БЕВ). Визначають також склад вуглеводів, жиру, азотистих і мінеральних речовин, вітамінів. За зовнішніми ознаками (колір, форма, запах, смак, вологість та ін.) проводять органолептичну оцінку кормів.
Усе більше зростає потреба в забезпеченні сільгоспвиробників необхідною інформацією про ґрунти та можливі зміни при їх використанні, попередження деградації ґрунтів, застосування агрохімікатів, отримання якісних і високих врожаїв.
Фахівці інституту надають висококваліфіковані консультації та проводять семінари для сільськогосподарських виробників у галузі рослинництва. Також на високому фаховому рівні відповідають на актуальні питання підбору ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур чи закладки багаторічних насаджень, розміщення культур у сівозміні, збереження та підвищення родючості ґрунтів, оптимізації мінерального живлення рослин, раціонального використання добрив і хімічних меліорантів, впливу властивостей ґрунтів на формування врожаю та багато інших.
Загальна кількість працівників державної установи станом на 1 червня 2017 р. складає 765 осіб, з яких 491 науковець, зокрема, 17 кандидатів і один доктор наук. Багато фахівців ДУ «Держґрунтохорона» навчалися у Національному університеті біоресурсів і природокористування України та щиро вдячні альма-матер за професійні знання.
Антоненко Валерій Григорович — провідний фахівець, спеціальність «Механізація сільського господарства» (1997).
Боголюб Аліна Олександрівна — фахівець І категорії, спеціальність «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» (2016), бакалавр.
Бондаренко Світлана Михайлівна — заступник завідувача лабораторії, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2013).
Глобенко Ольга Василівна — головний фахівець, спеціальність «Землеустрій та кадастр» (2016).
Годинчук Наталія Василівна — головний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2001).
Грищенко Олена Миколаївна — головний фахівець, спеціальність «Агрономія» (2002), к.с-г.н.
Гладнєва Олена Михайлівна — заступник головного бухгалтера, спеціальність «Облік і аудит» (2002).
Димкович Марія Іванівна — головний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» ( 1975).
Дмитренко Ольга Василівна — завідувач лабораторії, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2004), к.с-г.н.
Дмитерко Тетяна Юріївна — заступник завідувача відділу, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2010).
Жилкін Володимир Андрійович — перший заступник Генерального директора, спеціальність «Агрономія» (1985).
Жиглій Алла Володимирівна — провідний фахівець, спеціальність «Технолог із агрохімії» (2011), бакалавр.
Запасний Віктор Степанович — заступник завідувача відділу, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2004).
Зосімов Володимир Дмитрович — головний інженер, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1976).
Литвиненко Ганна Михайлівна — провідний фахівець, спеціальність «Агрономія» (2013), бакалавр.
Кирилюк Петро Миколайович — головний фахівець, спеціальність «Агрономія» (1987).
Коваленко Параска Яківна — провідний фахівець, спеціальність «Агрономія» (2012), бакалавр.
Костенко Олександр Вікторович — головний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2011).
Костюченко Марина Володимирівна — завідувач лабораторії, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2009).
Кукса Валерій Борисович — завідувач відділу, спеціальність «Захист рослин» (2003).
Мандибура Ігор Петрович — завідувач відділу, спеціальність «Землевпорядкування» (2011).
Мандибура Наталія Михайлівна — головний фахівець, спеціальність «Землевпорядкування» (1997).
Мельниченко Ольга Павлівна — завідувач лабораторії, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2004).
Мельник Микола Іванович — сторож, спеціальність «Механізація сільського господарства» (1989).
Милостивий Сергій Юрійович — провідний спеціаліст, спеціальність «Землеустрій і кадастр» (2017).
Молдаван Ліля Павлівна — заступник завідувача лабораторії, спеціальність «Екологія та охорона навколишнього середовища» (2011).
Науменко Андрій Степанович — завідувач відділу, спеціальність «Якість, стандартизація та сертифікація» (2009).
Нечипорук Катерина Анатоліївна — головний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2009).
Осередько Наталія Миколаївна — головний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2010).
Ретьман Марія Сергіївна — провідний фахівець, спеціальність «Якість, стандартизація та сертифікація» (2012).
Рожа Василь Вікторович — головний фахівець, спеціальність «Агрономія» (1980).
Сябренко Руслана Олексіївна — завідувач лабораторії, спеціальність «Педагогіка вищої школи» (2012).
Тинкевич Тетяна Олегівна — провідний фахівець, спеціальність «Агрономія» (2009).
Хмара Тетяна Іванівна — головний фахівець, спеціальність «Захист рослин» (2006).
Чаплінський Микола Петрович — завідувач лабораторії, спеціальність «Агрономія» (1990).
Шамаєва Лідія Олексіївна — головний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1980).
Шайтер Валерія Іванівна — головний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1984).
Шило Любов Григорівна — заступник завідувача відділу, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1999).
Шкарівська Наталія Григорівна — головний фахівець, спеціальність «Якість, стандартизація та сертифікація» (2016).
Юрченко Ірина Володимирівна — заступник завідувача відділу, спеціальність «Правознавство» (2012).
Ярмоленко Євгеній Васильович — завідувач відділу, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (2000).
Яцук Ігор Петрович — Генеральний директор, спеціальність «Землевпорядкування» (1997).
Дорошкевич Наталя Федорівна — провідний агрохімік, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1981).
Палуба Раїса Степанівна — провідний агрохімік, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1986).
Заволока Ганна Іванівна — провідний агрохімік, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1986).
Паламарчук Роман Павлович — директор, спеціальність «Захист рослин» (1996).
Субин Людмила Олександрівна — агрохімік І категорії, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1999).
Сагай Наталія Олексіївна — агрохімік І категорії, спеціальність «Агрономія» (2009).
Фандалюк Алла Володимирівна — головний інженер-ґрунтознавець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1976).
Мельничук Олександр Іванович — головний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1993).
Мозолюк Ірина Іванівна — завідувач лабораторії, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1987).
Правда Лариса Петрівна — провідний фахівець, спеціальність «Агрономія» (2013).
Мазурик Богдан Михайлович — директор, спеціальність «Агрономія» (1988).
Паскалюк Ольга Остапівна — провідний агрохімік, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1987).
Мазурик Богдан Михайлович — директор, спеціальність «Агрономія» (1988).
Паскалюк Ольга Остапівна — провідний агрохімік, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1987).
Шинкарук Галина Петрівна — провідний агрохімік, спеціальність «Захист рослин» (1983).
Нечитайло Валентина Михайлівна — завідувач лабораторії, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1991).
Крупко Галина Дмитрівна — головний інженер-ґрунтознавець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1993).
Пилипака Світлана Миколаївна — провідний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1997).
Колядич Василь Олександрович — завідувач лабораторії, спеціальність «Агрономія» (1991).
Ориник Богдан Іванович — заступник директора, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1997).
Дзяба Галина Михайлівна — завідувач лабораторії, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1993).
Кривда Юрій Іванович — директор, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1984).
Василенко Андрій Миколайович — провідний фахівець, спеціальність «Екологія та охорона навколишнього середовища» (2008).
Заїченко Анатолій Валентинович — провідний фахівець, спеціальність «Зоотехнія» (1986).
Собко Володимир Іванович — директор, спеціальність «Агрономія» (1989).
Бодян Юрій Гаврилович — завідувач лабораторії, спеціальність «Агрономія» (1991).
Мазурик Марко Васильович — провідний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1992).
Лободовська Марія Миколаївна — провідний фахівець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1976).
Каценко Сергій Миколайович — головний інженер-ґрунтознавець, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1988).
Шабанова Ірина Ігорівна — завідувач сектору, спеціальність «Захист рослин» (1985).
Войтишенко Валентина Борисівна — агрохімік І категорії, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1987).
Глибовець Ірина Олегівна — завідувач сектору, спеціальність «Агрохімія і ґрунтознавство» (1992).
