Народився 14 вересня 1976 р. в с. Осовець Бобровицького району Чернігівської області. Батьки, Микола Олександрович і Надія Миколаївна Журибеди, вищу освіту здобували на зооінженерному факультеті УСГА. Сьогодні обоє на заслуженому відпочинку.

Ще з дитинства Е. М. Журибеда дуже любив тварин, тому в майбутньому вирішив стати ветеринарним лікарем. У 1993–1998 рр. навчався в НАУ за спеціальністю «Ветеринарна медицина», а в 2007–2009 рр. — в НУБіП України за спеціальністю «Державна служба» (спеціалізація «Державне регулювання агропромислового комплексу»). Має дипломи ОКР «Спеціаліст» і «Магістр» відповідно.

Щасливе студентство запам’яталося багатьма цікавими епізодами, серед яких складання колоквіуму з дисципліни «Організація ветеринарної справи». Темою семінару була «Організація ветеринарної справи на державному кордоні та транспорті». Юнаку кортіло сказати викладачеві: «Навіщо мені це? Я ніколи не працюватиму на кордоні!» На власному досвіді він переконався, що «ніколи не говори ніколи». Із 1998 р. і донині Е. М. Журибеда успішно працює у сфері ветеринарної медицини, не пошкодувавши про свій вибір жодного разу.

Після закінчення університету призначений лікарем ветеринарної медицини у структурному підрозділі Південно-Західної регіональної служби — Бориспільському пункті державного ветеринарного контролю. Надалі обіймав посади лікаря ІІ категорії та провідного лікаря ветеринарної медицини цього ж пункту. В 2004 р. став начальником Бориспільського пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. З 2014 р. і дотепер — начальник Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Неодноразово нагороджений подяками та грамотами служби, а також Державного комітету ветеринарної медицини України та Міністерства аграрної політики України. За великий внесок у забезпечення державного ветеринарного контролю і нагляду на державному кордоні та транспорті відзначений «Символом професійності». Крім того, нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України — нагрудним знаком «Знак пошани».

На відпочинку у Словаччині

Едуард Миколайович любить і цінує свою роботу, високопрофесійний колектив служби. Він зазначає: «Моя робота — це натхнення рухатись уперед, працювати над собою, оскільки в житті я ніколи не зупиняюся на досягнутому. Усі мої професійні здобутки безпосередньо пов’язані зі щоденною роботою працівників служби».

Велику роль у житті Е. М. Журибеди відіграв НАУ, який, за словами вдячного випускника, допоміг йому стати тим, ким він є сьогодні. Зауважує, що саме в університеті він здобув свої перші вагомі перемоги та пережив перші поразки, які загартували його і навчили досягати мети. Зв’язок з університетом Едуард Миколайович підтримує постійно. На базі НУБіП України всі ветеринарні лікарі служби проходять курси підвищення кваліфікації. Е. М. Журибеда залюбки приймає на роботу випускників факультету ветеринарної медицини вишу. У службі неодноразово практикувалися студенти факультету. Триває тісна співпраця з факультетом підвищення кваліфікації, проводяться практичні демонстрації роботи прикордонних інспекційних пунктів ветеринарної медицини. На базі факультету ветеринарної медицини співробітники служби беруть активну участь у нарадах як потенційні роботодавці.

Едуард Миколайович захоплюється катанням на гірських лижах, полюбляє риболовлю, відпочинок на природі з сім’єю, друзями.

Щасливий сім’янин. Дружина, Людмила Миколаївна, — педагог за фахом, учителька англійської мови Скандинавської гімназії м. Києва. Подружжя виховує сина Артема. Родина для Е. М. Журибеди є головним стимулом для розвитку найкращих якостей і здібностей, самовдосконалення. Едуард Миколайович переконаний, що кожна людина повинна мати писаний чи неписаний особистісний кодекс моралі, принципів та переконань.