Народився 9 червня 1950 р. в с. Горлівський Шахтар Горлівського району Донецької області.

Батько, Сергій Афанасійович (1919–1984), — зоотехнік, з 1951 р. обіймав посаду директора державного племзаводу «Україна». Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, Знаком пошани. Він став прикладом для майбутньої династії хліборобів. Мати, Ксенія Антонівна (1921–2000), працювала вихователькою в дитячому садочку.

День поля, 2016 р.

У 1967 р. Антон Здор закінчив школу та розпочав свій трудовий шлях молотобійцем у кузні радгоспу «Україна» (с. Радянське Літинського району Вінницької області), де проживали і трудились батьки. Протягом 1970–1972 рр. служив у лавах Радянської армії, а після демобілізації вступив на агрономічний факультет до Української сільськогосподарської академії. Вибір майбутньої професії був не випадковим, адже Антон Сергійович змалечку їздив з батьком на поле. Ще тоді у пам’яті хлопця закарбувалося, що агроном — це мирна професія, спрямована на добробут.

Яскраві спогади цікавого студентського життя А. С. Здора пов’язані з навчальними та спортивними досягненнями, а також сільськогосподарськими виробничими практиками. На все життя запам’ятався збір гербарію у заплаві Дніпра на І курсі та екскурсія у ботанічний сад, коли цвіте бузок, у межах програми навчальної практики. Антон Сергійович відзначає високу професійність професорсько-викладацького колективу вишу, тому на всі заняття він ходив із задоволенням.

Під час навчання брав активну участь у спортивному житті академії. Як майстер спорту з боксу, захищав честь академії на змаганнях рівня СРСР та України, був неодноразовим переможцем академії з боротьби. Залишилося багато студентських друзів на все життя, з якими разом навчалися та займалися спортом.

Отримавши в 1977 р. кваліфікацію «вчений агроном», згідно з розподілом, А. С. Здора направлено агрономом із кормовиробництва на племзавод «Україна» (Літинський район Вінницької області). У 1978 р. його призначено головним агроном племзаводу «Літинський».

Надалі Антон Сергійович упевнено долав щаблі кар’єрного сходження, здобуваючи професійний управлінський досвід. У 1984 р. його призначено директором господарства «Великомитницьке» (Хмільницький район Вінницької області). У 1991 р. став начальником сільськогосподарського управління Хмільницького району, заступником голови Хмільницької районної державної адміністрації (Вінницька область). З 1996 р. обіймав посаду генерального директора Науково-виробничого об’єднання «Еліта» (сільськогосподарська дослідна станція УААН).

Акад. В. В. Моргун проводить робочу нараду з керівниками елітгоспів, 2017 р.

У 1999 р. визнаний лауреатом Всеукраїнської акції «Золота Фортуна» та людиною року в номінації «За вагомий внесок у розвиток агропромислового комплексу Вінниччини».

Того ж року згідно з Наказом Президента України був призначений головою Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, яку очолював до 2004 р.

У 2002 р. йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

Упродовж 2004–2011 рр. працював головним державним інспектором з насінництва Вінницької області. За цей період Вінниччина технологічно переоснастилась, в області атестовано 14 господарств із вирощування добазового й базового насіння та 46 господарств із вирощування репродуктивного насіння. Було збудовано 5 сучасних насіннєвих заводів, розпочато тісну співпрацю з науковими інститутами, такими як Інститут фізіології і генетики рослин НАН України, Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, Селекційно-генетичний інститут у м. Одесі, з видатними селекціонерами та іноземними фірмами.

Зауважує, що велику підтримку вінничани отримали від знаного вченого селекціонера — Героя України, академіка Володимира Васильовича Моргуна.

У той час під керівництвом А. С. Здора проводили всеукраїнські дні поля, семінари, наради, висівали демонстраційні посіви, що дало можливість Вінницькій області посісти провідне місце в країні з виробництва зерна. Ефективна діяльність дала плідні результати — Вінниччина має найвищий валовий збір зернових.

Антон Сергійович у колі дружньої родини

Протягом 2007–2009 рр. Антона Сергійовича було визнано лідером галузі.

У 2011 р. створено Громадську спілку «Асоціація «Вінницянасінпром», яку з часу заснування дотепер очолює А. С. Здор.

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1977), грамотами Мінагрополітики України та Грамотою Прем’єр-міністра України (2016).

Дбайливий сім’янин. Дружина, Лариса Петрівна, закінчила агрохімічний факультет Української сільськогосподарської академії; працює молодшим науковим співробітником Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН. Подружжя виховало двох дітей.

Донька Ірина є випускницею Київського національного університету технологій та дизайну; обіймає посади заступника директора з навчальної роботи Технологічно-промислового коледжу Вінницького національного аграрного університету, асистента кафедри адміністративного менеджменту та альтернативних джерел енергії цього ж університету.

Син Сергій закінчив Національну академію внутрішніх справ, майстер спорту з боксу, триразовий чемпіон України, працював у відділі швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ УМВС України у Вінницькій області, нині є інструктором з тактичної підготовки Управління патрульної поліції, учасник бойових дій, має бойові нагороди.

Вічними супутниками як у житті, так і в роботі Антона Сергійовича стали знання і наполегливість, які він надбав в Українській сільськогосподарській академії та військах ВДВ.

Життєвим кредо А. С. Здора є слова з роману «Як гартувалася сталь» радянського письменника Миколи Олексійовича Островського: «Життя треба прожити так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки».