Народився 24 травня 1957 р. в с. Тихий Великоберезнянського району, що на мальовничому Закарпатті, у сім’ї лісівників — Олени Іванівни та Василя Михайловича. Батько працював майстром лісонасіннєвої дільниці тресту «Закарпатліс», а мати була лісокультурницею.

Звичайно, тато Івана мріяв, щоб єдиний син у сім’ї пішов його стежкою і теж присвятив своє життя лісонасіннєвій справі. Та батьки й не сподівалися, що їхня дитина стане керівником підприємства лісового господарства. Вони просто виховували хлопця відповідальним, чесним і працьовитим. Ці якості стали основою характеру І. В. Куклишина й завжди допомагають йому досягати успіху.

Після закінчення Тихівської восьмирічної школи на «відмінно», в 1972 р. вступив до Сторожинецького лісового технікуму Чернівецької області. Зауважує, що роки навчання в технікумі лише посилили любов до лісу.

Упродовж 1976–1981 рр. він був студентом УСГА, де лекції студентам читали такі видатні лісівники, як професори К. Є. Нікітін, А. І. Котов, О. О. Салганський, М. І. Гордієнко, доценти А. З. Швиденко, Г. О. Порицкий, Б. М. Махмет, В. С. Наконечний та ін.

Починаючи з ІІ курсу, у вільний від навчання час юнак працював на кафедрі геодезії і лісовпорядкування під керівництвом проф. М. І. Гордієнка та доц. Г. О. Порицького за науково-господарською темою «Причини всихання дуба черешчатого в Молдавській PCP». На канікулах, а потім — на навчальних практиках, студенти разом із викладачами досліджували проблему всихання дуба. Це, за словами Івана Васильовича, прекрасний час поєднання теорії і практики, застосування знань відтворення лісу в різних лісорослинних умовах. На базі отриманих досліджень І. В. Куклишин написав дипломну роботу. Також під час навчання в академії з іншими студентами факультетів закінчив курси екскурсоводів-організаторів музейної справи.

Стверджує, що кожний викладач був особистістю, яскравою індивідуальністю з неповторною манерою викладання. Так, улюбленою фразою проф. С. М. Козякова після дзвінка на перерву стали слова: «Належне солдату віддай»; доц. Б. М. Махмет полюбляв навчати майбутніх лісівників генетиці лісових порід, апелюючи до життєвих історій, тому на лекції всі були уважними, щоб не пропустити цікавого. Радісні спогади пов’язані з майбутнім професором, а тоді асистентом кафедри лісових культур В. М. Маурером, який організовував футбольні змагання між групами лісогосподарського факультету, в яких сам же брав участь. Із безмежною повагою І. В. Куклишин згадує найкращого у світі декана В. С. Наконечного, який мав велику повагу серед студентів факультету. Надзвичайно цінує можливість побачитися з колишніми однокурсниками, тому обов’язково відвідує зустрічі випускників.

Після закінчення УСГА згідно з направленням Іван Васильович працював інженером лісового насінництва в конторі «Укрзаготліснасіння». Протягом 1989–1996 рр. був начальником Київської виробничої лісонасіннєвої дільниці, а з 1996 р. — головним лісничим фірми «Укрдержліснасіння».

У 2003 р. призначений директором ПП «Українське лісове насіння», де працює і тепер. Основне завдання цієї компанії — забезпечення підприємств лісової галузі, аграрних лісових господарств та приватних розсадників якісним насінням цінних лісових, декоративних та інтродукованих порід.

Під керівництвом та за безпосередньою участю І. В. Куклишина за понад 37-річну діяльність було заготовлено, перероблено і реалізовано тисячі кілограмів насіння, з якого ростуть молоді розкішні ліси з цінними породами дерев по всій Україні. Своїм досвідом та знаннями Іван Васильович охоче ділиться з молодими лісівниками.

Окрім того, з 1982 до 1993 р. очолював Вишнівську міську організацію охорони природи Києво-Святошинського району, а з 2011 до 2016 р. був головою Правління ОК АТ «Кристал» (за сумісництвом).

Захоплюється полюванням, риболовлею і туризмом.

У шлюбі з дружиною, Валентиною Олександрівною, яка працює начальником відділу ДО «Український лісовий селекційний центр», подружжя виховало двох дітей. Дочка Оксана обіймає посаду економіста Боярської лісової дослідної станції. Син Олександр — асистент кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету імені О. О. Богомольца. Є дбайливим дідусем онучок Софії, Катерини та Лілії.

Життєве кредо: «Робити людям добро!»