Народився 17 грудня 1956 р. в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області в родині лісника. Ще з дитинства планував продовжити шлях батька, оскільки не уявляв свого життя без природи: переяславських лісів, мальовничого Дніпра… Тож надзвичайно бережно ставився до скарбів рідної землі.

Про кар’єру енергетика навіть не мріяв, але останньої миті змінив своє рішення, обравши спеціальність у цій сфері. Так, упродовж 1975–1980 рр. В. О. Куковальський навчався на факультеті електрифікації сільського господарства Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії. Вищий навчальний заклад надав старанному студентові базові знання, уміння та навички з обраного фаху, які стали міцним фундаментом його успішного професійного становлення та кар’єрного зростання.

Трудовий шлях Володимир Олександрович розпочав у 1980 р. із посади головного енергетика на Комбікормовому заводі в м. Переяславі-Хмельницькому, де працював до 1984 р. Протягом 1985–2002 рр. завдяки напрацьованому досвіду на керівній посаді його призначили директором заводу продовольчих товарів у рідному місті. У 2003 р. заснував корпорацію «Енергоімпекс — Україна», яка успішно співпрацювала з НАК «Нафтогаз України», зокрема, займалася постачанням енергоносіїв та енергетичного обладнання на дочірні підприємства НАК «Нафтогаз Україна».

Перша повністю автоматизована біоТЕС на щепі з фінським котлом Bio Grade в місті Переяслав-Хмельницький

Сьогодні В. О. Куковальський обіймає посаду генерального директора ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс». Є головою наглядової ради ТОВ «Смілаенергопромтранс» — першої української компанії, що постачає на енергетичний ринок держави «зелену» енергію, тепло для промислових підприємств та на потреби міста, яке виробляється з біомаси (тріски). Історія товариства пов’язана з м. Сміла Черкаської області, де його було створено у 2008 р. Тоді група ентузіастів-бізнесменів під керівництвом Володимира Олександровича придбала теплоелектростанцію, побудовану ще в середині 50-х рр. минулого сторіччя, і вирішила на її основі заснувати першу українську станцію, що працює на біомасі.

«Звичайно, починати було важко, — згадує В. О. Куковальський. — Адже до нас в Україні ніхто цим бізнесом не займався і ризик був чималий. Але бути першими завжди непросто. В нашій команді підібралися фахівці-енергетики, які вірили в цю ідею. Ми поклали на себе відповідальну місію — реалізувати перший біоенергетичний проект на деревній трісці в Україні!».

Одним із перших Володимир Олександрович долучився до державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та альтернативних видів палива.

Після реалізації смілянського проекту, попит в Україні на енергію з поновлювальних джерел збільшився, особливо актуальним стало питання енергетичної незалежності країни. Тому наступним кроком В. О. Куковальського став ще один проект у галузі «зеленої» енергетики, мета якого — створення першої повністю автоматичної біоТЕС у рідному Переяславі-Хмельницькому.

Разом із онуками на змаганнях з гірськолижного спорту, Австрія

Щоб дізнатися, як функціонують аналогічні станції, Володимир Олександрович із колегами відвідав приблизно 20 подібних проектів у різних країнах. Він прагнув детально ознайомитися з європейським досвідом, адже мав чіткий намір реалізувати свій задум.

«Для мене було важливо, аби цей проект був не першим, а кращим! Я відвідав Австрію для вивчення технології роботи і логістики станцій, у Німеччині побував на підприємствах, які виробляють парові котли та допоміжне обладнання. Як результат, в Англії ми придбали станцію і вже з накопиченим досвідом почали реалізовувати цей проект».

Із представниками компанії Володимир Олександрович щороку відвідує виставку «BioEnergy Decentral» — місце зустрічі енергетиків у Ганновері (Німеччина), для того аби вдосконалювати існуючі технології та впроваджувати нові тренди ринку енергії з біомаси.

Під керівництвом В. О. Куковальського нині теплоелектростанція перебуває на фінальній стадії будівництва і вже влітку цього року перша вироблена енергія потрапить до єдиної енергетичної системи України.

Як фахівець у галузі біоенергетичних проектів Володимир Олександрович бере участь у конференціях та ділиться досвідом з іншими компаніями. У виробничих питаннях він підтримує тісний зв’язок із альма-матер — Національним університетом біоресурсів і природокористування України, беручи участь у численних семінарах, конференціях та інших заходах, які проводить виш. У роботі керується міжнародними стандартами професіоналізму та ділової етики. Він переконаний, що соціальне партнерство — це складова частина політики розвитку компанії:

«Наша компанія є частиною системи бізнесу, партнерів та суспільства. Соціальна відповідальність бізнесу — віддати світу більше, ніж ми отримуємо. Ми не залишаємось осторонь соціальних проблем і пропонуємо шляхи їх вирішення. Кожен реалізований проект — це створення нових робочих місць, надходження до бюджету міста та розвинена інфраструктура».

Під час риболовлі у Норвегії біля мису Нордкап

Абсорбуючи досвід різних країн, Володимир Олександрович Куковальський досяг приголомшливого успіху у власній професійній діяльності. Він є особистістю, приклад якої варто наслідувати; завжди цікавий для свого оточення, адже постійно розвивається та впроваджує нові технології.

Має великий досвід роботи в галузі енергетики на державних і приватних підприємствах, йому притаманні професіоналізм, цілеспрямованість, відповідальність, системний підхід до вирішення проблем та енергійність.

Незважаючи на зайнятість, знаходить індивідуальний підхід до підлеглих, постійно дбаючи про їхній добробут. Він — надійний партнер для всіх тих, хто віддає свої сили й знання професії енергетика. Чуйний та уважний до близьких людей, дбайливий чоловік, батько та дідусь.

У вільний час від реалізації енергетичних проектів Володимир Олександрович займається туризмом, яким захоплювався ще в студентські роки, відкриваючи нові пейзажі незбагненного навколишнього середовища. Наголошує, що неймовірну допитливість чарівним світом природи йому прищепив батько.

Як студентом, так і успішним бізнесменом, В. О. Куковальський віддає перевагу екстремальному відпочинку з нічлігом у палатках, бурхливими порогами та непрохідною тайгою. На його рахунку — піші та водні маршрути неходженими стежками Кольського півострова, Забайкалля, Східних Саян, Камчатки, Алтаю, Приполярного Уралу… Неодноразово залучав до походів і свою родину.

Окрім того, Володимира Олександровича знають не лише як енергетика. За його плечима — досвід мисливця, рибалки, а також захоплюється гірськими лижами та великим тенісом. Його колекція трофеїв нараховує більше сотні різних птахів та звірів. На рідній Переяславщині разом із однодумцями він створив сучасне мисливське господарство, де вкладає кошти в розведення звірів та охорону угідь.

Шлях В. О. Куковальського — це той випадок, коли улюблене заняття, зацікавленість навколишнім середовищем і професійний досвід вдало поєдналися в успішних проектах «зеленої» енергетики.