Народився 24 серпня 1959 р. в с. Гордіївка Тростянецького району Вінницької області. Батько, Іван Мартинович, працював водієм, а мати, Лідія Силівна, — фельдшером у сільському ФАПі. За порадами найрідніших людей, а також з огляду на власні переконання в 1976 р. М. І. Кучер вступив до престижного аграрного вишу — Української сільськогосподарської академії.

Отримавши кваліфікацію агронома, висококваліфікований молодий фахівець повернувся в рідний район, де розпочав своє трудове життя агрономом у колгоспі ім. Петровського, який об’єднував на той час села Тростянчик і Демидівку. Зранку до смерканку Микола Іванович набував у полях практичного досвіду, але знаходив час і для наукового зростання. Він заочно навчався в аспірантурі, після закінчення якої в 1989 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук.

Згодом М. І. Кучер працював секретарем парторганізації і заступником голови колгоспу в с. Летківка Тростянецького району. Колгосп теж був потужний, тільки з акцентом на тваринництво. У 1989–1994 рр. обіймав посаду начальника Тростянецького районного агропромислового об’єднання — досить дієвої структури, яка об’єднувала всі сільгосппідприємства району. В той період Тростянецький район настільки підвищив власний рівень, що в багатьох аспектах займав лідируючі позиції в області.

На молодого перспективного керівника швидко звернули увагу в області. Микола Іванович прийняв пропозицію і в 1994 р. став начальником Управління сільського господарства Вінницької області. Важкі п’ять років він крок за кроком успішно вирішував усі наявні проблеми — у часи тотального безладу зберіг сільське господарство області.

У 1999 р. Уряд України запросив М. І. Кучера очолити департамент, а згодом і правління Державної акціонерної компанії «Хліб України». За два роки він провів реструктуризацію та санацію, витягнувши компанію з боргової ями. Микола Іванович зробив незвичний на той час для України вчинок: орендував 110 тисяч гектарів землі. «Хліб України» став першою компанією, що ризикнула це здійснити, і дала можливість знову запрацювати 74 елеваторам, на які вже не було жодних сподівань.

Згодом перед Миколою Івановичем відкрилися нові обрії. Він щиро мріяв працювати і застосовувати сучасні технології, найкращу техніку в світі на рідній землі. Тому він, хлібороб від Бога, з радістю прийняв пропозицію про співпрацю від Героя України, голови Правління ВАТ «Миронівський хлібопродукт» Ю. А. Косюка. У 2004 р. М. І. Кучер спільно з «МХП» створив ТОВ «Зернопродукт» як підприємство-передумову для будівництва найпотужнішої у світі птахофабрики на теренах Вінниччини. З часом люди зрозуміли: «Зернопродукт» — надійна, високопрофесійна і соціально спрямована компанія. Майже вся інфраструктура кожного села, де господарює «Зернопродукт», підтримується за рахунок цього підприємства. Роботою, стабільною зарплатою, соціальними гарантіями і пристойними умовами праці забезпечені більше ніж 4000 селян. Приблизно 30 000 пайовиків-власників земель упевнені, що, незалежно від погодних умов, отримають орендну плату, і вона буде найбільшою у Вінницькій області.

Надзвичайно важливо те, що М. І. Кучер ініціював проект, який за кілька років гарантує надання селянам 9000 нових робочих місць. Люди довіряють Миколі Івановичу, адже він чесний і порядний управлінець. Він допомагає людям похилого віку, тим, хто, на жаль, не може самостійно впоратись із життєвими проблемами.

Микола Іванович є автором сорту пшениці озимої «Дарунок Поділля», який занесено до Державного реєстру сортів рослин України на 2013 р. для вирощування в поліській, лісостеповій та степовій зонах України. Це сильна пшениця з високим генетичним потенціалом урожайності.

Велику роботу М. І. Кучер виконує як народний депутат України VIII скликання. Він стояв біля витоків реформи децентралізації, розглядаючи її як шанс надати нові сили українському селу. Перші результати реформи народний депутат оцінює схвально, адже у селах активно будують тротуари, міняють у школах вікна, ладнають освітлення тощо. Сільські бюджети почали отримувати чималі кошти, і Микола Іванович щасливий, що має до цього пряме відношення, підтримавши реформу децентралізації з самого початку. Щодо пріоритетних завдань зауважує: «Потрібно сформувати якісні ради ОТГ, голови повинні бути кваліфікованими фахівцями, які знають, як формуються бюджети, як використовуються. Не треба вибирати «свого», потрібно вибрати перш за все ефективного лідера, який зможе організувати людей».

Значний внесок Микола Іванович робить задля розвитку медицини в Україні, зокрема підвищення статусу професії лікаря на селі. За його активною участю Верховна Рада України в першому читанні ухвалила Проект Закону № 7117 «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості». Це законопроект, який передбачає серйозну реформу сільської медицини, а саме розвиток інфраструктури та додаткове фінансування для охорони здоров’я у селах. «Кожен лікар має бути забезпечений автомобілем, щоб він мав змогу вільно пересуватися між селами. Також лікар на селі повинен мати рівні можливості з міськими лікарями для отримання належної освіти і постійного підвищення своєї кваліфікації», — наголосив Микола Іванович. Законопроект передбачає забезпечення всіх сіл, навіть віддалених, мережею Інтернет, оскільки документом закладено основи для започаткування сучасних технологій у медичній сфері, а саме розвиток телемедицини. Це дає змогу лікарям ставити безпомилкові миттєві діагнози та призначати дієве лікування завдяки відеоконсультаціям зі своїми колегами та фахівцями з будь-якого куточку нашої держави. «Цих змін давно чекають понад 13 мільйонів українців, які проживають у селах та прагнуть кращого доступу до якісних медичних послуг», — звернув увагу М. І. Кучер.

За даними головного сайту про політиків «Слово і Діло», що відстежує виконання усіх обіцянок політиків та діячів, Микола Іванович упевнено займає перше місце в рейтингу найвідповідальніших депутатів України. Його рівень відповідальності за зроблені справи з тих, які він пообіцяв, склав 73%, що найбільше порівняно з 423 іншими народними обранцями України. З 21 обіцянки, які встиг публічно дати політик, 16 виконано та 5 у процесі виконання.

Так, у 2017 р. М. І. Кучер разом із місцевою владою, депутатами всіх рівнів реалізував чимало планів із розвитку сіл виборчого округу № 17 Вінницької області. Крім коштів, виділених на ремонт автошляхів (а це 130 млн грн), на соціально-економічний розвиток регіону вдалося залучити 42 млн грн. У багатьох школах замінено вікна, зараз в 7 школах Бершадського району встановили, а в деяких ще встановлюють сучасні котельні замість аварійних, які працювали ще з 70-х років, а кожна котельна це в середньому 1,5 млн грн. Після ремонтних робіт проводитиметься оснащення шкіл сучасним обладнанням: інтерактивними дошками, комп’ютерами тощо. Відроджено дошкільний заклад у Цибулівці Тростянецького району. У Теплику 25 років практично не функціонувала поліклініка, проте зовсім скоро почне приймати людей нова сучасна. Закуплено цифровий рентген-апарат. Мешканці сіл матимуть змогу на сучасному обладнанні зробити обстеження у райцентрі й отримати максимально якісні медичні послуги.

Серед найголовніших питань у діяльності Миколи Івановича — військове. Він опікується не тільки Гайсинською бригадою № 59, а й іншими бригадами та підрозділами. Народний депутат часто їздить у АТО, знайомий із багатьма військовослужбовцями різних рангів. Жодне прохання не залишає без відповіді. На його думку, з глобальних проблем української армії найгостріше відчувається потреба в сучасному озброєнні війська і забезпеченні військовослужбовців житлом.

Дружна родина Миколи Івановича Кучера

М. І. Кучер робить усе можливе й неможливе для розвитку свого округу, недаремно люди називають його справжнім народним депутатом. 

Багато років тому Микола Іванович завіз у Тростянець дельтаплани, які використовували для розкидання полями препаратів, а також просто для польотів. На дельтаплані М. І. Кучер і здійснив свій перший політ. Вже в Києві через десять років став членом аероклубу «Чайка» ім. Антонова. Він і зараз знаходить у своєму напруженому робочому графіку час для того, щоб сісти за штурвал спортивного літака ЯК‑52, підняти його в небо і виконати складні фігури пілотажу — «петля», «штопор», «бочка» та ін. Він легко долає перешкоди як на землі, так і в небі!

У житті Микола Іванович сповідує вічні християнські та людські цінності — поважає людей і любить свою родину. Понад 30 років у шлюбі з Наталею Афанасіївною, яку зустрів у Тростянці. Виховали доньку Ларису та сина Олександра. Мають двох онучок — Анну-Марію та Єлизавету.