Професор.
Почесний професор Донського державного аграрного університету (РФ) і Брянської державної сільгоспакадемії (РФ) та ХДЗВА

Народився 25 березня 1941 р. в с. Топилівка Чигиринського району Черкаської області. Батько, Михайло Мефодійович, був ковалем; мати, Варвара Григорівна, робітницею польової бригади.

У 1959 р. закінчив Златопільський зоотехнічний технікум Працював старшим зоотехніком колгоспу «Вітчизна» с. Іванівка (1959), головним зоотехніком колгоспу ім. Карла Маркса (1960).

Бажання вчитися далі привело О. М. Маменка в 1963 р. до стін УСГА на зоотехнічний факультет. У стінах рідного вишу він зустрів і своє найбільше кохання — однокурсниця Ніна невдовзі стала його дружиною. Серед улюблених викладачів Олексія Михайловича були: П. Д. Пшенишний, К. Б. Свєчін, М. М. Колісник, М. А. Кравченко, Д. Я. Василенко, Б. М. Гопка, М. Д. Мосолов, Л. А. Шевченко, І. В. Смірнов, Г. Т. Кліценко, І. М. Березюк, Д. Т. Віннічук, В. В. Нікольський, Г. В. Танцуров, В. П. Поліщук, П. О. Осінський, М. Ф. Гулий. Навчання в академії О. М. Маменко поєднував з роботою головного зоотехніка, та за сумісництвом — заступника голови колгоспу ім. Куйбишева (1964–1965) Чигиринського району Черкаської області.

Після закінчення УСГА в 1968–1970 рр. працював стажистом кафедри спеціальної зоотехнії. У 1970 р. вступає до аспірантури УСГА. Захистивши у 1973 р. кандидатську дисертацію, О. М. Маменко залишається на посаді наукового співробітника, завлаба Дослідної станції м’ясного скотарства УСГА (1971–1976). З 1976 до 1994 р. завідував Київською лабораторією НДІТЛіП УРСР, у 1995–1996 рр. — академік-секретар відділення тваринництва УААН, у 1995–1998 рр. — директор Інституту тваринництва УААН. З лютого 2000 р. — завідувач кафедри прикладної екології Харківської державної зооветеринарної академії. У 1993 р. в Інституті тваринництва УААН О. М. Маменко захистив докторську дисертацію.

О. М. Маменко — засновник нового напрямку в науці, що стосується продуктивного функціонування тварин в несприятливих умовах середовища. Ним і його учнями були вивчені та впроваджені у виробництво нові технології виробництва високоякісної, екологічно безпечної продукції тваринництва, в тому числі й на територіях, що зазнали екоцидного впливу від техногенних катастроф.

О. М. Маменко опублікував близько 700 наукових праць, з яких 80 — за кордоном і 8 — англійською мовою: 23 книги і монографії, 29 навчальних посібників, 86 рекомендацій виробництву тощо. Він — автор 19 авторських свідоцтв на винаходи та патенти. Підготував 6 кандидатів і 10 докторів наук.

Нагороджений трьома медалями; почесними грамотами НААН України (2006, 2011, 2016); Почесною відзнакою УААН, нагрудними знаками: «Знак пошани», «За творчі здобутки» ІІІ; ІІ і І ступенів, «Відмінник аграрної освіти і науки» ІІІ і ІІ ступенів, «За вагомий внесок у розвиток освіти», «За інноваційні впровадження в освіту», «Єдність і воля». Має подяки і грамоти МОН, МАПП. Прізвище О. М. Маменка занесено до видання «Хто є хто в Україні» (1997, 2004, 2007), «Імена України» (2007), «Україна — це ми» (2012).

Фактично все своє життя О. М. Маменко присвятив НУБіПу. І сьогодні він на правах старожила постійно збирає на території університету випускників зоофаку 1968 р.

Олексій Михайлович має велику родину. Дружина, Ніна Олександрівна, закінчила зоотехнічний факультет разом із чоловіком; працювала у Васильківському районі Київської області; на ВДНГ; у Міністерстві сільського господарства; у Харківській облдержадміністрації. Дочка, Наталія, після закінчення Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова навчалась в аспірантурі Інституту соціальної і політичної психології НАПН України. Син, Олександр, — випускник економічного факультету НУБіП (1993), працівник апарату Верховної Ради України. Вихованцем НУБіПу є й зять, Юрій, який у 1991 р. закінчив факультет механізації та електрифікації сільського господарства; нині він — доктор наук, професор Університету Британської Колумбії. Подружжя Маменків має четверо онуків: Артура, Таїсію, Алекса-Юрія, Елізабет-Анну.

У вільний час Олексій Михайлович любить посидіти із книжкою в руках. У хвилини натхнення пише вірші. А ще він колекціонує твори відомих мислителів та книжки про природні парки та заповідники. «Дорога скоряється тому, хто нею крокує рішуче», — вважає О. М. Маменко. І все його життя є тому підтвердженням.