Народився 28 квітня 1957 р. в м. Барвінкове Харківської області. Батько, Михайло Семенович, працював водієм, а мати, Катерина Іванівна, — техніком у державній насіннєвій інспекції. З дитинства щиро захоплювався професією хлібороба, полюбляв працювати на землі, вирощуючи різноманітні сільськогосподарські культури. Взірцем аграрного виробництва вважав роботу держплемзаводу «Іллічівка», поля якого розташовувалися неподалік міста.

В. М. Протасов ще школярем знав, що в майбутньому працюватиме саме в сільському господарстві, яке вважається однією з провідних галузей економіки будь-якої країни. До того ж, він чітко вирішив зробити власний внесок у розвиток аграрного потенціалу України — держави, що має надзвичайно сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва. Українські чорноземи займають 2/3 ріллі. За різними оцінками, це від 6 до 15% світового запасу чорноземів, які становлять найбільш родючу частину ґрунтів.

Юнак розумів, що лише бажання недостатньо — потрібні кваліфіковані знання, які відкриють йому можливості подальшого успішного працевлаштування в обраній царині. З цією метою в 1972 р. цілеспрямований і наполегливий випускник після закінчення восьмого класу школи вступив до Полтавського сільськогосподарського технікуму. Завершивши навчання з відзнакою, в 1976 р. став студентом агрономічного факультету Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії.

Це був єдиний вищий навчальний заклад в Україні за обраною спеціальністю, де навчалися представники не тільки всіх регіонів республіки, а й держави. В. М. Протасов зазначає: «Викладачі академії — це золотий фонд нації того часу, видатні особистості. Велика подяка від усіх студентів високопрофесійним педагогам альма-матер. Низький уклін і світла пам’ять тим, хто відійшов в історичну вічність».

У стінах визначного вишу з підготовки фахівців-аграріїв Василь Михайлович навчався з великим ентузіазмом, зрозумів, що агроном — це досить складна, але вкрай цікава, творча професія. Зауважує, якщо узагальнити всі обов’язки агронома, то його завдання — нагодувати населення планети. Тому потрібно знати коли і яким чином садити (сіяти) сільськогосподарські культури, чим і як удобрювати, коли збирати, як уберегти врожай і як його максимально збільшити тощо.

Ще в часи студентства активно вивчав інноваційні методи підвищення врожайності, культивацію видів, освоєння нових, раніше не властивих місцевості сільськогосподарських рослин і технологій та ін. З лекцій майстерних викладачів альма-матер зрозумів, що агроном — це найважливіший фахівець сільського господарства, вчений-селекціонер і бригадир на сільськогосподарських роботах. Крім того, В. М. Протасов зауважує, що в самому слові «агроном» криється головне призначення такого спеціаліста: термін походить від грецьких слів «агрос» і «номос», що в перекладі означає «поле» і «закон», тобто праця на землі із дотриманням певних правил забезпечить успішний урожай.

Курсанти Черкаської танкової дивізії, 1981 р.

Українську ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарську академію Василь Михайлович закінчив у 1981 р. Професійну стежину розпочав ще в 1976 р., зокрема обіймав такі посади: агроном, керуючий відділом колгоспу ім. Б. Хмельницького, с. Лукашівка Близнюківського району Харківської області (з квітня до липня 1976 р.). Після закінчення вишу: головний агроном колгоспу ім. Енгельса, м. Носовка Чернігівської області (з липня 1981 р.), агроном-насіннєвод, головний агроном держплемзаводу «Іллічівка», с. Іллічівка Барвінківського району Харківської області, площа орних земель якого складала 13,6 тис. га (з 1983 до 1998 р.), головний агроном Управління сільського господарства і продовольства Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області (з червня 1998 р.), начальник відділу рослинництва Управління сільського господарства і продовольства (з лютого 2000 р.), начальник Управління сільського господарства і продовольства Близнюківської районної державної адміністрації (з вересня 2000 р.), перший заступник голови Близнюківської районної державної адміністрації (з грудня 2003 р.), начальник Управління сільського господарства і продовольства Близнюківської районної державної адміністрації (з березня 2005 р.), начальник Управління агропромислового розвитку Близнюківської районної державної адміністрації (з серпня 2005 р.), завідувач сектору Державної інспекції з контролю за використанням земель відділу Держкомзему в Близнюківському районі (з квітня 2010 р.), начальник Управління агропромислового розвитку Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області (з липня 2011 р.), заступник голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області (з липня 2013 р.). З березня 2016 р. до сьогодні — перший заступник голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області.

Василь Михайлович має другу вищу освіту, яку здобув у 2006 р. в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (магістр державного управління).

Зустріч випускників агрономічного факультету 1981 р. (група № 1), 2016 р.

В аграрній справі В. М. Протасов — понад 35 років. Ніколи та ні на мить він не розчаровувався в обраній професії. Василя Михайловича добре знають не тільки на території Іллічівської сільської ради, а й у Барвінківському та Близнюківському районах, в департаментах регіону та Харківській обласній державній адміністрації.

Робота для Василя Михайловича є чи не головною в його житті. Так було завжди. У праці він черпає життєдайну енергію, наснагу, отримуючи через послідовний, але часом складний і тривалий процес виробництва (або процес управління), прогнозований результат для себе, колективу і району.

Поряд із високим професіоналізмом і досвідом роботи, все свідоме життя В. М. Протасова характеризується високою вимогливістю насамперед до себе, а потім до підлеглих. Можливо, саме тому впродовж 15 років при трьох директорах радгоспу був незмінним головним агрономом на Барвінківщині. Із приємними спогадами зазначає, що на Близнюківщині обіймав різні посади при шести очільниках району. Як заступник і перший заступник голови районної державної адміністрації плідно співпрацював з п’ятьма головами райдержадміністрації. З нинішнім головою — Анатолієм Федоровичем Калашником, у 2001 р. був на святкуванні 20-ти річчя з дати закінчення академії.

Читач погодиться і зрозуміє, що 11 років обіймати посаду начальника Управління сільського господарства та майже 6 років — заступника і першого заступника голови райдержадміністрації на державній службі в одному районі — це заслуга та результат старанної щорічної й щоденної роботи.

Василь Михайлович — високопрофесійний агроном і апаратник, один із найкращих начальників управлінь району, профільний заступник голови райдержадміністрації. Працювати з ним важко, інколи — дуже важко, але потім стає зрозуміло, що всі зусилля В. М. Протасов спрямовує на підтримку і захист від жорсткої позиції районного та обласного керівництва. Це особистість місцевого та регіонального рівнів. Він утримує цю позицію до сьогодні.

Василь Михайлович разом із онуками Денисом і Владиславою

Неоціненну роль у житті Василя Михайловича відіграло навчання у виші, сьогодні відомому на Батьківщині та далеко за її межами як Національний університет біоресурсів і природокористування України. Знання, вміння та навички, отримані в цьому навчальному закладі, стали міцним фундаментом для побудови подальшої кар’єри.

Нагороджений численними грамотами, зокрема й Почесною грамотою голови Харківської обласної державної адміністрації, відзнакою «Кращий за професією на Близнюківщині» (посвідчення і нагрудний знак).

Одружився в 1977 р. із Недай Валентиною Василівною — випускницею відділення землевпорядкування Полтавського сільськогосподарського технікуму, яка за направленням приїхала до Києва та працювала в Київському відділенні інституту «Укрземпроект». Подружжя виховало двох дітей. Дочка Руслана закінчила Харківський державний університет імені В. Н. Каразіна, а нині працює за фахом — філологом. Син Вадим закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет, займається підприємницькою діяльністю на землі. А ще доля послала двох також рідних дітей: невістку Інну та зятя Дениса. В. М. Протасов має онуків Альбіну, Владу та Дениса, прагне передати усі знання, життєвий досвід та мудрість.

У вільний час любить подорожувати, але головне для нього робота. Життєве кредо: «Не буває проблем, що не вирішуються. Просто є люди, які не можуть або не хочуть їх вирішувати».