Василь Васильович
Директор Державного підприємства
Радгосп «Лісовогринівецький»
Депутат Лісовогринівецької ОТГ
Василь Васильович — людина, яка зробила себе сама. Досвідчений господарник є гордістю Подільського державного аграрно-технічного університету, адже успішно займається сільськогосподарською діяльністю понад 25 років.
Ще з дитинства він знав, що невтомна праця увінчається життєвими нагородами. Щодня Василь Васильович користується життєвим кредо — народною мудрістю «Під лежачий камінь вода не тече». Він завжди розумів, що той, хто нічого не робить, нічого й не здобуде, тому все своє свідоме життя працював та працює не покладаючи рук, впевнено крокуючи до своєї мрії: відродити українське село та лікарську галузь.
В армії з батьками Василем Степановичем,Ганною Мифодіївною та братом Віктором
Народився 28 березня 1969 р. в м. Хмельницькому в сім’ї робітників. Батьки, Василь Степанович (1939 р. н.) та Ганна Мефодіївна (1941 р. н.), — завзяті трудівники, тож змалку прищепили дітям любов до роботи, виховували сина в любові та злагоді, бажали йому лише щастя, тому радили майбутньою професією обирати улюблену справу.
Закінчивши середню загальноосвітню школу, у 1986 р. одразу, без роздумів, В. В. Лежанський вступив на агрономічний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, адже чітко знав, що хоче працювати на родючій українській землі. Навчання було перервано військовою службою: з 1987 до 1989 р. Василь Васильович служив у лавах Радянської армії. Перших півроку — в розвідувальній навчальній частині в м. Чернівці та наступних півтора року — в розвідувальному батальйоні ЦГВ у Чехословаччині. Армійська служба загартувала юнака, привчивши до самоорганізації, витривалості та активної життєвої позиції.
Упродовж 1989–1993 рр., навчаючись в інституті, брав активну участь у культурно-масовій роботі факультету та освітнього закладу. Був організатором і учасником студентських вечорів та конференцій. У 1993 р. отримав диплом вченого агронома.
Трудовий шлях В. В. Лежанський розпочав у 1992 р. із посади головного агронома радгоспу лікарських рослин «Лісоворгинівецький». З 1994 р. працював заступником директора підприємства «Світлана». З 1997 р. був директором підприємства «Хмельницькагротранс». У 2004 р. створив та очолював успішні підприємства: «Хмельницькантисептик» та «Хмельницьк Антисептик — БМУ».
Родинне фото. Зліва направо: Василь Васильович, зять Іван Анатолійович, старша донька Ганна Василівна, батько Василь Степанович, дружина Валентина Анатоліївна, молодша донька Катерина Василівна, теща Марія Іванівна
Через два роки здобув другу післядипломну освіту на факультеті менеджменту і організації рідного Подільського державного аграрно-технічного університету.
Сьогодні Василь Васильович працює над кандидатською дисертацією з лікарських рослин на тему «Технологія вирощування та використання чорнушки посівної (Nigella sativa) в південно-західній частині лісостепу України».
Досвідчений управлінець з бездоганною репутацією в 2010 р. був обраний головою Лісовогринівецької сільської ради, займався вивченням, удосконаленням та впровадженням добровільного об’єднання територіальних громад Хмельницької області. Спільно з українською делегацією переймав досвід об’єднання гімн Республіки Польщі та країв у Латвії. У 2015 р., після прийняття Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» №157-VIII від 5 лютого 2015 р., один із перших у Хмельницькій області добровільно об’єднав вісім сільських рад (14 сіл, 15 000 мешканців) в одну — Лісовогринівецьку об’єднану територіальну громаду, з адміністративним центром у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області.
У 2017 р., ставши переможцем конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, призначений директором ДП «Радгосп «Лісовогринівецький». Разом із колегами-випускниками Подільського державного аграрно-технічного університету: Іваном Петровичем Урсулом (директор ТОВ «Агрохолдинг Ліктрави 2017»), Юрієм Петровичем Скібіцким (директор ДП «Понінківське»), Петром Володимировичем Антонюком (директор ДП «Радгосп «Колодіївський») та Іваном Леонідовичем Кукурудзою (заслужений працівник соціальної сфери України, колишній директор радгоспу «Союзлікроспром»), натхненно та впевнено трудиться над відновленням державних підприємств та їх конкурентоспроможністю на аграрному ринку. Наділений щирою любов’ю до рідної землі, села та українського народу, працює над відбудовою радгоспу лікарських рослин.
Одружений. У альма-матер Василь Васильович зустрів свою другу половинку. Дружина, Валентина Анатоліївна, також закінчила Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут, отримавши диплом вченого агронома, вони навчалися на одному факультеті. Вірна жінка, енергійна, завзята людина іще в інституті брала активну участь в публічних заходах. Нині займається підприємницькою діяльністю, обіймає посаду директора Торгово-сервісного центру «Веселка».
Подружжя виховало двох прекрасних доньок. Старша Ганна здобула дві вищі освіти: кваліфікацію юриста в Хмельницькому університеті управління та права і кваліфікацію економіста підприємства в рідному для батьків Подільському державному аграрно-технічному університеті. Працює юристом в Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області. Молодша Катерина є випускницею факультету дошкільної освіти Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, де одержала кваліфікацію вчителя молодших класів та організатора. Обіймає посаду директора ТОВ «БЗЛ-Поділля».
Зустріч випускників ПДАТУ з нагоди 25-річчя випуску, 2018 р.
Василь Васильович та Валентина Анатоліївна дуже радіють першому онуку Іванку, який дає наснагу не зупинятися та самовіддано працювати.
Колеги, знайомі та близькі відгукуються про В. В. Лежанського як про відвертого, щирого, комунікабельного управлінця. Колишні одногрупники називають його душею компанії, адже він є постійним організатором зустрічей випускників, залюбки спілкується з дорогими товаришами золотих студентських років, які повсякчас згадує із захопленням.
Назавжди зберіг у своєму серці любов до рідного університету. Від щирого серця вдячний за слушні поради, ґрунтовні знання та перші успіхи викладачам-професіоналам: Івану Миколайовичу Ковтунику, Миколі Івановичу Бахмату, Василю Івановичу Овчаруку, Василю Івановичу Печенюку, Олені Семенівні Алексєєвій, Степану Івановичу Ковальчуку, Олександру Савичу Горашу, Анатолію Григоровичу Глущаку, Галині Григорівні Яковчук, Віктору Андрійовичу Гурмазі, Володимиру Олександровичу Мельнику, Василю Карповичу Блажевському, Степану Миколайовичу Слободяну, Віктору Григоровичу Тонкочеєву та всьому професорсько-викладацькому колективу університету.