Сільськогосподарський виробничий кооператив «Летава»
Михайло Васильович
Заслужений працівник сільського господарства України
Голова Правління СВК «Летава» (з 1981 р. дотепер)
Депутат Хмельницької обласної ради (1992–2006)
Член наглядової ради ПДАТУ
Почесний професор ПДАТУ
Народився майбутній керівник уславленого господарства 8 листопада 1946 р. в смт Чемерівці Хмельницької області. Щойно Михайло досяг підліткового віку — 11 років, завершився земний шлях матері. Жінку звела в могилу невиліковна хвороба — туберкульоз. Два роки потому, освоюючи цілину, від фронтової контузії помер батько. За таких обставин, разом із молодшим братом Сергієм, він потрапив у Дашівський дитячий будинок, що на Вінниччині.
У цьому закладі хлопці переймали «великий почин» знаного тваринника Я. Чижа, який самотужки вправлявся на дитбудинківській свинофермі, що нараховувала 400 голів. Потім юнак завідував кролефермою з кількістю приблизно 300 особин. Коли він пішов, ферма зникла.
Михайло старанно опановував шкільну науку, намагався бути першим у всьому, особливо вправно поводився із тваринами. Оскільки прагнув вирватися з дитячого будинку, після 7-го класу (хоча треба було закінчити 8 класів), попросився до списку 10 осіб, яким надано право вступати до Іллінецького зоологічного технікуму. За підсумками іспитів він увійшов до п’ятірки щасливців-студентів.
Згідно з направленням, працював бригадиром із тваринництва Антонінського цукрового комбінату в Красилівському районі. Через рік став головним зоотехніком у сусідньому господарстві. Ще як працював на цій посаді, у 1970 р. мешканці с. Біла Чемеровецького району запросили стати головним зоотехніком їхнього колгоспу. Того ж року заочно здобув вищу освіту в Білоцерківському сільськогосподарському інституті.
У с. Біла М. В. Шаповал одружився, а незабаром став щасливим батьком, безмежно радіючи первістку. У професійному житті досягав приголомшливих успіхів завдяки вмінню з мінімальними затратами досягати найвищого економічного ефекту. Відтак Михайла Васильовича запросили на посаду головного економіста, а невдовзі благословили на головування. Минуло якихось чотири роки — і Білу не впізнали. Крива показників круто злетіла вгору.
В ешелонах тодішньої партійної і державної влади виникло надзвичайно важливе питання: кому довірити очолити «Летаву» — орденоносний колгосп-мільйонер всесоюзного значення? Проблема зумовлена тим, що в 1981 р. раптово пішов із життя попередній голова В. Д. Ліщук. У високих кабінетах довго міркували стосовно претендентів, адже за хибне рішення суворо карали. Після ретельних перевірок і роздумів остаточний вибір зробили на користь М. В. Шаповала, який тоді головував у колгоспі сусіднього села Біла.
Так, за рішенням тодішнього керівництва і загальних зборів трудового колективу, Михайло Васильович очолив славне господарство.
Самовіддано працюючи з дня в день, він сповна виправдав виявлену довіру: не лише утримав колгосп на висоті, але й зробив так, що в наступному круговороті соціальних змін та економічних реформ (які, між іншим, тривають і досі) господарство досягало і досягає найкращих виробничих показників.
Заслужений працівник сільського господарства України (1988). Нагороджений орденом Трудового червоного прапора (1978), орденом «За заслуги» III ступеня (2003).
За визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку сільського господарства, впровадження прогресивних технологій і передових форм господарювання, багаторічну самовіддану працю Михайлу Васильовичу Шаповалу присвоєно почесне звання «Герой України» з врученням ордена Держави (2010).
Дбайливий сім’янин. Разом із дружиною, Поліною Василівною (світла пам’ять), виховав трьох дітей — двох доньок і сина. У родині щасливо зростають семеро онуків і дві правнучки.
Господарство «Летава» славиться вражаючою 88-річною історією становлення і розвитку: спочатку — артіль, потім — колгосп, а нині — кооператив. На зорі кооперативного руху місцеві одноосібники одними з перших у 1923 р. організували сільськогосподарську артіль «Відродження» і товариство спільного обробітку землі. Через рік у Летаві створили комсомольський осередок на чолі з А. П. Бринським — радянським письменником, який у роки Другої світової війни командував партизанським з’єднанням і став Героєм Радянського Союзу.
Успіхи артілі були приголомшливими, тому коли радянська держава взяла курс на колективізацію, в далекому 1930 р. ці агроформування об’єдналися в колгосп, якому присвоїли ім’я Леніна. Невдовзі в господарстві з’явилися перші трактори, і вже в 1937 р. воно заробило свій перший мільйон карбованців. Досягнення колгоспу були настільки вагомими, що він двічі — у 1937–1941 рр. — був учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР, а його організатора і першого голову В. І. Дробного в 1937 р. удостоєно найвищої на той час нагороди — ордена Леніна. У 1940 р. орденом Леніна нагороджено і сам колгосп. Володимир Іванович пішов на фронт визволяти рідну країну від фашистської навали. Він, так би мовити, зламав «бронь», проте в 1944 р. поліг смертю хоробрих на Кіровоградщині, не дійшовши до рідної Летави кількасот кілометрів.
Відроджувати славу господарства в 1944 р. разом із 765 працездатними жителями села, з яких 717 жінки, взявся колишній заступник В. І. Дробного Д. В. Бойко. Жахливим був 1946 р. — посуха й голод. А в 1948 р. за рекордні врожаї 1947 р. 11 колгоспникам (9 ланковим, бригадирові тракторної бригади і голові колгоспу) присвоєно почесне звання «Герой Соціалістичної Праці». Того ж року увічнити творчий задум про нелегку, але вкрай значущу працю хліборобів у господарство приїхала українська художниця Т. Н. Яблонська. Жінка написала з натури картину «Хліб», яка стала практично хрестоматійною і дотепер посідає гідне місце у Третьяковській галереї в Москві. Другу зірку Героя Давид Васильович отримав через 10 років. Його учень, третій голова колгоспу імені Леніна, В. Д. Ліщук у 1970–1980 рр. продовжував добрі традиції попередників і також став Героєм Соціалістичної Праці. У центральному парку села на Алеї Героїв встановлено погруддя усім трьом керівникам-Героям.
Тернистою була дорога до високої нагороди «Герой України» теперішнього керманича СВК «Летава» М. В. Шаповала. За його головування завзяті трудівники господарства дивують державу рекордними показниками і рентабельністю сільськогосподарського виробництва. Таким чином вони демонструють незламну економічну стабільність. Секрет беззаперечного успіху — важка, самовіддана, героїчна селянська праця.
У кооперативі збережено колективну форму власності, і жоден учасник не вийшов з об’єднання зі своїми земельними або майновими паями. Михайло Васильович і досі називає господарство колгоспом. За всіма подіями пильнує особисто. Завжди якнайдетальніше ознайомлений не лише із господарськими справами, а й знає кожну летавську родину, тому майже ніхто з односельчан не подався на заробітки в пошуках кращого хліба: тут для всіх охочих повсякчас є робота.
Щорічні рекордні врожаї від часу заснування колективного господарства є результатом не лише золотих селянських рук, а й неймовірної родючості чемеровецьких чорноземів, які вважають найкращими на Поділлі. В господарстві перевагу віддають органічним добривам.
За сучасними мірками «Летава» — це великий колгосп, який має в обробітку близько 3000 га землі. Головними напрямами діяльності кооперативу є: вирощування зернових культур (пшениця, ячмінь, гречка), відбірної сортової картоплі, цукрового буряка; продаж насіння найкращих районованих сортів озимих і ярових зернових, овочевих культур; вирощування овочів, ягідників і садів; реалізація племінної великої рогатої худоби чорно-рябої (голштинізованої) породи, молодняка великої білої породи свиней; виробництво розчинників, оліфи, фарб тощо.
Господарству надано статус насіннєвого. Свого часу М. В. Шаповал поставив фахівцям із рослинництва, здавалося б, надскладне завдання — з кожного гектара ріллі отримати не менше 60 ц зернових, а цукрових буряків — не менше 500 ц. Вони успішно впоралися, зокрема було створено три рільничі бригади: одна вирощує зернові і зернобобові, друга — буряки, третя — овочі. Втім, це не означає, що в «гарячу пору» вони не допомагають одна одній.
Наприкінці 90-х рр. СВК «Летава» придбав 60% акцій Закупнянського хлібоприймального пункту, одержавши можливість зберігати до 40 000 т зернових.
Кооператив має статус племінного господарства з розведення української чорно-рябої породи великої рогатої худоби і української великої білої породи свиней. Декілька років тому ввели в експлуатацію нову брацлавську молочнотоварну ферму, відтоді стабільно доять від 600 корів, а це понад 6 000 т молока на рік.
Стабільна робота кооперативу «Летава» дала змогу створити потужну соціальну інфраструктуру, якій може позаздрити будь-який населений пункт. У колгоспі зберегли дорожньо-будівельну бригаду, за проектом якої звели великий критий спортивний комплекс, де відбуваються змагання районного й обласного рівнів, а також церкву. Школа-ліцей увійшла до переліку «100 найкращих шкіл України», а в 2002 р. на її базі започатковано навчально-виховний комплекс: крім атестату про повну середню освіту, хлопці отримують права водія і тракториста, а дівчата стають швачками. У всеукраїнському конкурсі на найкращу сільську школу летавський НВК посів ІІ місце. Також у селі функціонують: дитячий садочок, музична, художня і спортивна школи, Палац культури, де проводять конференції, фестивалі дитячої і народної творчості, лікарня, у якій працює висококваліфікований медичний персонал, Будинок літніх людей тощо.
Особлива гордість Михайла Васильовича — Музей історії села, який повністю фінансує господарство і збагачує новими експонатами, які висвітлюють звершення багатьох поколінь летавчан.
Лежанський Василь Васильович
[ Зміст ]
Працівники СВК «Летава» — випускники агрономічного факультету