Олексій Дмитрович
Керівник ПМП «Ветсервіс»
Народився 27 березня 1961 р. в с. Хотень Ізяславського району Хмельницької області в багатодітній сім’ї колгоспників — Дмитра Івановича та Надії Федорівни. Мудрі батьки виховували своїх п’ятьох дітей порядними людьми, прищепили їм любов до праці. Олексій, а також його три сестри і брат, усі здобули належну освіту і знайшли власну дорогу в житті.
Закінчивши 8 клас, у 1977 р. О. Д. Федорук вступив до Кам’янець-Подільського радгоспу-технікуму, який закінчив з відзнакою в 1981 р. Одразу ж був мобілізований до лав Радянської армії.
Після демобілізації, упродовж 1983–1988 рр. був студентом Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Під час навчання брав активну участь у художній самодіяльності, будівельних загонах, займався спортом, був одним із тих, хто ніс олімпійський вогонь.
Як один із найкращих випускників інституту, отримав призначення на роботу в Білогірський район Хмельницької області — завідувачем Ставищанської дільничної ветеринарної лікарні. Саме тоді Олексій Дмитрович познайомився зі своєю дружиною, а в 1989 р. молодята побралися.
З 1991 р. працював головним ветеринарним лікарем господарства «Зоря комунізму» в тому ж самому районі, що згодом було перейменовано на ССП «Нива».
У 1995 р. став головним ветеринарним лікарем району.
У 2001 р. під час реформування ветеринарної служби району призначений начальником Управління ветеринарної медицини, головним державним інспектором.
У 2009 р. звільнився з посади за власним бажанням, почав надавати ветеринарні послуги населенню в лікуванні та профілактиці хвороб домашніх тварин. Разом із дружиною відкрив ветеринарну аптеку.
Водночас О. Д. Федорук займався аграрним виробництвом, орендуючи земельні паї для вирощування сільськогосподарських культур, цю роботу продовжує і сьогодні. Очолює ПМП «Ветсервіс».
Його неодноразово обирали депутатом сільських рад — Миклашівської та Мокроволянської, Білогірської районної ради. Нагороджений трудовою відзнакою «Знак пошани».
Разом із одногрупниками, випуск 1988 р.
Надзвичайно важливу роль у житті Олексія Дмитровича відіграло навчання в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті. Крім того, що опановував майбутню професію, здобуваючи ґрунтовні знання, мав змогу займатися спортом (кандидат в майстри спорту з вільної боротьби), розширював світогляд, краще пізнавав людей і країну, в якій тоді жив, подорожуючи під час навчання в складі будівельних загонів від Карпат до Тюмені й Магадану.
Яскравим спогадом чудових студентських років О. Д. Федорука є туристичний похід цілого курсу з м. Кам’янця- Подільського до Хотинської фортеці, а також сходження на найвищу вершину поблизу м. Магадан.
Сьогодні Олексій Дмитрович тримає руку на пульсі життя альма-матер. Кожні п’ять років зустрічається з однокурсниками в стінах Подільського державного аграрно-технічного університету.
У вільний час О. Д. Федоруку подобається займатися спортом і дивитися спортивні передачі, цікавиться політикою та історією, любить мандрувати. Щасливий сім’янин. Дружина, Ольга Володимирівна, закінчила Національний аграрний університет, отримавши кваліфікацію економіста (1987). Подружжя займається спільним бізнесом. Виховали доньок Оксану та Ольгу, радіють спілкуванню із двома онуками. Життєве кредо Олексія Дмитровича: «У житті потрібно сподіватися лише на власні сили та Бога».