Володимир Анатолійович
Голова
Хмельницької обласної громадської організації
«Союз Чорнобиль України»
Подружжя Якимчуків із донькою Анною та зятем Володимиром
Подружжя Якимчуків із сином Анатолієм та невісткою Веронікою
Народився 15 жовтня 1950 р. в с. Слобідка-Ходацька Барського району Вінницької області. Батько, Анатолій Якович (1925 р. н.), — вчений агроном за фахом, свого часу закінчив агрономічний факультет КПСГІ, є заслуженим працівником сільського господарства України. Обіймав посаду директора Хмельницького міжгосподарського тепличного комбінату. Мати, Ольга Іванівна (1928 р. н.), працювала лаборантом у Деражнянській та Віньковецькій насіннєвих лабораторіях, а також на Хмельницькому міжгосподарському тепличному комбінаті.
Закінчивши вісім класів Деражнянської ЗОШ, у 1965 р. вступив до Новоушицького технікуму механізації сільського господарства. У 1969 р. був направлений на роботу у Віньковецьке районне об’єднання «Сільгосптехніка» на посаду дільничного механіка з обслуговування МТП.
За прикладом батька, у 1969 р. став студентом КПСГІ, проте на факультеті механізації. П’ять років юнак очолював профкомітет курсу. В 1970 р. працював майстром виробничого навчання в інституті. У 1971 р. був водієм у будзагоні.
Улюбленими викладачами називає засновників факультету: А. М. Печерицю, Ю. А. Бобилева, М. М. Голотіна, В. К. Фаістова, І. К. Беземського та М. І. Самокиша.
Згідно з направленням, обіймав посаду головного інженера колгоспу «Ленінський шлях». Після демобілізації у 1975 р. призначений старшим інженером обласного об’єднання «Хмельницьктранссільгосптехніка». У 1985 р. став начальником обласного «Хмельницькагропромтрансу». Із перших днів аварії на ЧАЕС брав участь у ліквідації наслідків. За сприяння В. А. Якимчука в м. Хмельницькому збудовано пам’ятник героям та жертвам Чорнобиля. У 1997 р. призначений директором «Хмельницькоблсільгосптехніки». У 2005 р. обраний головою ХОГОІ «Союз Чорнобиль України».
Нагороджений Почесною грамотою ВРУ, орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесними грамотами Хмельницької ОДА та цінними подарунками, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, чорнобильськими відзнаками та ін.
Разом із дружиною, Оленою Андріївною, виростив сина та доньку: Анатолій (1977 р. н.) — офіцер державної прикордонної служби, канд. психол. наук, учасник АТО; донька Анна (1981 р. н.) — приватний підприємець, викладач Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту. Турботливий дідусь онучок Олени, Соломії та Софії, внука Михайла.