Народився 3 березня 1948 р. у м. Рівному в родині кравця, учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни Олексія Романовича та бухгалтера Облпостачу, також ветерана та учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни Віри Юхи-мівни.
З раннього дитинства Володимир захоплювався вивченням механіки, фізичних та хімічних процесів. Дуже Мріяв розбиратися в техніці, як і всі його товариші, які на власні очі бачили відновлення міста після війни дивною технікою та механізмами.
Тому після закінчення школи Володимир Захарчук не стояв перед вибором: ким бути? У 1966 р. вступив на механічний факультет Українського інституту інженерів водного господарства.
Молодого спеціаліста у 1971 р. направили за розподілом у Середню Азію, де Володимир Олексійович займався випробуванням нової техніки для будівельних і меліоративних робіт. Проживав у м. Ташкенті. Багато молодих років Володимир Олексійович провів тут, у знаменитій пустелі, багато життєвих сил віддав він будуванню зрошувальних систем.
У 1978 р. наказом Мінводгоспу СРСР В. О. Захарчука перевели на роботу в м. Знам'янку Кіровоградської області. Працював головним механіком ПМК. Згодом, у 1982 р., очолив ПМК № 140 у м. Кіровограді. А в 1985 р. Володимир Олексійович уже обіймав посаду заступника керуючого з механізації тресту Кіровоградводбуд. Упродовж 1989-1996 рр. В. О. Захарчук працював начальником Домобудівного комбінату Кіровограда.
З 1996 р. і понині Володимир Олексійович - успішний підприємець. Одинадцять років очолює власноу будівельну фірму, в якій працює близько 100 осіб, будівельників, які і сьогодні впевнені, що Володимир Олексійович найсправедливіший, найдоброзичливіший, найдобріший керівник у світі.
Незважаючи на те що В. О. Захарчук надто завантажений на відповідальній, керівній роботі, він знаходить час і на громадську діяльність. Протягом 1992-1995 рр. був депутатом Кіровоградської міської ради.
Закінчення саме цього навчального закладу дало змогу Володимиру Олексійовичу знайти вірну і кохану дружину (вона - випускник будівельного факультету 1972 р.), надійних друзів, з якими він і досі підтримує товариські стосунки, їх діти - також друзі між собою, власне троє дітей його друзів також випускники університету.
Зв'язок з Альма-матер у В. О. Захарчука дуже тісний. Так, його друг - викладач університету. На ювілейні дати (10, 15, 20, 25, 30 років після закінчення закладу) Володимир Олексійович обов'язково зустрічається з одногрупниками, ділиться власними думками, вислуховує їх, разом вони мріють про майбутнє і згадують минуле. Студент В. О. Захарчук запам'ятався викладачам не лише чудовими знаннями, а й своїми виключними спортивними досягненнями, адже він був капітаном університетської збірної команди з баскетболу, яка не раз посідала перші місця на міських та на обласних змаганнях.
Володимир Олексійович вже майже 40 років як одружений. Має двох дітей, сина і доньку. Пліч-о-пліч всі ці роки прожили разом випускники університету - Володимир Олексійович та Ольга Миколаївна, будували і власну затишну домівку, і домівки багатьох кіровоградських сімей.
І нині друзі з Рівного з великою радістю приїжджають на всі сімейні ювілеї родини Захарчуків у Кіровоград. З Рівним також у Володимира Олексійовича пов'язано багато теплого і рідного - мама, друзі, університет, що показав шлях - непростий, але відповідальний, цікавий, вічний - бути чесною, завзятою людиною, найкращим спеціалістом, чуйним, справедливим директором, Будівельником з великої літери.
Саме в Рівному, місті його дитинства і юності формувалися у Володимира Олексійовича його визначальні риси характеру - відповідальність, комунікабельність, толерантність, чуйність, завзятість.
Життєве кредо: ''Якщо не я, то хто?''.
|
