Анатолій Михайлович народився 1957 р. у м. Рівне. Закінчив з відзнакою середню школу № 3. У 1975 р. вступив на гідротехнічний факультет (ГТФ) Українського інституту інженерів водного господарства. Після закінчення УІІВГ з відзнакою був запрошений викладачем на кафедру використання водної енергії та гідравлічних машин.
Брав участь у будівництві Зейської та Бурейської ГЕС в Російській Федерації, Шульбинської ГЕС у Казахстані, відновленні малих ГЕС в Україні.
У 1997 р. витримав вступні випробування і вступив до аспірантури Санкт-Петербурзького державного технічного університету (колишній Ленінградський політехнічний інститут ім. М. І. Калініна) при кафедрі поновлювальних джерел енергії та гідроенергетики, де достроково захистив кандидатську дисертацію. Був призером державного конкурсу на кращу наукову роботу в галузі енергетики.
Після захисту дисертації повернувся до м. Рівне і працював доцентом кафедри використання водної енергії та гідравлічних машин гідротехнічного факультету університету, заступник директора Інституту водного господарства університету. Нині - декан факультету гідротехнічного будівництва та гідроенергетики.
За час роботи деканом факультету А. М. Маковський організовував виробничі практики студентів на гідроелектростанціях України та в провідних проектних організаціях в галузі водного господарства та енергетики. Сприяв організації захисту дипломних проектів випускників університету безпосередньо на гідроелектростанціях України у присутності провідних фахівців в галузі гідроенергетики. Автор біля 50 наукових праць, серед яких є авторські свідоцтва на винаходи та патенти.
Нагороджений почесними грамотами Державного комітету водного господарства та Міністерства освіти і науки України.
Вода була, є і буде джерелом життя людства, але вона одночасно є жорстокою і небезпечною стихією, що вмить може зруйнувати надбання поколінь. Прогнозувати, захищати, будувати та експлуатувати будь-які гідротехнічні споруди доручено фахівцям-гідротехнікам та гідроенергетикам, випускникам факультету.
Народне господарство України характеризується високим рівнем споживання енергетичних ресурсів. Експлуатація сучасних гідравлічних, теплових і атомних електростанцій, які спільно
 Професор М. О. Лазарчук (ліворуч) та доцент
А. М. Маковський в лабораторії університету
В Україні присутні всі вищезгадані об’єкти, зокрема в західному регіоні України (Рівненська, Хмельницька АЕС, Дніпровський каскад ГЕС, Південноукраїнський енергетичний комплекс, Дністровські ГЕС і ГАЕС, Добротворська та Бурштинська ДРЕС, Теребля-Ріцька ГЕС, хімкомбінати в Рівненській, Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській, Чернівецькій областях тощо). Крім того, для експлуатації діючих в Україні 10 тисяч насосних станцій і систем їхньої автоматизації також потрібні фахівці-гідротехніки та гідроенергетики. Такі фахівці необхідні і для відновлення, реконструкції та будівництва нових малих гідроелектростанцій, вітроелектростанцій, сонячних та інших нетрадиційних енергетичних установок.
Ця професія завжди була потрібна людству. Інженери-гідротехніки та гідроенергетики зай-маються проектуванням, будівництвом та експлуатацією різноманітних споруд, пов’язаних з енергетикою та водою. Це малі й великі гідроелектростанції, зрошувальні та осушувальні системи, які збільшують врожайність сільгоспкультур, дозволяють залучати непридатні землі для ведення господарства, гідротехнічні споруди теплових, атомних і гідроелектростанцій, судноплавні шлюзи, річкові і морські порти, платформи для добування корисних копалин на континентальному шельфі, великі й малі водосховища, ставки, споруди для захисту берегів річок і територій від розмиву та підтоплення, протиповеневі споруди, а також мальовничі гідропарки, фонтани і багато інших споруд.
У 1946 р. в Київському гідромеліоративному інституті (так тоді іменувався наш заклад) створено факультет будівництва гідроелектростанцій. Це було викликано тим, що держава потребувала електроенергії. У 50-ті - 60-ті рр. почалося масове гідротехнічне будівництво - від невеликих сільських ГЕС до велетнів енергетики світового масштабу - Дніпровських, Братської, Красноярської, каскаду Волзьких ГЕС та ін.
 Доцент Т. І. Зима знайомить першокурсників з майбутньою професією
У 1959 р. Київський гідромеліоративний інститут у складі гідротехнічного, гідромеліоративного факультетів та торфомеханічного відділення переїздить у м. Рівне. Тут постає проблема забезпечення ВНЗ науково-педагогічними кадрами. Тож талановитих перших випускників залучають до аспірантури. Вони захищають дисертації і згодом стають провідними вченими інституту.
З часом змінюється статус ВНЗ - він стає Українським інститутом інженерів водного господарства. Факультет розвивається, розши-рюється все більше і більше. Будуються великі спеціалізовані лабораторії. Професорсько-викладацький колектив факультету поповнюється новими науковцями і практикантами, розгортається широка педагогічна діяльність, кафедри поповнюються власними вихованцями.
Випускники-гідротехніки 1960-х - 1980-х рр. проходили виробничі практики, працювали і донині працюють за розподілом у всіх куточках колишнього Радянського Союзу - від Прибалтики до Далекого Сходу, від Карелії до Таджикистану. Вони поповнювали проектні, науково-дослідні, будівельні організації і навчальні заклади водогосподарського профілю. Пік діяльності ГТФ УІІВГ припадає на 80-ті роки ХХ століття. Найбільший випуск фахівців-гідротехніків - 214 осіб, відбувся у 1981 р. Випускники факультету працюють не лише в Україні та країнах СНД, а й країнах далекого зарубіжжя.
Для них почали готувати фахівців ще у 70-ті роки минулого сторіччя. Зокрема професор В. В. Лутаєв та доцент В.І. Золотухін викладали у Кабульському університеті (Афганістан), доцент М. І. Крисенков - у Гвінеї, професори О. А. Рябенко та Л. А. Шинкарук - в Алжирі.
З 1989 р. гідротехнічний факультет готує спеціалістів для країн Азії (Непал, Лаос, Сирія) та Африки (Алжир, Марокко, Конго, Мавританія).
У 1994 р. факультет витримав досить складний іспит - державну акредитацію на право підготовки спеціалістів вищої кваліфікації. Спеціальність ''гідротехнічне будівництво'' була акредитована на ІV рівень, що дозволяє готувати фахівців з вищою освітою за рівнем бакалавр, спеціаліст та магістр.
До 2001 р. факультет називався гідротехнічним (ГТФ). Упродовж 2001-2004 рр. він входив до складу Інституту водного господарства. З 2004 р. в Національному університеті водного господарства та природокористування (НУВГП) відновлено факультет гідротехнічного будівництва та гідроенергетики.
 Дослідний стенд лабораторії кафедри гідротехнічних споруд
У 2002 р. на факультеті гідротехнічного будівництва та гідроенергетики відкрили нову спеціальність - ''гідроенергетика'', що готує фахівців за напрямком ''енергетика'', які можуть працювати в проектних, будівельних, експлуатаційних та науково-дослідних організаціях і навчальних закладах.
Замовниками кадрів є місцеві та регіональні енергомережі, енергогенеруючі компанії (ГЕС, ГАЕС, АЕС, ТЕС та ін.), водопровідно-комунальні, промислові підприємства та ін. У межах спеціальності на старших курсах здійснюється поглиблена підготовка студентів за спеціалізаціями: комп’ютерні технології в гідроенергетиці, експлуатація гідроенергетичних установок, експлуатація насосних станцій, надійність гідровузлів та їх еколого-економічне обґрунтування.
Найбільш підготовлені студенти ІV та V курсів залучаються до роботи у міжнародних програмах, зокрема в програмі розвитку енергетики до 2010 р., програмі реконструкції ГЕС Дніпровського каскаду; програмі впровадження малої гідроенергетики; у проектах з країнами близького та далекого зарубіжжя, зокрема Німеччиною, Угорщиною, Польщею, Сирією, Республікою Білорусь, Російською Федерацією, В’єтнамом та ін.
Захист дипломних проектів та магістерських робіт студентів - випускників факультету відбувається на виробництві із залученням провідних фахівців у галузі гідротехніки та гідроенергетики України. За висновками Державних екзаменаційних комісій дипломні роботи студентів-гідротехніків визнано такими, що виконані на високому професійному рівні із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій.
Відразу ж після захисту дипломних проектів кращим випускникам пропонують роботу на гідроелектростанціях Дніпровського та Дніс-тровського каскадів ГЕС-ГАЕС, у провідній проектній організації України в галузі гідротехніки та гідроенергетики - ВАТ ''Укргідропроект'', а також у ВАТ ''УкрГіпроруда'', ''Укрводоканалпроект'', Укррибпроект, регіональних управліннях зрошу-вальних та осушувальних систем та ін.
За роки існування факультету було підготовлено близько 3500 інженерів-гідротехніків.
У різні роки деканами гідротехнічного факультету були: С. М. Кудін (київський період), І. Г. Максимов, В. Є. Чубов, О. Д. Обухов, А. В. Сидоров, Б. К. Дубровський, В. І. Чеботарьов, В. В. Лутаєв, О. М. Франчук, М. І. Романько, А. П. Гіроль, А. С. Климук. Нині факультет очолює кандидат технічних наук, доцент А. М. Маковський.
Багато випускників ГТФ досягли вершин професійної кар’єри за обраною спеціальністю. Серед них є депутати Верховної Ради України та місцевих рад, директори та головні спеціалісти гідроелектростанцій, проектних організацій, держав-них та природоохоронних установ, мери міст, доктори наук та професори, керівники університетів та інститутів, бізнесмени.
За радянських часів студенти проходили виробничі практики на провідних об’єктах. Нині на факультеті відновлено цю практику. Студенти працюють практично на всіх гідроелектростанціях та у провідних проектних установах України, де потім знаходять фахову роботу із добрим соціальним та матеріальним забезпе-ченням. Нині практично немає жодної енергетичної компанії в Україні, де б не працювали випускники університету.
Кафедра гідротехнічних споруд
 М. М. Хлапук- завідувач кафедри гідротехнічних споруд, доктор технічних наук, професор
Кафедра готує фахівців у тісній співпраці
із виробництвом. Немає жодного проекту великих та середніх гідровузлів в Україні, які б не пророблялися на різних рівнях на кафедрі при виконанні курсових та дипломних проектів. Значну їх частину використано в реальних проектах. Професором кафедри є відомий в Україні та за кордоном гідротехнік, Герой України, голова правління ВАТ ''Укргідроенерго'' С. І. По-ташник. Саме завдяки йому відбувся перший етап реконструкції каскаду Дніпровських ГЕС, результатом якого є введення додаткових потужностей рівних новій ГЕС. Тепер приступили до другого етапу реконструкції, фінансування якого здійснює, зокрема, Світовий банк. У цих роботах беруть участь як працівники кафедри гідротехнічних споруд, так і практично всі провідні фахівці університету.
Кафедра гідротехнічних споруд має найпотужнішу в Україні та країнах СНД лабораторну базу, яку університет попри все зберіг, а тепер розвиває та вдосконалює. Матеріальна база кафедри дає можли-вість проводити наукові дослідження і сприяє набуттю практичних навичок у студентів для роботи за майбутньою спеціальністю. Вона включає велику гідравлічну лабораторію, руслову лабораторію, лабо-раторію ЕГДА, комп’ютерний кабінет, аспірантські приміщення, спеціалізовану лабораторію, допоміжні приміщення.
До складу вели-кої гідравлічної лабора-торії площею 545 км2 входить насосна станція (площа 97,5 км2) із сімома насосними агрегатами, які забезпе-чують подачу води на дослідні установки 3-х лабо-раторій корпусу.
У гідравлічній лабораторії розміщено низку установок для проведення науково-дослідних та лаборатор-них робіт з курсу гідроспоруд. Серед них - великий дзеркальний лотік розміром 1x1 м, довжиною 38,8 м. Кінцева частина лотка довжиною 15,6 м може змінювати нахил від 0 до 0,0256. За розмірами і можливістю застосування лотіка не має подібних аналогів як в Україні, так і в країнах СНД. Максимальна витрата, що може
 База практики студентів та місце іх майбутньої роботи - Кременчуцька ГЕС
 Об’єкти, на яких проходять практику та працюють студенти-гідротехніки
 Гідротехнічна лабораторія. Великий дзеркальний лотік та макети берегозахисних споруд
Загальна площа руслової лабораторії - 370 кв. метрів. У ній розташовано 5 напірних баків з вимірювальними водозливами і лотік розмірами 1,3х0,9 м, довжиною 8,5 м, витрата до 250 л/с.
На лотку проводяться дослідження вторинних течій і водовипусків. Планові моделі гідровузлів, що були досліджені, часто служать наочними посібниками для студентів (демонстраційні моделі).
У лабораторії ЕГДА розміщені: один прилад ЕГДА 9-60 та 10 переносних приладів ЕГДА для лабораторних робіт з курсу гідротехнічних споруд.
Комп’ютерний кабінет факультету обладнано комп’ютерами, спеціалізовану лабораторію - телеві-зійними установками, діапроектором.
Працівники кафедри вбачають своє основне завдання в організації і насиченні лабораторії сучасним обладнанням, яке б дозволило проведення досліджень з виходом на комп’ютерні системи для подальшої обробки отриманих результатів; розробці нових методів досліджень із застосуванням сучасних технологій.
Кафедру очолює доктор технічних наук, професор Микола Михайлович Хлапук. Тут працюють висококваліфіковані фахівці: доктор технічних наук, професор Д. В. Стефанишин, кандидат технічних наук, професор С. І. Поташник, кандидати технічних наук, доценти В.В. Вечер, Т. І. Зима, А. С.Климук, Л. А. Шинкарук, О. Є. Щодро, доцент В. М. Бондар, асистент А. В. Дем’янюк, завідувач лабораторії В. П. Дяченко, майстер з виробничого навчання В. О. Головкін, старші лаборанти О. В. Михайлов, О. А. Дмитрієва. Вони не лише здійснюють підготовку фахівців, а й проводять багато наукових досліджень. Зокрема, гідравлічні модельні дослідження водозабірних споруд для протиповеневих ємностей на річках Дністер, Тиса; дослідження спеціальних споруд для скидання води із протиповеневих водосховищ, які ще ніколи не використовувалися; фільтраційні дослідження деформаційних процесів у грунтах, причетних до проявів зсуву масивів та руйнування грунтових споруд.
Викладачі і співробітники кафедри беруть активну участь у науковому забезпеченні галузі, надають консультаційну допомогу виробничникам, беруть участь у їх перепідготовці (Криворізький ГЗК). Вони підготували 7 монографій (А. Ф. Дмитрієв, Т. І. Зима, М. М. Хлапук), а також нормативні рекомендації з проектування та експлуатації руслорегулюючих споруд (професор І. І. Кирієнко).
Всього за ''рівненський'' період працівники кафедри отримали 25 авторських свідоцтв та патентів, опубліковали понад 650 наукових праць.
Основні напрямки роботи кафедри: дослідження умов спряження б’єфів; руслоформуючі процеси на ділянках рік; дослідження фільтраційних процесів. Результати наукових досліджень співробітників кафедри впроваджуються в навчальний процес, використовуються при викладанні теоретичних курсів, розробці курсових і дипломних проектів та підготовці магістерських робіт.
Науково-дослідницькою роботою на кафедрі займаються також студенти. Щорічно вони разом з викладачами готують на наукову конференцію 10-15 робіт. Вони неодноразово були лауреатами конкурсу ім. Гулі Корольової на кращу студентську наукову роботу.
 Виступ студентів факультету на фестивалі ''Студентська весна''
 Кременчуцька ГЕС
Науковці кафедри беруть участь у роботі українського постійно діючого наукового семінару з гідравліки при Національному транспортному університеті (НТУ, м. Київ). Він почав діяти в 1965 р., і одним із перших учасників семінару був аспірант І.І. Науменко. Починаючи з 1967 р., в роботі семінару брали участь по 4-5 аспірантів та науковців від кафедри. На ньому були заслухані майже всі кандидатські та докторські дисертації співробітників кафедри. Упродовж 1967-2000 рр. з доповідями виступали: О. А. Рябенко (1975; 1999; 2000 рр.), М. М. Хлапук (1979; 1995; 1998 рр.), О. Є.Щодро (1988; 1996 рр.), А. С. Климук (1979 р.), В. Д. Шумінський (1980; 1983 рр.), В. В. Вечер (1985 р.), О. В. Рубльов (1996 р.). З питань створення Національного комітету з гідравлічних досліджень на семінарі виступив професор А. Ф. Дмитрієв. Усього від кафедри на ньому було заслухано 27 доповідей.
Поряд з навчально-виховною та науковою діяльністю кафедра проводить роботу з надання допомоги виробничим та проектним організаціям. Вона полягає не тільки у проведенні дослідницьких робіт за госпдоговірними темами, а й у безпосередній участі в проектуванні та будівництві водогоспо-дарських об’єктів. Каскад декоративних ставків у парку ім. Шевченка (м. Рівне), розвідка, проектування і безпосередня участь у будівництві гідропарку (м. Рівне, доценти І. І. Кирієнко та В. Б. Ловцов), розробка проекту декоративних ставків (доцент В. Б. Ловцов, асистент В. А. Головкін) - все це заслуга співробітників кафедри. Безпосередню участь у наукових спостереженнях за роботою гребель підприємства ''Азот'' брали професор А. Ф. Дмитрієв, доценти Т. І. Зима, В. М. Бондар. Рекогносцирувальні роботи з проектування каналу для змагань з веслувального спорту з причальними спорудами і човновою станцією провів доцент А. С. Климук. Це неповний перелік усього, чим займалися працівники кафедри тільки в межах Рівненської області. Крім того, її співробітників майже щороку залучали до роботи у протиповеневих комісіях (професор А. Ф. Дмитрієв) з видачею результатів для проектування дамб для влаштування обвалувань, що захищають села північних районів області від затоплення повеневими водами р. Горинь. Професор М. М. Хлапук - член обласної комісії з надзвичайних ситуацій, надає консультації та виконує натурні обстеження роботи земляних гребель у Рівненській області.
Кафедра гідроенергетики та гідромашин
 О. А. Рябенко - завідувач кафедри гідроенергетики та гідромашин, доктор технічних наук, професор
Матеріально-технічна база навчального процесу забезпечується гідроенергетичною лабораторією площею 326 кв. м., обладнаною 16 лабораторними установками. У цій лабораторії є можливим одночасне проведення 14 лабораторних робіт. На кафедрі також є насосна лабораторія загальною площею 418 кв. м. з 11 лабораторними установками, де можливе одночасне проведення 20 лабораторних робіт. Навчальний полігон при кафедрі має площу 625 кв. м. де розміщено три лабораторних установки. Слід особливо відзначити наявність на території гідроенергетичної лабораторії кафедри енерго-кавітаційних стендів з вертикальною та горизонтальною турбінами; установки для дослідження напруженого стану елементів будівлі ГЕС методом фотопружності; двох дзеркальних лотків з пропускною здатністю до 200 л/c; стендів зрівнювального резервуару, гідравлічного удару та ковшової турбіни; установок моделі Костянтинівської ГЕС-ГАЕС та для дослідження неусталеного руху води; низьконапірного енергетичного стенду з вертикальною турбіною та повітряного стенду; моделей - для дослідження конусних фільтрів, що захищені патентами України, експериментальних установок з різними типами турбін, установок для дослідження касетних фільтрів.
 В. В. Лутаєв - професор кафедри гідроенергетики та гідравлічних машин
 С. І. Поташник - голова правління ДАК ''Укргідро-енерго'', професор кафедри гідротехнічних споруд
Навчальний полігон на прилеглій території кафедри обладнаний моделлю закритої меліоративної системи з трубопроводами 100 мм; установками збільшення виробництва і ступеня очищення газу від СО2, для дослідження режимів роботи насосних установок.
Співробітники кафедри гідроенергетики та гідромашин разом з іншими працівниками факультету брали участь у розробці проекту гідропарку, захисту будинків від підтоплень, каскаду фонтанів парку ім. Т. Шевченка у м. Рівне, відродженні, проектуванні та будівництві малих гідро-електростанцій в Україні, зокрема в Закарпатті, на Рівненщині, а також у Росії, Білорусі, Грузії й інших країнах близького та далекого зарубіжжя, з якими постійно підтримуються творчі зв'язки.
Святкування 25-ї річниці Дністровської ГЕС, на якій працює багато випускників університету
Кременчуцька ГЕС
|
