На зорі Київського періоду
Документи свідчать, що навчальний заклад - предтеча нинішнього НУВГП у дореволюційний час знаходився у відомстві Міністерства землеробства, як Київське середнє сільськогосподарсько-гідротехнічне училище, котре у 1915 р. заснувала група професорів та викладачів Політехнічного інституту імператора Олександра ІІ із Товариства з розповсюдження технічних знань.
    Київський сільськогосподарський технікум
Білими сторінками залишились перші ректори (директори) ВНЗ. В період сталінських репресій ці люди безслідно зникли, зникли також архіви і вся інформація про їхню діяльність. Дослідники історії університету працюють над архівами, розшукують людей, які зберегли в своїй пам'яті правду тих часів.
Виявлені в архівних фондах Державного архіву Рівненської області документи свідчать про ті часи наступне:
''...Училище начало работать в 1915 году; оно сначала помещалось в нескольких жилых квартирах во дворе дома № 59 по ул. Саксаганского.
Училище было организовано как среднее учебное заведение, однако преподавали в нем преимущественно преподаватели Киевского политехнического института, в частности по специальным дисциплинам. Последнее обстоятельство имело очень большое значение при преобразовании училища в высшее учебное заведение - Киевский мелиоративный техникум (примітка: ''В зтот период в УССР техникумы являлись высшими учебными заведениями''). Это преобразование было принято после Великой Октябрьской социалистической революции… было признано совершенно необходимым снабжать сельское хозяйство специалистами с высшим образованием... '' (ДАРО. - ф. Р-1188 - Оп.8. - Спр. 267 с. 32-33, автограф дійсного члена АН УРСР академіка Г. Сухомела, датований 31.VII. 1962 р. ''О возникновении Украинского института инженеров водного хозяйства'').
''...Еще в 1915 году группой профессоров и преподавателей Киевского политехнического института (Г. И. Сухомел, Неслинский-Леонтович, С. Е. Красницкий, Крамаренко и т .д.) было организовано гидротехническое училище (ул. Саксаганського № 59 ) с четырехлетним обучением и с выпуском гидротехников, специалистов, главным образом, в области сельскохозяйственных мелиораций.
В 1920 году состоялся новый и последний выпуск гидротехников, т. к. в конце 1920 года (цифру ''0'' закреслено і вписано над нею цифру ''2'') это училище было реорганизовано в Киевский гидромелиоративный техникум, при котором в 1921 году была организована гидромелиоративная профшкола, готовящая для поступлення в Техникум...'' (ДАРО. - ф. Р-1188 - Оп.8. - Спр.267. с. 100 - 101, автограф випускника КМЗП 1928 р., декана факультету ГЕС КИИГ С. Кудіна, датований 1962 роком).
''... В 1918 г. демобилизовался (служив рядовим у Вінницькому 15-му запасному полку, брав участь у боях на австрійському фронті) и поступил в Киевское среднее сельско-хозяйственное училище, реформированое затем в Мелиоративный техникум. По окончании училища я в 1922 году поступил в Киевский инженерно-мелиоративный институт на инженерно-мелиоративный факультет. Окончил институт в 1925 г., дипломную работу защитил в мае месяце 1927 г. и получил квалификацию инженера-мелиоратора...
...Первыми, защи-тившими дипломную работу в мае 1927 г., были я, Панадиади, Розенталь и Радченко Иван...''
Стосовно свого навчання в училищі та технікумі А. П. Чекурда згадує так:
''...Киевский инженерно-мелиоративный институт организован на базе бывшего Киевского среднего сельско-хозяйсвенного гидротехнического училища. До Октябрьской революции это было частное учебное заведение, организованное обществом преподавателей Киевского политехнического института...
...Училище было укомплектовано высококвалифи-цированным преподавательским персоналом и выпускало хорошо подготовленных техников широкого профиля по специальностям: осушение, орошение и обводнение сельскохозяйственных угодий, водоснабжение, канализация, регулирование рек и комплексные технические изыскания…
...В 1921-1922 гг. на базе среднего сельско-хозяйственного гидро-технического училища организованы Мелиоративная профшкола и Гидромелиоративный техникум. Первоначально техникум (институт) помещался в доме по ул. Саксаганского (бывшая Марьинская) № 59. Это был 4-этажный жилой дом, неудачно приспособленный для учебного заведения.
В 1923-1924 (точно не помню) директором института стал бывший губернский инженер-мелиоратор О. Я. Ветров. Этот человек обладал большими организационными способностями и он много сделал для развития института. Ему удалось получить для техникума (института) большое великолепное здание на Вознесенском спуске (бывшая духовная семинария).
Студенты техникума и профшколы с энтузиазмом перебрались и начали устраиваться в новом зданий. На руках перенесли библиотечные книги, приборы, и др. учебные принадлежности. До этого здание пустовало и находилось в большом запустении. Система водопровода и отопления была разрушена. Во многих аудиториях окна были выбиты, штукатурка осыпалась, полы местами разобраны. Студентам пришлось своими силами восстанавливать аудитории для занятий. Но все же освоить все здание институт не мог и не имел средств. Его отдали более мощному архитектурному институту; мелиоративный институт перевели на Рейтерскую ул., а профшколу - на ул. Революции''. (ДАРО. - ф. Р-1188, Оп.8. - Спр.267. с. 61-65 в автографі к.т.н. А.П. Чекурди, випускника КМЗП 1927 р., старшого наукового співробітника та керівника лабораторії водного господарства Всесоюзного центрального НДІ цукрової промисловості, датованому 6.VII. 1962 р.)
В цілому спогади збагатили дослідників історії НУВГП цікавою інформацією, - це поіменний, хоча й не повний, склад викладачів, перші адреси закладу, пунктирно подані умови життя студентів, прізвища перших випускників інженерів-меліораторів.
Навчально-наукова діяльність у післявоєнні роки (Київський період: 1943-1959 рр.)
В. Г. Радченко - учень Київського середнього сільськогосподарського гідро-технічного училища (1915)
| 
Л. П. Крамаренко - директор Київського сільськогоспо-дарського технікуму, професор 1920-1922 рр.
|
До занять в інституті кафедри були практично повністю укомплектовані необхідними науково-педагогічними кадрами. Але окремі завідувачі кафедр на цей час ще не змогли повернутись з евакуації. Працювали 10 професорів.
У звіті про діяльність інституту за 1943-1944 навчальний рік відзначається, що умови для проведення науково-дослідної роботи були несприятливі: відсутня будь-яка експериментальна база, немає лабораторій, майстерень, відсутнє дослідно-навчальне господарство. Але і в цей навчальний рік до захисту була підготовлена одна кандидатська дисертація.
Планом на 1945 р. передбачалось виконання 33 робіт, які включали такі основні проблеми, як написання підручників і навчальних посібників (8); розробка основ для розрахунку меліоративних систем; гідротехнічні споруди на меліоративних системах.
Усі наукові роботи фінансувалися з держбюджету. У 1945 р. на це виділялось 25 тис. крб. (у 1940 р. - 40 тис.). Як і до війни, заробітна плата за проведення наукових досліджень включалась у посадовий оклад.
У 1944 р. в інституті навчалось 10 аспірантів (на кафедрі гідрології - 4, гідротехнічних споруд - 4, гідравліки - 2). На 1945-1946 навчальний рік передбачалось прийняти 8 аспірантів.
У перші післявоєнні роки найбільш активно виконувалась наукова робота на кафедрі гідравліки і використання водної енергії, якою завідував професор Г. Й. Сухомел. Проводились експериментальні дослідження двох форм руху в бурхливих потоках за умови тиснення знизу, з боків тощо. Ставилося за мету вдосконалити теорію руху води в багатьох гідротехнічних спорудах. У ці роки розпочато написання книги ''Прикладна гідромеханіка для гідротехніків''. У планах кафедри відмічалась можливість розробки питань гідротехнічних ресурсів малих річок України.
 Колишній будинок викладачів у Києві
У наступні роки наукова робота пожвавішала, підвищилась вимогливість до робіт, особливо до термінів їх виконання. Звіти про виконання кожної роботи заслуховувалися на засіданні Вченої ради. Так, на Вченій раді в травні 1949 р. заслухано звіти всіх виконавців тем і аспірантів. Відзначено, що К. С. Семенов успішно працює над темою ''Режими поливу городніх культур в умовах Київської області'', в якій розроблені розрахункові нормативи поливання городніх культур. Н. Г. Відуєв розпочав роботу над докторською дисертацією на тему ''Геодезичні роботи при гідромеліоративному будівництві''. В цей час в інституті приділялась велика увага написанню і виданню підручників і навчальних посібників: А. В. Огієвський доповнює і переробляє підручник з гідрології, А. М. Дранніков - з інженерно-геологічних досліджень для цілей зрошення; Б. А. Пишкін готує підручник для технікумів з гідро-технічних споруд; М. О. Силін передав у видавництво підручник ''Гідромеханізація кесонних робіт'' та ін.
В архівних матеріалах 1949 р. вперше згадується про студентське наукове товариство. 29 березня - 2 квітня в інституті проведено студентську конференцію, на якій заслухано 25 доповідей (23 за планом і 2 понад план), з яких 6 мали дослідницький характер, 4 виробничий характер і 15 реферативних. У попередні роки на студентських конференціях заслуховувалось 5-10 доповідей.
У 1948 р. в інституті починає видаватись ''Сборник трудов Киевского ГМИ''.
За 1947-1949 рр. д.т.н. М. В. Терпугов опублікував такі праці: ''Струенаправляющие дамбы на широких поймах'', ''Регуляционные сооружения для мелких и средних рек Украины'', ''Довиявлення можливості транспортного використання річок України'', ''Регуляционные сооружения удешевленного типа'', ''Водозаборные сооружения при орошении юга Украины''.
О. Я. Вітров - директор технікуму 1923-1927 рр.
| 
І. Є. Михайлов - директор технікуму 1927-1928 рр.
|
У 1951 р. вперше в інституті розроблено і затверджено Положення про аспірантуру. За 1946-1957 р. аспірантуру закінчили 28 чол., у тому числі В. Т. Александров, Г. Б. Бочарніков - майбутні керівні працівники інституту рівненського періоду, О. Я. Олійник (нині д.т.н., професор, член-кореспондент НАНУ).
У 1957 р. інститут отримав право на прийняття до захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата наук.
Через аспірантуру було підготовлено більше 20 кандидатів наук з гідравліки, гідротехніки, гідрології і меліорації. Зміцнення наукових кадрів і розширення лабораторної бази дало змогу пожвавити наукову діяльність. Позитивний вплив на неї мало спільне виконання окремих робіт з Інститутом гідрології і гідротехніки АН України, який мав добру науково-матеріальну базу. КГМІ став ширше опиратися на нові побудовані гідромеліоративні системи і гідроспоруди, на яких виконувались натурні дослідження.
Чільне місце в науковій діяльності інституту займали питання меліорації. На підставі вивчення умов і способів осушення заболочених земель в умовах нестійкого зволоження на кафедрі меліорації (доцент І. Г. Келль) було розроблено методику проектування осушувально-зволожувальних систем, яка широко використовувалась водогосподарськими організаціями. На цій же кафедрі виконано дослідження впливу русел малих річок на режим заплав.
Професор А. В. Огієвський розробив методику гідрологічного розрахунку осушувальних систем.
 Г. С. Мазуркевич - директор інституту
1928-1930, 1948-1949 рр.
Доцент А. М. Янголь виконав дослідження дійсного дренажного стоку на існуючих осушувальних системах України і запропонував способи його регулювання. Він же вперше для річок України дослідив статистичні параметри сумарних об'ємів дощового стоку (коефіцієнт варіації, коефіцієнт асиметрії).
Під керівництвом доцента Г. М. Самбора на основі виробничого досліду вивчались методи боротьби з засоленням ґрунту і докорінного поліпшення солончаків.
Доцент К. С. Семенов на прикладі Київської області розробив раціональні режими зрошення овочевих культур, які успішно використовувались на практиці.
Крім цього, на кафедрі меліорації виконувалися дослідження впливу безвідвальної обробки солончаків. Цими дослідами показано, що останні можна докорінним чином поліпшити і перетворити з непридатних у високопродуктивні землі (Г. Н. Самбор).
Важливі роботи виконувались і на кафедрі гідравліки, які включали широке коло питань, об'єднаних у працях професора Г. Й. Сухомела під назвою: ''Нерівномірний рух рідин у відкритих руслах і гідротехнічних спорудах'' та ''Питання гідравліки відкритих русел і споруд''. За цю роботу Г. Й. Сухомелу було присуджено Державну премію.
Кафедрою гідротехнічних споруд виконувались роботи з вивчення і перевірки стійкості укосів і природних схилів, захисту берегів водосховищ від розмиву і затоплення. Під керівництвом професора Б. А. Пишкіна розроблено типи і методика розрахунку дамб і гребель з неукріпленими напірними укосами, вивчалась динаміка берегів водосховищ, запропоновано конструкції і розрахунок кріплення напірного укосу земляних гребель. На цій кафедрі к.т.н. М. З. Гузовий спільно з працівниками Іституту гідрології і гідротехніки АН України розробив методику розрахунку укосів земляних гребель, складених із піщаних матеріалів, з урахуванням гідродинамічних сил фільтрації потоку. Запропонована методику застосовано при розрахунку земляної греблі Кременчуцької ГЕС.
Професор В. В. Арістовський вивчив явища фільтрації в тілі земляної греблі за швидкого зниження рівня води у верхньому б'єфі.
Розроблено і запропоновано виробництву споруди системи професора М. В. Терпугова: проточний камерний шлюз-рибохід, кулісний затвор, камерний шлюз, гідромітла для розчищення русел малих річок.
М. П. Луковський - директор інституту 27.08.1930-27.12.1930 рр.
| 
С. П. Горбач - директор інституту 1930-1934 рр.
| 
Гуртожиток учнів технікуму у Києві
|
Професор М. О. Силін спільно з виробничниками корінним чином удосконалив гідромеханізацію кесонних робіт, яка була застосована на будівництві новодністровського і дарницького мостів на Дніпрі. За ці розробки йому було присуджено Державну премію.
Наукові працівники кафедри організації і механізації гідромеліоративних робіт під керівництвом доцента Г. Б. Бочарнікова розробили технологію земляних робіт на торфових ґрунтах, яка дала змогу підвищити продуктивність екскаваторів на осушувальних роботах в 1,5-2 рази.
Професор М. О. Силін спільно з інженером Г. І. Зинчаренком в 1949 р. видали монографію ''Гидромеханизация кессонных работ'', де вперше висвітлено методику розрахунку гідромеханічної установки в умовах кесонних робіт.
За перші 35 років існування інституту його працівниками опубліковано понад 400 робіт, серед них 9 підручників, 30 навчальних посібників, близько 20 монографій.
Отже, за час діяльності інституту в м. Києві провідними працівниками, які визначали напрямки наукової роботи, були: проф., д.т.н. Г. Й. Сухомел - завідувач кафедри гідравліки, найстаріший працівник інституту, відомий спеціаліст у галузі гідравліки; проф., д.т.н. М. В. Терпугов - завідувач кафедри гідротехнічних споруд, відомий спеціаліст з питань річкових виправляючих споруд; проф., д.т.н. Б. А. Пишкін - спеціаліст з питань гідротехнічних споруд, явищ фільтрації води в ґрунті; доцент, канд. с.-г. наук І. Г. Келль - завідувач кафедри меліорації, спеціаліст з питань осушувальних меліорацій; доцент, кандидат с. - г. наук Г. Н. Самбор - відомий спеціаліст з грунтознавства, особливо з питань засолених ґрунтів.
Наявність згаданих працівників визначала напрямки наукової діяльності і підготовки кадрів. Тематичні плани інституту включали розробку питань, зв'язаних з такими проблемами:
- осушення заболочених площ, розташованих у заплавах малих річок з двобічним регулюванням вологості ґрунту та розробка режимів зрошення сільськогосподарських культур;
- боротьба з засолюванням ґрунту та докорінне поліпшення солончаків на півдні України;
- будівництво гідротехнічних споруд з метою боротьби із втратами води із ставків та каналів;
- використання водної енергії;
- механізація гідромеліоративних робіт.
Треба зазначити, що на кожний рік в інституті затверджувались тематичні плани наукових досліджень, плани запровадження закінчених робіт, а також плани науково-технічної пропаганди. Наприклад, на 1949 р. передбачалося запровадження способу виконання робіт і розрахунку гідромеханічної установки, конструкції і розрахунку кріплення напірного укосу земляної греблі колгоспних ставків, геодезичних робіт при будівництві гідротехнічних тунелів, гідрологічних розрахунків при проектуванні осушення та ін.
Плани науково-технічної пропаганди передбачали написання і видання інструкцій, рекомендацій, статей, брошур, які містили в собі результати наукових досліджень та рекомендації з практичного їх використання. З 1959-1960 навчального року інститут розпочав свою діяльність у м. Рівне.
Становлення і розвиток наукових досліджень (1959-1980 рр.)
І. С. Гзовський - директор інституту 1934-8.10.1934 рр.
| 
С. Т. Коротун - директор інституту 1934-1936 рр.
|
У 1960 р. інститут розташувався в теперішньому головному корпусі, будинок якого спочатку споруджувався для радпартшколи, та в лабораторному корпусі (теперішній навчальний корпус № 5), який будувався для профтехучилища (їхня загальна площа становила 7,1 тис. кв. м). Студенти проживали в приміщеннях, які орендувались. Перед керівництвом інституту постало складне завдання формування професорсько-викладацького складу, будівництва нових навчальних корпусів, гуртожитків, створення нових навчальних і наукових лабораторій, оснащення їх необхідним обладнанням. Поставлені завдання, можна вважати, інститут за 20 років, в основному, виконав. Це були роки копіткої праці всього колективу навчального закладу.
На початку 1961 р. колективи кафедр склали новий план науково-дослідної роботи на п'ятирічний термін, до якого увійшли 3 найважливіші науково-дослідні теми, 24 кафедральних та 7 госпдоговірних тем.
Кафедра сільськогосподарських меліорацій працю-вала над такими темами: ''Розробка розрахункових елементів водного балансу для проектування осушувальних земель'' (керівник - ст. н. співробітник А. М. Янголь); ''Боротьба з льодовими заторами на гідротехнічних спорудах каналу ''Сіверський-Донець-Донбас'' (керівник-доцент Л. І. Бродський); ''Степлююче зрошення'' (керівник - доцент Є. А. Ярмолінський); ''Визначення режиму підземного зволоження торф'яних ґрунтів Українського Полісся'' (керівник - викладач М.І. Брусіловський).
С. К. Бобко - директор інституту 1936-1938 рр.
| 
Є. І. Горецький - директор інституту 1928-1941 рр.
|
Кафедра гідротехнічних споруд: ''До питання про розрахунок аванкамер багатокамерних відстійників з бічним відведенням води від них'' (керівник - в. о. доцента С.К. Кузнецов).
Кафедра водопостачання: ''Методи розрахунку роботи насосів водопровідних мереж і резервуарів'' (керівник - доцент В. Г. Ільїн); ''Дослідження водонапірної башти з пружним баком'' (керівник - доцент М. П. Бєлозоров).
Наукова тема кафедри використання водної енергії була віднесена до плану найважливіших науково-дослідних робіт інституту і включена в перелік наукових проблем водного господарства АН СРСР в 1961 р. Робота носила проблемний характер і передбачала розробку нових конструкцій будівель ГЕС з вертикальними і горизонтальними агрегатами для малих і середніх напорів та гідравлічні дослідження їхньої проточної частини (керівник - к. т. н., доцент. І. Г. Максимов).
Кафедра гідрології і гідрогеології: ''Довготривалі прогнози весняного паводку на річках Українського Полісся'' (керівник - в. о. доцента М. В. Лаликін).
П. А. Скобліков - директор інституту 1943-1947 рр.
| 
П. В. Салата - директор інституту 1947-1948 рр.
| 
Актова зала технікуму
|
Кафедра інженерних конструкцій: ''Дослідження нових індустріальних методів і конструкцій при зведенні пальових фундаментів житлових будинків на об'єктах Львівського раднаргоспу'' (віднесена до числа найважливіших), ''Дослідження фізико-механічних характеристик лесових ґрунтів м. Рівне'' (керівник обох тем - доцент В. Є. Чубов).
Кафедра теплотехніки: ''Вибір оптимальних розмірів гвинтових конвеєрів'' (керівник В. Б. Клін).
У 1960-1961 навчальному році тривало виконання госпдоговірної роботи: ''Вивчення ґрунтового покриву республіки і розробка прийомів підвищення родючості ґрунту'', яка була розпочата в Києві. Ці роботи виконувала ґрунтознавча партія в кількості 36 чол., наукове консультування здійснював доцент Г. Н. Самбор.
В інституті з перших днів перебазування продовжувала працювати аспірантура за спеціаль-ностями: гідромеліорація, гідротехнічні споруди, водопостачання. Першим завідувачем аспірантури в м. Рівному був ст. викладач П. Р. Гавриленко, потім її довгий час очолював доцент І. Г. Редько.
За 1960-1961 навчальний рік, який можна вважати першим повноцінним навчальним роком, були досягнуті і певні наукові результати. В 1960 р. 8 співробітників захистили кандидатські дисертації (1961 р. захисту дисертацій не було). Вчена рада почала приймати до захисту кандидатські дисертації. В. Г. Ільїн, М. П. Бєлозоров, М. А. Сафонов видали перший в рівненський період діяльності інституту навчальний посібник ''Буровое дело'' для меліоративних інститутів і факультетів.
У 1961 р. було створено студентське проектно-конструкторське бюро, першим начальником якого був І. А. Кушко. В ньому працювало 5 штатних працівників та 42 студенти. В подальшому великий внесок у розвиток матеріальної бази і в організацію діяльності бюро зробив доцент Г. М. Косюр.
З наведеного видно, що науковими керівниками тем стали нові працівники. Розмаїття тематики пояснюється обранням за конкурсом нових осіб, що мали наукові доробки або закінчені дисертації або прийняттям їх на роботу після закінчення аспірантури. Це дало можливість в першу чергу вирішувати кадрові питання. Більшість прибулих в Рівне викладачів протягом багатьох років присвятили свою діяльність розвитку науки, створенню науково-матеріальної бази, підготовці кадрів. Серед них Г. О. Претро, Д. В. Ярмізін, Л. В. Скрипчинська, С. Б. Барац, В. Е. Чубов, А. А. Акімов, В. Б. Клін, М. А. Сафонов, А. І. Мацнев, І. М. Вайнберг, О. О Федорець., Н. О Орлова., О. Н. Синьов, В. К. Дубровський, В. І. Чеботарьов, О. Д. Обухов, О. І. Костін, В. О. Костіна, В. Ю. Щодро, О. К П'язоке. та інші. У 1970 р. в інституті почав працювати на посаді завідувача кафедри ґрунтознавства і меліоративного землеробства д. с-г. наук С. Т. Вознюк, який у тому ж 1970 р. став ректором. У 1965 р. з Полтави за направленням на посаду асистента кафедри інженерних конструкцій після закінчення аспірантури прибув Є. М. Бабич, який з 1980 по 1988 рік працював проректором з наукової роботи.
К. С. Семенов - ректор інституту 1948-1970 рр.,
| 
С. Т. Вознюк - ректор інституту 1970-1998 рр.
| 
Заняття на кафедрі геодезії (1960-ті роки)
|
- гідромеліоративне будівництво і сільськогоспо-дарське освоєння меліорованих земель;
- гідротехнічне будівництво;
- водопостачання, каналізація і охорона водних ресурсів;
- промислово-цивільне будівництво;
- машини і механізми, які використовуються в будівництві і сільському господарстві.
В цілому, дослідження колективу головним чином відповідали потребам водогосподарського будівництва і споріднених йому галузей народного господарства. В цей час успішно працювали комплексні науково-дослідні групи (КНДГ-І і КНДГ-2), які займались такими питаннями, як: проведення вимірювань в науково-дослідних роботах, розробка та виготовлення нестандартних датчиків (КНДГ-І, наукові керівники - доценти В. А. Солнишков, Г. М. Шелеметьєв); вивчення водних і земельних ресурсів Рівненської області з метою їх раціонального комплексного використання при водогосподарському і промисловому будівництві на перспективу (КНДГ-2, наукові керівники - професор Г. О. Претро і доцент О. З. Ре-вера).
У цей період проведено велику організаційну роботу зі створення кафедральних лабораторій. Закінчувався монтаж обладнання в лабораторіях кафедр гідравліки, гідротехнічних споруд, використання водної енергії, гідромеліорації, меліоративного землеробства. Організовано між-кафедральну лабораторію. Створені лабораторії були унікальними і найкращими із споріднених лабораторій навчальних закладів і наукових установ України.
Працівники інституту надавали науково-технічну допомогу галузям водогосподарського будівництва, органічно поєднуючи свою наукову діяльність з потребами виробничих організацій. Ці принципи зберігалися і постійно примножувались.
На ґрунті низки виконаних пошукових робіт водогосподарського напрямку помітно розширювалася тематика, яка виконувалась на госпдоговірних засадах. Зокрема, вирішувалась важлива проблема осушення земель у Західному Поліссі України, яка раніше не розроблялася. Значного розвитку набули пошукові роботи таких виконавців: доцента А. Г. Балана - ''Роль добрив у продуктивному використанні осушених земель західних областей України''; професора Д. В. Ярмізіна - ''Дослідження агромеліоративного поля при вирощуванні рису''; аспіранта Г. С. Потоцького - ''Ефективність зрошення овочевих і кормових культур в умовах Рівненської області''; доцента А. М. Янголя - ''Регулювання водного режиму на землях Західного Полісся''; доцента Є. А. Ярмолінського ''Використання теплих промислових стічних вод
С. В. Кравець - ректор університету 1998-2005 рр.
| 
В. А. Гурин - ректор університету з 2005 р.
|
Найбільш вагомою і перспективною темою в ті роки була проблема ''Розробка меліоративних заходів при культурі рису на засолених ґрунтах півдня України'', яка розроблялась під керівництвом професорів Л. В. Скрипчинської, Д. В. Ярмізіна і доцента О. Д. Обухова. По цьому напрямку об'єднали свої зусилля кафедри сільськогосподарських меліорацій, грунтознавства і меліоративного землеробства, гідрології і гідрогеології. Цей напрямок перетворився в наукову школу професорів Л. В. Скрипчинської і Д. В. Ярмізіна, в якій успішно працювала низка аспірантів (С. М. Гончаров, Т. М. Кирієнко. Ю. М. Грищенко, М. Є. Козішкурт, М. Г. Степаненко та ін.).
Другий найважливіший напрямок, який є актуальним і сьогодні, започаткував відомий спеціаліст у галузі осушувальних меліорацій доцент А. М. Янголь: ''Розробка теорії і практики двобічного регулювання водно-повітряного і теплового режиму ґрунтів на осушених землях Українського Полісся'', який у подальшому розвивали М. О. Лазарчук, Г. С. По-тоцький, А. М. Рокочинський. Л. Ф. Кожушко, С. В. Ковальов. За цим напрямком підготовлено і захищено низку кандидатських дисертацій, а керівник напрямку А. М. Янголь захистив докторську дисертацію (1967). Особливої уваги згаданий напрямок набув в зв'язку з освоєнням земель Нечорноземної зони.
 Лабораторія практичних занять
 Кімната хлопців у гуртожитку 20-30 рр.
 Кімната дівчат у гуртожитку 20-30 рр.
Нові напрямки наукових досліджень помітно розширили географічну зону стосунків з виробничими і проектними організаціями, були встановлені творчі контакти з організаціями Москви, Ленінграда, Красноярська, Невинномиська та багатьох інших міст.
У кінці 1970-х рр. в інституті працювало 5 докторів наук і професорів та 90 кандидатів наук і доцентів, що складало 24,8% від загальної кількості викладачів (у 1965 р. відповідно 2,62 і 23,4% ). За 1964-1970 рр. з числа працівників та аспірантів інституту захистили кандидатські дисертації 35 осіб та докторські дисертації - 2. У 1968 р. з дозволу ВАК відновила діяльність Рада інституту з прийому до захисту дисертацій і присудження вчених ступенів кандидата наук зі спеціальностей: гідравліка та інженерна гідрологія; гідроелектростанції і гідроенергетичні установки; меліорація і зрошувальне землеробство.
Слід зазначити, що в 1970-х рр. умови діяльності інституту мали особливості, які утруднювали організацію науково-дослідної роботи. До них можна віднести таке: із загальної кількості викладачів тільки 23% мали вчені ступені і наукові звання; інститут безперервно поповнювався значною кількістю нових викладачів, більшість з яких ще не мали ступенів і звань, а залучення їх до активної діяльності вимагало певного часу.
З 1971 по 1980 рр. наукова діяльність інституту продовжувала розвиватись за п'ятьма затвердженими напрямками. Але в цей період домінуючою була госпдоговірна тематика, питома вага якої за фінансуванням складала 90-95%. Незначними бюджетними коштами забезпечувалась робота двох КНДГ із штатом 10 чол. і кафедральна тематика. З 1971 р. наукове керівництво КНДГ-2 став здійснювати док. с-г. наук С.Т. Вознюк.
В інституті почали організовуватись нові наукові підрозділи, фінансування яких здійснювали галузеві міністерства. Так, при кафедрі інженерних конструкцій в 1977 р. було створено першу в інституті галузеву науково-дослідну лабораторію (ГНДЛ) ефективних залізобетонних конструкцій для промислового, цивільного та водогосподарського будівництва (зав. кафедри - доцент Є. М. Бабич, науковий керівник лабораторії - доцент Н. Д. Галканова). Роком пізніше почала працювати ГНДЛ при кафедрі експлуатації і ремонту машин, яка займалася питаннями технічного обслуговування і ремонту меліоративної техніки (зав. кафедри - доцент Є.М. Фабровський, науковий керівник - доцент Р. І. Марко).
В ці роки значно розширились наукові дослідження з питань водопостачання та каналізації, які очолили д. т. н., проф. В. Г. Ільїн та к.т.н., доцент А. І. Мацнєв. Роботи виконувались за госпдоговорами для різних підприємств країни. Під керівництвом доцента А. І. Мацнева вже в 1971 р. розроблені способи напірної і безнапірної флотації для очищення стічних рідин на Ленінградському та Бердичівському заводах шкір, які були запроваджені у виробництво. В цьому напрямку також розроблялися способи електрокоагуляції-флотації для очищення виробничих стічних рідин. Під керівництвом проф. В. Г. Ільїна були досліджені, розроблені і передані для запровадження фільтри водозабірних свердловин конструкції УІІВГ. Під його ж керівництвом розпочаті дослідження процесів знезалізнення води методом фільтрування на пінополістирольних фільтрах. Результати цих досліджень були основою декількох кандидатських дисертацій.
Вагомий обсяг робіт виконувався з основних напрямків наукової діяльності ''гідромеліорація і освоєння меліорованих земель та гідротехнічне будівництво''. Плідно виконувались роботи під керівництвом доцентів Б. К. Дубровського, Я. І. Марусенка, Л. І. Бродського, Г. С. Потоцького, О. П. Синьова, В. А. Солнишкова, М. А. Сафонова, І. І. Науменка. Н. О. Орлової, Т. М. Кірієнко, Е. О. Сухарєва, професорів Л. В. Скрипчинської, А. М. Янголя, С. Т. Вознюка. На жаль, через недостатнє бюджетне фінансування припинили існування обидві КНДГ.
 Кабінет кафедри гідротехнічних споруд
 Лабораторія електриків
- гідромеліоративне будівництво і сільськогосподарське освоєння меліорованих земель;
- гідротехнічне будівництво;
- промислове і цивільне будівництво;
- машини і механізми, які використовуються у водогосподарському будівництві;
- водопостачання, каналізація і охорона водних ресурсів;
- фундаментальні науки;
- деякі проблеми вищої школи.
За цими напрямками можна відзначити такі основні наукові результати. На підставі досліджень по темі ''Розробка ефективних заходів підвищення родючості осушених земель Західного Полісся України при різних способах водного режиму і параметрах осушених земель'' (керівник - професор С. Т. Вознюк) встановлені характер змінювання водно-фізичних і фізико-хімічних якостей грунтів залежно від інтенсивності осушення і способів регулювання водно-повітряного режиму, а також характер формування водного, повітряного, теплового і харчового режимів у мінеральних і торфових ґрунтах залежно від параметрів осушувальних систем і рівня ґрунтових вод. За результатами досліджень складено рекомендації найбільш раціонального удобрювання торфових ґрунтів і застосування ефективних агромеліоративних засобів, які використовувались у багатьох господарствах області.
Значні наукові дослідження з проблем експлуатації гідромеліоративних систем виконувались під керівництвом та участю заслуженого меліоратора України доцента Н. О. Орлової. Розроблені нею способи експлуатації високонапірних систем дощування забезпечили максимальну надійність їхньої роботи. Отримані результати використані при визначенні режимів експлуатації закритих трубопроводів. Крім цього, розроблені і запроваджені заходи з поліпшення меліоративного стану та експлуатаційних показників Красноперекопської зрошувальної системи.
Під керівництвом доцента Г. С. Потоцького розгорнулися роботи зі створення регулюючих гідротехнічних споруд на осушувальних системах двобічної дії, а також з розробки способів осушення і зволоження мінеральних ґрунтів з метою визначення параметрів дренажу. Доцент Є. А. Ярмолінський започаткував дослідження з утилізації низько-потенціального тепла АЕС для зрошення сільсько-господарських ланів теплими водами. Ця тема в подальшому знайшла своїх послідовників у вирішенні багатьох проблем використання теплих вод ТЕЦ і АЕС як для зрошення, так і для обігріву відкритого ґрунту.
Завдяки доцентам О. П. Синьову, М. А. Сафонову, О. В. Сандуляку та В. М. Рогову в кінці 1970-х р. значно зріс обсяг наукових робіт з проблем очищення природних і стічних вод різних виробництв. Доцент О. П. Синьов сконцентрував свою увагу на розробці різноманітних способів очищення стічних вод підприємств м'ясомолочної промисловості, до чого залучив багатьох виконавців. Прийняті рішення захищені багатьма авторськими свідоцтвами. Актуальну проблему очищення теплоносіїв теплових електростанцій від сполук заліза розпочав вирішувати доцент О. В. Сандуляк, завдяки чому були створені перші багатополюсні електромагнітні фільтри, запроваджені на багатьох підприємствах.
 Парк техніки Київського інституту інженерів водного господарства
 Колектив винахідників кафедри фізики під керівництвом доктора наук О. В. Сандуляка (1980)
 Заняття в навчальниій лабораторії університету
Якщо в цілому аналізувати цей період, то необхідно відзначити, що він в основному характеризується становленням нових напрямків та визначенням і обґрунтуванням тем наукових досліджень.
Позитивним для цього періоду можна вважати те, що в цей час почали утворюватись нові наукові структури у вигляді галузевих науково-дослідних лабораторій, активно почало діяти студентське проектно-конструкторське бюро, кількість спеціаль-ностей, за якими навчались аспіранти, збільшилась з 9 до 17, багато розпочатих тем у подальшому перетворились в актуальні наукові проблеми, на яких базувалось формування кафедр, створення наукових шкіл. Значна кількість нових виконавців у наступні роки стали кандидатами, доцентами, докторами наук, професорами.
Розвиток наукових досліджень у галузі водного господарства
Як уже зазначалося, в історії Національного університету водного господарства і природо-користування можна виділити два основних періоди - київський і рівненський.
Київський період
З 1922 по 1958 рік наш навчальний заклад (спочатку гідромеліоративний технікум, згодом - факультет Київського сільськогосподарського інституту, Київський інженерно-меліоративний інститут, Київський інститут інженерів водного господарства) підготував для народного господарства близько 4000 фахівців вищої кваліфікації, які успішно брали участь у водогосподарському будівництві в усіх куточках України і зарубіжжя. Тільки в системі Головводгоспу при Раді Міністрів УРСР працювало близько 1000 наших випускників, що вказує на значну роль інституту в підготовці кадрів для водогосподарського будівництва в Україні.
У перші роки своєї діяльності інститут не мав у своєму складі жодного професора чи доцента. У подальшому з викладачів виросли до професорів і видатних учених - академік АН УРСР, доктор, про-фесор Г. Й. Сухомел, професор І. І. Гапонов, професор С. Є. Краснитський, професор Є. В. Оппоков, професор А. П. Артем'євський, доценти: І. Є. Шиманський, М. М. Данилевський, Б. Г. Шапошников, І. Ф. Савицький. Ще трохи пізніше почали працювати в інституті чл.-кор. АН УРСР, доктор, професор Б. А. Пишкін, доцент Б. М. Янкович, покійні доктор, професор М. В. Терпугов, доктор, професор А. В. Огієвський. професор В. М. Никіфоров, доцент А. Г. Тягунов.
В останні роки цього періоду плідно працювали також доктор, професор В. В. Аристовський, доктор, професор М. П. Чеботарьов, доктор, професор Г. М. Виноградов, доктор, професор Є. В. Шевченко, доктор П. Ф. Фильчаков та ін.
Через аспірантуру інститут підготував близько двох десятків кандидатів наук з гідравліки, гідротехніки, гідрології і меліорації. Зміцнення наукових кадрів і розширення лабораторної бази інституту дало змогу пожвавити його наукову діяльність.
Позитивний вплив на наукову діяльність інституту мало також виконання низки наукових робіт разом з Інститутом гідрології і гідротехніки АН УРСР, який мав добру наукову базу. У тематичному плані науково-дослідних робіт знайшли відображення ряд питань, висунутих республіканськими водогосподарськими організаціями і сільськогосподарськими органами.
Значне місце у плані наукової діяльності інституту займали проблеми меліорації. На підставі вивчення умов і способів осушення заболочених земель в умовах нестійкого зволоження на кафедрі меліорації доцент І. Г. Келль виконав роботу з методики проектування осушувально-зволожувальних систем (передана для використання у водогосподарські організації УРСР). Він же дослідив вплив русел малих річок на водний режим заплав.
 Одна з найстаріших в університеті наукових шкіл з напрямку ''Створення нових, удосконалення існуючих гідромеліоративних систем, розробка теорії
упраління та їх надійності''
 Заняття в навчальниій лабораторії університету
Доцент А. М. Янголь дослідив фактичнй дренажний стік на існуючих осушувальних системах України і рекомендував способи його регулювання.
Доцент К. С. Семенов на прикладі Київської області виконав роботи з режиму зрошення овочевих культур, що передана водогосподарчим організаціям для практичного використання. Роботу опубліковано в третьому випуску збірника наукових праць інституту.
З 1952 р. доцент Г. Н. Самбор в умовах широкого виробничого досвіду в колгоспах Сухого Степу УРСР вивчав питання боротьби з засоленням ґрунтів і корінного поліпшення солончаків. Досвіди показали високу ефективність гіпсування, а також плантажної оранки. Крім того, проводилися роботи з вивчення впливу безвідвальної обробки солончаків. Цими досвідами встановлено, що солончаки півдня України можна докорінно поліпшити і перетворити їх з непридатних земель у високопродуктивні глибокою плантажною оранкою або деякі з них - додатковим внесенням невеликих доз гіпсу.
Велика увага приділялася вивченню питань фільтрації води з каналів ставків і водоймищ й боротьби з цим явищем. Напрацьовані матеріали передані Головводгоспу УРСР для використання при проектуванні ставків і водоймищ.
Актуальні наукові дослідження проводили на кафедрі гідравліки. Широке коло питань об'єднано в роботах професора Г. Й. Сухомела ''Нерівномірний рух рідини у відкритих руслах і гідротехнічних спорудах'' (1940) і ''Питання гідравліки відкритих русел і споруд'' (1949). Доцент Б. А. Грубський дослідив сполучення циліндричних струменів з відкритим потоком і розробив методику гідравлічною розрахунку споруд, які будувались у місці випуску води з круглих напірних труб у відкриті потоки (заспокійливі басейни).
Співробітники кафедри гідравліки доцент І. А. Міщенко. М. С. Краснитський і асистент А. Ф. Румянцев під керівництвом Г. Й. Сухомела рух води у відкритих водотоках, гасіння енергії води за гідротехнічними спорудами.
Кафедра ГТС проводила велику роботу з вивчення і перевірки стійкості відкосів і природних схилів, захисту берегів водоймищ від розмивів і затоплення. Під керівництвом професора Б. А. Пишкіна розроблено тип і методику розрахунку дамб і гребель з неукріпленим напірним відкосом, вивчено динаміку берегів водоймищ, запропоновано конструкції і розрахунок кріплення напірного відкосу земляних гребель.
Спільно з Інститутом гідрології і гідротехніки АН УРСР к.т.н. М. З. Гузовий розробив методику розрахунку відкосів земляних гребель, складених з піщаних матеріалів, які не мають зчеплення, з урахуванням гідродинамічних сил фільтраційного потоку. За запропонованою методикою зроблений розрахунок земляної греблі Кременчуцької ГЕС. Результати досліджень передані Укрдіпроводгоспу і Київському відділенню Гідрорибпроекту для
 Спортивний майданчик КІІВГ
 Стадіон університету (2007)
Професор В. В. Аристовський дослідив явища фільтрації в тілі земляних гребель за швидкого зниження рівня води у верхньому б'єфі.
Розроблено запропоновано виробництву споруди системи професора М. В. Терпугова - проточний камерний шлюз-рибохід, кулісний затвор, складний камерний шлюз, гідромітла для розчищення русел малих річок.
Цікаві дослідження проведені з проблеми гідроенергетичних ресурсів малих річок УРСР і їх використання для розвитку сільської електрифікації. Доцент Ф. Т. Марковський розробив і впровадив у виробництво методику проектування режиму роботи каскаду гідроелектростанцій і розподіл графіку активного навантаження між тепловими і гідравлічними станціями; дослідив питання про необхідні резерви в сільських енергетичних системах. Як підсумок роботи запропоновано метод проектування економних добових режимів роботи каскаду гідроелектростанцій, досить простий і нетрудомісткий. Разом з тим, він враховує з достатньою повнотою основні особливості складного комплексу явищ, що характеризують роботу станцій із взаємозалежним водним режимом.
К.т.н., професор М. А. Силін разом з вироб-ничниками виконав роботу з докорінного удосконалення гідромеханізації кесонних робіт, розробив методику розрахунку гідромеханізаційної установки в умовах кесонних робіт і застосував гідромеханізацію кесонних робіт на будівництві наводницького і дарницького мостів на Дніпрі. За цю роботу групі фахівців було присуджено Сталінську премію.
Крім проведення наукових досліджень з різних проблем водного господарства, колектив науковців інституту приділяв увагу підготовці підручників, навчальних і методичних посібників з дисциплін гідромеліоративного профілю та інших дисциплін.
Одними з перших серед них були підручники з гідравліки професора Г. Й. Сухомела для інженерно-меліоративних інститутів і разом з І.В. Журавлем - для технікумів. У свій час ці роботи відіграли позитивну роль у підготовці фахівців-гідротехніків.
Підручник професора А. В. Огієвського ''Гідрологія суші'' (1951) і дотепер є одним з найвідоміших. Він був рекомендований Міністерством вищої освіти СРСР як підручник для гідромеліоративних інститутів і факультетів.
У 1953 р. вийшов навчальний посібник (українською мовою) професора Б. А. Пишкіна з гідротехнічних споруд для гідромеліоративних технікумів.
 Лабораторія на кафедрі хімії
К.т.н. М.О. Силін разом з інженером Г. І. Зінчаренком у 1949 р. видав працю ''Гидромеханизация кессонных работ'', в якій наведено детальний опис гідромеханічного способу опускання кесонів і вперше висвітлено методику розрахунку гідромеханізаційної установки в умовах кесонних робіт.
У цей же час професор М. П. Чеботарьов здав до друку навчальний посібник ''Вчення про стік'' та приступив до написання підручника з гідрології.
Викладач В. І. Швець у 1957 р. видав посібник ''Гідротехнічні вишукування'', підготував підручник з геодезії для студентів ВНЗ гідротехнічної спеціальності. Колектив авторів укладає навчальний посібник для гідромеліоративних інститутів з інженерних конструкцій та з організації і механізації гідромеліоративних робіт, розпочав підготовку посібника з експлуатації гідро-меліоративних систем.
Вийшла друком книга доцента С. М. Кудіна ''Сільські гідроелектростанції та їх експлуатація'' та атлас малих і середніх ГЕС, ним же складений у співавторстві з інженером Л. С. Хилобоченком.
Всього наукові співробітники інституту за період з 1922 по 1958 рік підготували та опублікували понад 400 праць, у тому числі: 9 підручників, понад 30 навчальних посібників, близько 20 монографій, до 300 наукових статей та десятки брошур і методичних посібників та вказівок.
 Ректор В. А. Гурин і Міністр освіти і науки
України С. М. Ніколаєнко
У 1959 р. Український інститут інженерів водного господарства закінчив повне перебазування на нову навчальну базу в м. Рівне.
Відповідно до профілю інституту були затверджені основні напрямки наукових досліджень: гідромеліоративне будівництво та с/г освоєння меліорованих земель; гідротехнічне будівництво; водопостачання, каналізація та охорона водних ресурсів; промислово-цивільне будівництво; машини та механізми, що використовуються в будівництві та в сільському господарстві.
На підставі виконаних пошукових робіт водогоспо-дарського напрямку вдалося значно розширити тематику, яка виконується на госпдоговірних умовах, присвячену питанням гідромеліоративного будівництва, зокрема важливій проблемі осушення земель в Західному Поліссі, яка раніше не розроблялась.
Великий розвиток отримали в подальшому пошукові роботи вчених: доцента А. Г. Балана ''Роль добрив у продуктивному використанні осушених земель західних областей УРСР''; професора Д. В. Ярмуша ''Дослідження агромеліоративного поля при вирощуванні рису''; аспіранта Г. М. Потоцького ''Ефективність зрошування овочевих і кормових культур в умовах Рівненської області''; доцента А. М. Янголя ''Регулювання водного режиму на землях Західного Полісся''; доцента Є. А. Ярмолинського ''Про використання теплих промислових вод в сільськогосподарському виробництві Рівненської області''; викладача Г. Г. Шопіна ''Шляхи подальшого вдосконалення меліоративного будівництва в західних областях України''; доцента М. Й. Долгілевича ''Боротьба з вітровою ерозією ґрунтів на Україні''.
 Навчальний процес в університеті
У цьому напрямку об'єднали свої зусилля кафедри с/г меліорацій, ґрунтознавства та меліоративного землеробства, гідрології і гідрогеології. Враховуючи перспективність розширення посівів рису на півдні України за рахунок освоєння невикористовуваних засолених земель, цей напрямок переріс у школу професорів Л. В. Скрипчинської і Д. В. Ярмізіна.
''Розробка теорії і практики двобічного регулювання водноповітряного і теплового режиму грунтів на осушених землях Українського Полісся''. В цьому напрямку об'єднали свої зусилля кафедри с/г меліорацій, експлуатації гідромеліоративних систем і економіки, політичної економії. Керували цим напрямком крупний фахівець в галузі осушувальних меліорацій доцент А. М. Янголь та його учні. У світлі розвитку меліорацій у Нечорноземній зоні цей напрямок зайняв чільне місце у меліоративній політиці на Поліссі.
У 1971-1980 рр. продовжувались дослідження, пов'язані з гідромеліорацією, спорудами і режимами експлуатації гідромеліоративних систем, тобто ті, які мали пряме або посереднє відношення до сільського господарства. Наукова частина інституту приділяла багато уваги підвищенню ефективності наукових досліджень.
 Аудиторія КІІВГ
Підвищення родючості засолених земель (керівник - канд. с-г. наук, доцент Т. М. Кирієнко, П. К. Кузьмич) досліджувалося на кафедрі меліоративного ґрунтознавства і землеробства.
На кафедрі сільськогосподарських гідротехнічних меліорацій - ''Дослідження способів осушення та зволоження важких мінеральних ґрунтів з метою визначення параметрів дренажу'' (керівник - доцент Г. С. Потоцький, виконавці: Л. Ф. Кожушко, С. П. Майструк, В. А. Живиця).
На кафедрі ЕГМС розроблялися способи експлуатації закритих високонапірних систем дощування, що забезпечували максимальну надійність їхньої роботи.
Незважаючи на велику кадрову та матеріальну скруту, в інституті у той час продовжує працювати аспірантура та виконується важлива науково-дослідна робота ''Вивчення ґрунтового покриву України і розробка способів підвищення родючості ґрунту'', наукове консультування якої здійснював доцент Г. Н. Самбор.
 Практичні заняття студентів університету
У період з 1964 по 1966 рр. на державному рівні прийнято ряд постанов щодо розвитку меліорації земель. Це сприяло виконанню в інституті низки науково-дослідних робіт, пов'язаних з науковим обґрунтуванням теорії і практики меліорації земель.
Один з найважливіших напрямків, започаткованих відомим спеціалістом у галузі осушувальних меліорацій доцентом А. М. Янголем, став напрямок ''Розробка теорії і практики двобічного регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів на осушуваних землях Українського Полісся'', який у подальшому розвивали Г. С. Потоцький, М. О. Лазарчук, Л. Ф. Кожушко, А. М. Рокочинський. За цим напрямком підготовлено і захищено низку кандидатських дисертацій, а керівник напрямку А. М. Янголь захистив у 1967 році докторську дисертацію.
Другим вагомим напрямком був напрямок ''Розробка меліоративних заходів при культурі рису на засолених ґрунтах півдня України'', який виконувався під керівництвом професорів Л. В. Скрипчинської, Д. В. Ярмізіна і проректора з наукової роботи доцента О. Д. Обухова, доцента Т. М. Кирієнко. У цьому напрямку об'єднали свої зусилля кафедри сільсько-господарських меліорацій, меліоративного ґрунтознавства та землеробства. Пізніше цей напрямок перетворився на наукову школу, у якій успішно працювали аспіранти С. М. Гончаров, С. В. Ко-вальов, С. М. Коробченко, П. І. Мен-дусь, М. Г. Степаненко, Ю. М. Грищенко, О. О. Кухта, П. М. Таргоній. М. Є. Козішкурт, С. М. Кропивко та ін.
 Національний університет водного господарства
та природокористування, 2007 р
 Навчальний корпус НУВГП
У 1968-1977 рр. виконуються роботи з науково-дослідної теми ''Вивчення ефективності різних способів осушення і методів регулювання водно-повітряного режиму осушуваних земель і розробка раціональних способів сільськогосподарського їх засвоєння'' (керівник - професор А. М. Янголь, виконавці - доценти Г. С. Потоцький, В. Г. Криштоф). Питання, яким була приділена увага при виконанні цієї науково-дослідної роботи, були настільки актуальними, що вони отримали своє продовження у наступних госпдоговірних роботах (1973-1986 рр.): ''Розробка ефективних способів підвищення родючості осушувальних ґрунтів Українського Полісся при різних способах регулювання водного режиму і параметрах осушувальної мережі'' та ''Вплив способів регулювання водного режиму і агромеліоративних заходів на підвищення ефективної родючості осушуваних ґрунтів Західного Полісся України'' (керівник - професор С. Т. Вознюк). Виконавцями цих тем були професори Г. С. Потоцький, П. К. Кузьмич, аспіранти: М. О. Клименко, С. І. Веремеєнко, Г. І. Сап-сай, Л. А. Волкова, А. Г. Кардашов, С. М. Максименко та ін. Багаторічні дослідження дозволили встановити характер формування водного, повітряного, теплового і поливного режимів у мінеральних та торфових ґрунтах. За результатами наукових досліджень підготовлено і захищено докторська і 6 кандидатських дисертацій, опубліковано близько 300 наукових робіт.
Значні наукові дослідження з проблем експлуатації гідромеліоративних систем півдня України виконувались під керівництвом заслуженого меліоратора України доцента Н. О. Орлової. Розроблено і запроваджено заходи з поліпшення меліоративного стану і експлуатаційних показників зрошувальних систем, способи забезпечення максимальної надійності їхньої роботи. Плідно працювали над цими питаннями аспіранти В. А. Гурин, В. М. Кір'янов, В. О. Ступак, В. Й. Чабан, Й. П. Нес-терук та ін.
Розгорнулися роботи під керівництвом доцента Г. С. Потоцького з питань внесення добрив з поливною водою, меліорації перезволожених ґрунтів содового засолення, дослідження способів осушення і зволоження важких мінеральних ґрунтів з метою визначення оптимальних параметрів дренажу, розробки нових конструкцій. У цих напрямках плідно працювали Л. Ф. Кожушко, М. О. Лазарчук, А. М. Ро-кочинський, С. П. Майструк, В. А. Живиця, В. О. Кузьминський, А. С. Теслюкевич, М. М. Ткачук та ін. Захищено 2 докторські і 7 кандидатських дисертацій. Видано 2 монографії. Матеріали досліджень ввійшли до ''Керівництва з проектування осушувальних систем в Україні'' та ряду інших нормативно-технічних документів.
 Підписання угоди з Малою Академією наук
1980-ті рр. можна вважати періодом стабілізації науково-технічного потенціалу інституту.
З метою його ефективного використання та для вирішення регіональних проблем створюється навчально-науково-виробниче об'єднання ''Меліорація Полісся'', навчально-виробничий центр ''Меліорація - урожаю'', галузева науково-дослідна лабораторія, а трохи пізніше лабораторія АСУ і САПР кафедри сільськогосподарських гідротехнічних меліорацій.
Продовжували виконуватися важливі наукові теми. Серед них за союзними програмами розроблялися такі:
''Науково-технічні основи і комплекс заходів з покращення використання і охорони
 В музеї історії Національного університету водного господарства та природокористування, завідувач Є. О. Філіпович
Крім цих завдань, виконувалися роботи, які входили до республіканських та регіональних програм.
Під керівництвом доцента М. О. Лазарчука проводилися наукові дослідження, спрямовані на оптимізацію розрахунку параметрів гідромеліора-тивних систем та управління ними. Підготовлено 15 нормативно-технічних документів, опубліковано близько 200 наукових робіт. Захищено 8 кандидатських дисертацій, а у 1992 р. М. О. Лазарчук захистив докторську дисертацію.
У дослідженнях брали участь А. М. Рокочинський, А. В. Черенков. В. П. Окорський, В. Г. Муранов, С. В. Грицан, В. М. Гус та ін.
Високий рівень наукових досліджень, які були визнані в Україні і за кордоном, дав змогу у 1980-і рр. на базі інституту сформувати комплексну науково-технічну програму, затверджену наказом Міністерства освіти України ''Прискорення науково-технічного прогресу в меліорації на основі розробки і запровадження передової технології механізації, автоматизації і удосконалення виробництва''. До виконання цієї програми залучались 22 науково-дослідні установи та навчальні заклади.
 Делегація університету під час відвідування Верховної Ради України, лютий 2006 р.
Проводились наукові дослідження ряду тем, які фінансувалися за рахунок коштів державного бюджету. Найвагоміші результати були отримані з таких тем: ''Розробка основ теорії і створення багатоярусних землерийних робочих органів'' (керівник - професор С. В. Кравець). Створено високопродуктивні, техногенно-екологічні, енергозберігаючі землерийні робочі органи для будівельного, меліоративного та сільськогосподарського виробництва. Розробка та обробіток ґрунту такими робочими органами дає змогу зменшити енергоємність робочих процесів більш як на 50% та підвищити врожайність сільськогосподарських культур. Патентна чистота запропонованих робочих органів підтверджена 23 авторськими свідоцтвами на винаходи та міжнародною заявкою, яка опублікована у Женеві Всесвітньою організацією інтелектуальної власності. За результатами цих досліджень С. В. Кравець захистив у 1996 р. докторську дисертацію; ''Еколого-економічне обґрунтування повторного використання дренажноскидних вод для зрошення сільськогосподарських культур'' (керівник - професор С. В. Ковальов). Встановлено математичні залежності іонного складу дренажноскидних вод від загальної мінералізації. Повторне використання дренажно-скидних вод дає змогу на 25-30% зменшити водозабір з р. Дніпро і поліпшити екологічний стан заток Чорного моря; ''Розробка наукових основ використання теплої води енергетичних і промислових підприємств для обігріву і зрошення відкритого ґрунту'' (керівник - професор П. К. Кузьмич). Розроблено теоретичні основи і конструкції теплогідро-меліоративних систем, які дозволяють запобігати забрудненню теплом і парою навколиш-нього середовища і в 1,5-2 рази підвищити врожайність сільськогосподарських куль-тур; ''Розробка наукових принципів і методичних під-ходів до створення моделей оптимізації водорегулювання осушених земель з дотриманням екологічних вимог'' (керівник - доцент А. М. Рокочинський). За результа-тами виконання НДР за означеним науковим напрям-ком розроблено наукові принципи, методи і моделі з оптимізації та прогнозної оцінки на довготерміновій основі технічних та технологічних рішень з водо-регулювання осушуваних земель у проектах будівництва, реконструкції та експлуатації меліоративних систем. Результати наукової роботи та її апробації в умовах виробництва були використані при підготовці 14 найменувань галузевих НТП
 Колектив студентів-іноземців разом з Г. І. Сапсаєм, 2007 р.
Під керівництвом професора М. Д. Будза виконувалась науково-дослідна робота з дистанційних аерокосмічних методів дослідження осушуваних земель, яка стала основою для підготовки та захисту його докторської дисертації. Методику впроваджено у практику дешифрування аерокосмічної інформації''.
Дослідження надійності закритих зрошувальних систем виконувалися під керівництвом доцента В. А. Гурина. Колектив дослідників у складі: Ю. П. Євреєнка, О. Д. Солодкого, Г. О. Кулішенко. В. О. Щу-рика, Є. Г. Герасимова та ін. розробив методики розрахунків надійності закритих зрошувальних трубопроводів, конструкції гідрантів-стояків гідравлічних клапанів зриву вакууму, гасителів гідравлічного удару та вібрації, спосіб попередження гідравлічного удару, технологію цементно-піщаної ізоляції металевих труб. Матеріали досліджень покладені в основу успішно захищеної докторської дисертації В. А. Гурина.
Вагомий вклад у науково-дослідну роботу внесли відомі фахівці з меліорації і гідротехніки. Серед них професор І. І. Науменко за напрямками ''гідравліка гідротехнічних споруд та водопровідних систем''; ''надійність водогосподарських об'єктів'', підготував 6 кандидатів технічних наук. Має 150 наукових праць, серед яких 6 книжок українською мовою для студентів, що навчаються за напрямами ''водні ресурси'' і ''будівництво''. Опублікував посібник ''Надійність споруд гідромеліоративних систем'', підручники ''Технічна механіка рідини і газу'', ''Гідравліка''. Працюючи в Алжирській народно-демократичній республіці, опублікував французькою мовою 5 навчальних посібників.
У 2000 р. М. М. Хлапук захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора технічних наук 'Теоретичні основи фільтрації в середовищах, що деформуються, та їх застосування в галузі дренажу''. Результати цого наукових досліджень викорис-товуються в гідротехнічному та меліоративному будівництві, при розробці інженерних методів захисту земель від підтоплення. Він розробив досконалі конструкції модульних осушувально-зволожувальних систем на основі гідравлічної автоматизації. Ведуться роботи з їх запровадження у виробництво. М. М. Хла-пук є автором понад 110 наукових праць, зокрема двох монографій, винаходів, статей у провідних наукових журналах та збірниках в Україні і за кордоном.
На кафедрі гідротехнічних споруд протягом багатьох років під керівництвом професора І. І. Кірієнка, групою викладачів (доценти О. Є. Щодро, А. С. Климук, В. Д. Шумінський, Л. А. Шинкарук, В. В. Вечер) проводились наукові дослідження з напрямку щодо щодо з наносами біля річкових водозаборів і на каналах гірсько-передгірської зони, а також регулювання русел річок у цій зоні. На основі цих досліджень успішно захищено 5 дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук і підготовлено до захисту дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора технічних наук (доцент О. Є. Щодро). Розроблені нові раціональні конструкції і методи проектування річкових водозабірних споруд, піскогравієловок для каналів і річкових регуляційних споруд, основаних на перспек-тивному принципі використання циркуляційних течій, на 15 з яких отримані авторські свідоцтва на винаходи.
Результати цих досліджень опубліковані в багатьох науково-технічних виданнях і в навчальній літературі, а також в офіційних відомчих рекомендаціях з проектування, будівництва і експлуатації різних річкових регуляційних споруд. Вони були успішно впроваджені на виробництві на ряді річок Українських Карпат і Північного Кавказу, також широко використовуються в навчальному процесі при підготовці інженерів-гідротехників і особливо при дипломному проектуванні.
 Посвята в студенти університету
ДБН (професор Є. М. Бабич) ''Конструкції будівель та споруд. Бетонні, залізобетонні конструкції гідротехнічних споруд'' виконано на замовлення Держводгоспу України.
Посібники до ДБН з проектування насосних станцій (професор І. І. Науменко), ряд відомчих нормативних документів з управління водним режимом та оптимізації параметрів гідро-меліоративних систем (професор М. О. Лазарчук, А. М. Рокочинський); з догляду за річками (професор В. А. Гурин); проектування, будівництва та експлуатації технологічно та екологічно удос-коналених дренажних систем на важких ґрунтах (професор Л. Ф. Кожушко).
Розроблено низку рекомендацій щодо виконання розрахунків гідрологічних характеристик річок та впровадження протипаводкових заходів на водогосподарських об'єктах Полісся (доцент М. В. Корбутяк), методи комплексного регулювання передгірських річок Карпат (професор І. І. Кірієнко); з фільтраційних розрахунків дренажних конструкцій з врахуванням характеру фільтраційних процесів (професор М. М. Хлапук); обґрунтування параметрів регулюючої мережі гідро-меліоративних систем зони осушення (доцент Г. І. Сапсай).
В зоні осушення широко запроваджені багатоярусні робочі органи, які усувають ущільнення і поліпшують воднофізичні властивості ґрунтів (професор С. В. Кравець), оптимізаційні моделі розрахунків осушувальних систем (професор М. О. Лазарчук), що дають можливість зменшити зве-дені витрати на 15-20 %.
При будівництві гідро-меліоративних систем в Україні, Росії, Литві запро-ваджені об'ємні захисно-фільтруючі елементи для пластмасових дренажних труб та нові конструкції дренажних систем (про-фесор Л. Ф. Кожушко).
Методика розрахунку надійності гідромеліора-тивних систем та конструкції окремих їх елементів (професор В. А. Гурин) використані інститутом ''Укрпівдендіпроводгосп'' при проектуванні Дунай-Дністровської, Північно-Рогачинської, Нижньо-Дністровської, Інгуло-Каменської і Троїцько-Граденчуцької зрошувальних систем.
Методика розрахунку регулюючої мережі гідро-меліоративних систем (доцент Г. І. Сапсай) широко використовується у зоні Полісся. Вона застосо-вувалася при розробці близько 100 проектів осушувальних систем.
Комплекси машин для обслуговування меліоративних систем (доцент С. П. Майструк) експлуатуються у ряді областей України і постав-лені за контрактом до Киргизії.
Сьогодні вчені Національного універси-тету водного господарства та природокористування, згідно з пріоритетними напрямками розвитку науки і техніки, проводять важливі наукові дослідження в галузі водного господарства і природокористування.
Автори історичної статті:
Є. М. Бабич, доктор технічних наук, професор,
С. Т. Вознюк, доктор сільськогосподарських наук, професор,
Є. О. Філіпович, завідувач музею історії НУВГП.
|
