Винаходи та інновації. Винахідники України
	Лабораторія цеолітних каталізаторів та сорбентів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України
	Бортишевський Валерій Анатолійович Завідувач лабораторії. Кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник
	В. А. Бортишевський — учений-хімік, діяльність якого спрямована на фундаментальні дослідження каталізаторів кислотно-основної природи для нафтохімічних процесів: алкілування, ізомеризації, гідратації, крекінгу та гідрокрекінгу.    Народився 28 лютого 1949 р. у м. Чернівці. У 1971 р. закінчив факультет технології органічних речовин за спеціальністю «технологія переробки нафти і газу» Львівського політехнічного інституту (нині — Національний університет «Львівська політехніка»).    У 1978 р. В. А. Бортишевський вступив до аспірантури Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України. Тут під керівництвом професора, доктора хімічних наук К. І. Патриляка він зробив перші кроки в улюбленій науці — свої перші винаходи. Одержані авторські свідоцтва стосувалися модифікування синтетичних цеолітів різної структури з метою створення нових твердих кислотних каталізаторів для низки процесів нафтопереробки.    На сьогодні наукові досягнення В. А. Бортишевського узагальнені у 76 авторських свідоцтвах і патентах України, 106 наукових статтях, 1 монографії. Технолог і вчений, він успішно поєднує експериментальну, теоретичну і виховну діяльність — плекає нові покоління вчених-хіміків. Хоча під його керівництвом вже захищено 4 кандидатські дисертації, Валерій Анатолійович продовжує працювати із молоддю, захоплюючи її новими науковими дослідженнями.    Нагороджений Почесною грамотою Ради Міністрів СРСР і Академії наук України за активну участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.       Колектив лабораторії цеолітних каталізаторів та сорбентів IБОНХ НАНУ. Зліва направо стоять: Д. С. Каменських, В. А. Бортишевський, В. О. Євдокименко; сидять: С. Л. Мельникова, Н. Ю. Хімач, Н. О. Болдирєва Валерій Анатолійович Бортишевський вважає, що творчий процес створення нових матеріалів та технологій у теперішній час набуває колективного характеру. Епоха винахідників-одинаків відступає перед ерою колективного розуму. Колективне народження і реалізація нових ідей у науці й техніці пов’язані з великими перепонами — це відмова від особистих амбіцій, психологічна сумісність, взаємопідтримка і взаємодопомога членів колективу, нехтування особистою зацікавленістю заради загальної мети. Втім, колективні розробки є більш досконалими, надійними, близькими до реалізації, а найголовніше — вдосконалення винаходу і генерування нових рішень здійснюються творчим колективом безпосередньо в процесі відпрацювання і експериментальної перевірки ідеї.    Протягом багатьох років Валерій Анатолійович створює свої винаходи у тісній співпраці з колективом однодумців і почуває себе одним із представників когорти винахідників, що працюють над розробкою цеолітних каталізаторів та сорбентів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України (ІБОНХ НАНУ).    Розпочата ще в часи навчання в аспірантурі робота над модифікуванням синтетичних цеолітів різної структури з метою створення нових твердих кислотних каталізаторів була продовжена у співпраці з директором ІБОНХ НАНУ академіком В. П. Кухарем, доктором хімічних наук К. І. Патриляком, старшим науковим співробітником В. В. Бойком та інженером А. Є. Селіверстовим. На основі синтезованих твердих іонообмінних матеріалів з кислотними властивостями в подальшому було зроблено 13 винаходів, що стосувалися вилучення радіонуклідів, утворених під час аварії на Чорнобильській АЕС, з води і атмосфери.    Основна ідея цих розробок полягала у модифікуванні поверхні твердих кислот сполуками, що містять локальні заряди з високим потенціалом. Високий заряд притягує радіоактивні забруднення із зовнішнього середовища, фіксуючи їх на поверхні. Зовнішнє середовище знезаражується.    Проблема очищення забруднених радіоактивними речовинами приміщень (дезактивація) на атомних станціях вирішувалася створенням модифікованих адсорбентів, поверхневий заряд яких або перевищував за величиною заряд забрудненої поверхні обладнання або мав протилежний знак. В обох випадках використання модифікованих адсорбентів сприяло вивільненню радіонуклідів з обладнання забруднених приміщень. Ідея реалізувалася у створенні нових промислових хімічних препаратів «БАСА», за допомогою яких ще й досі здійснюється дезактивація забруднених радіоактивними речовинами поверхонь на енергетичних атомних установках України і Росії.    Випробування процесу одержання диметилового етеру із синтез-газу на пілотній установці Іонообмінні властивості твердих кислот були використані також у розробці коагулянта-флокулянта «Сизол» для очищення питної води та промислових стоків, що була здійснена у співпраці з кандидатом хімічних наук В. І. Кашковським, кандидатом хімічних наук В. Г. Моторним, співробітником О. М. Євдокименком. Модифікуючий іон у складі твердої кислоти слугував центром концентрування забруднень, що містяться у воді (коагуляція). Забруднення адсорбувалися на розвиненій поверхні часток колоїдного розчину двооксиду кремнію, ущільнювалися, частки збільшувалися у об’ємі (флокуляція) і за рахунок гравітаційних сил осаджувались на дно.    Розвинення ідеї використання заряджених часток як модифікаторів дозволило створити препарати, що мають високу ефективність у процесах фіксації, дезактивації і очистки та низьку собівартість.    Під час використання твердих кислот як каталізаторів вчені зіткнулися із проблемою зниження активності кислот у часі, що створювало певні перешкоди у роботі. Саме тому постало питання пошуку нових способів регулювання активності каталізаторів. В. А. Бортишевський розпочав ці дослідження разом з науковцями лабораторії цеолітних каталізаторів і сорбентів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України: кандидатами хімічних наук С. Л. Мельниковою (автор 11 винаходів), В.Г. Моторним (автор 33 винаходів), Н. О. Болдирєвою (автор 7 винаходів), Р. В. Корж (автор 6 винаходів), В. О. Євдокименком (автор 6 винаходів), Т. В. Ткаченко (автор 4 винаходів), молодшими науковими співробітниками Д. С. Каменських (автор 4 винаходів), О. Я. Барик (автор 2 винаходів), інженером В. Г. Бурдейним та молодим спеціалістом Н. Ю. Хімач. Колектив лабораторії під керівництвом В. А. Бортишевського за короткий період розробив новий протонопровідний матеріал, який має інжектовану протонну провідність за високих температур. Розроблений новий протонопровідний матеріал може бути застосований як твердий електроліт при створенні високотемпературних мембран для паливних елементів — альтернативних джерел енергії, які виробляють електричну енергію з хімічної.    На основі цього матеріалу створено «протонний насос» — пристрій, що дозволяє транспортувати протони крізь мембрану. Саме за допомогою нього стало можливим вилучення молекул води з поверхні твердої кислоти (зневоднення поверхні) або, навпаки, збільшення її вологості. З’явилася можливість примусово підтримувати необхідну і стабільну у Доктор хімічних наук, професор К. І. Патриляк зі своїм учнем В. А. Бортишевським часі концентрацію кислотних груп на твердій поверхні. Ідея регулювання і підвищення активності кислотних центрів поверхні за допомогою потоку протонів апробована в низці каталітичних процесів: гідратації олефінів, дегідратації спиртів, гідрогенізації вуглеводнів і гетеросполук. Було продемонстровано, що використання «протонного насосу» дозволяє суттєво (у 5–12 разів) підвищити продуктивність каталітичного процесу порівняння з безтоковим режимом. Сьогодні досліджується можливість протонного стимулювання реакцій перетворення відходів рослинної сировини у компоненти синтетичних моторних палив за м’яких умов перебігу процесу.    Нові ідеї, що зародилися в стінах лабораторії, широко обговорюються на державних і міжнародних наукових конференціях з питань фізичної хімії, каталізу, нафтохімії, водневої енергетики, в яких В. А. Бортишевський із співробітниками постійно беруть участь. Зокрема, це міжнародні конференції «Сучасні проблеми фізичної хімії», «Укркаталіз», «Водневе матеріалознавство і хімія вуглецевих наноматеріалів» (ICHMS), «Clusters and Nanostructured Materials (CNM)», які відбуваються в Україні раз на два роки, та міжнародна конференція «Новые топлива с присадками» у Санкт-Петербурзі. Науковці лабораторії тісно співпрацюють зі студентами Національного університету «Києво-Могилянська академія», які постійно стажуються в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії: спільно розробляють нові матеріали і прилади, беруть участь у науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених («Сучасні проблеми хімії», Всеукраїнська конференція молодих вчених «Наноматеріали в хімії, біології та медицині», «Львівські хімічні читання»), на яких виступають із доповідями про свої досягнення. Неодноразово творча молодь одержувала дипломи переможців, бо у щоденній клопіткій науковій роботі завжди дотримується гасла свого наставника — В. А. Бортишевського: все в житті — результат самовідданої праці і терпіння.
	Тел.: 0 (44) 559-04-95, факс: 0 (44) 559-04-95, моб.: 0 (50) 927-15-31. E-mail: bort2001@ukr.net
	Назад   ]   Зміст   [   Вперед