Винаходи та інновації. Винахідники України
	Марценюк Олександр Степанович
	Доктор технічних наук, професор кафедри процесів і апаратів харчових виробництв Національного університету харчових технологій
	Народився 25 березня 1940 р. на Хмельниччині. У 1963 р. закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості (нині — Національний університет харчових технологій). До 1980 р. працював інженером, потім старшим інженером-конструктором Київського маргаринового заводу. Без відриву від виробництва закінчив аспірантуру і в 1974 р. захистив кандидатську дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата технічних наук. Із 1980 р. працює у рідному виші на кафедрі процесів і апаратів: був асистентом, із 1989 р. — доцентом, із 2007 р. — професор. У 2006 р. захистив докторську дисертацію «Науково-технічні основи інтенсифікації масообміну в газорідинних апаратах із регулярними насадками» та здобув науковий ступінь доктора технічних наук. Нині О. С. Марценюк викладає дисципліну «Процеси і апарати харчових виробництв». Підготував кандидата наук, є керівником аспірантів. Основні наукові дослідження вченого проведені у сфері розробки методів інтенсифікації масообмінних процесів у системі «газ–рідина» (сорбція, ректифікація, очищення рідин та газів). Створив регулярні насадки із зубчастими отворами для протитечійних масообмінних апаратів, які працюють у системі «газ–рідина», дослідив їх гідродинамічні та масообмінні характеристики. Олександр Степанович встановив нові режими краплинно-плівкової течії, які реалізуються при використанні цих насадок; науково обґрунтував вплив сил поверхневого натягу на процеси масообміну в апаратах із регулярними насадками і, спираючись на баланс діючих сил, розробив методику розрахунку основних розмірів зубчастих елементів цих насадок. Основні типи насадок із зубчастими отворами Регулярні насадки є енергоекономними контактними пристроями. Більшість із них — це модифікація плоско-паралельної насадки, що складається з набраних у пакети паралельних один одному вертикальних листів, розміщених із кроком близько 10 мм. У технологічних апаратах рідка фаза (рідкий продукт) стікає по поверхні листів насадки рівномірною плівкою і взаємодіє з парогазовою фазою, що рухається між листами вгору. В результаті контактування фаз відбуваються технологічні масообмінні процеси, під час яких певні речовини переходять із рідкого стану в газовий і навпаки. Головна ідея винаходів полягає в тому, що для підвищення ефективності контактування фаз у листах плоско-паралельної насадки зроблені видовжені прямокутні отвори із зубчастими верхніми краями. Під час стікання рідини на зубцях отворів періодично утворюються краплі й струмінці. Контактування газів і рідин відбувається більш інтенсивно внаслідок того, що газ не проковзує вздовж поверхні плівки, яка стікає, а набігає на краплі у фронтальному напрямку, посилює перемішування в краплях і додатково турбулізується (завихрюється). Це підвищує інтенсивність роботи апаратів на 30–50% залежно від виду робочих продуктів. Основні типи насадок зображені на рисунку: «а» — із зубчастими отворами в плоских листах; «б» — із зубчастими отворами і гофрованими ділянками між горизонтальними рядами отворів; «в» — із просіченими зубчастими отворами і відігнутими просічними елементами. Насадки типу «а» мають найнижчий гідравлічний опір, найвищу пропускну спроможність та рекомендовані для процесів, у яких дифузійний опір зосереджений у рідкій фазі; розробки типу «б» використовують для продуктів із сумірними опорами процесу в обох фазах, а типу «в» — із переважаючим опором перенесенню компонентів у газовому середовищі. Апарати з насадкою типу «в» за ефективністю замінюють пристрої з нерегулярними насадками, але, внаслідок доцільного розміщення і відхилення під оптимальним кутом просічних елементів, мають нижчий гідравлічний опір та більшу продуктивність. Пристрої з розробленими насадками можна застосовувати, наприклад, для перегонки етилового й інших спиртів, нафтопродуктів, насичення водних розчинів газами та видалення газів із розчинів, поглинання спиртової пари із газів бродіння, охолодження води атмосферним повітрям у градирнях енергетичних установок, очищення димових газів тощо. На основі розгляду неперервних і динамічних хвиль за моделлю одновимірного гомогенного газорідинного середовища показано прямий і зворотний зв’язок між процесами гідродинаміки і масообміну, який доводить, що моделювання масообміну на гідродинамічних стендах є приблизним, бо не враховує впливу локальних нестаціонарностей масообміну на зміну гідродинамічних обставин процесу. До кола наукових інтересів О. С. Марценюка також належать: проблеми гідродинаміки та масообміну у рідких середовищах харчових виробництв, зміни фізико-хімічних та структурних характеристик і показників води при її очищенні, процеси екстрагування та кавітації. Є автором понад 80 наукових праць і більше 30 авторських свідоцтв СРСР та патентів України. Разом із В. М. Стабніковим видав монографію «Пленочные тепло- и массообменные аппараты пищевой промышленности» (1982), також є співавтором двох підручників, трьох лабораторних практикумів та двох посібників із курсового проектування процесів і апаратів харчових виробництв. У співавторстві з іншими вченими опублікував низку наукових статей, серед яких — «Капілярні співвідношення для елементів контактних пристроїв масообмінних апаратів» (з О. О. Дубініним, Г. О. Тахістовою, 2004), «Вопросы взаимодействия гомеопатических лекарственных препаратов и электромагнитного излучения крайне высокочастотного диапазона с живыми организмами» (з Л. С. Марценюк, 2008), «Дослідження кінетики адсорбції пектинових речовин шунгітом із соку столового буряка» (з Т. В. Шейко, Л. М. Мельник, 2011). О. С. Марценюк нагороджений знаком «Переможець соціалістичного змагання» (1977), медалями «Ветеран праці» (1979), «У пам’ять 1500-річчя Києва» (1983).
	Вул. Володимирська, 68, м. Київ. Тел.: 0 (44) 287-92-30 (викладацька), 287-91-68 (лабораторія)
	Марчевський Віктор Миколайович   ]   зміст   [   Молчанов Ігор Миколайович