 |
||
| Кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник ДП «КБ «Південне», заслужений винахідник України |
||
У 1957 р. закінчив Московський авіаційний інститут ім. С. Орджонікідзе.
У 1971 р. Володимиру Порубаймєху присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук.
Протягом 1957–1971 рр. працював інженером, старшим інженером, начальником групи, з 1971 р. — старшим науковим співробітником ДП «КБ «Південне». З 2001 р. — провідний науковий співробітник підприємства.
Володимир Ілліч брав участь в експериментальному відпрацьовуванні систем живлення та агрегатів автоматики перших бойових ракет стратегічного призначення на висококиплячих компонентах палива. Розробив способи вимірювання витрат газів у мікродозувальних пристроях, тяги мікроракетних двигунів, концентрації контрольного газу, резонансних частот агрегатів автоматики, способи контролю герметичності виробів, якості рідини та діелектричних матеріалів, спосіб налагоджування системи скидання тиску газів нагнітання з паливних баків літального апарата, спосіб стикування та поділу відсіків і пристрій для здійснення способу, вимірювання тиску високотемпературних газів і прилад для реалізації способу, стенд лінійних прискорень на базі відцентрової машини зі струнним приводом та стенд для вимірювання різниці витрати газу пневматичних елементів.
Зараз науковець займається створенням способів експериментального стендового відпрацьовування систем і агрегатів автоматики виробів ракетно-космічної техніки та стендового устаткування для їх випробувань в умовах, максимально наближених до експлуатаційних. Він здійснює науково-технічне керівництво випробуваннями агрегатів автоматики пристроїв, які виготовляють на ДП «КБ «Південне», на вплив транспортувальних і динамічних навантажень.
Володимир Ілліч отримав 92 авторських посвідчення на винаходи СРСР і 50 патентів України, впровадив 57 винаходів. Є автором 35 науково-технічних статей. Неодноразово виступав із доповідями на міжнародних науково-технічних конференціях «Космічні технології: сьогодення й майбутнє» та «Людина і космос».
В. І. Порубаймєх нагороджений орденом «Знак Пошани» (1976), кількома медалями, знаком «Творець» Державного департаменту інтелектуальної власності (2005). Удостоєний звань «Заслужений винахідник України» (1998), «Почесний працівник космічної галузі України» (2005), «Заслужений ветеран «КБ «Південне» (2008).
 |
||
| Провідний інженер-конструктор ДП «КБ «Південне» ім. M. К. Янгеля», заслужений винахідник України |
||
У 1955 р. Борис Сергійчук закінчив Казанський авіаційний інститут, здобувши кваліфікацію інженера-механіка з авіаційних двигунів, та почав працювати на підприємстві п/я 41 м. Златоуста, де пройшов шлях інженера, старшого інженера, начальника групи вузлів автоматики рухових установок космічних апаратів.
У березні 1959 р. Б. В. Сергійчук повернувся на батьківщину та влаштувався на ДП «КБ «Південне» (м. Дніпропетровськ). Обіймав посади інженера, старшого інженера, начальника групи, протягом 1966–1996 рр. — начальника сектору газореактивних і рідинних реактивних рухових установок орієнтації й корекції орбіти космічних апаратів та верхніх щаблів ракет. Із 1996 р. — провідний інженер-конструктор підприємства.
Головний напрям діяльності Бориса Васильовича — проектування, розрахунок, виготовлення й випробування газореактивних і рідинних реактивних рухових пристроїв малої тяги орієнтації й корекції орбіти космічних апаратів і верхніх щаблів ракет. Під його керівництвом створено більше десяти газореактивних рухових та дві рідинні реактивні установки.
Б. В. Сергійчук є автором 78 винаходів СРСР і 22 патентів України. Більше 30 винаходів було впроваджено у виробництво, серед них — газореактивні рухові установки, встановлені на індійських космічних апаратах «Аріабата» Бхаскара, чеських апаратах серії «Магіон», двох вітчизняних виробах спеціального призначення, а також на рідинних реактивних рухових пристроях на самозаймистих компонентах палива для космічного апарата «Океан-Про» і III щабля ракети-носія «Циклон».
Науково-технічна діяльність вченого спрямована на поліпшення характеристик і підвищення надійності економічності роботи зазначених рухових установок. Він — автор трьох книг, присвячених газореактивним руховим установкам малої тяги, 20 статей і доповідей, серед яких — матеріали, оприлюднені за кордоном, курс лекцій із газореактивних і рідинних реактивних рухових установок орієнтації й корекції орбіти космічних апаратів та верхніх щаблів ракет.
Конструктор нагороджений орденом «Знак Пошани», медаллю М. К. Янгеля. За вагомий внесок у розробку нових технічних рішень у 2009 р. йому було присвоєно звання «Заслужений винахідник України».
Логвиненко Анатолій Іванович, Тарасов В’ячеслав Єгорович ] зміст [ Харченко Вячеслав Сергійович 