 |
||
| Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри комп’ютерних систем та мереж Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «ХАІ», заслужений винахідник України |
||
У 1969 р. вступив на факультет систем управління стратегічних ракет Харківського вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ ім. М. І. Крилова (ХВВКІУРВ).
Починаючи з третього курсу, брав активну участь у роботі військово-наукового товариства, яким керували кандидати технічних наук, доценти Г. М. Тимонькін та І. П. Барбаш. Вони організували молодіжний творчий колектив винахідників, який займався створенням спеціалізованої установки — електронного логічного аналізатора схем (ЕЛАС), який фактично був спеціалізованою обчислювальною машиною, синтезованою на мікросхемах перших вітчизняних серій. У ЕЛАСі реалізували винахід на спосіб швидкого пошуку мінімальної форми функції, запропонованого І. П. Барбашем, Г. М. Тимонькіним та ін. У межах цього проекту Вячеслав Харченко розробляв мікропрограмний автомат, який виконував функції пристрою керування. У 1973 р. ЕЛАС отримав срібну медаль на ВДНГ СРСР. Наступного року Вячеслав Сергійович захистив дипломний проект «Розробка мікропрограмного пристрою управління спеціалізованої обчислювальної установки», з відзнакою і золотою медаллю закінчив училище, отримавши кваліфікацію військового інженера-електрика.
Під час служби у військах займався створенням складних тренажерів для бойових груп пуску. Разом із Л. Б. Воскресенським створив тренажний комплекс, визнаний кращим серед частин ракетної армії і захищений десятками раціоналізаторських пропозицій. Виконана робота розвинула функціональні можливості та збільшила надійність тренажних засобів завдяки впровадженню сценарного підходу і принципу логічних ядер. Винахідник був удостоєний звання «Майстер військової справи».
У 1977 р. вступив до ад’юнктури рідного Харківського училища, а у 1978 р. отримав золоту медаль ВДНГ за створену установку для моделювання мікропрограмних пристроїв.
Протягом 1978–1981 рр. разом із колегами отримав близько 50 авторських свідоцтв.
Основний винахідницький напрям діяльності того періоду — розробка спеціалізованих процесорів та пристроїв мікропрограмного контролю і керування. Вчений проводив дослідження спільно з науковцями провідних організацій у галузі ракетно-космічних систем — КБ «Електроприладобудування» (зараз — ВАТ «Хартрон») і ВО «Комунар» (НТ СКБ «Полісвіт»). У 1978–1984 рр. вийшла серія книг із теорії та практики синтезу мікропрограмних пристроїв.
У 1981 р. захистив кандидатську дисертацію «Методи та засоби контролю мікропрограмних пристроїв систем керування ракетно-космічних комплексів».
У 80-х рр. ХХ ст. творча група Г. М. Тимонькіна, С. М. Ткаченка та В. С. Харченка спільно з курсантами, ад’юнктами, інженерами щорічно подавала десятки заявок на винаходи, зокрема, створила високонадійні цифрові системи контролю, випробування, оброблення інформації для ракетно-космічної й авіаційної техніки, автоматизовані виробничі системи тощо.
У 1985 р. здобув другу вищу освіту у галузі патентознавства. Розробив методику проведення практичних занять з аналізу винаходів і формування винахідницького мислення, впроваджену у навчальний курс «Основи надійності та живучості систем керування».
Загалом із майже 500 винаходів, створених у ці роки, понад 100 було впроваджено на підприємствах Харкова («Хартрон», «Полісвіт», «Авіаконтроль», Харківському заводі електроапаратури, НДІАВ, СКБ САУ), Ленінграда й інших міст. Серед найбільш важливих — серія розробок резервованих наземних та бортових систем, системи випробувань і виробничого контролю приладів бортових цифрових обчислювальних комплексів.
У 1987 р. науковець став начальником кафедри автоматизованих систем управління підготовки та пуску ракет ХВВКІУРВ. У 1990 р. разом із колегами Г. М. Тимонькіним і С. М. Ткаченком отримав звання заслуженого винахідника України. Економічний ефект від впровадження винаходів творчої групи склав близько 4 млн крб.
У 1992 р. йому було присвоєно вчене звання професора кафедри автоматики та діагностики, а наступного року науковець очолив кафедру систем управління та експлуатації ракетно-космічних комплексів Харківського військового університету.
У 1995 р. захистив докторську дисертацію «Теоретичні основи дефектостійких цифрових систем із версійною надмірністю».
Із 2001 р. після звільнення з лав Збройних сил України В. С. Харченко працює завідувачем кафедри комп’ютерних систем та мереж Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «ХАІ».
За останні роки одержав більше 80 патентів на винаходи та корисну модель за напрямами резервування комп’ютерних систем, процесорів із контролем, програмованих формувачів імпульсів, засобів контролю якості. Він відомий як учений-розробник теорії багатоверсійних систем, методів і засобів оцінки та забезпечення надійності й функціональної безпеки, технологій створення та експертизи гарантоздатних комп’ютерних систем для АЕС, аерокосмічних комплексів, бізнес-критичних систем, засобів верифікації програмного забезпечення і системи програмованої логіки. Упродовж багатьох років триває співпраця із лідерами цієї сфери — НВП «Радій» (Кіровоград) та НТСКБ «Полісвіт», а також з організаціями, які працюють у галузі регулювання і сертифікації.
Професор В. С. Харченко є науковим редактором і автором п’яти підручників, 32 навчальних і методичних посібників, 26 монографій, зокрема 12 англомовних, понад 300 статей, серед яких 80 опубліковано в академічних журналах України, Росії, Голландії, ФРН, США, 650 винаходів. Учений активно залучає до винахідництва молодь, займається консультаційною діяльністю у сфері отримання патентів в Україні та за її межами. Підготував двох докторів та 32 кандидатів наук. Отримав гранти Британського наукового товариства, Словацької академії наук, читав лекції для аспірантів університетів ФРН.
Вячеслав Харченко — координатор проектів «TEMPUS-MASTAC» із підготовки магістрів та кандидатів наук з аерокосмічної комп’ютерної інженерії (2006–2009), «TEMPUS-SAFEGARD» зі створення національної мережі центрів взаємодії університетів та індустрії з безпекової ІТ-інженерії (2010–2013), а також проекту за програмою FP7 «KhAI-ERA» за напрямом гарантоздатних вбудованих систем для аерокосмічної та медичної техніки, головою міжнародних конференцій «Гарантоздатні комп’ютерні системи, сервіси та технології» (2006–2012). Із 2001 р. є науковим керівником і організатором постійного міжгалузевого науково-технічного семінару «Критичні комп’ютерні системи та технології».
Порубаймєх Володимир Ілліч, Сергійчук Борис Васильович ] зміст [ Яцков Микола Васильович 