Формування інноваційної системи в агропромисловому комплексі відбувається за дуже несприятливих умов (недостатнє забезпечення наукової сфери матеріально-технічними ресурсами, обмеженість інформаційних ресурсів, втрата висококваліфікованих працівників тощо). Зараз більшість вітчизняних агропідприємств неспроможні виготовляти високоякісну й конкурентоспроможну продукцію, що є наслідком таких негативних явищ, як: застарілий машинно-тракторний парк, диспаритет цін на продукцію промисловості й сільського господарства, постійне зростання цін на паливо-мастильні матеріали, недосконала кредитно-фінансова система й законодавча база та ін. Ці проблеми особливо загострилися після входження України до структур Світової організації торгівлі, що вимагає від нашої держави постачання на світовий ринок високоякісної конкурентоспроможної продукції. Постала гостра необхідність у переорієнтації наявної державної політики на високоефективну інноваційну.
В умовах глобалізації інноваційна модель розвитку не може принести повного економічного ефекту лише за допомогою технологічного оновлення ресурсної бази та структурної перебудови економіки. Вона передбачає перенесення акценту з традиційних науково-технічних рішень на використання принципово нових прогресивних технологій, які впливають на процеси соціально-економічного розвитку прогресивних країн світу. Саме тому широке застосування інновацій є найбільш дієвим та ефективним способом вирішення гострих соціально-економічних проблем аграрного сектору, пов’язаних із пошуком механізмів підвищення економічних показників діяльності аграрних господарств та забезпечення населення високоякісною сільськогосподарською продукцією. Інноваційний розвиток цієї сфери економіки означає її якісне реформування, що базується на зростанні виробничих показників із одночасним удосконаленням соціально-економічного механізму сільського господарства, а також взаємопов’язаних галузей. Цей процес повинно забезпечувати постійне використання більш досконалих технологій виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, нових сортів культур рослин та порід тварин, прогресивних моделей соціально-економічного розвитку, сучасних моделей інформаційних технологій.
ОСШ-2000Загалом Україна має потенційні можливості для успішного проведення новаторської діяльності, але для цього потрібно виконати такі заходи:
– забезпечити стабільну економічну ситуацію в країні для залучення інвестицій в агропромисловий комплекс;
– надати пільги підприємствам, які створюють інноваційний продукт;
– зорієнтувати фінансово-кредитні установи на надання кредитів виробничим установам, які займаються інноваційною діяльністю.
Реалізація запропонованих заходів дозволить покращити процес виробництва, продуктивно використовувати внутрішні й залучати зовнішні інвестиції в інноваційну діяльність.
Для підвищення ефективності виробництва та конкурентоздатності сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках за рахунок впровадження зонально адаптованих ресурсоощадних екологічно безпечних технологій вирощування аграрних культур та утримання тварин відповідно до вимог міжнародних стандартів у 2009 р. уряд України розробив проект Концепції Державної цільової економічної програми впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції до 2016 р., який має бути втілений у життя в кілька етапів. Після виконання цієї програми очікують таких результатів:
– нарощування обсягів виготовлення конкурентоспроможної аграрної продукції, зростання експортного потенціалу держави;
– підвищення ролі досягнень науково-технічного прогресу у зміцненні економіки аграрних підприємств і соціально-економічного розвитку села;
– ефективне використання природних ресурсів та зменшення негативного впливу сільськогосподарського виробництва на довкілля;
– зменшення затрат матеріально-технічних ресурсів і енергії на виготовлення аграрної продукції та залежності країни від імпорту;
– збереження родючості ґрунтів, їх раціональне використання, недопущення деградації;
– виробництво техніки для новітніх технологій на території України із залученням іноземних інвестицій у галузь та реалізація виготовлених технологічних засобів і матеріалів на внутрішньому й зовнішньому ринках;
– забезпечення високого рівня професійної підготовки спеціалістів та працівників АПК, раціональне використання бази знань у підвищенні ефективності агропромислового виробництва.
У проекті Стратегії інноваційного розвитку України на 2010–2020 рр. в умовах глобалізаційних викликів зазначено, що кадрова наукоємність в Україні за роки реформ навіть зросла. Сьогодні в інтересах аграрної галузі працює понад 11 тис. науковців (15% загальної кількості учених країни), зокрема 2,1 тис. докторів і кандидатів наук, понад 200 академіків та членів-кореспондентів. Сільськогосподарський сектор обслуговує Національна академія аграрних наук України, у складі якої діє більше 120 наукових установ, а його потребами опікуються фахівці розвиненої системи навчальних закладів.
Учені різних дослідницьких і наукових закладів аграрного профілю нині приділяють велику увагу розвитку і впровадженню у сільськогосподарське виробництво новітніх технологій. Так науковці Інституту гідротехніки і меліорації НААН України Ю. І. Гринь та В. С. Черепанов розробили машину для зрошення малоконтурних ділянок площею до 10 га. Перевагами новоствореного технічного засобу є його висока якість дощування і низька металоємність. Машина працює позиційно від гідрантів швидкорозбірного гнучкого трубопроводу. Ширина території, захопленої дощем, — 75 м, робочий тиск — 0,25 МПа, дощувачі — середньострумні. Економічна ефективність від використання розробки сягає 500 грн. на машину на сезон.
Інші представники цього інституту — А. І. Левченко та В. П. Корецький — створили нову мастику «Бутарбіт-М» для зниження вартості захисного покриття залізобетонних конструкцій, зокрема труб, та поліпшення технологічності їх використання і експлуатаційних показників. Вона застосовується у холодному стані, має малу в’язкість, проста у приготуванні та нанесенні. До складу мастики входять компоненти, які надають їй стійкості до анаеробного впливу ґрунтів, підвищують адгезію до бетону та забезпечують довговічність. Порівняно з полімерними мастиками вартість гідроізоляції мастикою «Бутарбіт-М» знижується до 70%. Її застосування дозволено органами санітарної служби України. З 1995 р. мастику успішно використовують на Сімферопольському заводі залізобетонних виробів.
ЛПС-15Учені Інституту овочівництва і баштанництва НААН України В. А. Кравченко, І. А. Недялкова, М. Т. Гребенюк, С. М. Резніченко та М. В. Шотик вивели середньостиглий сорт помідорів універсального призначення Аміко, який пройшов державне сортовипробування та в 1998 р. був занесений до Реєстру сортів рослин України і рекомендований для промислового вирощування як доповнення або заміна сорту Новичок із застосуванням комбайнового збирання плодів та цілоплідного консервування.
Створений шляхом схрещування сортів Придніпровський грушоподібний, Прометей, Вікторія, Іскорка й Огайо 7663. Кущ середніх розмірів, детермінантний, гроно проміжне, одноразово розгалужене, компактне, як правило, з 9–15 видовженими, сливоподібними плодами. Термін достигання становить 116–120 днів, товарність плодів — 96–99%. Вміст сухої речовини у стиглому помідорі — 6,8–7,2%, цукрів — 2,8–3,8%, вітаміну С — 19,4–22,1 мг%, кислот — 0,39–0,43%. Дегустаційна оцінка свіжих плодів — 4,8 бали, перероблених — 4,5. Випробування на державних сортодільницях засвідчили, що Аміко добре реагує на мінеральні добрива, поливання і забезпечує урожайність до 1000 ц/га, стійкий до фітофторозу та макроспоріозу, а його плоди транспортабельні і лежкі. Помідори цього сорту вирощують у Херсонській, Полтавській, Харківській та Київській областях.
Науковці Інституту агроекології НААН України Л. Ф. Горовий, Я. П. Цвей, І. А. Третньова створили технологічно новий біопрепарат «Мікопласт», який негативно діє на патогенну мікрофлору, підвищуючи імунітет рослин і їх продуктивність. Розробка відповідає вимогам світових стандартів у цій сфері, відрізняється простотою у виробництві. Препарат виготовляється з вищих базидіальних грибів, містить комплекс полісахаридів і хітини. Він покращує продуктивність зернових культур на 8–10%, цукрового буряку, картоплі — на 10–15%, є ефективним у боротьбі з церкоспорозом, фітофторозом, кореневими гнилями. Економічна ефективність від впровадження біопрепарату становить 70 грн. на гектар, а загальний економічний ефект — 700 тис. грн.
О. Ф. Каленська, співробітник Інституту сільського господарства Полісся НААН України, запропонувала принципово нову трьохетапну технологію збирання насіння конюшини. На першому етапі при побурінні 75–80% головок конюшини насінники скошують у валки жатками ЖСК-4АМ, ЖРБ-4,2 або самохідною косаркою-плющилкою КПС-5Г без використання вальців. Через три-чотири дні, коли маса у валках підсохне до вологості 20–27%, її підбирають зернозбиральними комбайнами СК-5М «Нива», обладнаними полотняно-транспортерними підбирачами ППТ-3А та універсальними пристроями ПУН-5М, або комбайнами ДОН-1500, оснащеними пристроями ПСТ-10 і ПКН-1500. Під час роботи комбайнів дозріле і вимолочене зерно надходить у бункер, а полова разом із невимолоченими головками збирається у причепі 2ПТС-4-887А і доставляється у спеціально підготовлене місце для її подальшої обробки. На третьому етапі полову підсушують за допомогою установки для активного вентилювання сіна УВС-16А до вологості не вище 25%, після чого навантажувачем ПМГ-0,2 завантажують у кормороздавач КТУ-10 і рівномірно подають на повторне обмолочування зернозбиральним комбайнам або стаціонарною молотаркою МВ-2,5А. Переваги цієї технології полягають у зменшенні втрат насіння конюшини з 50–60 до 10–12% та одержанні 0,7–0,8 т з гектара цінного корму — полови.
Зважаючи на світову тенденцію нарощування кількості поголів’я м’ясної худоби і обсягів виробництва яловичини, а також на різні соціально-економічні, продовольчо-ресурсні чинники, специфіку зони Полісся та Прикарпаття, учені Волинського інституту агропромислового виробництва НААН України Т. С. Янко, С. В. Тулайдан, В. Ю. Потапчук, В. П. Буркат і М. В. Зубець методом складного відтворного схрещування місцевих та імпортних порід вивели волинську м’ясну породу корів. Характерними особливостями цих тварин є висока відтворна здатність, легкість отелень, пристосованість до природно-кліматичних умов Західного регіону України. Вони добре переносять холод і спеку, ефективно використовують пасовища, грубі та соковиті корми, переважають своїх ровесників місцевих порід за живою масою на 27,5–34,1%, за добовими приростами — на 18,0–34,2%, забійним виходом — на 5,6–10,4%. Крім того, корови волинської м’ясної породи мають унікальну здатність нарощувати високобілкову нежирну яловичину із співвідношенням білка і жиру 1,9, що забезпечує конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Середньодобовий приріст молодняку становить 1010–1200 г, витрати корму на 1 кг приросту — 6,2–8,0 к. од., забійний вихід — 60–66%, вихід м’якоті на 1 кг кісток — 5,1–6,1 кг. Розведенням і реалізацією молодняку волинської м’ясної породи займаються 15 базових господарств.
Колектив науковців Інституту механізації тваринництва НААН України (В. В. Шацький, В. П. Семиряк, Л. С. Воронін, Г. Г. Кочерженко) розробив лінію ЛПС-0,5 для підготовки сої до згодовування тваринам і птиці в умовах господарств. Застосування сої як корму дає змогу забезпечити раціони білком та жиром, але необроблена культура містить інгібітор трипсину й інші непоживні речовини, які заважають нормальному перебігу процесу травлення. Технологія допомагає переробляти сою із незначним впливом на унікальний комплекс поживних природних речовин, сприяє покращенню їх засвоювання.
Лінія складається з мікронізатора, плющилки, олійного преса, гвинтових транспортерів. Мікронізатор забезпечує інактивацію антипоживних речовин, а за допомогою пресування виділяється надлишок жиру. Залежно від обраного режиму обробки отримують мікронізовані соєві боби, макуху або олію. Подрібнені боби та макуху застосовують як білкову добавку, олію — для кормових і технічних цілей. При дотриманні санітарних вимог продукти переробки сої можна використовувати з харчовою метою. Використання лінії забезпечує згодовування жирної і знежиреної сої, отримання високоякісної білково-жирової добавки за удвічі нижчою, ніж на ринку, ціною, підвищення ефективності тваринництва. Балансування раціону за білком допоможе зменшити витрати кормів на 20–30%.
Науковці Інституту біології тварин НААН України С. М. Паєнок, Я. С. Гусак, А. С. Ракша та Н. В. Лопотько створили новий препарат «Інсолвіт» для профілактики та лікування авітамінозів сільськогосподарських тварин, передусім їх молодняку. До його складу входять детергент поліетиленсорбітанмоноолеат (твін-80), спирт-ректифікат та вітаміни А, Д3, Е. В 1 мл препарату міститься 90–100 тис. МО ретеніл-пальмітату або ацетату, 10–12 тис. МО холекальце-феролу та 30 мг токоферолу ацетату. Він добре розчиняється у воді, незбираному і збираному молоці, що забезпечує швидке та практично повне засвоєння організмом тварин незалежно від способу введення (орального, парентерального, зокрема й за допомогою аерозолей). Випробування інсолвіту показали, що найдоцільніше його використовувати при вирощуванні молодняку раннього віку (телят, поросят, курчат). Так для профілактики авітамінозу 1–10-денним курчатам-бройлерам давали інсолвіт із розрахунку 150–200 МО вітаміну А на голову або 1,5–2,0 мл на 1000 голів на добу. Його розчиняли у питній воді, якою напували пташенят. Це на 4–6% підвищило збереженість птиці протягом періоду вирощування і забезпечило на 3–5% вищу інтенсивність її росту.
Співробітник Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції (Центру наукового забезпечення АПВ Одеської області) О. М. Коваленко розробив доїльний апарат, головним робочим елементом якого є дійкова гума, що, діючи на дійку вимені корови, витискає з нього молоко. Для оптимальної роботи пристрою дійкова гума в доїльному стакані повинна бути натягнута із зусиллям 60 Н. Але багаторічний досвід експлуатації апаратів показує, що вже через десять днів їх роботи цей показник знижується до 20 Н, при чому дійка стискається по всій довжині, зокрема й у її нижній частині, де розміщується сфінктер, через який витікає молоко. Внаслідок цього продуктивність доїльного пристрою знижується, травмується дійка, що може викликати захворювання всього вимені. Науковець провів низку досліджень, у результаті яких отримав оптимальні параметри дійкової гуми, стінки нижньої частини якої мають більшу товщину. Випробування доїльного апарата удосконаленої конструкції показали, що під час доїння нижня частина дійки вимені ніколи не затискається гумою, тому молоко вільно проходить через сфінктер. Завдяки цьому підвищується продуктивність пристрою (збільшується швидкість доїння) на 13%, а також зникає ризик травмування дійок і пов’язаних із ним хвороб вимені.
Науково-дослідницьку роботу в аграрному секторі проводять також учені та співробітники багатьох інших державних установ, серед яких — Західноукраїнський регіональний центр фермерства НААН України, Інститут ветеринарної медицини НААН України, ННЦ «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини», Інститут епізоотології НААН України, Інститут сільськогосподарської мікробіології НААН України, Інститут землеробства і тваринництва західного регіону НААН України, Інститут землеробства південного регіону НААН України, Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна, ННЦ «Інститут землеробства» НААН України, ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського» НААН України.
Нині аграрна наука на 75% фінансується за рахунок державного бюджету (наука в цілому — на 39%). Це є ще одним доказом неефективності проведених у сільськогосподарському секторі реформ, унаслідок яких вона залишилася відірваною від виробництва і слабо комерціоналізованою, що суперечить світовому досвіду. У розвинених країнах аграрна наука є найбільш комерціоналізованим сектором наукових досліджень.
Інша проблема цієї сфери — дуже низький рівень використання досягнень аграрної науки сільськогосподарським виробництвом, що закономірно призводить до зниження якості робіт. Головна причина полягає в тому, що в Україні не сформувалися великі аграрні підприємства і не відбулася ринкова інтеграція фермерських господарств. На початку 2008 р. майже 70% фермерів мали у своєму розпорядженні сільськогосподарські площі розміром до 100 га, у зв’язку з чим вони просто не могли застосовувати сучасні дорогі технологічні й технічні засоби виробництва. До того ж в аграрному секторі набирає обертів тенденція скуповування торговельним, фінансовим та промисловим капіталом корпоративних прав засновників сільськогосподарських підприємств, що призводить до відчуження великої кількості угідь із аграрного виробництва.
На жаль, у межах нав’язаної селу доктрини неоліберальних реформ найближчим часом створити в Україні сучасне ринкове інноваційне сільське господарство, здатне в повному обсязі забезпечити потреби населення у продуктах харчування та успішно конкурувати з аграріями інших країн, фактично неможливо. Тому держава і суспільство мають здійснити масштабні заходи для захисту сільськогосподарського виробника, забезпечення економічних, правових, організаційних, соціальних та інших умов інноваційного розвитку цього важливого сектору економіки.
Яремійчук Роман Семенович ] зміст [ Бойко Ольга Анатоліївна 