Заслужений діяч науки і техніки України. Відмінник освіти України. Академік Національної академії правових наук України. Доктор юридичних наук, професор

Народився 28 квітня 1949 р. у с. Березняки Смілянського району Черкаської області.
Протягом 1968–1970 рр. служив у лавах Радянської армії.
У 1974 р. після закінчення Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського Юрій Прокопович почав працювати слідчим прокуратури Соснівського району м. Черкаси.
Упродовж 1975–1977 рр. навчався в аспірантурі рідного вишу. З 1978 до 1999 р. пройшов шлях асистента, старшого викладача, доцента, професора. З 1990 р. — завідувач кафедри адміністративного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
У 1979 р. Ю. П. Битяк захистив кандидатську дисертацію на тему «Гарантії забезпечення законності актів органів радянського державного управління», у 2006 р. — докторську «Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування».
З 2000 р. Юрій Прокопович — директор Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, а з 2008 р. — дійсний член Національної академії правових наук України.
У 2007 р. його призначили проректором із навчальної роботи, в 2010 р. — першим проректором Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
Головні напрями наукових досліджень Ю. П. Битяка — проблеми науки управління, державної служби, правовий статус громадян, забезпечення законності у державному управлінні, адміністративне судочинство тощо. Під його керівництвом захищено 23 кандидатські дисертації, був науковим консультантом під час написання двох докторських.
Учений опублікував понад 250 наукових робіт, серед яких 16 монографій, підручники, науково-практичні коментарі до Конституції і законів України та інші наукові й науково-методичні праці: «Державна служба в СРСР і розвиток її демократичних основ» (1990), «Державне управління: теорія і практика» (1998), «Державна служба в Україні: організаційно-правові засади» (2005), підручник «Адміністративне право України» (2000, 2003, 2004, 2010). Є співавтором таких книг: «Конституція України — основа реформування суспільства» (1996), «Виконавча влада і адміністративне право» (2002), «Конституційно-правові засади становлення української державності» (2003), «Конституція України: науково-практичний коментар» (2003), «Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства» (2007), «Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення» (другий том п’ятитомного видання «Правова система України: історія, стан та перспективи», за загальною редакцією академіка-секретаря відділення державно-правових наук і міжнародного права Ю. П. Битяка, 2009, рос. мовою — 2011) та інших.
Юрій Прокопович входив до складу робочих груп Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, брав участь у розробці проектів законів України «Про освіту», «Про державну службу», «Про наукову та науково-технічну діяльність», Адміністративно-процедурного кодексу України, Кодексу загальних правил поведінки державних службовців тощо.
Ю. П. Битяк — консультант Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, член науково-консультативної ради при Міністерстві юстиції України, Науково-консультативної ради Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, член правління Центру політико-правових реформ, заступник голови секції адміністративного права при Вищому адміністративному суді України, спеціалізованої вченої ради Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», член редакційної колегії журналу «Право України», академічного збірника наукових праць «Проблеми законності», збірника наукових праць «Вісник Національної академії правових наук України», головний редактор збірника наукових праць «Державне будівництво та місцеве самоврядування». Він також є членом експертної ради Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
Нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України» (1999), орденом «За заслуги» ІІІ ст. (2003), удостоєний почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2007), почесної грамоти Верховної Ради України (2009), двічі лауреат премії імені Ярослава Мудрого (2004, 2011).