Почесний працівник прокуратури України. Старший радник юстиції
Народився 14 листопада 1950 р. у Луганську. Мама, Надія Іванівна, виховала сина чуйним, добрим, віддала йому всю свою любов і спрямувала на отримання професії, яка була б потрібна людям і дала можливість реалізуватися. Допомагаючи матері, юнак розпочав трудову діяльність у 1966 р. учнем столяра, водночас продовжуючи здобувати середню освіту. Тоді ж народилася мрія стати юристом, щоб уміти з позиції права і закону розбиратися у складних життєвих ситуаціях. А поки Валерій тривалий час працював на заводі ім. 20-річчя Жовтня оператором на автоматичних лініях, наладчиком, майстром. Заводський колектив подарував Валерію Васильовичу знайомство з багатьма цікавими людьми, тут він знайшов вірних друзів — Юрія Васильовича та Галину Йосипівну Бауліних, зустрів свою майбутню кохану дружину Поліну, з якими йде разом по життю й сьогодні.
Уже досвідчений і впевнений у своєму виборі, в 1979 р. Валерій вступив на перший факультет Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського. Валерій Васильович із великою вдячністю згадує професорсько-викладацький склад інституту, зокрема В. В. Сташиса, В. Я. Тація, М. І. Бажанова, В. П. Маслова, Р. С. Павловського, А. І. Свічкарьова, М. М. Страхова, П. І. Жигалкіна, В. І. Борисова, А. Н. Ярмиша, В. П. Тихого, М. М. Сібільова, І. В. Бенедика та ін. Вчилися натхненно, жили цікаво, відпочивали дружно.
Після закінчення інституту 1983 р. Валерій Васильович за направленням почав працювати в органах прокуратури Луганської області, де обіймав посади помічника прокурора, слідчого нагляду за додержанням законів у виправно-трудових установах Ворошиловградської прокуратури, прокурора та старшого прокурора відділів прокуратури Луганської області.
Сплав по р. Катунь в Алтайському краї РФ, липень 2010 р. Завдяки життєвому досвіду та отриманим в інституті знанням уже на початку служби в прокуратурі брав активну участь у розслідуванні та направленні до суду складної кримінальної справи стосовно банди, яку очолювали працівники міліції і яка діяла упродовж тривалого часу в кількох областях. Він вдячний за підтримку й розвиток професійних навичок своїм старшим колегам — керівникам прокуратури Луганської області М. Й. Курочці, В. В. Яровому, Ю. Є. Соколікову, Є. М. Трубнікову, В. І. Солодкому. Талановитого і працьовитого, він неодноразово заохочували відзнаками прокурора області й Генерального Прокурора.
У жовтні 1996 р. Валерія Бондура запросили на роботу в Генеральну П рокуратуру України, де він працює й зараз на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законодавства про боротьбу з корупцією. За тривалу й бездоганну службу в органах прокуратури у листопаді 2005 р. В. В. Бондура нагороджено нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України».
Валерій Васильович і нині спілкується зі своїми однокурсниками та викладачами, часто відвідуючи зустрічі випускників у Харкові та зустрічаючись із ними в Києві.
Пощастило В. В. Бондуру з багатьма колегами та керівництвом Генеральної Прокуратури України, яким він висловлює щиру вдячність.
З юнацьких років Валерій Васильович захопився водно-моторним туризмом і зараз із родиною та друзями любить подорожувати й відпочивати на Дніпрі, Жуковому та Ольгінському островах.
Надійним тилом і опорою в його житті є родина — дружина Поліна Йосипівна та син Дмитро, який закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і теж працює в органах прокуратури. Багато років дарувала синові та його родині своє тепло і турботу мама, Надія Іванівна. В 2007 р., на жаль, вона пішла з життя, але її принципи стали життєвим кредо Валерія Васильовича — «Люби життя таким, яким воно є, і роби все, щоб це життя стало кращим».
|