Державний радник юстиції третього класу. Полковник міліції. Кандидат юридичних наук
Народився 18 січня 1946 р. у Ленінграді, але виріс у Харкові в робітничій родині. Втілити свої мрії батькам, Костянтину Петровичу та Лідії Михайлівні, завадила війна, тому своїх синів вони всіляко підтримували у спробах реалізувати себе і отримати гідну освіту. Із восьмого класу школи юнак працював на Харківському авіаційному заводі слюсарем, мріяв про авіацію, але у вересні 1965 р. став студентом Харківського юридичного інституту.
Набір того року становив лише 200 осіб: керівництво держави сподівалося найближчим часом викорінити злочинність. Геннадій Костянтинович згадує, що вчитися було легко й цікаво. За чотири роки встигли опанувати найменші нюанси фаху, здобути справді глибокі та якісні знання. Стосунки між студентами будувалися на взаємоповазі, цінувався розум і працьовитість. Великою повагою користувалися викладачі, зокрема куратор групи П. І. Жигалкін, М. І. Бажанов, А. О. Пушкін, В. В. Сташис. Улюбленим предметом була криміналістика, адже юнак захоплювався технікою, фотографуванням.
Першим місцем роботи Геннадія Костянтиновича у 1969 р. стала прокуратура Вовчанського району Харківської області. Тут його глибокі теоретичні знання коригував на практиці досвідчений слідчий О. М. Каменєв. Життєрадісна й відрита людина, він навчив учорашнього студента точно, оперативно і глибоко аналізувати важко здобуті факти.
У січні 1970 р. Г. К. Кожевнікова призначили помічником прокурора Валківського району Харківської області. Згодом — посада прокурора відділу прокуратури Харківської області, де він працював до березня 1973 р. П’ять років роботи прокурора Кегичівського району Харківської області принесли величезний досвід і можливість пізнати життя селян «із середини».
У березні 1978 р. 32-річного юриста призначили на посаду начальника відділу кадрів прокуратури Харківської області, і він мав змогу близько познайомитися з кожним працівником, пізнати їхні здібності. В майбутньому, ставши прокурором відділу прокуратури області, згуртував навколо себе найкращих. Він завжди цінував справжніх і самовідданих професіоналів, чим і заслужив повагу колег.
Гідною оцінкою таланту та працьовитості Г. К. Кожевнікова стало у 1985 р. призначення його на посаду першого заступника прокурора Харківської області. В цей час важливу роль у професійному зростанні молодшого колеги зіграв безпосередній керівник І. Г. Цесаренко, людина мудра і досвідчена. Згодом, упродовж 1986–1993 рр., Геннадій Костянтинович працював на посадах прокурора Харківської області та першого заступника Східноукраїнського транспортного прокурора, а потім перейшов на викладацьку роботу. Протягом 1993–2004 рр. очолював кафедру кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, а з вересня 2004 р. — професор кафедри теорії прокурорської діяльності та кримінального процесу Національної академії прокуратури України.
З одногрупниками, 1967 р. У своїй щоденній роботі зі студентами завжди усміхнений та відкритий, Геннадій Костянтинович керується тими принципами, які сформувалися в альма-матер завдяки викладачам. Зараз помічає за собою, що перейняв від них навіть манери: «Тримаю окуляри як С. А. Альперт, навчився іронії у викладанні у Ю. М. Грошевого, як М. І. Бажанов часто цитую латиною, мовою юристів, юридичні поняття».
Г. К. Кожевніков ніколи не прагнув високих посад і завжди слідував поклику серця й бажанню бездоганно працювати. У цьому його всіляко підтримувала любляча й турботлива дружина Людмила Олександрівна — адвокат найвищого рівня, з якою він зустрівся в інституті. Вона як ніхто розуміла складності професії чоловіка-прокурора. Геннадій Костянтинович започаткував династію юристів у своїй сім’ї, і вже майже десять її представників служать Закону. Серед них і син Михайло, який за прикладом батька закінчив знаний виш і працював слідчим.
|