ЛІТОПИС ВИПУСКНИКІВ
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

КРЮЧКОВ
Георгій Корнійович
ГОЛОВА КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
З ПИТАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ (1998–2000, 2002–2006)
Випускник 1951 р.
Народився 20 жовтня 1929 р. у с. Гусарка Куйбишевського району Запорізької області у селянській сім’ї. Батько, Корній Якович, — фронтовик, був тяжко поранений. Багато років працював бухгалтером. Рідна мама, Ірина Степанівна, після народження сина втратила зір, згодом проживала в його сім’ї, померла в м. Києві. Мати, яка виховувала Георгія і його братів, Григорія та Костянтина, — Єфросинія Федорівна — працювала у колгоспі.
Упродовж 1947–1951 рр. Георгій Крючков навчався у Харківському юридичному інституті, який закінчив із відзнакою. Він щиро вдячний професорам, які дали ґрунтовну загально-теоретичну підготовку, навчили аналізувати, послідовно викладати думки, закріпили прищеплені ще батьками повагу до закону, порядку, прагнення завжди бути чесним і відвертим. Це, по суті, і визначило його подальший життєвий шлях.
Формуванню таких якостей сприяла атмосфера в інституті. Студентство вишу складалося тоді з двох майже рівних частин: демобілізованих воїнів, які пройшли кривавими дорогами війни, і вчорашніх десятикласників. Притаманні фронтовикам якості — вірність бойовому товариству, загострені почуття справедливості й високої відповідальності, наполегливість у навчанні, сміливість і принциповість, справляли величезний вплив на випускників, які хоча й пізнали тягар військового лихоліття та окупації, але прийшли до вишу одразу зі шкільної лави. Це був прекрасний сплав молодості й зрілості.
Георгій Корнійович із теплотою згадує своїх однокурсників А. Крикунова, С. Татаренка, Г. Пономарьова, П. Кушнарьова, С. Кретова, О. Войцеховського, В. Чефранова, О. Тоцького та ін. Більшості з них уже немає серед живих. У його пам’яті назавжди залишилися й імена наставників: О. А. Неботова, В. І. Слівіцького, І. П. Горбатенка, С. Й. Вільнянського, І. Г. Редькіна, С. Л. Фукса, М. Д. Шведенка, М. М. Гродзинського, О. М. Якуби, С. Л. Файбисович, В. О. Барахтяна, П. М. Губенка та інших, чий професіоналізм, принципова життєва позиція завжди були для нього взірцем.

Серед студентів-випускників
Харківського юридичного інституту, 1951 р.
Згодом, уже працюючи на різних посадах, Георгій Крючков не поривав зв’язків з альма-матер та її талановитими керівниками — В. П. Масловим, В. Я. Тацієм, В. В. Сташисом, використовував можливості для надання допомоги у розвитку вишу, насамперед у зміцненні його навчально-матеріальної бази.
Трапилося так, що після випуску Г. К. Крючков не одержав офіційного призначення на роботу за фахом. У рідній Запорізькій області його прийняв тодішній начальник обласного управління Міністерства юстиції О. В. Кухар (пізніше — заступник Голови Верховного Суду УРСР) і запропонував вакантну посаду нотаріуса. Через якийсь час Георгій Корнійович став ревізором Управління, старшим консультантом, а вже через два роки — заступником начальника управління. Для молодого юриста це був доволі швидкий як на ті часи кар’єрний ріст. Тоді ж він видав у юридичному видавництві (Москва) свою першу працю — «Судебное установление юридических фактов».
За фахом Г. К. Крючкову вдалося попрацювати трохи більше чотирьох років. А в грудні 1955 р. його обрали секретарем із пропаганди, через два роки — другим секретарем Запорізького обкому комсомолу.
З 1960 р. — на партійній роботі: керівник лекторської групи, заступник завідувача відділу пропаганди, завідувач відділу Запорізького обкому КПУ, депутат облради.
Понад 20 років Георгій Корнійович працював в апараті Центрального Комітету КПУ, зокрема більше 13 років — завідувачем відділу організаційно-партійної роботи, входив до складу ЦК, був депутатом Верховної Ради УРСР кількох скликань, брав активну участь у розробці багатьох законопроектів.
З 1985 р. Г. К. Крючков працював заступником завідувача відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС, а в листопаді 1988 р. був обраний першим секретарем Одеського обкому КПУ і працював на цій посаді до виходу на пенсію в 1990 р. Як перший секретар обкому партії був членом Військової ради Одеського військового округу, що відіграло неабияку роль у його подальшій діяльності.
Ці роки для Георгія Крючкова були унікальною школою політичної і державної діяльності. У березні 1989 р. на альтернативній основі його обрали народним депутатом СРСР. На двох з’їздах народних депутатів СРСР він очолював Секретаріат. Працював у складі Конституційної та парламентських комісій, зокрема у Комісії з підготовки проекту Закону «Про Комітет Конституційного нагляду СРСР». За дорученням керівництва Верховної Ради СРСР виїздив у «гарячі точки» країни (Ошська область Киргизької РСР, Вільнюс, Литовська РСР).
Після виходу на пенсію Г. К. Крючков якийсь час працював радником Ради Міністрів УРСР, згодом, до заборони Компартії України, радником її Центрального Комітету. Упродовж кількох років був помічником народних депутатів України В. М. Кавуна та І. Г. Грінцова, а в 1998 і 2002 рр. — народним депутатом України за списком КПУ. В обох скликаннях входив до складу парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони, протягом шести років очолював його.

Георгій Крючков отримує орден Жовтневої Революції
з рук першого секретаря КПУ В. В. Щербицького, 1973 р.
Найважливішим результатом його діяльності на цій посаді було те, що Комітет, єдиний з усіх у Верховній Раді, забезпечив приведення практично усього масиву законодавства у своїй сфері у відповідність із прийнятою у 1996 р. Конституцією України. Підсумки цієї роботи узагальнені у Збірнику законодавчих актів із питань національної безпеки і оборони «Правові основи військового будівництва та військово-цивільних відносин», який вийшов українською, російською та англійською мовами.
Після завершення депутатських повноважень Г. К. Крючков допомагав у роботі фракції КПУ у Верховній Раді, займався активною громадською діяльністю: є членом ЦК КПУ, Української Ради миру, був членом Громадської Конституційної Ради і її робочої групи, є відповідальним секретарем Громадсько-політичної організації «Український форум», брав участь у розробці Виборчого кодексу України та інших законодавчих актів. Одним із найважливіших своїх здобутків у політичній діяльності Георгій Корнійович вважає плідну участь у розгляді Конституційним Судом України справи щодо конституційності заборони у серпні 1991 р. Компартії України. Конституційний Суд визнав укази Президії Верховної Ради України про призупинення і заборону діяльності партії неконституційними. Матеріали розгляду цієї справи видані окремою книгою «Відновлена справедливість», її упорядниками є Г. К. Крючков, суддя Конституційного Суду України В. І. Німченко і редактор видавництва «Оріяни» І. Г. Бойко.
Георгій Крючков — автор численних виступів у ЗМІ, книг: «Всегда оставаясь самим собой. Позиция коммуниста» (2002), «Больных вопросов не обходить» (2003), «Не замалчивать слабостей своего движения» (2006), «Похищение Украины. Вступление в НАТО угрожает нашей независимости» (2006), «Не догма, а руководство для действия. Марксизм-ленинизм и актуальные проблемы современности» (2006, 2010), «Фашизм в Украине: угроза или реальность» (спільно з Д. В. Табачником, 2008), «Что происходит с нашей страной» (2009), статтей у збірнику «Заявка на самоубийство: зачем Украине НАТО» (2009), «Компартия в буржуазном обществе» (2010) та ін. Він ініціював громадські проекти — видання серії брошур «Безпека України: геополітичний вимір» і «Громадська бібліотека. Реалістична теорія і будівнича практика».

Зустріч з українськими миротворцями. Зліва направо:
Є. К. Марчук, В. Ф. Янукович, Г. К. Крючков. Ірак, 2002 р.
Заслуги Георгія Крючкова перед Батьківщиною відзначені державними нагородами: орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора (двічі), «Знак Пошани», Ярослава Мудрого V ст., а також державною нагородою Російської Федерації — орденом Дружби та орденом «Співдружність» від Міжпарламентської Асамблеї Співдружності Незалежних Держав, медалями. Він — лауреат премій ЦК КПУ ім. В. І. Леніна та ім. Я. Галана, професор, член Академії оборони, безпеки і правопорядку (Москва).
Більше 50 років Георгій Крючков прожив із дружиною Леніаною Дмитрівною — чудовою жінкою, вірним другом. Багато років вона присвятила бібліотечній справі. Померла у 2002 р. Пішли з життя також син Павло, брати Григорій і Костянтин. Донька Ганна — кандидат філологічних наук, працює в Інституті іноземних мов НАН України. Гордістю діда є троє дорослих онуків — Артем, Георгій і Денис.
Життєвим принципом Георгія Крючкова є прагнення завжди залишатися самим собою: «Я прожив велике, змістовне, насичене життя і можу з усією щирістю сказати: якби можна було прожити життя знову, іншої долі я не бажав би».

 


Логос Україна      << КОРНІЄЦЬ Олександр Павлович      [ Зміст ]      КУЦ Віталій Миколайович >>