Заслужений юрист Татарстану, заслужений юрист Російської Федерації. Почесний працівник прокуратури Російської Федерації. Державний радник юстиції другого класу. Кандидат філософських наук, професор
Студент третього курсу
К. Ф. Аміров Народився 24 травня 1949 р. у с. Наріман Теньковського району Татарської АРСР у родині робітників Фахразия Аміровича й Магрузи Нуруллівни Амірових. У 1966 р. закінчив Голюшурмінську середню школу із золотою медаллю.
Кафіль Аміров мріяв стати журналістом. Аби мати стаж для вступу на факультет журналістики, протягом 1966–1968 рр. працював фотокореспондентом у редакції районної газети «Алнаський колгоспник» і організатором місцевого радіомовлення при цій же газеті в с. Алнаши Удмуртської АРСР. У 1968 р. за рекомендацією прокурора району він вступив у Харківський юридичний інститут ім. Ф. Е. Дзержинського. Зараз Кафіль Фахразейович згадує: «Я дотепер дивуюся, як йому вдалося мене переконати вступати на юридичний факультет, а не на журналістику. Він сказав: «На факультеті журналістики вчать лише коми розставляти, а якщо будеш юристом, то зможеш проводити журналістські розслідування, завжди чинити відповідно до закону». Ці слова й те, що він представлявся гордо: «Юрист першого класу», — переконали мене йти в інститут. Я склав перший іспит — історію — на «відмінно» і, будучи медалістом, став студентом інституту».
Роки навчання не забуваються, адже це час безтурботного й веселого студентського життя, справжньої дружби, час перших кроків у професійному становленні. Кафіль Аміров та його однокурсники стали першими мешканцями гуртожитку в Олексіївці, а після першого курсу працювали на будівництві прибудови до інституту, на суботниках.
Під час навчання Кафіль Фахразейович був обраний головою профбюро курсу, а також членом профкому інституту, брав активну участь у роботі студентського наукового товариства. За роботу «Історія комсомольського квитка» в 1972 р. він був удостоєний звання лауреата Всесоюзного конкурсу студентських наукових праць і нагороджений дипломом ЦК ВЛКСМ та Міністерства вищої й середньої фахової освіти СРСР.
На суботнику
Кафіль Аміров пишається, що закінчив Харківський юридичний інститут ім. Ф. Е. Дзержинського: «Тепер, із висоти прожитих років, я можу порівнювати і вважаю, що професорсько-викладацький склад інституту був дуже сильний і дав нам, студентам, усе, що було необхідно для професійної діяльності». Він досі пам’ятає всіх викладачів: Рафаїла Семеновича Павловського — декана факультету, який приймав вступний іспит з історії, Марка Ігоровича Бажанова, Мирона Осиповича Бару, Олександра Анатолійовича Пушкіна, Віолетту Іванівну Коновалову, Зою Григорівну Корчеву та ін. Вони доклали максимум зусиль, щоб студенти Харківського юридичного інституту здобули якісні знання й були готові до професійної діяльності.
У 1972 р., після закінчення з відзнакою інституту, К. Ф. Аміров працював слідчим прокуратури Сарманівського району Татарської АРСР, у 1973–1980 рр. — старшим слідчим прокуратури ТАРСР. Протягом 1980–1989 рр. обіймав посаду прокурора Вахітівського району міста Казані. В 1989 р. призначений заступником, а в 1990 р. — першим заступником прокурора Казані. У 1990–1997 рр. був заступником прокурора Республіки Татарстан,
Під час зустрічі в Казані біля парку 1000-річчя Казані,
вересень 2005 р.
з 1997 по 2000 р. — першим заступником прокурора Республіки Татарстан. У червні 2000 р. призначений прокурором Республіки Татарстан.
Протягом багатьох років Кафіль Фахразейович успішно поєднує професійну діяльність із науковою і викладацькою. З 1980 р. він за сумісництвом працює у Казанському державному технологічному університеті: асистент, старший викладач, доцент. У 1983 р. пройшов навчання в Харківській філії інституту підвищення кваліфікації керівників прокуратури СРСР, а в 1995 р. — в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів Генеральної прокуратури РФ. У 1990 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата філософських наук «Правова культура як фактор соціальної активності трудового колективу». З 1998 р. — професор кафедри державного управління, історії й соціології. А з 2001 р. — завідувач новоствореної кафедри правознавства Казанського державного технологічного університету.
К. Ф. Аміров — автор більш як 200 друкованих праць із філософії права, прокурорського нагляду, історії Казані. Найвідоміші із них такі: «Захист людини від злочинів і зловживання владою» (1994), «Казань: де ця вулиця, де цей будинок?» (1995), «Основи правознавства» (1998), «Складання текстів службових документів. Навчальний посібник для слідчого» (1999), «Складання звинувачувального висновку» (2001), «Документаційне забезпечення попереднього слідства» (2001), «Настільна книга прокурора» (2002), «Влучно сказати — порок покарати. Збірник прислів’їв і приказок» (2006), «Настільна книга слідчого» (2008), «Казанських вулиць імена» (2008, 2010) «Прокурорський нагляд у Російській Федерації. Курс лекцій» (2008) та ін.
Серед численних захоплень Кафіля Фахразейовича особливе місце посідає фотографія. Про це своє хобі він якось сказав так: «Кращий фотограф серед прокурорів, кращий прокурор серед фотографів». Творчість Кафіля Амірова здобула широку популярність. Він — лауреат всеросійських і міжнародних конкурсів, учасник персональних виставок фоторобіт у різних містах Російської Федерації. Основна тема його творів —
природа рідного краю. Об’єктиву майстра вдається дуже точно передати настрій навколишнього світу: світанки й заходи, пустельні польові дороги, засніжений ліс, поля, плавний плин ріки. За сорок із гаком років він зняв тисячі кадрів, які склали п’ять фотоальбомів.
Як професіонал високого рівня, К. Ф. Аміров нагороджений Почесною грамотою Республіки
Татарстан (2004), медалями «На честь 1000-річчя Казані» (2005), «За честь у службі» (2008), «За доблесну працю» (2009), «За сприяння» (2009), нагрудним знаком «За бездоганну службу» (2009). Неодноразово заохоч
увався наказами Генерального прокурора СРСР, прокурора РРФСР, Генерального прокурора Російської Федерації.
Кафіль Фахразейович одружений. Його старша дочка — медичний працівник, а молодша, як і батько, обрала своєю спеціальністю юриспруденцію. Випускниця Казанського державного університету, вона зараз очолює кафедру карного права юридичного факультету Татарського державного педагогічного університету.
Визначальний життєвий принцип Кафіля Амірова — допомагати людям. За своєю природою він — оптиміст, і саме ця риса допомагає йому долати життєві шторми, яких, на жаль, буває чимало.
|