 |
||
| Доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, відомий учений в галузі клітинної біології, фітоімунології та радіобіології |
||
Народився 27 вересня 1947 р. у м. Констанца в Румунії у сім’ї військового. Мати Олександра Петровича була вчителькою.
У 1970 р. з відзнакою закінчив Київський держуніверситет ім. Т. Г. Шевченка (кафедра біофізики) і почав працювати інженером в Інституті фізики АН УРСР. За рік вступив до аспірантури Інституту фізіології рослин АН УРСР, після чого розпочав справжню наукову роботу. У 1974 р. Олександр Петрович захистив кандидатську дисертацію «Радіосенсибілізація клітин синьо-зелених водоростей» (під керівництвом академіка АН УРСР Д. М. Гродзинського). Ним уперше був відкритий механізм стійкості синьо-зелених водоростей, пов’язаний з активацією зворотної транскриптази. За цю роботу його нагородили медаллю з премією АН УРСР для молодих учених.
Упродовж 1974–1986 рр. О. П. Дмитрієв працював в ІФР НАН України на посаді молодшого, старшого наукового співробітника, завідувача лабораторії, заступника директора з наукової роботи. У 1975 р. перейшов на роботу в апарат Президії АН УРСР, де пройшов школу науково-організаційної роботи, працюючи вченим секретарем Відділення загальної біології АН УРСР. У 1977–1983 рр. був інструктором, завідувачем сектору природничих та технічних наук ЦК Компартії України, а згодом, у 1986 р., перейшов на посаду завідувача лабораторії в Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного АН УРСР.
З 1989 р. О. П. Дмитрієв завідує лабораторією Інституту клітинної біології та генетичної інженерії, створеного академіком НАН України Ю. Ю. Глебою. У 1989 р. в Московському держуніверситеті ім. М. В. Ломоносова захистив докторську дисертацію, а у 1994 р. отримав звання професора за спеціальністю «Клітинна біологія».
Puccinia graminis — збудник стеблової іржі злаків
Супраоптимальне відкриття продихів при обробці біотичним еліситором
Нині О. П. Дмитрієв знаний учений, автор дев’яти монографій і 270 наукових праць, 37 з яких опубліковані у провідних журналах світу. Створив та запатентував сім винаходів у галузі фітоімунології та біотехнології рослин. У його роботах — детальне вивчення молекулярних механізмів розпізнавання патогену та експресії захисних генів рослин вдало поєднується з розробкою практичних методів модифікації їх імунного потенціалу. Значна частина робіт Олександра Петровича присвячена дослідженню ролі фітоалексинів як маркерів індукованої стійкості в рослин. Він перший відкрив та ідентифікував фітоалексини лілейних, вивчив їх токсичність та встановив механізми дії.
Наукове визнання О. П. Дмитрієв здобув як автор фундаментальних робіт з вивчення механізмів сприйняття і трансдукції мікробних сигналів у рослин. Він встановив, що цАМФ-залежний потік іонів Са2+ бере участь в індукції захисних реакцій, дослідив кальцієву та супероксидсинтазну сигнальні системи, показав їх взаємодію при розпізнаванні патогену рослиною. Вивчення сигнальних систем рослин дозволило висунути та обґрунтувати теоретичні концепції: про роль первинних сигналів та вторинних месенджерів в індукції захисних реакцій, про кооpдинацiю цих реакцій на piзних piвнях стpуктуpної організації рослин.
Роботи Олександра Петровича мають важливе практичне значення. Під його керівництвом розроблені екологічно безпечні технології індукування хворобостійкості рослин з використанням елісіторів нового покоління, створений новий високоефективний антимікробний препарат з Allium cepa для лікування стафілококових інфекцій. Учений запропонував експрес-методи тестування фітосанітарного стану посівів за змінами спектрів відбиття та флуоресценції листя. Він уперше встановив низку важливих закономipностей впливу малих доз хpонiчного опpомiнення на імунний потенціал рослин та вipулентнiсть фітопатогенних гpибiв у десятикілометровій зоні ЧАЕС. Показав, що в умовах радіонуклідного забруднення сформувалась нова популяція збудника стеблової іржі злаків, що характеризується високою частотністю більш вірулентних клонів.
За результатами міжнародних конкурсів дослідження О. П. Дмитрієва відзначені грантами фонду CRDF, Міжнародного наукового фонду (Нью-Йорк), Фонду фундаментальних досліджень України, йому присвоєно звання «Соросівський професор».
Олександр Петрович працював за запрошенням у провідних наукових центрах Голландії та Швейцарії, читав курси лекцій в університетах Великобританії та Японії, займався організацією міжнародних наукових конференцій, активно пропагуючи досягнення української науки за кордоном.
О. П. Дмитрієв — член експертної ради ВАК України за спеціальностями «клітинна біологія» та «імунологія», віце-президент Українського товариства фітопатологів, член багатьох наукових рад.
Багато сил і енергії він віддає підготовці наукової молоді. Під його керівництвом захищено сім кандидатських дисертацій. Понад 20 років викладає курси лекцій «Молекулярна фітопатологія» та «Радіобіологія мікроорганізмів» студентам Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 2003 р. О. П. Дмитрієву було присуджено одну з найвищих наукових нагород НАН України — премію ім. М. Г. Холодного — за цикл робіт «Сигнальні системи імунітету рослин».
Тел.: 0 (44) 257-82-44.
E-mail: dmyt@voliacable.com
Назад ] Зміст [ Вперед 